Фактори, які впливають на обсяг реалізації продукції.

1. Виробничі фактори. До них входять:

· Рівень виконання плану виробництва товарної продукції.

· Якість продукції.

· Асортиментно – структурні вимоги у випуску продукції.

· Ритмічність випуску продукції.

2. Фактори, які пов`язані з роботою відділу збуту і складів:

· Рівень забезпечення кадрами, устаткуванням і відповідними складськими приміщеннями.

· Загальний рівень організації роботи з маркетингу.

· Величина замовлень.

· Стан і комплектність залишків готової продукції на складах.

· Забезпеченість тарою і упаковкою.

3. Фактори, які пов`язані з транспортуванням продукції.

· Відповідність кількості і видів транспортів для перевезення продукції (зроблених замовлень і договірних домовленостей).

· Ритмічність подачі транспорту.

· Дотримання термінів перевезень та інших договірних умов.

4. Фактори, які пов`язані з роботою фінансових та інших підрозділів підприємства.

· Вибір форм розрахунків з покупцями.

· Своєчасність і якість оформлення платіжних документів та стан контролю за їх сплатою.

· Вивчення платоспроможності покупців і можливі форми співпраці.

5. Інші фактори:

· Терміни документообігу.

· Зміна цін і коньюнктури ринку.

· Зміни митних правил і загального законодавства.

Фактори зміни обсягу реалізації розраховуються, за допомогою прийомів порівняння. При цьому враховують, що фактори зміни залишку готової продукції на кінець року та продукції, відвантаженої на кінець року, спричиняє вплив, протилежний за знаком зміні цих показників.

Для вивчення впливу таких факторів аналізується баланс товарної продукції (табл. 11.19).

 

За даними табл. 11.19 можна зробити висновки, що план реалізації продукції недовиконано. Негативний вплив на обсяг продажу мали наступні фактори: зменшення залишків готової продукції на складах підприємства напочаток року на 250 гри. в порівнянні з планом і збільшення їх на кінець року на 200 грн., а також збільшення залишків відвантажених товарів на кінець року на 3400 грн., оплата за які ще не надійшла на поточний рахунок підприємства. Тому в процесі аналізу необхідно з'ясувати причини виникнення понадпланових залишків на складах, несвоєчасної оплати продукції покупцями та розробити конкретні заходи з прискорення реалізації продукції та одержання виручки.

Аналіз реалізації продукції тісно пов'язаний з аналізом виконання договірних зобов'язань щодо поставок продукції. При цьому вирішуються наступні завдання:

Ä аналіз обґрунтованості та ефективності формування договорів;

Ä аналіз виконання замовлень за асортиментом і якістю продукції;

Ä аналіз виконання замовлень за поставками продукції у встановлений термін;

Ä аналіз наслідків невиконання замовлень за поставками продукції.

Аналіз виконання договірних зобов'язань проводиться в декілька етапів (див. рис. 11.10).

 

Для оцінки обґрунтованості формування договорів розраховують коефіцієнт напруженості поставок і порівнюють його з фактичним виконанням договірних зобов'язань. Коефіцієнт напруженості поставок продукції обчислюється як відношення обсягу необхідних поставок продукції за укладеними договорам чи фактично поставленої за аналізований період до виробничої потужності підприємства.

Особливу увагу необхідно звернути на рівень виконання договірних зобов'язань за асортиментом, якістю та строками поставки, адже договір вважається виконаним лише в тому випадку, коли виконані всі умови поставки. Такий аналіз можна здійснити, використовуючи коефіцієнти оцінки ступеню виконання зобов'язань з поставок відповідно до передбаченого асортименту (К_ас), обумовленої якості (К_як) та строків (К_с). Сутність цих коефіцієнтів полягає в тому, що ступінь виконання договірних зобов'язань визначається як відношення обсягу фактичної поставки, який не перевищує передбачений договором, до обсягу договірних зобов'язань.

Для оцінки договірних зобов'язань за поставками продукції можна застосовувати комплексний показник, який визначається як добуток виконання окремих показників договірних зобов'язань за асортиментом, якістю і строками. При цьому необхідно ці показники узгодити між собою.

3. Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу зовнішньоекономічної діяльності

В Україні можливість здійснення зовнішньоекономічної діяльності надається підприємствам усіх форм власності, які самостійно обирають напрями, цілі діяльності та контрагентів. Відповідно до чинного законодавство зовнішньоекономічні зв'язки здійснюються на підставі господарських договорів про торгівлю, спеціалізацію та кооперування у виробництві, науково-технічну співпрацю, протоколів про встановлення прямих виробничих і науково-технічних зв'язків тощо.

Підприємство, що вирішило розпочати зовнішньоекономічну діяльність (надалі -ЗЕД), повинно точно з'ясувати для себе її переваги та недоліки.

Перевагами ЗЕД є:

1) значне розширення ринків збуту власної готової продукції і ринків сировинних ресурсів;

2) можливе розширення або диверсифікація виробництва через створення спільних підприємств або іноземних філій;

3) накопичення грошових коштів в іноземній валюті та страхування таким чином фінансових ресурсів підприємства від знецінення національної валюти внаслідок інфляції;

4) значна прибутковість зовнішньоекономічних операцій порівняно з операціями на внутрішньому ринку країни.

Недоліками ЗЕД є:

1) конкуренція з іноземними підприємствами-виробниками аналогічної продукції;

2) міждержавне регулювання зовнішньоекономічної діяльності у вигляді квотування поставок, антидемпінгового законодавства, протекціоністського митного та податкового законодавства різних країн;

3) значна небезпека втрати партій готової продукції або товарів внаслідок природних і транспортних катастроф у зв'язку зі збільшенням відстані транспортних перевезень;

4) невиконання Іноземним партнером своїх зобов'язань у зв'язку з політичними змінами в його країні.

У зв'язку з цим зовнішньоекономічна діяльність підприємств стає одним зі специфічних об'єктів економічного аналізу.

На макрорівні економічний аналіз зовнішньоекономічної діяльності дозволяє вивчати три групи проблем:

Ä стан і розвиток світового господарства й економіки будь-якої країни;

Ä економіко-правове середовище зовнішньоекономічної діяльності, конкурентна сфера;

Ä сегментація світового ринку та пріоритетні напрями активізації на ньому.

Аналіз зовнішньоекономічної діяльності оперує різними економічними показниками: кількісними та якісними. Кількісні показники відображають обсяги зовнішньоекономічних операцій: вартість експорту чи імпорту продукції за окремими угодами, товарними групами, країнами; обсяг виконаних робіт і послуг тощо. Якісні показники характеризують раціональність використання коштів, залучених в експортно-імпортні операції, фінансові результати діяльності, швидкість обороту засобів у зовнішньоторговельних операціях, їх ефективність, віддачу оборотних засобів при експортних та імпортних операціях, забезпеченість банківських кредитів тощо.

Результати зовнішньоекономічної діяльності залежать від дії ряду внутрішніх і зовнішніх факторів. До зовнішніх факторів відносять: стан економічного та політичного середовища в країнах, стан міжнародних угод і співпраці тощо. Внутрішні фактори пов'язані з виробництвом конкурентоспроможної продукції, популярністю підприємства на світовому ринку, рекламним забезпеченням тощо.

Аналіз зовнішньоекономічної діяльності спрямований на вивчення мотивації і наслідків фінансових змін, її впливу на стан економіки підприємства у цілому. Завдання, об'єкти та етапи аналізу зовнішньоекономічної діяльності наведено нарис. 16.1.

 

Основними джерелами даних для аналізу зовнішньоекономічної діяльності є первинні документи, облікові регістри, дані рахунків бухгалтерського обліку, фінансова, статистична та податкова звітність

Перераховані джерела інформації використовуються для проведення ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз проводиться за даними первинного обліку. Прогнозний аналіз зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на основі показників бізнес-плану підприємства (фінансового плану), внутрішньої управлінської звітності, матеріалів маркетингових досліджень.

4. Аналіз обсягів, динаміки та структури експортних операцій