Проведення організаційних заходів є однією з неправових форм публічного адміністрування.

Ці заходи здійснюються систематично, постійно і спрямовані на забезпечення чіткої та ефективної роботи публічної адміністрації. Вони не пов'язані з виданням правових актів та здійсненням юридично значущих дій. За змістом організаційні форми мають внутрішньо-управлінське, внутрішньо-апаратне значення, проте в кінцевому рахунку вони спрямовані на задоволення публічного інтересу. Прикладами таких дій можуть бути: а) роз'яснення змісту і мети законодавчих та інших правових актів або тих чи інших заходів; б) інспектування роботи та інструктування нижчих органів (посадових осіб); в) розроблення програм, підготовка та проведення нарад, конференцій, робочі зустрічі, наради, семінари, конференції, круглі столи, інтерв'ю, прямі телефонні зв'язки з населенням посадових осіб публічної адміністрації, прийом громадян, візити делегацій тощо.

Організаційні заходи не фіксуються так точно, як юридичні форми публічного адміністрування. Але порядок їх запровадження та використання можуть фіксуватися і юридично. Прикладом цього можуть бути постанова Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. № 327 "Про створення Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування", Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1579-р "Про схвалення Концепції Державної цільової національно-культурної програми створення єдиної інформаційної бібліотечної системи "Бібліотека - XXI" та ін.6. Здійснення матеріально-технічних операцій є найбільш об'ємною частиною діяльності апарату публічної адміністрації як з точки зору її кількості, так і різноманітності.

Матеріально-технічні операції носять допоміжний неправовий характер. їх основне призначення - обслуговування самого процесу публічного адміністрування. Вони створюють умови для використання інших форм роботи суб'єктів владних повноважень. В узагальненому вигляді матеріально-технічні операції - це підготовка матеріалів для видання юридичних актів, проведення організаційних заходів, провадження діловодства, складання довідок, звітів і т. ін.

У юридичній літературі залежно від призначення та засобів виконання виділяються такі матеріально-технічні операції:

а) діловодські (всі операції, які пов'язані з виготовленням документів органами управління і яким притаманні технічний характер листування, передрук, розмноження і т. ін.);

б) безпосереднє виконання приписів правових актів, якщо воно має матеріальний (технічний) характер (операції про передачу засобів або майна, видачу виконавчих документів, проведення конфіскації, оплатного вилучення і т. п.);

в) реєстраційні, що мають самостійне значення (реєстрація фактів та подій у сфері управління);

г) статистичні (збирання та оброблення статистичної інформації відповідно до встановлених правил);

ґ) інформаційно-довідкові (складання та опрацювання доповідних записок, довідок за результатами перевірок, підготовка довідників і довідок про роботу органів управління, дача відповідних роз'яснень і консультацій на підставі інформаційних матеріалів);

д) щодо систематизації матеріалів, у тому числі правових актів (створення комплексних інформаційно-аналітичних систем для державних потреб);

е) інформаційно-технологічні (впровадження інформаційних технологій в різних ланках державного управління).

 

 

Багаторывневе управлыння

 

1. Цінності орієнтації в житті суспільстві і людини

 

Ціннісні орієнтації- це елементи внутрішньої структури особистості. Сюди відносяться: спрямованість, мета індивіда, механізм індивідуальної взаємодії. Вони є найважливішими елементами внутрішньої структури особистості, які закріплені життєвим досвідом індивіда, всією сукупністю його переживань. Ціннісні орієнтації відокремлюють значуще, суттєве для певної людини від незначущого, несуттєвого. Наявність життєвих цінностей у свідомості людини залежить як від вікового етапу, на якому знаходиться індивід, новоутворень цього періоду, так і рівня розвитку суспільства загалом.

 

1. Поняття, яке характеризує "граничні", безумовні основи людського буття. 2. Значення певних предметів, явищ, процесів для людини, соціальних груп, суспільства загалом.

 

Узагальнюючи філософсько-антропологічне розуміння цінностей можна виокремити наступні аспекти:1) усвідомленість цінностей: цінності - нормативна форма життєвих орієнтацій людей, вони є суспільно-значущими регулювальниками людської діяльності як певні оцінки і стереотипи, які допомагають людині мислити і діяти в соціально-економічному середовищі, що змінюється; 2) втіленість цінностей в людському житті в різних формах - це наочні або ідеальні (духовні) цінності; 3) протилежна спрямованість цінностей, з одного боку, та їх взаємозв'язок, з іншого, як ідеалу з реальністю; 4) включеність цінностей в оцінну і сенсотворчу діяльність людини.

 

У науковій літературі, присвяченій проблемі цінностей, можна виокремити декілька підходів до розуміння зазначеного феномену. До першого, і найбільш широкого підходу є сенс зарахувати ті визначення, які роблять акцент на здатності речей (явищ, процесів, ідей, ідеалів тощо) виступати засобом задоволення потреб й інтересів людей, служити суспільному прогресу і всебічному розвиткові особистості. Ось типова формула цієї групи: “Цінності є суттю предмету, явища і їх властивостей, які потрібні (необхідні, корисні, приємні) людям певного суспільства або класу, і окремої особистості як засоби задоволення її потреб й інтересів, а також - це ідеї і спонуки як норма, мета або ідеал” [1].

 

Під цінністю розуміють визначеність того чи іншого об'єкта, який має значення для людини (суспільства). Тільки для людини, як розумної істоти, об'єкти світу мають певне значення. Суб'єкт надає їм особливого сенсу, освячуючи їх суспільними традиціями і звичаями, нормами добра і зла, мистецькими уподобаннями краси, прекрасного і низького, релігійними віруваннями і безвір'ям, соціально-політичним розумінням рівності, справедливості чи нерівністю й несправедливістю. Реальні факти, події, властивості не лише сприймаються й пізнаються суб'єктом, але й наділяються певною цінністю, внаслідок чого у людини формуються (виявляються) різні почуття та емоції.

 

Будь-який об'єкт, втягнутий у сферу життя чи створений людиною, має подвійне буття: окрім фізичного (матеріального) ще й суспільне (соціальне), оскільки виконує історично закріплену за ним функцію, а звідси - має суспільну цінність. Наприклад, скульптура - це не просто камінь, глина, мармур чи бронза, а об'єкт, споглядаючи який люди отримують певну насолоду (цінність). Тому остання завжди і всюди виражає суспільну сутність буття об'єктів матеріального й духовного світу. І якщо щось є цінністю для людини, то це означає, що воно включено в умови суспільного життя, виконує певні функції у взаємовідносинах із природою чи соціумом.

 

Кожна цінність - це факт культури. Відповідно й весь наявний ареал цінностей поділяють на матеріальні й духовні. Перші проявляються через свідомо оцінені, позитивні значення та відношення (ставлення) суб'єкта до об'єкта. У такому сенсі знаряддя виробництва, техніка й технології набувають певних значень, властивостей - тобто цінностей, оскільки в них реально й потенційно закладені можливості розвитку людства. До них слід віднести організацію, культуру праці та саме виробництво (навички, прийоми, методи, здібності виробничої діяльності).

 

Другою складовою є духовні цінності. Це "об'єкти", створені свідомістю (людським духом). До них відносять різні концепції, твори мистецтва, системи освіти, виховання й навчання, сама інформація, агітація й пропаганда, а також пізнавальна, моральна, естетична, наукова, релігійна діяльності та способи й форми їх матеріального втілення (музеї, бібліотеки, салони, виставки, вузи та ін.). Важливе місце в житті займають: віра, надія, любов, моральність тощо. У сукупності духовних цінностей виділяють і людські стосунки: взаємоповагу, гуманність, дружбу, кохання і таке ін.

 

Цінності можна класифікувати й за формаційною чи цивілізаційною ознаками. У цьому випадку розглядають цінності первіснообщинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичної та комуністичної формацій або цінності давньоєгипетської, давньовавілонської, давньоіндійської, давньокитайської цивілізацій чи цивілізацій інків, ацтеків, майя та інших. Розглядаючи цивілізацію як соціокультурний пласт, ми виходимо безпосередньо на матеріальні чи духовні цінності певної цивілізації.

 

Нині все більше утверджується підхід, коли цінності типологізують згідно об'єктів життєдіяльності людини. Виділяють і цінності різних сфер буття: економічні, виробничі, морально-етичні, мистецько-естетичні, художні, політичні, релігійні, сімейні, побутові та ін.

2. функції цінностей та їх реалізація в публічному управлінні

Актуальність вивчення проблеми цінностей зумовлена: по–перше, тим, що цінності грають виключно важливу роль в житті держави; по–друге, українське суспільство живе в умовах ціннісних змін: переходу від авторитарної системи цінностей до демократичної, посилення орієнтації на європейські цінності.

 

Цінності виконують найважливіші регулятивні функції в суспільстві. Важливість цих функцій важко переоцінити, оскільки ціннісна предметність є засобом існування людини, адже вона живе в середовищі, яке ми своєю практичною діяльністю наділяємо властивістю бути цінністю, і тільки в цьому середовищі людина здатна жити саме як людина [2, с. 201]. Власне, за великим рахунком, суспільство і культура в самому узагальненому вигляді можна розглядати як саморегулюючу систему цінностей. Вони повідомляють індивіду про оптимальні способи поведінки та засоби досягнення цілей, сприяють його соціалізації, орієнтують у суспільному житті, оцінюють його дії, забезпечують заохочення або покарання людини тощо. Основні функції цінностей подано в табл. 1.

Функції цінностей

Назва функції	Їх характеристика, особливість реалізації в державному управлінні
Сенсоутворююча функція	Цінності додають смислову значущість явищам і предметам навколишнього світу. Формують сенс держави та державного управління
Критеріальна функція	Цінності виступають у вигляді деякого критерію, мірила всього сущого. Головне призначення їх в тому, що під їх впливом йде оцінка людьми самих себе і навколишнього світу. Цінності виступають критеріями істини, добра, краси і т.п. Формують критерії визначення державної політики
Орієнтаційна функція	Настроюють людей, спрямовують їх поведінку. Досягнення цінності додаєціннісне значення вчинків і навіть життя. Забезпечують орієнтацію людей в державному управлінні
Соціалізаторська функція	Впливають на розвиток особистості, групи суспільства, визначають їх соціалізацію, формування громадянської позиції людини
Функція оцінювання	Цінності являють собою своєрідну систему оцінювання, допомагають оцінювати явища суспільного, політичного життя, управлінські дії та рішення
Контролююча функція	Виступають засобом м’якого контролю за діяльністю людей, забезпечують контроль державної влади та її інститутів
Функція зразка	Цінності являють собою деякі зразки, точки відліку, від яких вимірюється значущість сущого для людини, формують зразки моделей роботі органів державної влади, місцевого самоврядування
Функція ціліпокладання	Активізують цілі, формують їх зміст, розгортають цілі діяльності громадян, органів державної влади та місцевого самоврядування, держави
Регулятивна функція	Регулюють життєдіяльність людей і суспільства, відносин між громадянами, з одного боку, і органами державної влади і місцевого самоврядування – з іншого
Комунікативна функція	Цінності виступають засобом і предметом комунікацій, забезпечують обмін і взаємодію учасників комунікаційних процесів з питань вирішення проблем громадян
Інтеграційна функція	Об’єднують людей в їх діяльності, забезпечують єдність громадян у складі політичних партій, громадських організацій, територіальних громад, держави
Конфліктна функція	Коли цінності різко не збігаються, вони виступають причиною конфліктів всередині груп і між ними
Прогностична функція	Дозволяють індивіду або групі передбачувати наслідки своїх дій

 

Висновки

1. Нині зростає роль цінностей в державному управлінні, які виконують функції соціалізації, оцінювання, контролю, зразка, цілепокладання, регулювання, комунікації, інтеграції, прогнозу і конфлікту.

2. Спостерігається стійке посилення різноманіття цінностей і ціннісних систем у державному управлінні; йде стрімкий розвиток ліберальних, національно–патріотичних, корпоративних та інших ціннісних систем.

3. Виникає необхідність формування цілого пласта культури ціннісної культури суспільства та його найважливішої складової ціннісної системи влади.

Перспективи подальших розвідок. Істотною проблемою поки залишається оздоровлення ціннісних аспектів державного управління, боротьби з корупцією, а також розробки і реалізацій технологій ціннісної трансформації державного управління в аспекті європейської інтеграції.

 

3. громадянське суспільство як сфера формування єдиного комплексу цінностей