Класифікація оптичних методів аналізу

Оптичні методи ґрунтуються на вимірюванні ефектів взаємодії речовин з електромагнітними хвилями оптичного діапазону. До оптичного діапазону відносять область електромагнітних хвиль, довжина яких (λ) становить 100-100 000 нм. Часто замість довжини хвилі λ використовують її частоту. У деяких випадках ви­користовують хвильове число. Тоді оптичний діапазон, виражений у см^_1, має інтервал від 105 до 102 см^-1. Оптичний діапазон розді­ляють на такі області:

• ультрафіолетову (УФ), 100- 380 нм;

• видиму (В), 380-760 нм;

• інфрачервону (ІЧ), 760-100 000 нм, або 13 300 см ^-1 -100 см^-1).

Взаємодія електромагнітних хвиль з речовиною може бути

різною. За типом взаємодії методи оптичного аналізу можна кла­сифікувати так.

1. Методи, пов'язані з явищами поляризації молекул речовини:

- рефрактометрія;

- інтерферометрія;

- поляриметрія.

2. Методи, що полягають у вимірюванні поглинання речовиною світлового випромінювання, - абсорбційні методи. Поглинати світло можуть молекули та йони речовин. До таких молекулярно- абсорбційних методів відносять колориметрію, фотоколоримет- рію та спектрофотометрію. На поглинанні світла атомами ґрун­туються атомно-абсорбційні методи.

3. Методи, що ґрунтуються на вимірюванні інтенсивності світ­ла, яке випромінюється речовиною, - емісійні методи. До молеку­лярно-емісійних методів відносять флюорометрію, до атомно-емі­сійних — емісійний спектральний аналіз і полуменеву фотометрію.

4. Методи, що ґрунтуються на вимірюванні інтенсивності світла, яке розсіюється або пропускається суспензією речовини, - нефелометрія, турбідиметріяі, відповідно, фотонефелометріята фототурбідиметрія.

Крім наведеної, часто користуються класифікацією, побудова­ною на способі спостереження (реєстрації), використаному в дано­му оптичному методі:

- візуальні методи;

- фотоелектричні методи.

Візуальні методи (рефрактометрія, поляриметрія, інтерферо­метрія, колориметрія, нефелометрія, турбідиметрія) передбачають реєстрацію вимірювання за допомогою ока. Прилади візуального типу влаштовані дуже просто, вони дешеві й доступні.

У фотоелектричних методах реєструють випромінювання фо­тоелементами. Методи цього типу називають відповідним термі­ном із префіксом "фото": фотоколориметра, фотонефелометрія, фототурбідиметрія, спектрофотометрія тощо. Прилади фотоелек­тричного типу складні за конструкцією і порівняно дорогі.

Для проведення вимірювань в оптичних методах аналізу вико­ристовують спеціальні прилади. Практично будь-який прилад оп­тичного аналізу складається з таких пристроїв та блоків:

• блока живлення приладу зі стабілізатором живлення;

• джерела випромінювання;

• фокусуючого пристрою та селектора (перетворювача) випро­мінювання;

• кювет або інших пристосувань для розміщення розчинів ре­човин;

• детектора випромінювання;

• підсилювача сигналу детектора;

• блоку, який містить пристрої для спостереження результатів або запису результатів вимірювань.

Як джерело випромінювання в оптичних методах використову­ють полум'я пальника, вольтову дугу, а також лампи: розжарюван­ня, що дають світлове випромінювання 320-1090 нм, натрієві - 589 нм; водневі й дейтерієві, заповнені воднем або дейтерієм, - 180-320 нм; ртутно-кварцові 200-500 нм. Фокусуючою конст­рукцією є конденсор.

Селектори випромінювання в оптичних методах аналізу різні за характером дії. Призма рефрактометра переломлює світловий промінь; призма Ніколя в поляриметрі виділяє зі світлового поля­ризований промінь; світлофільтр у фотоколориметрі й флюоро­метрі пропускає тільки певну частину світлового випромінюван­ня; призма або дифракційна решітка у спектрофотометрі розкла­дав світловий промінь у спектр.

•Детектором у ряді простих приладів є око спостерігача (у фото­колориметрах). У складних сучасних спектрофотометрах для ви­димої області спектра та УФ-області використовують фотоелемен­ти; у спектрофотометрах ІЧ-області - болометри й термоелемен­ти. Фотоелементи в оптичних приладах застосовують двох типів - напівпровідникові та вакуумні.

У фотоелементах під дією світлового випромінювання виникає електричний струм.

Болометр являє собою термоопір, що змінює свій електричний опір під дією теплового випромінювання. У термоелементах під дією теплоти виникає електричний струм.

Від детектора електричний сигнал подається в підсилювач, де підсилюється й надходить у пристрій для реєстрації результатів вимірювань.

Реєстраторами можуть бути мікроамперметр, вольтметр або інший реєструвальний прилад. Електричний сигнал може бути поданий на самописець, що автоматично позначає на паперовій стрічці рівень сигналу. Можна використовувати осцилограф, на екрані якого спостерігають форму сигналу або вимірюють величи­ну сигналу.

 

Питання для самоконтролю

1. Класифікація інструментальних методів аналізу.

2. Від чого залежить чутливість і селективність інструменталь­них методів аналізу?

3. Які аналітичні прилади застосовують в інструментальних методах аналізу? Принципи роботи їх.

4. Класифікація електрохімічних методів, їхня сутність.

5. Класифікація оптичних методів аналізу, їхня сутність