Розділ 8.5. Графічні скорочення. Мова та професія

Графічні скорочення вимовляються повністю і скорочуються лише на письмі. Графічні скорочення (крім стандартних скорочень, значень метричних мір: м – метр, мм – міліметр, см – сантиметр) пишуться з крапками на місці скорочення. Зберігається написання великих та малих літер, дефісів, наприклад: півн.-сх. (північно-східний), Півн.-Крим. канал (Північно-Кримський канал).

Не скорочуються слова на голосну, якщо вона не початкова в слові, і на ь. Наприклад: український може бути скорочене укр., україн., українськ.

При збігу двох однакових приголосних скорочення робимо після першого приголосного: змін. робота, відмін. навчання.

За збігом двох і більше різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного: мід., мідн. (мідний).

До найпоширеніших загальноприйнятих скорочень належать такі:

акад. академік

вид. видання

грн. гривня

гр. громадянин

див. дивись

доц. доцент

ім. імені

і т.д. і так далі

і т.ін. і таке інше

і под. і подібне

напр. наприклад

н.е. нашої ери

до н.е. до нашої ери

о. острів

обл. область

оз. озеро

пор. порівняй, порівняйте

проф. професор

р. рік, річка

рр. роки

с. село, сторінка

ст. станція, сторіччя

т. товариш, том

тт. товариші, томи

тов. товариш

Кожна національна мова – універсальна система, в якій живе національна душа кожного народу, його світ і духовність. Українська мова – невмирущий скарб істини, краси, благородства, знань, мистецтва. Сьогодні йдеться про розширення сфер функціонування української мови. Це засіб не лише спілкування, а й формування нових виробничих відносин.

Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення для всіх. Оскільки мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й пов’язана з виробництвом, з його галузями і процесами, із соціальними відносинами, вона – елемент соціальної сфери.

У сучасному житті по-новому розглядаються питання функції мови. Старий поділ на професії “інтелігентні” та “неінтелігентні” зникає. Основний критерій – знання свого фаху, рівень опанування професійною термінологією.

Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи в країні насичують нашу мову новими поняттями, термінами. Разом з піднесенням рівня знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови.

Ми стали свідками народження нових професій і формування їх мови. У зв’язку з упровадженням української мови на підприємствах та в установах помітно збагачується словник різних професій новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою і термінологією.

 

Що означає знати мову професії?

 

Це – вільно володіти лексикою свого фаху, нею користуватися.

Мовні знання – один з основних компонентів професійної підготовки.

Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання та діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.

Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в складній професійній ситуації та в контактах з представниками своєї професії.

 

Розділ 8.6. Особливості та правила використання слів синонімів і паронімів у діловому мовленні.

 

Однією із семантичних груп української лексики є пароніми – слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням і написанням. Наприклад: абонент – абонемент, афект – ефект, линути – ринути, мимохідь – мимохіть, талан – талант.

Мовознавці давно звернули увагу на існування таких близькозвучних слів, на відмінності між ними у значенні та можливі помилки у їх вживанні. Проте й до цього часу існує чимало розбіжностей у поглядах дослідників і на саме явище паронімії, і на групи, які можна включати до паронімів. При широкому розумінні паронімії до паронімів зараховуються усі слова, що мають звукову подібність не враховуючи морфемного складу слова, - і різнокореневі, і спільнокореневі (досвід – дослід, громадський – громадянський, верба – вербена, дарен – терен). Якщо розуміють паронімію вужче, то паронімічні групи включають тільки спільнокореневі слова, які мають певний змістовий зв’язок (комунікативний – комунікаційний, хронікальний – хронічний, фабрикант – фабрикан, співак – співець). Сематичні зв’язки між паронімами можуть бути різними – синонімічними, антонімічними, іноді це слова з близьким, суміжним значенням або члени однієї тематичної групи. Основну групу паронімів становлять слова, що семантично пов’язані між собою, частково збігаються за морфемним складом, близькі за походженням. Паронімічними відношеннями поєднується пара слів, значно рідше – три або більше.

За характером смислових зв’язків пароніми поділяють на кілька груп: а)пароніми синонімічні (блукати – блудити, важкий – тяжкий, повінь – повідь, привабливий – принадливий, капля – крапля); б) пароніми антонімічні (прогрес – регрес, еміграція – іміграція, адресат – адресант, еволюція – реврлюція, густо – пусто); в) пароніми, що мають деяку сетантичну близькість (проносити – приносити, прилазити – пролазити, вирізнятися – відрізнятися, витрати – затрати); г) тематичні пароніми (абонемент – абонент, апендикс – апендицит, нітрати – нітрити, пам’ятка – пам’ятник).

Пароніми, як і слова інших семантичних груп, використовуються в сучасній українській мові з певною стилістичною метою – переважно для словесної гри та каламбурі або для створення музичності, милозвучності фрази. Отже, пароніми, подібно до синонімів та антонімів, але меншою мірою, звичайно, є важливим стилістичним засобом, що допомагає увиразнити думку, створити самобутній, яскравий образ: “шкода, Марино, перебулих літ! Приснилися, проснилися і зникли” (М. Рильський, “Маріє, мрієчко моя, моя Марієчко тривожна”) М. Вінграновський.

У діловому мовленні найчастіше зустрічаємо такі пароніми:

Адрес – Адреса.

В усній мові часто сплутують ці два слова. “А ти знаєш його адрес?” – чуємо в побуті, коли йдеться про місце мешкання когось чи розташування установи. А втім, сучасна літературна норма вимагає вдаватися в цьому разі тільки до іменника адреса.

У творах І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного та інших письменників того часу зустрічаються обидва слова – адрес і адреса, у Михайла Коцюбинського – переважно адреса. Картотека Інституту мовознавства АН УРСР фіксує такий приклад із журналу за 1930 рік: “Нові правила допускають прийом грошових переказів лише із зазначенням адресу ”. Отже, форма адрес (у значенні “місце проживання”) була можлива навіть в офіційно-ділових текстах. І не дивно, що іменники адрес і адреса не розрізнялися за значенням. Напр.: “От записав мій ленінградський друг мені свій адрес ” (М. Рильський).

Походженням своїм ці слова сягають спільного кореня – французької мови, а ще глибше – латинської. Але, виникнувши з одного джерела, адрес і адреса прийшли в українську мову різними шляхами і в різний час. Адрес – із французької через російську, адреса – з німецької через польську. Якщо слово адреса закріпилося як назва місця мешкання людини чи розташування установи, то адрес має значення: “урочисте ювілейне привітання”. Пор:

 

Де ж, скажи, тепер твоя адреса?

На яких дорогах і вітрах?

Лише чайка на безкраї плеса,

І чебрець розлукою пропах.

А. Малишко

З нагоди 80-річчя Уманського педагогічного училища його директору М.Н.Миколайчуку вручено вітальний адрес.

 

Виборний. Виборчий.

Слово виборний вживається, коли йдеться про виборну посаду, агітацію, про виборність та звітність організацій. Виборчий – усталилось в таких словосполученнях: виборча кампанія; виборче право; виборчий бюлетень та ін.

Виключно. Винятково.

Виключно, тобто лише, тільки (…виключно для співробітників комерційних банків).

Винятково вживається у значенні дуже, особливо, надзвичайно (…товарна біржа має винятково важливе значення).

Дільниця. Ділянка.

Дільниця – це адміністративно-самостійний об’єкт або виробничий вузол на будівництві, шахті, а також виборча дільниця. Ділянка – частина поверхні, площі (садова ділянка, дослідна ділянка).