Дотримуйтесь одного й того самого способу виливання

рідини під час роботи з піпеткою!

15. Не кладіть піпетку на стіл під час роботи.

16. Промийте піпетку проточною водою після закінчення роботи.

17. Сполосніть піпетку дистильованою водою і помістіть її в спе­ціальний штатив або ящик лабораторного стола.

 

АЛГОРИТМ № 17

Техніка роботи з бюретками

1. Помийте акуратно бюретку хромовою сумішшю (див. алго­ритм № 3).

2. Сполосніть 3-4 рази дистильованою водою і 3 рази невели­кими порціями розчину, яким вона заповнюється.

3. Закріпіть бюретку в металевому штативі лапками у строго вертикальному положенні.

4. Вкладіть у бюретку маленьку лійку.

5. Заповніть бюретку розчином дещо вище від верхньої позначки.

6. Відкрийте кран або затискач так, щоб кінчик бюретки за­повнився розчином і з неї вийшли всі бульбашки повітря.

7. Витісніть з кінчика бюретки повітря. Для цього зігніть кау­чукову трубку, підніміть догори кінчик бюретки і відкрийте затис­кач. Бульбашка швидко підніметься вгору і вийде. Якщо в бюретці є кран, то різко його відкрийте і пустіть великий струмінь розчину за допомогою гумової груші.

8. Вийміть з бюретки маленьку лійку.

9. Помістіть лист білого паперу за бюретку (на його фоні кра­ще видно поділки). Око спостерігача повинно бути на рівні меніска рідини.

10. Доведіть рівень рідини в бюретці до нульової точки.

11. Проводьте відлік під час робот із незабарвленими розчина­ми по нижньому краю меніска, а із забарвленими розчинами - по верхньому краю меніска.

12. Проводьте кожне титрування, заповнивши бюретку розчи­ном і довівши рівень рідини до нульової точки.

13. Визначте і запишіть об'єм розчину, витраченого на титру­вання, враховуючи ціну поділки.

14. Вилийте розчин з бюретки (але не в склянку з титруваль­ним розчином).

15. Помийте ретельно бюретку проточною водою і сполосніть дистильованою водою після закінчення роботи.

16. Заповніть бюретку доверху дистильованою водою.

17. Закрийте зверху бюретку перевернутою маленькою склян­кою або пробіркою.

18. У випадку, коли з бюреткою довго не будете працювати, ре­тельно помийте її під краном, поставте в штатив перевернутою або покладіть у ящик з фільтрувальним папером.

Питання для самоконтролю

1. Правила заповнення піпеток, мікропіпеток безбарвними роз­чинами.

2. Правила заповнення забарвленими розчинами піпеток, бю­реток.

3. Способи виливання рідини з піпеток.

4. Виливання рідини з бюреток.

5. Як витіснити повітря з бюреток?

6. Що таке калібрування?

7. Як проводять калібрування бюреток?

8. Як перевіряють місткість мірної колби?

Як перевіряють місткість піпетки?

Лабораторна справа. Практична робота 7.

Тема: ВИЗНАЧЕННЯ ГУСТИНИ РОЗЧИНІВ

Матеріальне забезпечення

Ареометр, спиртомір, спиртометр, цукрометр, лактометр, уро­метр, пікнометр, волюмометр, пікнометр-волюмометр, денсиметр.

Навчальна мета

Знати

1. Прилади для визначення густини різних розчинів.

2. Залежність густини розчину від температури.

Уміти

1. Користуватися ареометром, спиртометром, стертоміром, цукрометром, лактометром, урометром, денсиметром, пікномет­ром, волюмометром, пікнометр-волюмометром.

2. Визначати густину різних розчинів.

План проведення заняття

1. Вивчення будови приладів для визначення густини різних рідин: ареометрів, лактометрів, спиртометрів, спиртомірів, уро­метрів, пікнометрів, волюмометрів, пікнометр-волюмометрів, денсиметрів, цукрометрів.

2.Визначення густини деяких розчинів.

Теоретичні відомості

Визначення густини розчинів

Густина речовини є однією з основних фізичних величин, яка характеризує її властивості. Густина - це кількість маси в одини­ці об'єму. У повсякденній практиці звичайно користуються віднос­ною густиною, тобто відношенням густини даної речовини до гус­тини дистильованої води за температури 4°С. Густина розчину збільшується із збільшенням концентрації розчиненої речовини.

Густина залежить від температури: при зниженні температури відносна густина збільшується^ а при підвищенні зменшується, тому необхідно завжди відзначати і записувати температуру, за якої проводилось вимірювання. Стандартною температурою, за якої рекомендують ви­значати відносну густину, є 20°С.

Визначати відносну густину рідин можна за допомогою різних приладів: ареометрів, спиртометрів, цукрометрів, лактометрів, урометрів, пікнометрів (мал. 17).

Мал. 17. Прилади для визначення густини різ­них рідин:

а - ареометри; б - лактометр; в - пікнометр

Ареометри - це скляні трубки з роз­ширенням донизу у вигляді кулі, запов­неної сипучою або спеціальною масою (іноді ртуттю). У вузькій верхній частині ареометра є шкала з поділками. Наймен­ше значення густини нанесене на шкалі вгорі, а найбільше - внизу, оскільки глибина занурення ареометра залежить від густини рідини.

Існують спеціальні набори ареомет­рів, які призначені для рідин з віднос­ною густиною меншою від одиниці і біль­шою за одиницю. У проміжках між ци­фрами є дрібніші поділки, які дають змогу обчислити відносну густину з точ­ністю до третього десяткового значення.

Такі набори ареометрів дуже зручні, тому що є можливість визна­чати відносну густину в широких інтервалах. Зручні для роботи ареометри з вмонтованими в них термометрами, оскільки одночас­но з визначенням густини можна вимірювати і її температуру.

Для визначення відносної густини досліджувану рідину нали­вають у скляний циліндр без носика і бажано без поділок місткістю 250-500 мл. Розмір циліндра повинен збігатися з розміром арео­метра. Рідину не можна наливати в циліндр до країв, щоб вона не переливалась під час занурювання ареометра. Занурювати арео­метр у досліджувану рідину слід обережно, не торкаючись стінок циліндра.

Ареометр не випускають із рук доти, доки не стане оче­видним, що він плаває. При визначенні відносної густини ареометр має знаходитись у центрі циліндра і не повинен торкатися дна.

Відлік ареометра беруть по верхньому меніску рідини. Після закін­чення роботи ареометр промивають у воді і, витерши його насухо, закривають у спеціальний футляр або ящик.

Для визначення вмісту етилового спирту в розчині використо­вують спиртометри, які показують вміст етилового спирту в граду­сах, та спиртоміри, які показують вміст етилового спирту в об'єм­них відсотках. Відносну густину біологічних рідин визначають за допомогою урометрів. Для визначення густини молока викорис­товують лактометри. Густину розчинів кислотних і лужних елек­тролітів для акумуляторів вимірюють денсиметрами.

Для визначення відносної густини деяких легкорухомих рідин з точністю до четвертого знака зручно користуватись пікнометра­ми. Для цього пікнометр добре промивають, обезжирюють і висушують, потім зважують на аналітичних терезах, заповнюють його дистильованою водою і зважують з точністю до 0,0001 г.

Після цьо­го воду виливають і заповнюють пікнометр досліджуваною рідиною. Після 15-хвилинного відстоювання приладу в термостаті його повторно зважують на аналітичних терезах. По закінченні роботи пікнометри добре миють.

Пікнометри використовують тільки для визначення відносної густини рідини. Густину рідини з невеликою в'язкістю і дуже в'яз­ких рідин зручніше визначати ареометрами, за допомогою спеціальних гідростатичних терезів Мора або гідростатичних пікно­метрів.

Відносну густину порошкоподібних твердих тіл визнача­ють спеціальними пікнометрами-волюмометрами. Для цього дос­ліджуваний матеріал подрібнюють до порошку, беруть точну його наважку на аналітичних терезах і переносять її у волюмометр, у який попередньо наливають рідину до нижньої нульової поділки.

У волюмометр наливають солярку, бензин або іншу органічну ріди­ну, яка змочує досліджувану речовину, але не розчиняє її. Після 20-хвилинного відстоювання приладу в термостаті відмічають рівень рідини у волюмометрі.

За різницею рівнів рідини до і після добавляння речовини визначають об'єм взятої наважки. Густина твердої речовини дорівнює відношенню маси взятої наважки до знайденого об'єму.

 

 

АЛГОРИТМ № 18

Визначення густини

1. Налийте досліджувану рідину в скляний циліндр без носи­ка місткістю 250-500 мл (розмір циліндра повинен відповідати розміру ареометра).

2. Не наливайте рідину в циліндр до країв.

3. Помістіть ареометр обережно в досліджувану рідину, не тор­каючись стінок циліндра.

4. Не випускайте з рук ареометра доти, поки він не почне пла­вати.

5. При визначенні густини ареометр має бути в центрі цилінд­ра і не торкатися дна.

6. Беріть відлік на шкалі поділок по верхньому меніску рідини.

7. Запишіть показання ареометра в лабораторний журнал.

8. Вийміть ареометр з досліджуваного розчину, промийте його і витріть насухо.

9. Покладіть ареометр у спеціальний ящик чи футляр.

 

Питання для самоконтролю

1. Від чого залежить густина розчину?

2. Як визначити густину розчину?

3. Які прилади застосовують для визначення густини речовин?