Спосіб ланцюгових підстановок.

Спосіб ланцюгових підстановок використовується для розрахунку впливу факторів в усіх типах детермінованих факторних моделей: адитивних, мультиплікативних, кратних і комбінованих (змішаних). Цей спосіб дозволяє визначити вплив окремих факторів на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни базисної величини кожного факторного показника в обсязі результативного показника на фактичну величину в звітному періоді. З цією метою визначають ряд умовних величин результативного показника, які враховують зміни одного, потім двох, трьох і т.д. факторів, припускаючи, що інші не змінюються. Порівняння результативної величини показника до та після зміни рівня того чи іншого фактору дає можливість елімінувати вплив всіх факторів, крім одного, і визначити" вплив останнього на приріст результативного показника. Результати розрахунку, як правило, оформлюються допоміжною аналітичною таблицею.

Використовуючи спосіб ланцюгових підстановок, потрібно дотримуватися певних правил, що визначають послідовність розрахунку:

1) в першу чергу підлягають заміні кількісні фактори, далі - структурні, в останню чергу - якісні;

2)якщо модель представлена декількома кількісними, структурними або якісними показниками, послідовність підстановок визначається шляхом логічного аналізу. Тобто, черговість замін факторів залежить від оцінки того, які з них є основними, а які похідними, які первинні, а які - вторинні. Насамперед, аналізують вплив найбільш загального (первинного) кількісного показника;

3) за умови, що вплив певного фактору не визначено беруть його базисну величину, тобто ту, з якою порівнюють, а якщо визначено, то беруть фактичну величину - ту, яку порівнюють;

4) кількість розрахункових умовних показників на один менше, ніж факторів у моделі.

Таблиця. Схема виявлення впливу факторів способом ланцюгових підстановок.

Номер підстановки та назва фактора	Фактори	Добуток факторів	Величина впливу фактора
1-й	2-й	3-й	4-й
Нульова підстановка	П	П	П	П	Д^п	-----
Перша підстановка, перший фактор	Ф	П	П	П	Д^1	Д^1- Д^п
Друга підстановка, другий фактор	Ф	Ф	П	П	Д^2	Д^2- Д^1
Третя підстановка, третій фактор	Ф	Ф	Ф	П	Д^3	Д^3-Д^2
Четверта підстановка, четвертий фактор	Ф	Ф	ф	Ф	Д^ф	Д^ф-Д^3

 

Спосіб ланцюгових підстановок має як переваги, так і недоліки. Переваги: універсальність застосування (для всіх типів моделей); простота використання. Недоліки: залежно від обраного порядку заміни факторів результати факторного розкладання мають різні значення. Однак, в практичних розрахунках точністю оцінки впливу факторів нехтують, висуваючи на перший план відносне значення впливу того чи іншого фактора.

Ми розглянули приклад розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника в мультиплікативних моделях. Порядок застосування способу ланцюгових підстановок для інших типів моделей аналогічний.

Спосіб абсолютних різниць.

Спосіб абсолютних різниць також базується на прийомі елімінування. Використовується у моделях мультиплікативних та змішаних типу У = а х (b - с).

Розрахунки які проводяться в таблиці ланцюгових постановок, можуть бути спрощені, якщо в кожній підстановці змінити абсолютне значення фактора, вплив якого розраховується відхиленням його фактичної величини від базової(планової).

Отже, при застосуванні способу абсолютних різниць розрахунок базується на послідовній заміні базисних значень показників на їх абсолютне відхилення, а після цього на фактичний рівень показників.

Спосіб відносних різниць.

Спосіб відносних різниць, так само, як і спосіб абсолютних, застосовується для мультиплікативних моделей та моделей змішаного типу:

У = а х (b-с).

При застосуванні способу відносних різниць може виникнути неспівпадання загальної суми відхилень, пов'язане з відхиленнями, що з'являються при розрахунку проценту показників. Але це не може вплинути на обґрунтованість висновків для прийняття управлінських рішень.

Індексний спосіб.

Індексний метод базується на відносних показниках, які виражають співвідношення рівня даного (досліджуваного) явища і рівня аналогічного явища, прийнятого в якості бази.

Індивідуальний індекс характеризує зміну у динаміці величини окремого елемента складного явища (наприклад, зміну ціни на один вид продукції за певний період часу або зміну випуску окремого виду промислової продукції). Він стосується завжди одиниці сукупності.

Зведений індекс - це відносний показник динаміки та порівняння таких складних сукупностей, окремі елементи яких не можна підсумовувати. Він характеризує зміну складного явища, тобто є співвідношенням рівнів показника, до складу якого входять різнорідні елементи.

Індекси також бувають базисними і ланцюговими.

При обчисленні базисних індексів база с постійною, а при визначенні ланцюгових - змінною.

Індексний спосіб ґрунтується на побудові факторних (агрегованих) індексів. Застосування агрегованих індексів означає послідовне елімінування впливу окремих факторів на сукупний показник. Перевага індексного способу полягає в тому, що він дозволяє здійснити "розкладання" за факторами не лише абсолютної зміни показника, але й відносної, що важливо при вивченні факторних динамічних моделей.

Більшість розглянутих способів - спосіб ланцюгових підстановок, спосіб абсолютних і відносних різниць, спосіб часткової участі базуються на елімінуванні, тобто вивченні впливу кожного фактору незалежно від інших. Однак, в дійсності, зміна одного фактора породжує зміну всіх інших.

Прийом елімінування не відображає реальну ситуацію. При використанні названих способів дещо знижується результат впливу тих факторів, заміна (підстановка) яких проводиться раніше, за рахунок завищення результату останньої підстановки. Більш точно розрахунки у факторному аналізі можуть бути отримані, наприклад, при використанні інтегрального способу.

Інтегральний спосіб.

Цей спосіб дозволяє уникнути недоліків, властивих способу ланцюгових підстановок, і не вимагає застосування прийомів з розподілу залишку, що не розкладається, за факторами. Це пов'язано з дією логарифмічного закону перерозподілу факторних навантажень.

Інтегральний спосіб дає можливість досягнути повного розкладання відхилення результативного показника за факторами і має універсальний характер, тобто застосовується до мультиплікативних, кратних і змішаних моделей.

Процедура обчислення певного інтегралу за заданою підінтегральною функцією і заданим інтервалом Інтегрування виконується за стандартною програмою за допомогою комп'ютерних технологій. Задача зводиться до побудови підінтегральних виразів, які залежать від виду функції чи моделі факторної системи.

За відсутності універсальних комп'ютерних технологій можна застосовувати формули розрахунку впливу факторів, які є результатом виконання процесів інтегрування, а також вже сформовані робочі формули для розрахунків.

Вивчаючи сутність способів факторного аналізу, необхідно звернути увагу на переваги та недоліки окремих із них. на вимоги, які висуваються при їх застосуванні, на узагальнюючі положення, такі як збалансованість результатів розрахунку впливу окремих факторів та загальної зміни показника, що досліджується.

Розглянуті вище технічні засоби економічного аналізу забезпечують можливість досліджувати будь-які показники діяльності підприємства окремо або в комплексі. При цьому, як правило, не користуються, тільки одним із розглянутих технічних прийомів. Для досягнення кінцевої мети аналізу необхідно застосовувати комбінацію різних прийомів та способів. Механічне застосування технічного інструментарію економічного аналізу без знання основ бухгалтерського обліку, статистики, економіки підприємства, фінансів, менеджменту, може призвести до формалізації аналізу, викривлення результатів дослідження.

Резюме.

Під факторним аналізом розуміють методику комплексного та системного вивчення і вимірювання впливу факторів на величину результативного показника.

Детермінований факторний аналіз - методика дослідження впливу факторів, зв’язок яких з результативним показником має функціональний характер, тобто результативний показник може бути представлений у вигляді добутку або алгебраїчної суми показників, що є факторами детермінованої моделі.

В економічних дослідженнях під фактором розуміють рушійні сили розвитку процесів і явищ, які відбуваються на підприємстві.

Моделювання - один з методів наукового пізнання, за допомогою якого створюється модель об’єкту дослідження, тобто взаємозв’язок показника, що досліджується, з факторами передається у формі конкретного математичного рівняння.

У детермінованому факторному аналізі використовують факторні моделі чотирьох типів: адитивні, мультиплікативні, кратні, змішані.

Одним з найважливіших методологічних питань в економічному аналізі є визначення величини впливу окремих факторів на зміну результативних показників.

Найбільш розповсюдженими способами факторного детермінованого аналізу є спосіб ланцюгових підстановок і його модифікації - спосіб абсолютних різниць, спосіб часткової участі, індексний тощо.

 

Контрольні питання.

1. Дати визначення терміну "факторний аналіз". З якою метою він проводиться?

2. Назвати види факторного аналізу та дати їх характеристику.

3. Розкрити поняття "фактор" в економічних дослідженнях.

4. Дати визначення детермінованої факторної моделі. Навести приклад.

5. Що таке моделювання. Навести моделі, що використовуються в факторному аналізі.

6. Назвати способи виміру впливу факторів в детермінованому аналізі.

7. Описати алгоритм застосування способу ланцюгових підстановок.

 

ТЕМА 2.3.