Етапи підготовки до публічного виступу

Переваги нових технологій у вирощуванні (овочевих рослин, квітів, плодових дерев та ін.)

Переваги крапельного зрошення.

Екологічні проблеми Криму і засоби їх розв’язання.

4. Грунтово-кліматичні особливості Криму при вирощуванні врожаю (для агрономів)

Фінансова криза в Україні: проблема і шляхи розв’язання.

2. Види Інтернет-шкідництва та шляхи захисту (для бухгалтерів)

Тему також можна самостійно дібрати, враховуючи те, що вона розрахована на слухове сприйняття і була цікавою для аудиторії.

При підготовці необхідно дотримуватися вимог до підготовки публічного виступу.

1. Тема й мета. Цікаві? Доречні? Актуальні? Чи враховано склад аудиторії?

2. Вступ. Цікаво? Чи використаний прийом привертання уваги? Тривалість вступу.

3. Головна частина. Чи продуманий план? Чи весь матеріал стосується справи? Чи достатньо прикладів? Чи доцільні та переконливі вони? Чи конкретний зміст? Чи є логічний зв'язок між частинами виступу? Чи досягнуто мети? Яка тривалість основної частини?

4. Заключна частина. Чи все зрозуміло? Чи є узагальнення? Чи є завершення логічним? Чи був контакт з аудиторією?

Вимова. Чи впевнений промовець у собі? Чи правильна його поза, доречні жести? Яким був темп мовлення, дикція, чи оптимально вибрано висоту голосу? Чи були елементи емоційності для привернення уваги?

Тема. Основні закони риторики. Елементи ораторського мистецтва

Питання, що вивчається

Завдання

Розглянути фігури промовців і схарактеризувати їхні жести за пропонованою класифікацією. Що ви можете сказати про психологічні характеристики промовців?

 

 

 

 

Тема. Поняття етики ділового спілкування

Питання, що вивчається

Мовленнєвий етикет

Інструкції з вивчення питання

_{1. Уважно ознайомитися з і змістом статті.}

Чи знайома вам ситуація, коли зустрічаємо гарних молодих людей, милуємося ними до того моменту, поки вони не почнуть говорити? Таку ситуацію можна, на жаль, спостерігати щодня як в суспільному транспорті, так і на вулиці, тощо. Це трапляється тому, що молоді люди не вміють чи не бажають гарно спілкуватися. Тому слушним є коротка фраза: " заговори, щоб я тебе побачив ". Автор "Маленького принца", відомий французький письменник і льотчик та й просто вихована та інтелігентна людина Антуан де Сент-Екзюпері слушно помітив, що найбільша розкіш - це розкіш людського спілкування.

Від уміння спілкуватися залежить дуже багато в нашому житті. Спілкування є містком до набуття справжніх друзів, отримання бажаного, роботи, кар'єри, досягнення мети. Зрештою від вміння спілкуватися залежить те, чи будеш ти взагалі цікавим для людей, а значить чи зможеш ти завоювати їх повагу та авторитет. Тому слушно вказують, що спілкування - це ціле мистецтво.

Спілкування починається із звертання. Дуже неприємно, коли незнайома людина звертається до нас на "ти". Це не тільки свідчить про її невихованість, а й викликає в нас самих відразу зневагу до цієї людини, небажання з нею спілкуватися.

На "ти" звертаються, як правило, один до одного родичі, друзі, колеги, приятелі, діти. Перш, ніж перейти у спілкуванні на "ти" слід поцікавитися, що це за людина і чи цей "місток" буде на вашу користь. Пропозиція перейти на "ти" повинна виходити від більш літньої, поважної людини, чи особи, що займає вище службове становище. Молодші можуть попросити звертатися до них на "ти", хоча самі продовжують звертатися на "ви". Жінкам дозволено відмовитися від переходу на "ти" з чоловіком, без будь-якого пояснення причин.

Мистецтво спілкування полягає також і у загальній інтелігентності, освіченості, а звідси - вибору та підтримання теми розмови та правильного тону бесіди. Не слід кричати, тріскотіти, зловживати увагою іншої чемної людини. А інколи ще більшим

Коли ви розмовляєте з ким-небудь у товаристві, важливо зосередитися на темі розмови, взяти в ній участь, підтримати її і внести в неї якийсь цікавий момент, щоб ви, як співрозмовник, запам'яталися іншим. Це буде свого роду "зеленим світлом" для подальшого підтримання стосунків з цими людьми. Розмова повинна бути ненав'язливою, невимушеною. Розповідаючи якісь жарти чи історії, подумайте, чи не скривдять вони когось з ваших співрозмовників прямим чи непрямим чином.

Негарним тоном вважається не відповідати на питання, поставлені Вам. Це допускається лише в тому випадку, коли питання, на вашу думку, було некоректним чи недоречним. В такому разі слід залишити його без уваги і постаратися перевести розмову в інше русло.

Коли у розмові висловлюються різні точки зору чи погляди, слід дослухатися і взяти участь в розмові, коли ви твердо знаєте, про що говорите. Відстоювати свою точку зору, не будучи повністю впевненим в правильності думки, виглядає немудро. У спілкуванні не слід допускати суперечок, у яких вже, як правило, ніхто не перемагає і які відбуваються просто заради суперечки. В цьому разі співрозмовники вже зовсім не чують і не хочуть чути одне одного, дозволяють собі різкі висловлювання, вияви зневаги, що є недопустимим для вихованих людей не лише в часі посту. Не слід бути у розмові нав'язливим, а дотримуватися принципу по черговості висловлювання. Не слід перебивати співрозмовника, а почекайте, коли він закінчить думку і ви зможете донести до нього свою точку зору.

Якщо ви погано почули звертання до себе, то слід перепитати, а не старатися відповісти будь-що. Бо це може бути розцінено, як ваша неуважність або й зневага до іншого. Старайтеся висловлюватися повними фразами, а не уривками з одного чи кількох коротких слів. Якщо в процесі розмови до вас приєднується ще хтось, то слід йому коротко пояснити, про що саме велась мова. Якщо це його зовсім не стосується, то можна сказати, що тема була приватна, сімейна, тощо. Але чемна людина, яка бажає приєднатися до розмови, насамперед переконається, чи доречним буде її участь в цій розмові.

Здавна в основі спілкування українського народу лежать такі загальнолюдські морально-етичні цінності, як доброзичливість, любов, лагідність, привітність, шаноба, ґречність. Власне цими чеснотами здавна славився український народ. Це відмічали завжди мандрівники, подорожуючі, офіційні особи, котрі бували в наших краях.

Саме український мовний етикет презентує повний спектр ввічливості та ґречності у спілкуванні: це слова привітання, прощання, звертання, подяки, прохання, відмови, поздоровлення, вибачення, побажання, запрошення, похвали тощо. Саме ввічливість вважається основою спілкування. І не дивним є походження цього слова, його первісне значення. Ввічливий - це той, хто дивиться саме у вічі. А ментальність українського народу є саме виразом його етикетних знаків - миролюбності, відсутності ворожості, агресивності. Адже очі - це дзеркало душі. Тому, спілкуючись, співбесідники дивляться у вічі один одному. Відвертають очі лише ті, хто говорить неправду або старається щось скрити чи є нечесним. З часом прикметник "увічливий" переосмислився і набув переносного значення: "той, хто дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб'язність". Вищим проявом ввічливості є ґречність і чемність. Ґречний - "шанобливо ввічливий у поводженні з людьми". Цей прикметник уживається в українській мові з XVII ст. можливо, запозичений з польської.

На жаль, сьогодні ми стикаємося все частіше з молодіжним сленгом у спілкуванні, який пересипаний нав'язаними нам з інших мов, нечемними, часто навіть і брутальними словами, словами іноземного походження, які вживаються в прямому чи переносному значенні, злиттям слів, які чужі українській мовній традиції та спілкуванню. Чомусь деяка молодь вважає таке спілкування модним чи сучасним, в той час, коли свідомі молоді люди, які мають національну свідомість та гідність і дорожать нею, відроджуючи національні та етнічно-мовленнєві традиції українського народу, стараються спілкуватися чемно та поводитися гречно, чим викликають значну симпатію до себе та наслідування.

Тому наш обов'язок нині - відродити втрачене у спілкуванні людей, узвичаїти призабуте, відкинути невластиве українській культурі спілкування, силоміць нав'язане нашому народові або бездумно перейняте чуже, брутальне. Адже за багатовікову історію у нашого народу склалася своя власна система мовленнєвого етикету, що є свого роду феноменом та відображенням загальної культури українського народу.

2. Дати відповіді на запитання за темою (у вигляді конспекту, тез).

 

2.1. Як ви розумієте вислів: «Заговори, щоб я тебе побачив»?

2.2. А. де Сент-Екзюпері писав: «Найбільша розкіш – це ______________»

2.3. Доведіть важливість спілкування у нашому житті. Що саме від нього залежить?

2.4. Коли доречно звертатися на «Ви», коли – на «ти»?

2.5. Які існують правила мовленнєвої поведінки?

2.6. Які загальнолюдські морально-етичні цінності лежать в основі спілкування українського народу?

2.7. Що ви дізналися з історії слова «ввічливий»?

2.8. Що таке сленг? Яка специфіка молодіжного сленгу? Чи згодні ви з цим?

2.9. Який обов’язок ми маємо як носії культурних надбань нашого народу?

 

 

Тема. Види ділового спілкування. Мовленнєвий етикет

Питання, що вивчається

Види скорочень

Дотримуючись вимог лаконічного, максимально стислого письма, під час укладання ділових паперів на позначення понять чи значень широко користуються загальноприйнятою системою стандартних скорочень.

Розрізняють два основні види скорочень:

- лексичні. Вони є самостійними словами, більшість з них відмінюється, отже, мають парадигму відмінкових закінчень. Різновиди лексичних скорочень:

1. Ініціальні (власне абревіатури): ДАІ, УЄФА, ЧАЕС, ХТЗ, РАГС, ЖЕК, ЦУМ, ТЕЦ, Ту-154.

2. Складові (утворені з частин складів слів): завгар, техред, міськком, райвиконком, старпом, виконроб, військкомат;

3. Частково скорочені (утворені з частини або частин і певного слова): Донвугілля, госпрозрахунок, рембаза, заввідділення, фінвідділ, держбюджет;

4. Усічення: зав., пом., акад., доц.;

- графічні. Вони не є словами й використовуються лише на письмі; розшифровуються й читаються повністю. Різновиди графічних скорочень:

1. Крапкові: с. Маленьке, завод ім. Кірова, р. Дніпро, вул. Миру, б. 15, м. Київ; зб. (збірник), ін. (інше), напр. (наприклад), Херсонська обл., соц. (соціальний), у т.ч. (у тому числі), рис. (мал..) (рисунок, малюнок);

2. Дефісні: р-н, ін-т, з-д ім. Кірова, б-ка;л-ра (література), м-во (міністерство), вир-во (виробництво);

3. Скіснолінійні (дробові): п/с №13; р /р №23; в / ч №5; б/в (був у вжитку), з/в (заочне відділення), н/з (на звороті), о/с (особовий склад);

4. Нульові (курсивні) – на позначення одиниць виміру, фізичних величин та ін: 7 т, 67 ц, 43 га, 65 см, 60 Втт, 50 Гц, 6 л;

5. Комбіновані: півд. – зах., рос.-укр.

У документах допускається використання лише загальнонормативних графічних скорочень, зафіксованих у державних стандартах та словниках. Графічними скороченнями текст перевантажувати не рекомендується.

Не можна скорочувати:

а) імена та імена по батькові (крім ініціалів);

б) псевдоніми (Леся Українка, Панас Мирний, Остап Вишня);

в) подвійні прізвища (Нечуй-Левицький, Квітка-Основ’яненко)

 

Завдання

1. Записати найпоширеніші абревіатури, що вживаються в професійному мовленні, з апам’ятати їх уживання та написання.

СЗ-3, 6А – 02 – сівалка зернова

ПЛН – 3-35 - плуг начіпний трикорпусний

БЗТС -1,0 - борона зубова важка швидкісна

ЗБП – 0,6 А - борона зубова посівна легка

КРН - 5,6 - культиватор рослиннопідживлювач начіпний

ЛДГ- 10 – лущильник дисковий причіпний

ШБ – шлейф-борона

РОУ-6 - розкидач органічних добрив

КС – 2,1 - косарка швидкісна

ГВР – 6 – граблі-ворушилка-розпушувач

СК -5 – самохідний комбайн

 

ВРХ – велика рогата худоба

ДРХ – дрібна рогата худоба

МТФ – молочно-товарна ферма

ДКПТ – державні книги племінних тварин

ЕКО - енергетична кормова одиниця

ДА-2 – доїльний апарат

ДАС -2В – доїльна установка

 

2. Утворити скорочення, визначити їх вид. Пояснити написання.

 

Головний бухгалтер; Український земельний проект; статистичне управління; Міністерство агрономічної політики; абонентська телефонна станція; агропромисловий комплекс; акціонерний комерційний банк; вищий навчальний заклад; виконавець робіт; виробництво; виконуючий обов’язки директора; виробниче обєднання «Мрія»; товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь»; Українська цукрова промисловість (відомство); Українська винна промисловість (відомство); сільськогосподарське підприємство.

 

Тема: Орфографічні та орфоепічні мовні норми

Питання, що вивчається:

Злість, сміливість, анекдот, молотьба, легкий, правда, вчитися, підняв, зшити, розчесати, кістлявий, артистці, дочці, сміється, смієшся, принісши, багатство, сад, голуб, голубка, підказка, тонна, прижиттєвий, ллється, щастя

3. Переписати слова, поставити правильний наголос. Запам’ятати наголошення в даних словах.

Агроно́мія, асиметрі́я, безготівко́вий, безстрокови́й, беремо́, бе́сіда, боргови́́́́́́́й, важки́́́́й, валови′й, верба́, видатко́вий, ви́нахід, вира′зно, відповісти́, відпра́вник, ві′льха, відсотко′вий, всере′дині, водопрові́д, галузе́вий, гірки́й, гляда́ч, громадя́нин, дефі́с, диспансе́р, ди́хання, дзвінки́й, довести до ві́́дома, догові́р, додатко́ вий, доповідна́ (записка), допоміжни́й, до цьо́го часу, дрібни́й, живемо́́, житло́, житлови́́й, завда́ння, заробі́тна (плата), засі́́дання, засу́ха, кварта́л, кисне́вий, кінчи́ти, котри́́й, липне́́́вий, некроло́́́г, нести́́, нови́́й, одина́́дцять, одноразо́́вий, па́́сти (овець), пере́́́пис, пере́́пустка, піднести́, пізна́ння, податко́вий, пока́зник, пока́жчик, помічни́к, по́каз, помилко́вий, початко́вий, прибутко́вий, принести́, при́ріст, при́ятель, різки́й, різнови́д, ро́звідка, роздрібни́й, розповісти́́, розрахунко́вий, руко́пис, співробі́тник, сто́ляр, стари́й, судови́́й, Су́мщина, терміно́вий, ти́гровий, тонки́й, урочи́стий, урядо́вий, черстви́й, чисе́льний, числе́нний, це́нтнер, шкіряни́й.

 

Тема. Морфологічні норми СУЛМ

Питання, що вивчається

Завдання

1. Чому слід писати: Постанову прийня то одноголосно, а не Постанова прийнята одноголосно, але: Бійці були виснаже ні (а не виснажено) після важкого бою?

Завдання

1. Назвіть суфікси, за допомогою яких творяться дієприкметники.

2.. Запишіть перекладені дієприкметники українською мовою (див. таблицю). Зробіть висновки щодо правил перекладу активних та пасивних дієприкметників з російської мови українською. Запам’ятайте перекладені форми. Складіть з ними 3- 4 словосполучення й запишіть їх.

Російською	Українською
Обвиняемый	обвинувачений
Ожидаемое	сподіване
Уважаемый	шановний
Военнослужащий	військовослужбовець
Играющий	Гравець
Инакомыслящий	інакодумець
Курящий	курець
Митингующий	мітингувальник
сопровождающий	супровідник
Нуждающийся	бідний (нужденний)
трудящийся	трудівник
Минувший	колишній
Читавший	який (що) читав
Засохший	засохлий
Одичавший	здичавілий
Погиблий	полеглий (загиблий)
Потерпевший	потерпілий
Пропавший	зниклий
Умерший	померлий
Устаревший	застарілий

2. Перекладіть українською мовою речення. Зверніть увагу на особливості перекладу дієприкметників. Запишіть перекладені речення, підкресливши перекладені російські дієприкметники.

1. К нормативам, регулирующим кредитную деятельность банков, относят: норматив максимального раз мера кредитного риска на одного контрагента; норматив больших кредитных рисков. 2. Кредитная заявка вместе с пакетом сопровождающих документов поступает к работнику соответствующего структурного подразделения, осуществляющег о его тщательное рассмотрение 3. «Условия» - это общие экономические условия, определяющие рыночную ситуацию и оказывающие влияние на состояние как банка, так и заемщика.

 

Завдання

Етапи підготовки до публічного виступу

Інструкція з вивчення питання

1. Уважно прочитати пропонований навчальний матеріал.

Звернути увагу на такі моменти статті:

- етапи підготовки публічного виступу;

- на що треба звернути увагу при підготовці виступу;

- чого домагається виступаючий;

- чи слід враховувати віковий і соціальний статус аудиторії;

- як впливає чисельність аудиторії на результат виступу;

- яку роль відіграє розміщення слухачів в аудиторії;

- як правильно добирати й компанувати матеріал;

- які існують джерела інформації;

- чи варто проводити репетиції перед виступом

Публічний виступ - це усне монологічне висловлення з метою надання впливу на аудиторію. У сфері ділового спілкування найбільше часто використовуються такі жанри, як доповідь, інформаційна, привітальна і торгова мова.

В основі класичної схеми ораторського мистецтва лежить 5 етапів:

1. Добір необхідного матеріалу, змісту публічного виступу;

2. Складання плану, розподіл зібраного матеріалу в необхідній логічній послідовності;

3. Словесне вираження, літературна обробка мови;

4. Завчання, запам'ятовування тексту;

5. Проголошення.

Сьогодні в ораторській діяльності виділяють 3 основних етапи: докомунікативний, комунікативний і післякомунікативний. Кожний з етапів містить перелік конкретних дій, які можна представити у вигляді таблиці:

 

|Докомунікативний |Комунікативний |Післякомунікативний |

|1.Визначення теми і |Проголошення промови. |Аналіз промови. |

|мети виступу. | | |

|2.Оцінка аудиторії і |Відповіді на питання, | |

|обстановки. |ведення полеміки. | |

|3.Підбір матеріалу. | | |

|4.Вироблення тексту. | | |

|5.Репетиція. | | |

 

Підготовка до будь-якого ораторського монологу починається з визначення його теми і мети. Тему визначає або сам автор, або ті, хто запрошує його виголосити промову. Назва виступу повинна бути ясною, чіткою, по можливості короткою. Вона повинна відбивати зміст промови і привертати увагу слухачів (Наприклад: "Чи потрібні нам атомні електростанції?", "Стан охорони праці і техніки безпеки в цеху № 5", "ПРО підготовку до проведення сертифікації виробів". При розробці повістки для нарад необхідно особливу увагу звертати на формулювання тем доповідей і повідомлень. Теми повинні орієнтувати людей на участь в обговоренні конкретних проблем. Тому доцільно "розшифровувати" пункт порядку денного "Різне", "ПРО різне" - людина буде мати можливість заздалегідь підготувати і продумати свій виступ. Деякі промови не мають

назв: привітальна, мітингова й інші. Приступаючи до розробки тексту, необхідно визначити мету виступу.

Виступаючий повинен ясно представляти, якої реакції він домагається. Основні цілі публічного монологу - повідомлення і вплив. Оратор може поставити задачу інформувати слухачів, дати певні відомості. Або він розраховує схвилювати аудиторію, сформувати у людей переконання, уявлення, що стануть мотивами їх поведінки, тобто призиває до будь-яких дій. Часто ці цілі перехрещуються, сполучаються в одному виступі. Свої цілі і задачі варто повідомити слухачам. Важливо оцінити склад майбутньої аудиторії, заздалегідь настроїтися на своїх слухачів, з огляду на такі фактори: освітній рівень, напрямок освіти (гуманітарна, технічна...), пізнавальні інтереси, стать, вік, ставлення до теми і до оратора.

Завжди легше говорити, звертаючись до однорідного (гомогенного) складу(дилетанти, фахівці, колеги, студенти, люди однакових політичних поглядів і т.д.). Ніж однорідніше аудиторія, тим однодушніша реакція на виступ. Звертаючись до молоді, не можна загравати, лестити, повчати, дорікати в незнанні, некомпетентності, підкреслювати свою перевагу, ухилятися від гострих проблем і питань. Перед слухачами з високим рівнем професійної чи наукової підготовки не можна виступати, якщо немає нових поглядів, підходів до рішення проблеми, не можна допускати повтори, тривіальні судження, демонструвати свою перевагу, зловживати цифрами, цитатами, ухилятися від суті проблеми. У неоднорідній (гетерогенній) аудиторії виголошувати промову сутужніше.

Якщо публіка різна по складу, треба, по можливості, адресувати який-небудь фрагмент кожній групі. Варто заздалегідь подумати про те, що сказати окремим, особливо авторитетним, важливим персонам, якщо ви знаєте, що вони прийдуть.

Необхідно також з'ясувати чисельність аудиторії. Великою кількістю слухачів складніше керувати. У величезній масі людин легковірний, схильний до знеособлювання, не здатний до критики, бачить усе в чорно-білих фарбах, реагує на емоції. Чим більше аудиторія, тим простіше, наочніше, образніше варто говорити.

Знання своїх слухачів, "прицільна" підготовка промови набувають особливе значення під час обговорення якого-небудь важкого питання у вузькому колі фахівців, ділових людей.

Варто довідатися, у якій обстановці буде проходити виступ - у залі, у кабінеті, чи є там кафедра, стіл, мікрофон... Кафедра допомагає сконцентрувати увагу на ораторі, за нею треба розташовуватися вільно, невимушено, установивши і намагаючись зберігати

постійно відстань у 20 - 30 сантиметрів між ротом і мікрофоном.

Важливе значення має і розміщення слухачів в аудиторії. Проксеміка - наука про часову і просторову організацію спілкування - описує такі способи:

 

 

| Спосіб | Схематичне зображення |Коментарії |

|Аудиторне розміщення | |Визначає оратора від |

| | |аудиторії. Зворотній зв’язок|

| | |утруднений. Велика кількість|

| | |учасників. |

|"Конференція" | |Офіціально. По субординації.|

| | |Може визвати конфронтацію, |

| | |протистоянь думок |

|"Підкова" | |Сприяє взаємодії. Доступний |

| | |візуальний контакт. Хороші |

| | |можливості контролю |

|V – образне | |Дозволяє створити обстановку|

|розташування | |співробітництва між тими хто|

| | |спілкується при домінантній |

| | |ролі ведучого |

|"Круглий стіл" | |Об’єднує людей, демократизує|

| | |обстановку обговорення |

| | |проблем. |

|"Кабаре" | |Для роботи маленькими |

| | |групами. Можливі труднощі |

| | |фокусування уваги |

 

Треба з'ясувати також після яких інших промов планується ваш виступ. Адже кожна наступна промова повинна бути цікавіше по змісту і формі, ніж попередня.

Наступна ступінь докомунікативного етапу - "кодування" - складання тексту - починається з добору матеріалу. Щоб виступ вийшов змістовним, краще икористовувати не одне джерело, а кілька. Джерела матеріалу підрозділяються на групи:

1. Безпосередні - матеріал, добутий автором з життя шляхом спостережень, власного досвіду:

. знання, практика;

. особисті контакти, бесіди, інтерв'ю;

. уява - уявне створення нових картин, образів, проектів на основі

минулого досвіду з елементами творчості.

2. Опосередковані:

. а) офіційні документи:

. б) наукова і науково-популярна література;

. в) художня література;

. г) статті газет і журналів;

. д) передачі радіо і телебачення;

. е) довідкова література: енциклопедії, словники;

. ж) результати соціологічних опитувань.

Варто пам'ятати, що "живий" досвід завжди добре сприймається слухачами, він переконливий і йому вірять. Матеріал публічного виступу може бути теоретичним і фактичним. Насиченість промови тим або іншим типом матеріалу залежить від жанру. Так, у звітній доповіді потрібно приводити безліч фактів, щоб довести положення і переконати слухачів. Матеріал виступу повинен бути достовірним. Попередньо перевіряють точність інформації, цифр, дат, цитат, імен. Систематизуючи матеріал, оратор створює план, продумує композицію, логіку викладу, складає і редагує текст.

Підготовка письмового тексту має багато переваг. Написану промову можна перевіряти, виправляти; вона легше запам'ятовується і довше утримується в пам'яті. Писати слід на окремих аркушах, на одній стороні. Досвідчений оратор може обмежитися складанням тез, конспекту або розгорнутого плану виступу.

Репетиція являє собою проголошення тексту думкою або вголос, краще перед дзеркалом. Треба знайти таку позу, у якій ви почуваєте себе легко і зручно, і постаратися її запам'ятати; вивчити обличчя - розправити нахмурені брови, мімічні зморшки, що набігають на чоло; продумати жести, прийоми встановлення контакту. Досвід показує, що на кожну хвилину виступу приходиться 20 - 25 хвилин підготовки. Якщо виступ ретельний розроблено, то в момент зустрічі зі слухачами виступаючий буде триматися впевнено.

2. Підготувати невелике монологічне висловлювання (3-5 хв) за темою, пов’язаною з вашою майбутньою професійною діяльністю, наприклад: