Абсолютні величини та відносні величини

Аналіз будь-якого господарського явища абопроцесу починається з вивчення абсолютних величин(обсяг виробництва, собівартість продукції, валовий прибуток, чисельність працівників тощо) Абсолютні величини використовуються у бухгалтерському обліку, фінансах, статистиці. В економічному аналізі вонизастосовуються як база для обчислення відносних та середніх величин, а також як вимірювач показників обсягу.

Абсолютні величини показують кількісні розміри явища в одиницях ваги, обсягу, довжини, площі, вартості тощо не враховуючи розмір інших явищ.

За способом вираження абсолютні величини поділяються на індивідуальні та узагальнюючі. Індивідуальні - виражають розміри кількісних ознак окремих одиниць сукупності (наприклад, обсяг продукції, виробленої конкретним робітником за місяць). Узагальнюючі ~ характеризують величину тієї або іншої ознаки усіх одиниць сукупності або окремих її груп і отримуються в результаті підсумок індивідуальних (наприклад, обсяг виробленої в цеху продукції за місяць).

За своєю природою абсолютні показники виражаються в іменованих числах. Розрізняють п'ять видів вимірників абсолютних розмірів економічних явищ: натуральні, умовно-натуральні, вартісні, трудові та комплексні.

Натуральні вимірники застосовуються при розробці показників, що характеризують величини явищ у властивій для них натуральній формі. Так, наприклад, характеризується розмір виготовленої продукції у натуральних одиницях виміру (виробництво чавуну - у тонах, тканини - в метрах тощо).

Умовно-натуральні вимірники застосовуються у випадку, якщо будь-яка продукція має декілька різновидів, але необхідно визначити загальний підсумок виробництва, запасів або споживання всіх її різновидів.

Вартісні вимірники характеризують вартість виготовленої або реалізованої продукції, вартість запасів, величину доходів, вартість спожитих ресурсів тощо. Вартісні вимірники дозволяють визначити загальні обсяги виробництва, реалізації, споживання різних ресурсів тощо.

В трудових вимірниках розробляються показники, що характеризують наявність, розподіл або використання трудових ресурсів в одиницях чисельності {кількість працюючих), одиницях робочого часу (людино-година, людино-день, людино-рік) або витрати праці на виробництво продукції (фактичний обсяг відпрацьованого часу).

Іноді використовують комплексні одиниці виміру, що є добутком величин різної розмірності. Саме так вимірюються виробництво електроенергії в кіловат-годинах, вантажообіг транспорту - в тонно-кілометрах тощо

Відноснівеличини.

Хоча абсолютні величини відіграють важливу роль в практичній і пізнавальній діяльності людини, виникає необхідність різного роду співставлень. І тоді абсолютні показники розглядаються не тільки самостійно, але і в порівнянні з іншим показником, який приймається за масштаб оцінки або базу порівняння. Отже, абсолютні величини є базою для розрахунку відносних величин.

Відносні величини відображають співвідношення величини явища, що вивчається, з величиною будь-якого іншого явища або з величиною цього явища, але взятою за інший період часу або за іншим об'єктом. Відносні показники отримують в результаті ділення однієї величини на іншу, яка приймається за базу порівняння. Це можуть бути дані плану (прогнозу), базового року, іншого підприємства, середньогалузеві тощо.

Отже, для потреб економічного аналізу використовуються наступні види відносних величин: виконання плану, планового завдання, динаміки, структури, координації, порівняння, інтенсивності, ефективності.

Відсотки використовуються при вивченні ступеня виконання планових завдань, структурних показників, рівня витрат, показників рентабельності тощо. Щоб отримати відносну величину, виражену у відсотках, необхідно одну абсолютну величину поділити на іншу абсолютну величину і помножити на 100.

Коефіцієнти розраховуються як відношення двох взаємопов'язаних показників, один з яких береться за одиницю. Зокрема, при проведенні економічного аналізу оцінюють коефіцієнти змінності роботи обладнання, фондовіддачу, фондоозброєність, енергоозброєність тощо.

Правильне застосування абсолютних і відносних величин для характеристики економічних явищ і процесів можливе тільки за умови дотримання наступних загальних принципів:

1) розуміння сутності економічних явищ та процесів, специфічних особливостей і законів їх розвитку. При розрахунку та використанні абсолютних та відносних величин необхідновраховувати специфіку, особливості та умови розвитку явищ і процесів; застосовувати диференційний підхід до вивчення в економічному аналізі абсолютних І відносних величин;

2) необхідність кількісного використання абсолютних і відносних величин випливає безпосередньо з характеру їх взаємозв'язку (відносні величини є похідними від абсолютних; вони виражають співвідношення між абсолютними величинами і тому змінюються залежно від зміни абсолютних величин). Крім того, кількісний вимір відносних величин залежить також від розміру бази порівняння. Так, чим менша абсолютна величина, з якою проводиться порівняння, тим більша відносна величина, і навпаки, одна й та ж абсолютна величина буде виражена різною відносною величиною залежно від розміру бази порівняння. Отже, одному й тому ж відсотку приросту може відповідати різне абсолютне значення.

Ø 3) значну увагу при визначенні відносних величин необхідно приділяти питанню співставності абсолютних величин, що порівнюються. В першу чергу, це стосується розрахунку відносних величин виконання плану, динаміки та порівняння.

Середні величини.

В економічному аналізі поряд з абсолютними і відносними величинами часто застосовують середні величини.

Середні величини - це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Без обчислення середніх величин неможливо досліджувати процеси з метою виявлення їх закономірностей; вивчати явища за різними сукупностями, такі, що змінюються, у динаміці; нівелювати нетипові, випадкові варіанти значень показників тощо.

3). Побудова рядів динаміки для потреб економіки

Ряди динаміки - це ряди чисел, що характеризують зміну величин у часі.

Прийом динамічних рядів застосовується для характеристики роботи об'єкта за ряд років і розробки перспектив його розвитку. Чим більший період охоплює динамічний ряд, тим більше існує можливостей виявити сталість досягнутих результатів. Отже, використання рядів динаміки в економічному аналізі дозволяє:

ü визначити характер зміни параметрів та інтенсивність цієї зміни;

ü дати кількісне вираження закономірностей ряду (тренду динамічного ряду);

ü надати порівняльну характеристику відмінностей у динаміці різних явиш та процесів.

При вивченні рядів динаміки важливо прослідкувати за напрямом і розміром зміни рівнів у часі. З цією метою для динамічних рядів можуть бути розраховані наступні показники: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення 1 % приросту, середній абсолютний приріст, середній темп зростання, середній темп приросту тощо.

Абсолютний приріст розраховується як різниця між двома рівнями динамічного ряду. Він показує на скільки одиниць в абсолютному вираженні рівень одного періоду більший або менший від певного попереднього рівня, а тому може мати знак "+" (при збільшенні) або "-" (при зменшенні). В аналітичних розрахунках використовують ланцюгові та базисні абсолютні прирости:

Темп зростання - відносний показник, частка від ділення двох рівнів динамічного ряду; він показує у скільки разів показник, що аналізується, більший або менший за базисний

Темп приросту (Т) - відносний показник, який показує на скільки відсотків один рівень більший (або менший) базового рівня. Розраховується як відношення абсолютного приросту до попереднього чи базисного рівня. Темп приросту у відсотках можна розрахувати шляхом віднімання 100 % від темпу зростання або як процентне відношення абсолютного приросту до того базового рівня, у порівнянні з яким абсолютний приріст розрахований.

Отже, темп приросту можна розрахувати трьома способами:

ü від аналізованого показника слід відняти базисний, отриманий результат поділити на базисний показник і помножити на 100 %;

ü якщо розраховано абсолютне відхилення, то його необхідно поділити на базисний рівень показника та помножити на 100 %;

ü від розрахованого темпу зростання слід відняти 100 %.

Так як кожному відносному показнику відповідають певні абсолютні величини, то при вивченні темпів приросту необхідно враховувати, яка абсолютна величина відповідає кожному відсотку приросту, який його зміст. Для цього розраховують абсолютне значення 1 % приросту (А %) як співвідношення абсолютного приросту за певний період і темпу приросту у відсотках за той самий період.

4). Прийом групування інформації в економічному аналізі

Господарські операції надають різноманітні дані про підприємницьку діяльність. Вони використовуються для одержання узагальнюючих показників, що характеризують підприємство в цілому або його структурні підрозділи.

Для потреб економічного аналізу узагальнення інформації про господарську діяльність підприємства може бути просте і групове. При простому зведенні визначають загальний підсумок однорідних активів, зобов'язань, доходів, витрат і господарських операцій підприємства. Групове зведення передбачає попередній розподіл інформації на групи. Групування є невід'ємною частиною майже будь-якого економічного дослідження.

Групування - прийом аналізу, який полягає у формуванні з масиву даних, що аналізуються, класифікаційних груп за ознаками, істотними з точки зору розв'язання конкретних аналітичних завдань. Групування передбачає визначену класифікацію явищ та процесів, а також причин та факторів, які їх обумовлюють. Воно дозволяє вивчити економічні явища у їх взаємозв'язку та взаємозалежності, визначити вплив найбільш суттєвих факторів, виявити закономірності та тенденції, властиві цим явищам і процесам, визначити середні величини та їх зміст.

В економічному аналізі залежно від завдань використовуються типологічні, структурні та аналітичні групування.

Типологічні групування - розподіл якісно неоднорідної інформації на однорідні групи, тобто групування, що призводить

Структурні групування - групування якісно однорідних економічних явищ за ознакою подібності їх економічної природи.

Аналітичні групування призначені для виявлення взаємозв'язку, взаємообумовленості та взаємодії між досліджуваними явищами. Аналітичні групування дозволяють виявити та вивчити взаємозв'язок між показниками.

5).Використання прийому балансового узагальнення в економічному аналізі

Прийом балансового узагальнення застосовується якщо потрібно вивчити співвідношення двох груп взаємопов'язаних економічних показників, підсумки яких повинні бути рівними між собою.

У формі балансу підприємство планує спою фінансову діяльність (баланс доходів і видатків), звітується про стан і розміщення своїх активів та їх джерел (бухгалтерський баланс), а складання балансів робочого часу та часу роботи устаткування має аналітичне значення тощо. Прийом балансового узагальнення дає змогу аналізувати забезпеченістьдіяльності підприємства ресурсами (трудовими, матеріальними, фінансовими) шляхом досягнення рівності аналізованих взаємопов'язаних показників. Наприклад, при складанні ресурсних балансів аналіз спрямований на пошук варіантів збалансування потреби у тих чи інших ресурсах з джерелами їх надходження (у тому числі за рахунок економії витрат цихресурсів, знаходження шляхів розширення сировинної бази тощо).

Вивчаючи забезпеченість підприємства обладнанням певного виду, складають баланс, в якому, з одного боку, показують потребу у верстатах, необхідних для виробництва продукції, а з другого - фактичну їх наявність: аналізуючи використання трудових ресурсів, порівнюють можливий фонд робочого часу з фактичною кількістю відпрацьованих годин, визначають причини понад планових втрат робочого часу.

Прийом балансового узагальнення може застосовуватися як основний, так і допоміжний прийом економічного аналізу.

1. Як основний, прийом балансового узагальнення використовується при вивченні показників, що знаходяться в балансовій залежності, наприклад, при аналізі забезпечення підприємства різними ресурсами (трудовими, фінансовими, сировиною, матеріалами, товарами), аналізуючи бухгалтерський баланс тощо. Цей прийом є Інструментом виявлення господарських резервів, встановлення матеріально-речових, вартісних і трудових пропорцій, забезпечення оптимального та збалансованого розвитку виробництва. Прийом балансового узагальнення в економічному аналізі оснований на подвійному аспекті розгляду економічних явищ і процесів - джерел ресурсів та їх використання та на взаємному балансуванні результатів такого розгляду:

Найбільшого розповсюдження прийом балансового узагальнення отримав під час аналізу фінансового стану підприємства (наприклад, платіжний баланс).

2. Як допоміжний, прийом балансового узагальнення використовується для перевірки правильності аналітичних розрахунків, зокрема для перевірки результатів розрахунків впливу факторів на сукупний результативний показник. Якщо сума вплину факторів на результативний показник дорівнює відхиленню результативного показника від базового значення, це означає, що розрахунки здійснені правильно. Відсутність рівності свідчить про неповний облік факторів або допущення помилок.

3. Прийом балансового узагальнення використовується для:

Ø перевірки вихідних даних підприємства,на підставі яких проводиться аналіз:

Ø визначення розміру впливу окремих факторів на зміну результативного показника, якщо відомий вплив Інших факторів; наприклад, якщо з трьох чинників відомийвплив двох, то вплив третього можна визначити як різницю між загальнимприростом результативного показника із результатом впливу перших двох чинників;

Ø побудови детермінованих адитивних факторних моделей

Ø одного із способів факторного аналізу - пропорційного ділення або часткової участі.

6) Прийоми графічного І табличного відображення даних в економічному аналізі

Графічні прийом.

Для кращогосприйняття та розуміння економічнихявищ і процесів, а також тенденційі закономірностей їх зміни та розвитку використовують графічні прийоми. Графіки (діаграми) - це наочне зображення даних за допомогою геометричних знаків, малюнків та інших графічних засобів, які умовно виражають числові показники таспіввідношення між ними".

Графіки застосовуються для відображення даних з різною метою:

1) характеристики розвитку явища в часі {порівняння у часі);

2) характеристики розвитку явища у просторі (порівняння у просторі);

3)встановлення ступеню виконання планів;

4) характеристики структури явиш на певний момент змін її в часі;

5) вивчення залежності та змінності (варіації) ознак явищ;

6) економіко-географічної характеристики явищ;

7) швидкого знаходження значення функції за відповідним значенням аргументу, а також наочного зображення функціональних залежностей тощо. Форми графіків досить різноманітні. Основними є: лінійні діаграми (стовпчикові, стрічкові, фігурні, а також статистичні ламані та криві); площинні діаграми (квадратні, кругові, знаки Варзара); об'ємні, секторні і радіальні діаграми;

При виборі форми графіка виходять зі змісту явища та завдань дослідження, забезпечуючи найбільшу точність, наочність і виразність зображуваних явищ. Побудова кожного з підрозділів має свої особливості, але існують загальні правила, яких необхідно дотримуватися при їх побудові:

1) графік повинен мати назву, яка відповідає змісту зображуваного явища. Назву, як правило, розміщують під графіком;

2) графік повинен точно відображати вихідні дані, що містяться у джерелі інформації, відповідати змісту та логічній природі показників, що відображаються;

3) для зображення на графіку цифрових даних потрібно вибрати масштаб і побудувати шкалу.

4) для наочності зображення, зазвичай, користуються штрихуванням, розфарбовуванням та іншими умовними позначеннями, які обов'язково повинні бути пояснені.

Розглянемо основні види графіків, що використовуються в економічному аналізі.

Лінійні графіки. Використовують для зображення ходу виконання завдання, розвитку явищ в часі, а також для наочного зображення залежності одного показника від іншого.

Стовпчикові (стрічкові) діаграми. Використовують для: а) зображення процесій розвитку явної у часі або для порівняння однорідних явищ між собою; б) зображення структури та зрушень, що відбуваються у складі явищ.

Секторні діаграми. Застосовують для зображення структури явиш. Секторна діаграма є колом, розділеним на сектори, розміри яких відповідають числовим значенням зображених показників

Фігурні діаграми. Зображення даних за допомогою ряду фігур певного масштабу називають фігурними діаграмами. Для більшої наочності при побудові фігурної діаграми дані зображуються фігурами, найбільш характерними для явища, що аналізується. Наприклад, дані про навантаження вагонів на залізниці можна представити рядом фігур у вигляді товарного вагону, дані про видобуток вугілля - рядом фігур у вигляді шахтних вагонеток, наповнених вугіллям, дані про виробництво автомобілів - рядом фігур у вигляді автомобілів тощо. Кожна з фігур У подальшому є масштабом: вона прирівнюється до певної кількості одиниць зображеного явища. У кінці ряду фігур за кожен рік наводяться відповідні показники та зазначається їх одиниця виміру.

Знаки Варзара. Якщо потрібно наочно зобразити сукупність основних ознак явища, яке вивчається, і зв'язок між ними, причому ціознаки є множниками та їх добутком, то використовують графічні знаки, які вперше, були запропоновані російським статистиком, проф. В.Е. Варзаром і названі, відповідно, знаками Варзара.

Широкого застосування в економічному аналізі набули сітьові графіки, сутність яких полягає у визначенні критичного шляху (критичної маси, ціни, часу тощо) здійснення господарських операцій, що дозволяє мінімізувати ступінь факторного впливу та визначити "вузькі місця" у досягненні мети. Господарські операції у сітьовому графіку подаються як певна сукупність робіт, що виконувались, за визначеним алгоритмом. Кожна робота оцінюється певними вимірниками цінності (вартість, ціна та ін.). Завдання полягає у визначенні критичногошляху здійснення господарської операції за всією сукупністю виконуваних робіт. Цей шлях є економічно виправданим або конкурентноспроможним.

Набуває поширення спосіб побудови аналітичного графа", в основу якого покладено Ідею методу "дерева цілей"або "дерева рішень".

7)Відображення інформації за допомогою таблиць.

Таблиці с засобом оформлення результатів зведення також аналізу даних. Таблиці дають можливість подати результати дослідження в такому вигляді, який полегшує їх читання й аналіз. При цьому інформація розташовується у певному порядку, зручному для її порівняння між собою і обчислення різноманітних показників.

За формою таблиця складається з горизонтальних рядків і вертикальних граф, перетин яких утворюють клітини, де розміщуються показники. Тому кожному показнику в таблиці відповідають два заголовки: зверху (назва граф) і зліва (назва рядків).

За своїм змістом таблиця нагадує граматичне речення; наводяться найменування явищ, які вивчаються (про кого або про що говориться в таблиці) і показники, які характеризують стан і розвиток цих явищ ( щосаме говориться про явище, яке вивчається). Тому в таблицях прийнято виділяти підмет і присудок.

Підметом таблиці є об'єкт дослідження, а присудком - система показників, що характеризує об'єкт.

Побудова таблиці складається з двох етапів: 1) проектування макету таблиці; 2) заповнення макету таблиці даними.

Загальні правила, яких необхідно дотримуватися при побудові таблиць:

1. Надтаблицею розміщується загальний заголовок, який відповідає змісту таблиці; зазвичай в ньому наводиться найменування об'єкту, до якого відносяться відомості, характер наведених відомостей (групування, перелік тощо), період або дата, до яких вони відносяться, одиниці виміру, якщо вони однакові для всіх показників таблиці. Якщо показники таблиці мають різні одиниці виміру, то вони наводяться в назвах рядків і граф.

2. Заголовки рядків і граф повинні бути короткими, чіткими і зрозумілими, щоб читання таблиці не викликало ускладнень.

3. Показникикожної графи наводяться з однаковим ступенем точності - з точністю до одиниці або до 0,1 одиниці тощо.

4. Об'єкти підмета та ознаки присудка розміщуються в певній логічній послідовності. У присудку абсолютні значеннячасто доповнюють відносними та середніми.

5. Рядки та графитаблиці нумеруються.В присудку, зазвичай, нумеруються лише графи, які заповнюються показниками. Графи, в яких наводиться найменування підмету таблиці та одиниці виміру, позначаються буквами А, Б тощо.

6. Графи присудка нумерують,якщо таблиця займаєкілька сторінок. У найменуваннях граф іноді наводитьсяспосіб обчислення показника. Наприклад, в графі 3 наводиться"гр. 2: гр. 1".

7. Таблиця не повинна мати незаповненихклітинок:

Ø якщо неможливо заповнити клітинку, з огляду на відсутність відповідного явища, ставиться прочерк (-);

Ø якщо заповнення клітинки можливе, але необхідні дляцього дані на цей час відсутні, то проставляються крапки (...) або робиться позначка "відомостей немає";

Ø число 0,0 проставляється якщо значення показника в даній клітинці знаходиться за межами точності, прийнятій в таблиці;

Ø позначка "х” ставиться в тому разі, коли клітинка не підлягає заповненню.

8. У таблиці повинні бути часткові підсумки ("Всього") - за окремими групами або підгрупами наведених в таблиці показників і загальні підсумки ("Разом”) - за всіма показниками в цілому.

9. У разі необхідності до таблиці робляться примітки та посилання. Примітки наводяться якщо для правильного розуміння наведених у таблиці показників потрібні пояснення. У посиланнях зазначають джерело наведених в таблиці відомостей (звідки вони взяті), уточнюють дату тощо.

За характеромпідмету розрізняють таблиці трьох видів: прості, групові та комбіновані.

У простих таблицях перераховуються одиниці сукупності явища, що вивчається. Підмет простої таблиці не має групування.

Прості таблиці широко розповсюджені, але часто вони недостатні для аналізу, оскільки не містять групування даних.

Таблиці, які містять у підметі групування за однією ознакою, називаються груповими, У групових таблицях дані за окремими одиницями сукупності поєднуються в групи за однією істотною ознакою.

Ще більше можливостей для поглибленого аналізу інформації надають таблиці, які містять результати складного групування за двома або кількома ознаками. Такі таблиці називаються комбінованими. У комбінованих таблицях матеріал підмету розбивається на групи та підгрупи за кількома ознаками. Отже, у групових таблицях наводиться просте групування, у комбінованих -комбіноване, що дає можливість встановити зв'язки між досліджуваними явищами.

 

Питання винесені на самостійне опрацювання.

3. Евристичні прийоми в економічному аналізі

Евристичними називають спеціальні прийоми отримання нових знань, які базуються на використанні досвіду, інтуїції фахівця і його творчого мислення як сукупності властивих людині механізмів вирішення творчих завдань. Евристичні прийоми є універсальними, їх застосовують у всіх сферах науки та практики.

Застосування евристичних прийомів, зокрема експертних процедур (анкетування, інтерв'ю, експертної оцінки, комісії і конференції), дає можливість поповнити нестачу економічної інформації або компенсувати повну її відсутність, прийняти нестандартне управлінське рішення в умовах невизначеності та ризику, перебудувати стратегію підприємства в результаті зміни ринкової кон'юнктури, провести оцінку діяльності без довготривалого дослідження тощо.

Основна сфера застосування евристичних прийомів - стратегічний аналіз. Він застосовується для прогнозування розвитку економічної ситуації.

Евристичні прийоми класифікують за двома ознаками:

Ø за наявністю або відсутністю алгоритму творчого мислення: прийоми маловпорядкованого пошуку, впорядкованого пошуку рішень і комбіновані;

Ø за характером застосування: індивідуальні та колективні.

До прийомів маловпорядкованого пошуку рішень - включають прийоми аналогії, інверсії, ідеалізації тощо. Ці прийоми бувають індивідуальні та колективні й базуються, в основному, на застосуванні людської інтуїції і введенні деяких елементів активізації мислення. Вони спрямовані на створення умов для творчої діяльності та використовують певні закономірності пронесу мислення. Тому їх часто називають психологічними.

В основі прийомів упорядкованого пошуку рішень - науково обґрунтований алгоритм творчого процесу, який включає етапи, кроки, процедури. Дані прийоми є доволі складними комплексними методиками робіт. Вони використовують системний процедурно-алгоритмізований підхід, типізацію способів вирішення.

Комбіновані прийоми використовують як інтуїцію, так і деякі закономірності раціональної думки. Вони спрямовані на комбінацію різних методів, які об'єднані у відносно стабільну процедурну форму. Розрізняють індивідуальні та колективні комбіновані прийоми.

При застосуванні індивідуальних комбінованих прийомів від кожного експерта отримують незалежні оцінки та математично обробляють їх для прийняття єдиного рішення. Колективні прийоми передбачають отримання сумарної оцінки від всіх експертів шляхом спільного обговорення проблеми в результаті компромісів.

Прикладом індивідуальних прийомів є: прийом контрольних питань, прийом індивідуального мозкового штурму, прийом інтерв'ю, прийом сценарію, "Дельфі" тощо. Ці прийоми передбачають персональну роботу з кожним експертом. Однак експертів можна опитувати й заочно, з допомогою спеціальних анкет. В такому випадку експерт може отримати та проаналізувати всю необхідну Інформацію стосовно розвитку та взаємозв'язків між об'єктами аналізу.

Прикладами колективних прийомів є: прийом мозкового штурму, прийом "635", прийом синектики, прийом колективного блокнота, прийом комісій, метаплан, "за і проти" тощо.

Основні переваги індивідуальних прийомів полягають у можливості використання здібностей і знань окремого експерта, а також у відносній простоті проведення опитуваних про стан і розвиток суміжних сфер діяльності.

Резюме.

Під методом економічного аналізу розуміють сукупність прийомів і способів дослідження господарської діяльності будь - якого економічного об’єкта шляхом виявлення та визначення взаємозв’язку та зміни його параметрів, кількісного та якісного вимірювання впливу окремих факторів та їх сукупності на цю зміну, що дозволяє вивчити становлення та розвиток господарських явищ та процесів.

В економічному аналізі використовують численні методичні прийоми (близько ста).

Всі методи та прийоми можна поділити на

1) методи загального аналізу та 2) методи факторного аналізу.

До методів загального аналізу відносимо порівняння, абсолютні та відносні величини, групування, деталізацію, табличний та графічний прийоми.

Евристичними називають спеціальні прийоми здобуття нових знань, засновані на використанні досвіду, інтуїції фахівця та його творчого мислення як сукупність властивих людині механізмів вирішення творчих завдань.

 

Контрольні питання.

1. Які характерні особливості методу економічного аналізу?

2. Охарактеризувати прийом порівняння.

3. Розкрити сутність абсолютних, відносних та середніх величин.

4. Пояснити призначення рядів динаміки в економічному аналізі.

5. Охарактеризувати види групувань в економічному аналізі.

7. Розкрити сутність прийому балансового ув’язування.

8. Назвати види графіків, що застосовуються в економічному аналізі.

9. Які вимоги висуваються до побудови аналітичних таблиць?

10. Які евристичні прийоми і для чого використовуються в економічному аналізі?

 

Тема 2.2.

МЕТОДИКА ФАКТОРНОГО АНАЛІЗУ

Завдання

1. Ознайомитися з поняттям факторного аналізу, його видами та завданнями

2. Навчитися класифікувати та систематизувати фактори, що впливають на результативні показники

3. Засвоїти різні способи виміру впливу факторів при детермінованому факторному аналізі

План.

1. Поняття та завдання факторного аналізу

2. Класифікація факторів для потреб економічного аналізу.(СРС)

3. Моделювання факторних систем.

4. Способи виміру впливу факторів у детермінованому факторному аналізі.

Ключові слова та поняття: фактори, елімінування, ланцюгові підстановки, абсолютні різниці, відносні різниці, моделювання, мультиплікативні моделі, кратні моделі, адаптивні моделі.

Після вивчення матеріалу теми Ви зможете:

· визначати зміст та завдання факторного аналізу.

· Описати тип факторного аналізу.

· Класифікувати фактори.

· Проаналізувати вплив факторів на результативний показник.

1. Поняття та завдання факторного аналізу

Досконало пізнати сутність і розвиток будь-якого досліджуваного явища можна лише за умови розкриття його внутрішнього змісту, з'ясування взаємозв'язку його складових.

Кожний результативний показник залежить від численних і різноманітних факторів. Наприклад, виручка від реалізації продукції залежить від обсягу реалізації, ціни реалізації, якості продукції, умов розрахунків тощо.

Звідси, важливим методологічним питанням економічного аналізу є вивчення і вимірювання впливу факторів на величину досліджуваних економічних показників.

Під факторним аналізом розуміють методику комплексного та системного вивчення і вимірювання впливу факторів на величину результативних показників.

При вирішенні аналітичних завдань виявляється певна причинно-наслідкова залежність між економічними явищами, що аналізуються, та факторами, які їх зумовлюють.

При цьому слід враховувати наявність або відсутність прямої (оберненої) функціональної залежності між ними: характер цієї залежності визначає прийоми та способи вирішення того чи іншого аналітичного завдання.

Детермінований факторний аналіз - це методика дослідження впливу факторів, зв'язок яких з результативним показником має функціональний характер, тобто результативний показник може бути представлений у вигляді добутку або алгебраїчної суми показників, що є факторами детермінованої моделі. Наприклад, зв'язок фонду заробітної плати підприємства (ЗП), середньорічної заробітної плати одного працівника (З_пр) і чисельності працівників підприємства (ЧП) може бути представлений наступним чином: ЗП = З_пр х ЧП; прибуток підприємства від реалізації продукції (П_р), чистий дохід від реалізації продукції (Д) і собівартість продукції (С) пов'язані між собою: П_р = Д - С тощо. Коло таких факторів порівняно невелике, воно є меншим за кількість факторів, які хоч і впливають на кінцевий результат, але не перебувають з ним у функціональній залежності.

Основні властивості детермінованого підходу до аналізу:

Ø визначення детермінованої моделі шляхом логічного аналізу;

Ø наявність повного зв'язку між показниками;

Ø неможливість розподілити результати впливу одночасно діючих факторів, які не підлягають об'єднанню у єдину модель;

Ø вивчення взаємозв'язків у короткостроковому періоді.

Стохастичний аналіз - методика дослідження факторів, зв'язок яких з результативним показником, на відміну від функціонального, є неповним, ймовірним і кореляційним. При кореляційній залежності зміна аргументу може дати декілька значень приросту функції залежно від поєднання інших факторів, що визначають цей показник.

Наприклад, немає можливості функціонально показати зв'язок між рентабельністю роботи підприємства та середнім рівнем освіти керівництва або між курсом національної валюти на валютному ринку і рівнем інфляції у країні.

Основні етапи проведення факторного аналізу наступні:

1. Вибір факторів, які здійснюють вплив на досліджувані результативні показники; їх класифікація і систематизація з метою забезпечення можливостей системного підходу. Здійснюється на підставі набутих теоретичних знань і практичних навичок. Зазвичай, виходять із принципу: чим більший комплекс факторів досліджується, тим точнішими будуть результати аналізу

2. Визначення форми залежності між факторами та результативним показником на підставі набутого досвіду, за допомогою спеціальних способів і прийомів.

3. Моделювання взаємозв'язків між результативними та факторними показниками. Побудова економічно обґрунтованої (з позицій факторного аналізу) факторної моделі

4. Розрахунок впливу факторів та оцінка ролі кожного з них у зміні величини результативного показника.

5. Формування висновків за результатами проведених досліджень, підготовка відповідних управлінських рішень.

.2. Класифікація факторів для потреб економічного аналізу(СРС)

В економічних дослідженнях під факторами розуміють рушійні сили розвитку процесів і явищ, які відбуваються на підприємстві. Діяльність підприємства є складною і різнобічною. Вона представлена комплексом взаємопов'язаних господарських процесів, що характеризуються системою показників, які залежать від численних та різноманітних факторів.

Кожен фактор може складатися з ряду елементів, які деталізують його вплив і виступають як самостійні фактори з більшим або меншим ступенем впливу на результативний показник. Чим більша їх деталізація, тим детальніше вони вивчаються, тим повніше виявляються наявні резерви покращання господарської діяльності підприємств.

Фактори взаємопов'язані між собою та нерідко впливають на результати господарської та іншої діяльності підприємств за різними напрямами: одні - позитивно, інші - негативно, треті - в існуючих умовах економічного розвитку є нейтральними. Причому негативний вплив одних факторів може знизити або нейтралізувати позитивний вплив інших. Все це вимагає вивчення якомога більшої кількості факторів.

Фактори, які досліджуються в аналізі, можуть бути класифіковані за різними ознаками. Однією із найбільш розповсюджених є наступна класифікація факторів

За економічним змістом фактори, що вивчаються в економічному аналізі, можна поділити на: