Методичні вказівки щодо підготовки

Методичні вказівки щодо підготовки

До практичних занять

Практичне заняття – це форма організації навчання, пов'язана з самостійним виконанням студентами практичних робіт.

Головна мета практичних занять – практичне застосування сформованих раніше вмінь та навичок, узагальнення та систематизація теоретичних знань, засвоєння елементарних методів дослідницької роботи, застосування отриманих знань на практиці.

Основними завданнями практичних занять є:

· формування у студентів практичних навичок;

· розвиток вмінь застосовувати теоретичні знання практично;

· залучення студентів до експериментального підтвердження теоретичних положень:

· прищеплення їм навичок творчого мислення, самостійного формулювання та висловлювання власних думок, а також захисту висунутих наукових положень і висновків.

Практичні роботи проводяться після вивчення теми, а також можуть випереджати їхвивчення, створюючи дослідно-експериментальний образ теоретичного матеріалу, що передбачається вивчити.

Проведенню практичного заняття передує вступна лекція таінструктаж. У процесі проведення заняття застосовуються прийоми актуалізації опорних знань.

Засобом управління діяльністю студентів під час проведення заняття є інструкції, що містять:

· правила та послідовність дій;

· інформацію про повторення необхідного навчального матеріалу;

· порядок виконання завдань;

· контрольні питання за темою;

· список додаткової літератури.

Основне завдання курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» полягає у тому, щоб дати студентам необхідні знання щодо складання і оформлення службових та особистих документів, допомогти їм оволодіти лексичними, орфоепічними, орфографічними, граматичними і стилістичними нормами сучасної ділової української мови.

Курс «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для студентів спеціальності «Педагогіка і методика середньої освіти. Фізична культура», «Початкова освіта» базова загальна середня освіта розрахований на 24 години практичних занять, спеціальності «Початкова освіта» повна загальна середня освіта – на 20 годин.

ОРІЄНТОВНИЙ ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

БАЗОВА ЗАГАЛЬНА СЕРЕДНЯ ОСВІТА

Назва розділів, тем	Кількість годин
Всього	Лекції	Семінарські заняття	Практичні занят-тя	Самостійна робота
І. Культура фахового мовлення				-
1.1	Вступ. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення.			-	-	-
1.2	Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії		-
1.3.	Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напряму підготовки)		-		-
1.4	Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики			-	-	-
ІІ. Етика ділового спілкування		-	-
2.1	Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання.		-	-		-
2.2	Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет		-	-
2.3	Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону		-	-		-
ІІІ. Лексичний аспект сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні		-	-
3.1	Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни		-	-		-
3.2	Спеціальна термінологія і професіоналізми (відповідно до напряму підготовки)		-	-
3.3	Типи термінологічних словників (відповідно до фаху).		-	-	-
3.4	Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів		-	-
ІV. Нормативність і правильність фахового мовлення		-	-
4.1	Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови. Орфографічні та орфоепічні словники		-	-		-
4.2	Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм		-	-
4.3	Синтаксичні норми сучасної літературної мови у професійному спілкуванні.		-	-
V. Складання професійних документів
5.1	Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів.			-	-	-
5.2	Укладання документів щодо особового складу.		-	-
5.3	Текстове оформлення довідково — інформаційних документів.		-	-
5.4	Особливості складання розпорядчих та організаційних документів.		-	-
5.5	Укладання фахових документів відповідно до напряму підготовки Контрольна робота		-	-
6.1	Підсумкове заняття
Всього

ОРІЄНТОВНИЙ ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

ПОВНА ЗАГАЛЬНА СЕРЕДНЯ ОСВІТА

Назва розділів, тем	Кількість годин
Всього	Лекції	Семінарські заняття	Практичні занят-тя	Самостійна робота
І. Культура фахового мовлення				-
1.1	Вступ. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення.			-	-	-
1.2	Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії		-		-
1.3.	Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напряму підготовки)		-		-
1.4	Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики			-	-	-
ІІ. Етика ділового спілкування		-	-
2.1	Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання.		-	-		-
2.2	Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет		-	-
2.3	Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону		-	-		-
ІІІ. Лексичний аспект сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні		-	-
3.1	Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни		-	-		-
3.2	Спеціальна термінологія і професіоналізми (відповідно до напряму підготовки)		-	-
3.3	Типи термінологічних словників (відповідно до фаху).		-	-	-
3.4	Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів		-	-
ІV. Нормативність і правильність фахового мовлення		-	-
4.1	Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови. Орфографічні та орфоепічні словники		-	-		-
4.2	Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм		-	-
4.3	Синтаксичні норми сучасної літературної мови у професійному спілкуванні.		-	-
V. Складання професійних документів
5.1	Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів.			-	-	-
5.2	Укладання документів щодо особового складу.		-	-
5.3	Текстове оформлення довідково — інформаційних документів.		-	-
5.4	Особливості складання розпорядчих та організаційних документів.		-	-	-
5.5	Укладання фахових документів відповідно до напряму підготовки Контрольна робота		-	-
6.1	Підсумкове заняття		-		-	-
Всього

Семінарське заняття № 1

Тема заняття 1.2: Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії

Мета заняття: розкрити зміст понять «літературна мова», «мовна норма», «культура мови», «культура мовлення»; ознайомитися з вимогами до проведення дискусії та вчитись будувати та проводити дискусію.

Обладнання: інструкційна картка

План

1.Поняття літературної мови

2. Мовна норма, варіанти норм. Ознаки й аспекти культури мовлення

3. Мовленнєва культура- критерій професійної майстерності фахівця

4. Причини недостатнього рівня культури мовлення та способи підвищення мовленнєвої культури

5. Культура мовлення під час дискусії

Рекомендована література

1.Зубков М.Г.Українська мова. Універсальний довідник. –Х.: ВД «Школа», 2009, с. 55 – 58.

2. Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні: Навч. посібн. – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – с.134-137.

Матеріали до заняття

Поняття літературної мови

Українська мова є національною мовою українського народу. Українська національна мова існує:

а) у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові;

б) у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних одиницях.

Літературна мова – це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, яка в писемному так і в усному різновидах обслуговує культурне життя народу, всі сфери його суспільної діяльності.

За функціональним призначенням це мова державного законодавства, засіб спілкування людей у виробничо-матеріальній і культурній сферах, мова освіти, науки, мистецтва, засобів масової інформації.

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах.

Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.

Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.

Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов’язкових для всіх літературних норм.

Питання для самоконтролю

1. Що таке мовлення? Чи є різниця між мовою і мовленням?

2. Які форми мовлення вам відомі?

3. Що таке мовний етикет?

4. Від чого залежить майстерність ділового спілкування?

5. Які існують загальноприйняті норми ділового етикету?

6. Що таке дискусія?

7. Яких мовних засобів потребує дискусія?

8. Що вам відомо про пошанну множину?

9. Що таке мовна норма?Які є варіант мовних норм?

10. Які ви знаєте ознаки культури мовлення?

11. Які причини недостатнього рівня культури мовлення?

12. Які ви знаєте правила ведення дискусії?

Завдання 1. Прочитайте прислів’я. Які порушення мовного етикету в них названі?

Говорить, наче три дні не їв. Слів багато, а розуму мало. Глухий слухає, а німий говорить. Базіка - мовний каліка.

Завдання 2. Знайдіть помилки у побудові словосполучення. Запишіть правильні варіанти.

Попадати в скрутне становище, згідно розпорядження, підніміть руку, відповідно з постановою, розкрийте підручник, виключення з правил, прийняти участь, повістка дня, дякую Вас, прийняни заходи, особовий приклад, любе питання, згідно наказу.

Завдання 3. Поставте наголос, у разі можливих варіантів поясніть його.

Алфавіт, ненавидіти, байдуже, виразний, кидання, заняття, атлас, зняли, допоміжний, загадка, одинадцять, правописний, близький, запитання.

Завдання 4. Проаналізуйте, в яких із поданих ситуацій треба звертатися на ти, а в яких на Ви. Як ці знання ви використаєте при дискусії?

1. Спілкування з незнайомими людьми.

2. У колі добре знайомих у неофіційній ситуації.

3. З другом чи подругою, з якими зазвичай спілкуєтесь на ти, в офіційній обстановці.

3. З батьками учня.

4. З колегами на роботі.

 

Семінарське заняття № 2

Тема заняття 1.3: Специфіка мовлення фахівця

Мета заняття: ознайомитися із основними умови ефективного мовленнєвого спілкування, з видами підготовки до виступу, з композицію публічного виступу, формувати навички готуватися до публічного виступу та виступати.

План

1. Мова і професія

2. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу. Жанри публічних виступів

3. Управління мовленням та його структурування з допомогою тематичної організації, зв’язності та злитості

4. Набір відповідних тактичних та мовних засобів у межах конкретного виду усного вербальногого спілкування

Рекомендована література

1. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування: Навч. посібн. – К.: Каравела, 2009. – С.95-103.

2. Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні: Навч. посібн. – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – С.132.

Матеріали до заняття

Мова і професія

Національна мова — універсальна система, в якій живе душа народу, його світ і духовність. Українська мова — це невмирущий скарб істини, краси, благородства, знань, мистецтва.

Сьогодні йдеться про розширення сфер функціонування української мови. Це засіб не лише спілкування, а й формування нових виробничих відносин, що є відбиттям індивідуальності кожного народу.

Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення для фахівців.

Оскільки мова обслуговує не тільки сферу духовної культури, а й пов'язана з виробництвом, вона обслуговує процеси виробництва. Мова тісно пов'язана із соціальними відносинами, обслуговує їх: вона — знаряддя спілкування і тому є елементом соціальної сфери.

Нині по-новому розглядають питання функції мови. Старий поділ на "інтелігентні" та "неінтелігентні" професії зникає. Основним критерієм стало знання свого фаху, рівень оволодіння професійною термінологією, професійною образністю.

Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи у країні насичують українську мову новими поняттями, термінами. Разом з підвищенням рівня знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови.

Ми є свідками народження нових професій і формування професійної лексики. У зв'язку з упровадженням української мови на підприємствах активно вилучаються непотрібні слова, усувається мовне безкультур'я. Помітне збагачення словника різних професій новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою і термінологією.

Знати мову професії — означає вільно володіти лексикою свого фаху, доцільно нею користуватися.

Мовні знання розцінюють як компоненти професійної підготовки. В одних професіях, особливо у сфері техніки, мова є головним засобом найменування приладів та предметів, в інших, переважно в гуманітарних наукових закладах, — засобом наукової, освітньої чи виховної роботи.

Оскільки мова є засобом вираження думки, пізнання та діяльності, то правильного професійного спілкування людина навчається все своє життя.

Знання професійної лексики (особливо у сфері техніки) підвищує ефективність праці, допомагає досягти кращих результатів на виробництві, орієнтуватись у складній професійній ситуації та спілкуватися з представниками своєї професії.

Мовна пам’ятка фахівцю

1. Говоріть завжди літературною мовою-це показник інтелігентності, професійної освіти.

2.. Не перенасичуйте мову професіоналізмами, вживайте и

3. Терміни відповідно до їх значення.

4. Не вживайте вульгаризмів, грубих і лайливих слів.

5. Не зловживайте словами іншомовного походження, якщо є відповідники в рідній мові.

6. Правильно наголошуйте слова. Наголос змінює лексичне значення слова.

Практичне заняття № 1

План та хід проведення

Поняття спілкування

Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного.

У загальному вигляді спілкування є формою життєдіяльності людей і необхідною умовою їх об´єднання (людина — соціальна істота) та розвитку окремої особистості. Соціальний зміст спілкування полягає в тому, що воно інтегрує соціальний досвід і культуру, яка передається від покоління до покоління. Спілкування є також важливим фактором психологічного розвитку людини.

За використанням знакових систем виділяють такі види спілкування:

- вербальне (словесне) спілкування, яке в свою чергу поділяється на усне та писемне мовлення;

- невербальне (безсловесне) спілкування

За деякими даними, 60 — 80% інформації від співрозмовника ми отримуємо по невербальному каналу. Невербальні засоби спілкування досить різноманітні:

- візуальні засоби спілкування (рухи м´язів обличчя, вираз обличчя, очей; рухи рук, ніг — жести; рухи тіла; просторова дистанція; реакція шкіри: почервоніння, пітливість; поза, постава; зовнішній вигляд — одяг, зачіска, косметика, аксесуари);

- аудіальні засоби (якість голосу, його діапазон, тональність, темп, ритм, висота звуку; мовні паузи, сміх, плач, зітхання, кашель, плескання);

- тактильні засоби спілкування включають усе, що пов´язано з дотиками співрозмовників (потискання рук, обійми, поцілунки, поплескування по плечах тощо);

- ольфакторні засоби спілкування, які включають приємні та неприємні запахи навколишнього світу, природні та штучні запахи людини.

За характером зв´язку спілкування поділяється на:

- безпосереднє (контакт один на один);

- опосередковане — за допомогою письмових чи технічних засобів, віддалених у часі чи в просторі учасників спілкування.

За кількістю учасників у спілкуванні розрізняють такі різновиди спілкування:

- міжособистісне спілкування, тобто безпосередні контакти людей у групах чи парах, постійних за складом учасників;

- масове спілкування, тобто багато безпосередніх контактів між незнайомими людьми, а також комунікація, опосередкована різними видами засобів масової інформації.

За включенням у процес спілкування соціальних складових спілкування поділяють на:

- міжособистісне спілкування (спілкування між конкретними особистостями, які володіють індивідуальними якостями, що розкриваються в процесі спілкування і організації взаємних дій). Соціальні ролі мають при цьому допоміжне значення;

- рольове спілкування (спілкування між комісіями визначених соціальних ролей, коли дії, поведінка учасника такого спілкування визначаються виконуваною соціальною роллю). У процесі такого спілкування людина відображається не тільки як індивідуальність, а як соціальна одиниця, що виконує визначені функції. Індивідуальність підпорядковується соціальній ролі. Іноді таке спілкування називають ще офіційним, або формальним.

Різновидом рольового спілкування є ділове спілкування, тобто спілкування між співрозмовниками (партнерами, опонентами), які мають відповідні соціальні позиції, визначені їх соціальними ролями і відповідними функціями, спрямоване на повне або часткове вирішення конкретних проблем, організацію спільної діяльності, дій.

Професійна етика

Сучасний стан суспільних відносин вимагає від категорії працівників високого професіоналізму, здатності мобілізувати власний інтелектуальний та вольовий потенціал, розвинутого почуття відповідальності за наслідки своєї діяльності. При цьому в процесі діяльності етико-культурні норми спілкування цих працівників тісно переплітаються з їхніми професійними обов’язками, наповнюються різноманітним і складним змістом частіше, ніж під час спілкування в побуті. Тактовність, доброзичливість та весь різноманітний спектр спілкування мають будуватися з урахуванням характерних рис тих, хто спілкується, характерних атрибутів навколишнього середовища, індивідуальних особливостей. Під час спілкування між людьми відбувається обмін досвідом, навичками, а, отже, і взаємозбагачення особистостей. Але разом з тим виявляються відмінності між людьми, протиріччя в оцінках, діях, інтересах тощо. Психологічно культурна людина сприймає як норму велику різноманітність людей, їхніх характерів, темпераментів та відповідно до цього будує тактику спілкування.

При виконанні службових обов’язків діють багато таких норм поведінки, які прийняті і в побуті. Ввічливість, пристойність – не просто формальність, яку помилково вважають необхідною тільки тоді, коли приходять у гості. Пристойність, почуття товариськості, доброзичливості – це властивості, які характеризують людину.

Якщо ми ввічливі один з одним, якщо нас оточує гарний колектив, то й робота йде добре. Якщо на роботі допускаються помилки, вкажіть на них тактовно. Якщо у Вас просять допомоги, докладіть зусиль, щоб її надати.

Пояснення давайте по-діловому, доступно, не ображаючи людину та її гідність.

На роботі слід поводитись врівноважено, спокійно.

Тон розмови має бути коректним, ввічливим.

На роботі можуть виникати конфліктні ситуації. Якщо хто-небудь вважає, що з ним обійшлися несправедливо, треба відверто та врівноважено розібратися в інциденті. Роздратованість та втрата самоконтролю ніколи не матиме бажаних результатів. Вони діють пригнічено на того, хто в якийсь момент не володіє собою, поводить себе надто емоційно, тому не слід приймати певних рішень або висловлювати думки у стані гніву. За порадами психологів перш за все потрібно зробити глибокий вдих та порахувати про себе до десяти.

Найбільш відповідна поведінка при виконанні службових обов’язків – це спокійні, доброзичливі, дружні стосунки з колегами, чесність, відвертість та вміння щиро визнавати свої помилки.

Працівник МНС повинен дотримуватись правил громадського порядку, неухильно виконувати вимоги Дисциплінарного статуту, Закону України “Про боротьбу з корупцією” та попереджувати їх порушення з боку інших працівників.

Дружні стосунки не повинні відбиватися на виконанні службовихобов’язків. Службові відносини визначаються становищем по службі.

Працівник повинен мати почуття такту, вміти розмежовувати взаємовідносини зі співробітниками. Правильні ділові стосунки в колективі не сумісні з легковажним ставленням один до одного.

Якщо ви роздратовані, намагайтесь не показувати цього, не накручуйте себе та не дратуйте інших. Вихована людина завжди стримана, впевнена в собі та в своїх діях.

Не відмовляйте співробітнику та громадянам у пораді. Не уникайте самі порадитись при потребі зі співробітниками. Однак знайте міру та не звертайтесь з дрібницями. Намагайтесь вирішувати свої справи самостійно.

Якщо вас відірвали від справи, не дратуйтесь, намагайтесь зробити те, заради чого вас відірвали від роботи. Якщо ж обставини не дозволяють вам зробити це одразу – вибачтесь та не забудьте виконати прохання потім.

Слідкуйте за тоном розмови. У розмові інколи неввічливі, грубі бувають не слова, а тон, яким вони висловлені. Особливу витримку треба проявляти в суперечці. Суперечка – це не сварка, а форма обміну думками, тому не слід гарячкувати, вживати образливих виразів; треба дати можливість висловлюватись співрозмовнику, намагайтесь зрозуміти його аргументи, не вирішуючи завчасно, що правильною є лише ваша думка. Якщо ви відчули свою неправоту – визнайте це.

Пам’ятайте, що організованість, пунктуальність і акуратність не тільки полегшують вашу роботу та повагу до вас, але й вплинуть на оточуючих, привчать їх бути такими ж точними, обов’язковими та уважними.

Життя колективу не повинно бути байдужим для вас, у ньому треба брати активну участь. Товариськість – ознака хорошого тону. Якщо ви самі відчуваєте задоволення від спілкування з оточуючими, то це їм завжди передається.

Будьте завжди сором’язливим та стриманим. Не проявляйте зайву зацікавленість до справ та життя своїх співробітників,не обговорюйте їх вчинків за їх плечима. Це породжує різні чутки та плітки, псує настрій людям, перешкоджає працювати. Треба постійно пам’ятати, що зайва балакучість, розхлябаність, зневага до дисципліни несумісні зі статутом працівника МНС.

Дуже важливо, щоб дружні стосунки зі співробітниками ґрунтувалися не на взаємних поступках, прикритті службових злочинів. Такі відносини є порушенням службової етики та можуть призвести до порушення законів.

Таким чином, професійна етика та культура поведінки працівників при виконанні службових обов’язків займає особливе місце поряд з традиційними сферами культури. Взаємини в окремих колективах та у суспільстві в цілому суттєво впливають на формування в ньому позитивного стану морально-психологічного клімату, який є необхідним для підтримання стабільності, співробітництва та порозуміння між людьми.

Рекомендована література

1. Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні: Навч. посібн. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 592 с. § 2.3.

2. Мацюк З.О., Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування: Навч. посібн. – К.: Каравела, 2006. – 352 с. §2.3.

3. Росінська О.А. Культура сучасної української мови: Довідник для всіх – Донецьк: ТОВ “ ВКФ” “БАО”, 2009. – 448 с. §2.

 

Практичне заняття № 2

Тема заняття: 2.2. Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет

Мета заняття: ознайомитися з основними функціями, рівнями ділового спілкування, видами міжособових стосунків, розглянути правила мовленнєвого етикету, вдосконалювати складати діалог, формулювати запитання.

Обладнання: інструктивна картка

План та хід проведення

Практичне заняття № 3

Тема заняття: 2.3. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону

Мета заняття: ознайомитися із правилами спілкування при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону, формувати навички спілкування по телефону, проведення зустрічей, прийомів.

Обладнання: інструктивна картка.

План та хід проведення

Методичні вказівки щодо підготовки

До практичних занять

Практичне заняття – це форма організації навчання, пов'язана з самостійним виконанням студентами практичних робіт.

Головна мета практичних занять – практичне застосування сформованих раніше вмінь та навичок, узагальнення та систематизація теоретичних знань, засвоєння елементарних методів дослідницької роботи, застосування отриманих знань на практиці.

Основними завданнями практичних занять є:

· формування у студентів практичних навичок;

· розвиток вмінь застосовувати теоретичні знання практично;

· залучення студентів до експериментального підтвердження теоретичних положень:

· прищеплення їм навичок творчого мислення, самостійного формулювання та висловлювання власних думок, а також захисту висунутих наукових положень і висновків.

Практичні роботи проводяться після вивчення теми, а також можуть випереджати їхвивчення, створюючи дослідно-експериментальний образ теоретичного матеріалу, що передбачається вивчити.

Проведенню практичного заняття передує вступна лекція таінструктаж. У процесі проведення заняття застосовуються прийоми актуалізації опорних знань.

Засобом управління діяльністю студентів під час проведення заняття є інструкції, що містять:

· правила та послідовність дій;

· інформацію про повторення необхідного навчального матеріалу;

· порядок виконання завдань;

· контрольні питання за темою;

· список додаткової літератури.

Основне завдання курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» полягає у тому, щоб дати студентам необхідні знання щодо складання і оформлення службових та особистих документів, допомогти їм оволодіти лексичними, орфоепічними, орфографічними, граматичними і стилістичними нормами сучасної ділової української мови.

Курс «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для студентів спеціальності «Педагогіка і методика середньої освіти. Фізична культура», «Початкова освіта» базова загальна середня освіта розрахований на 24 години практичних занять, спеціальності «Початкова освіта» повна загальна середня освіта – на 20 годин.

ОРІЄНТОВНИЙ ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН