Формування портфеля інвестицій

На сучасному етапі розвитку інвестиційна активність індивіду­альних інвесторів та юридичних осіб передбачає вкладання надлиш­кових (тимчасово вільних) коштів не в один, а бажано у велику кількість інвестиційних об'єктів, генеруючи цим самим певну їх сукупність. Такий метод отримав назву "портфельне інвестування".

Відповідно, конкретна структура інвестицій виражається через поняття інвестиційного портфеля.

Загалом інвестиційний портфель - це визначена сукупність об'єктів фінансового та реального інвестування, яка формується відповідно до попередньо розробленої інвестиційної стратегії залежно від інвестиційних цілей, по-іншому, спеціальний набір конкретних інвестиційних проектів, відібраних до реалізації.

Інвестиційний портфель ще розглядають як вкладення, керо­вані як одне ціле, маючи на увазі, що всі вкладення у фінансові та реальні інвестиції з різними цілями можуть бути включені до одного портфеля і, відповідно, можуть бути керовані одними й тими самими методами.

Головною метою формування інвестиційного портфеля є забезпечення реалізації інвестиційної стратегії підприємства відповідно до її цілей шляхом відбору найбільш ефективних та безпечних об'єктів інвестування. На стадії аналізу та розробки інвестиційної стратегії інвестиційний портфель є засобом досягнення стратегічних цілей. На стадії реалізації окремих проектів поняття інвестиційного портфеля визначає структуру інвестицій.

Теорія інвестиційного портфеля була розроблена американсь­ким вченим Т. Марковіцом як метод вкладання інвестором своїх заощаджень у різні (часто альтернативні) види активів. Теорія базується, в основному, на вкладанні коштів в такі фінансово-кредитні інструменти, як цінні папери. Проте, за теперішніх умов, портфель може формуватися або як сукупність певної кількості об'єктів реального або фінансового інвестування, або ж за рахунок певного виду фінансових інструментів. Отже, суб'єкти інвести­ційної діяльності, відповідно до законодавства, можуть формувати інвестиційні портфелі певного типу або видів.

Інвестиційні портфелі класифікуються за багатьма ознаками залежно від цілей, які переслідує інвестор.

Розглянемо сучасні підходи до типізації інвестиційних портфелів, що забезпечують реалізацію конкретних форм (цілей) інвестування.

За цілями формування інвестиційного прибутку розрізняють два основні типи інвестиційного портфеля: портфель прибутку і портфель зростання.

Портфель прибутку - інвестиційний портфель, сформо­ваний за критерієм максимізації рівня інвестиційного при­бутку в поточному періоді незалежно від темпів приросту капіталу в довгостроковій перспективі. Він орієнтований на високу поточну віддачу інвестиційних витрат, незважаючи на те, що в майбутньому періоді ці витрати могли б забезпечити одержання більш високої норми інвестиційного прибутку на вкладений капітал.

Портфель зростання - інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації темпів приросту в майбутній довгостроковій перспективі незалежно від рівня формування інвестиційного прибутку в поточному періоді. Даний портфель орієнтований на забезпечення високих темпів зростання ринкової вартості підприємства (за рахунок приросту капіталу в процесі фінансового інвесту­вання), тому що норми прибутку при довгостроковому фі­нансовому інвестуванні завжди є вищими, ніж: при коротко­строковому. Формування такого інвестиційного портфеля можуть дозволити собі лише досить стійкі у фінансовому відношенні підприємства, наприклад, підприємства паливно-енергетичної, металургійної, хімічної галузей.

Таблиця 1.

Класифікація інвестиційних портфелів

Ознака класифікації	Характеристика інвестиційних портфелів
Мета інвестування	з метою отримання прибутку; з метою збереження капіталу; з метою приросту капіталу; з метою забезпечення резервів; з метою підтримки ліквідності; з метою розширення економічного впливу; з метою спекуляції.
Вид фінансових інструментів	портфелі цінних паперів; портфель реальних інвестицій; депозитарні портфелі; іпотечні портфелі; валютні портфелі; кредитні портфелі; портфелі іноземних інвестицій; комбіновані портфелі.
Рівень ризику	безризикові; з мінімальним ризиком; із середнім ризиком; високо ризикові; авантюрні.
Спеціалізація портфеля	галузеві; регіональні; загальнодержавні; муніципальні; портфелі іноземних інвестицій.
Способи управління	фіксовані; керовані.

За рівнем прийнятих ризиків розрізняють три основні типи інвестиційного портфеля:

· агресивний (спекулятивний) портфель;

· поміркований (компромісний) портфель;

· консервативний портфель.

Така типізація інвестиційного портфеля заснована на диферен­ціації рівня інвестиційного ризику (а, відповідно, і рівня інвести­ційного прибутку), на який згоден піти конкретний інвестор у процесі інвестування.

Агресивний (спекулятивний) портфель — інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації поточ­ного прибутку або приросту інвестованого капіталу за заданого рівня інвестиційного ризику. Він дозволяє одер­жати максимальну норму інвестиційного прибутку на вкла­дений капітал, проте його супроводжує найвищий рівень інвестиційного ризику, при якому інвестований капітал може бути втрачено цілком або в значній частці.

Поміркований (компромісний) портфель - це сфор­мована сукупність фінансових інструментів інвестування, за якою загальний рівень портфельного ризику наближений до середньоринкового. У такому інвестиційному портфелі норма інвестиційного прибутку на вкладений капітал також: наближена до середньоринкової, наприклад, корпоративних облігацій.

Консервативний портфель - інвестиційний портфель, сформований за критерієм мінімізації рівня інвестиційного ризику. Такий портфель формують найбільш обережні інвестори, він практично виключає використання фінансових інструментів, рівень інвестиційного ризику яких перевищує середньоринковий.

За рівнем ліквідності виділяють три основні типи інвести­ційного портфеля: високо-, середньо- та низьколіквідні портфелі.

Така типізація визначається, з одного боку, цілями інвесту­вання (ефективне використання тимчасово вільних грошових активів або довгострокове зростання інвестиційного капіталу), а з іншого - інтенсивністю зміни чинників зовнішнього середовища, що визначає частоту реінвестування капіталу в процесі реструктуризації портфеля.

Високоліквідний портфель формується, як правило, з ко­роткострокових фінансових інструментів інвестування, а також із довгострокових їх видів, які користуються високим попитом на ринку і щодо яких регулярно відбуваються угоди купівлі-продажу.

Середньоліквідний портфель поряд із перерахованими вище видами фінансових інструментів інвестування включає також певну частину фінансових інструментів, що не користуються високим попитом і з нерегулярною частотою купівлі-продажу.

Низьколіквідний портфель формується, як правило, за ра­хунок облігацій із тривалим строком погашення або акцій окре­мих підприємств, що забезпечують більш високий, порівняно із середньоринковим, рівень інвестиційного прибутку, але, водночас, вони користуються дуже низьким попитом (або взагалі не котуються на ринку).

За інвестиційним періодом розрізняють два основні типи інвестиційного портфеля: короткостроковий і довгостроковий портфелі. Така типізація відповідає практиці бухгалтерського обліку фінансових активів підприємства.

Короткостроковий портфель формується на основі фінан­сових активів, строком до одного року і використовуються як одна з форм страхового запасу грошових активів підприємства.

Довгостроковий портфель формується на основі фінансових активів, використовуваних строком більше одного року і дозволяє вирішувати стратегічні цілі інвестиційної діяльності підприємства та здійснювати обрану ним політику інвестування.

За умовами оподаткування інвестиційного прибутку виділя­ють два типи інвестиційного портфеля: портфель, що оподатко­вується, і портфель, вільний від оподаткування. Така типізація пов'язана з реалізацією однієї з цілей формування його інвестиційного портфеля - забезпеченням максимального ефекту оподаткування у процесі інвестування.

Портфель, що оподатковується, складається з фінансових інструментів інвестування, прибуток за якими підлягає оподат­куванню на загальних засадах відповідно до чинного податкового законодавства. Формування такого портфеля не переслідує цілей мінімізації податкових виплат при здійсненні фінансових інвестицій.

Портфель, вільний від оподаткування, складається з таких фінансових інструментів інвестування, прибуток за якими не оподатковується. До таких інструментів належать, як правило, окремі види державних і муніципальних облігацій, що переслідують мету швидкої акумуляції інвестиційних ресурсів для вирішення інвестиційних завдань. Звільнення інвесторів від оподаткування прибутків від інвестування додатково стимулює їхню інвестиційну активність, збільшуючи суму чистого інвестиційного прибутку на розмір даної податкової пільги.

За спеціалізацією основних видів фінансових інструментів інвестування виділяють такі основні типи портфелів:

Портфель акцій, який дозволяє цілеспрямовано досягати такої цілі його формування, як забезпечення високих темпів при­росту інвестованого капіталу в перспективі. Різновидом такого портфеля є портфель акцій венчурних (ризикових) підприємств.

Портфель облігацій, який дозволяє вирішувати такі цілі його формування, як забезпечення високих темпів формування поточного прибутку, мінімізація, інвестиційних ризиків, зменшення рівня оподаткування у процесі фінансового інвестування.

Портфель векселів, який дозволяє підприємству цілеспря­мовано забезпечувати одержання поточного прибутку в коротко­строковому періоді за рахунок ефективного використання тим­часово вільних грошових активів та зміцнення господарських зв'язків.

Портфель міжнародних інвестицій, формування якого здійснюють в основному інституційні інвестори шляхом придбан­ня фінансових інструментів (акцій, облігацій і т.п.), емітованих іноземними суб'єктами господарювання. Як правило, такий тип портфеля спрямований на забезпечення мінімізації рівня інвестиційних ризиків.

За кількістю стратегічних цілей формування виділяють моно- та багатоцільові типи портфелів.

Моноцільовий портфель формується так, щоб склад фінан­сових інструментів інвестування був підібраний за критерієм досягнення однієї із стратегічних цілей - формування поточного прибутку.

Багатоцільовий (комбінований) портфель передбачає можливість одночасного досягнення низки стратегічних цілей його формування. У сучасній інвестиційній практиці найчастіше здійснюється формування комбінованого портфеля з метою формування інвестиційного прибутку за певним рівнем прийнятих ризиків. Основними варіантами комбінованих типів інвестиційних портфелів є: агресивний портфель прибутку (портфель спекулятивного прибутку); агресивний портфель зростання (портфель прискореного зростання); поміркований портфель прибутку (портфель нормального прибутку); помірко­ваний портфель зростання (портфель нормального зростання); консервативний портфель прибутку (портфель гарантованого доходу); консервативний портфель зростання (портфель гарантованого зростання). Діапазон комбінованих типів інвестиційних портфелів може бути розширений за рахунок інших варіантів фінансового інвестування.

Якщо єдиним видом фінансових інструментів інвестування є цінні папери, то поняття "інвестиційний портфель" ототожнюється з поняттям фондовий портфель або портфель цінних паперів.

В узагальненому вигляді інвестиційні портфелі можуть класи­фікуватися за схемою пріоритетності цілей, які переслідує інвестор при формуванні портфеля.

Як правило, портфель являє собою визначений набір інстру­ментів реального і фінансового інвестування. Розглядаючи питан­ня про формування портфеля, інвестор має визначити для себе значення основних параметрів, якими він буде керуватися. До основних параметрів інвестиційного портфеля відносяться: тип портфеля; поєднання ризику і прибутковості портфеля; склад портфеля; схема управління портфелем.

Формування інвестиційного портфеля з реальних інвестиційних проектів та фондових інструментів знаходиться під впливом багатьох як суб'єктивних, так і об'єктивних чинників, у тому числі:

· фінансових можливостей інвестора (внутрішніх джерел фінансування);

· можливостей залучення зовнішніх джерел фінансування з ме­тою інвестування (вітчизняних та іноземних);

· інвестиційного клімату в державі;

· кон'юнктури інвестиційного ринку;

· особистих якостей інвестора (агресивності економічної стратегії, схильності інвестора до ризику, спроможності ефективно керувати портфелем, здатності миттєво реагу­вати на зміни та приймати відповідні рішення тощо).

Оцінка усіх чинників дає інвестору змогу зупинити свій вибір на одній або декількох цілях, відповідно до яких формується інвес­тиційний портфель. Сформований портфель може бути віднесено до того чи іншого типу, що вимагає відповідних методів управ­ління та нагляду.

Основними цілями інвесторів при формуванні портфеля є: безпека, прибутковість, зростання капіталу та ліквідність інвестицій. Перераховані цілі значною мірою є альтернативними.

Так, забезпечення високих темпів приросту капіталу, що інвестується, в довгостроковій перспективі досягається за рахунок істотного зниження рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді (і навпаки). Темпи приросту капіталу і рівень формування поточного інвестиційного прибутку знаходяться у прямому зв'язку з рівнем інвестиційних ризиків. Забезпечення необхідної ліквідності портфеля може перешкоджати включенню в нього як високоприбуткових, так і низькоризикових фінансових інструментів інвестування. Отже, якщо ставиться мета одержання прибутків, то перевага при формуванні портфеля віддається високоризикованим, низьколіквідним, але таким активам, які мають високий прибуток. Якщо ж основна мета інвестора - збереження капіталу, то перевага віддається високонадійним активам з невеликим ризиком, високою ліквідністю, але з заздалегідь низькою прибутковістю. Інвестиційний портфель, як і кожний проект, що входить до нього, інвестор формує з врахуванням певних критеріїв. Наведені критерії можливі для поєднання, що визначає найваж­ливіші аспекти вибору інвестиційних проектів.

Критерій прибутковості відображає очікуване збільшення до­ходів за рахунок високих і регулярних дивідендів на інвестований капітал (портфель доходу), або збільшення вартості самого об'єкта інвестування (портфель зростання).

Критерій строковості досягнення інвестиційних цілей визначає вимоги інвестора до термінів реалізації інвестицій (до початку експлуатації об'єкта), досягнення потрібної прибутковості та окупності інвестицій; тривалості експлуатації об'єктів інвестицій.

Ступінь ризику інвестиційного проекту визначається показ­ником вірогідності недосягнення потрібної прибутковості або взагалі втрати інвестованих коштів.

До цього критерію слід віднести й ліквідність проекту - можли­вість зворотного процесу перетворення об'єкта інвестування (у різних формах) знову на кошти, але при певних втратах. Обсяг втрат і час, потрібний для продажу об'єкта інвестування, визна­чають рівень ліквідності інвестиційного проекту.

Відповідність проекту джерелам фінансування - критерій вибору саме тих проектів, що відповідають обсягам коштів, які є або можуть бути залучені інвестором в межах обсягів інвестицій. Співвідношення власних і залучених коштів може бути різним, але чим більшою є частка власного капіталу ініціатора інвести­ційного проекту, тим надійніший проект.

Головним критерієм формування портфеля є досягнення оптимального співвідношення між ризиком та прибутком, тобто відповідний набір інвестиційних інструментів має до мінімуму знизити ризик втрат й одночасно максимізувати прибуток інвестора.

Будь-який інвестиційний портфель формується згідно з прин­ципами, які випливають з інвестиційної стратегії. Основними вва­жаються такі принципи:

· відповідність складу портфеля інвестиційній стратегії підприємства;

· обов'язкова оцінка всіх можливих альтернатив для кожного проекту;

· забезпечення прийнятних для інвестора співвідношень (про­порцій) між: основними цілями: прибутковістю, зростан­ням капіталу, мінімізацією ризику та ліквідністю;

· колегіальність (для підприємства) у прийнятті рішень щодо складу портфеля;

· забезпечення відповідальності та управління портфелем від­повідно до статуту підприємства (господарського то­вариства тощо).

Принцип відповідності складу портфеля інвестиційній стратегії компанії передбачає залучення до портфеля таких проектів, які повинні забезпечити інвестору реалізацію його стра­тегічних цілей. Залежно від статусу інвестора цілі, що переслі­дуються ним, можуть бути різноманітними.

Принцип обов'язкової оцінки можливих альтернатив диктує необхідність розрахунку економічної ефективності інвестицій за всіма можливими варіантами реалізації проекту: нове будів­ництво, реконструкція та розширення, технічне переозброєння дію­чого підприємства або незакінченого об'єкта тощо.

Забезпечення допустимих для інвестора співвідношень між основними цілями зумовлюється взаємозв'язком цих цілей, з одного боку, та різним характером і спрямуванням діяльності учасників - з іншого.

Як правило, прибутковість знаходиться у зворотній залежності до зростання капіталу, ліквідності і ризику. Проте, залежно від пріорітетності цілей і спрямованості інвестиційної діяльності всіх учасників визначаються допустимі значення параметрів інвестування.

Колегіальність у прийнятті рішень щодо складу портфеля визначає необхідність єдиних підходів (консенсусу) у прийнятті рішень щодо реалізації інвестиційної стратегії всіма зацікавле­ними учасниками.

Сучасні дослідження західних вчених доводять, що значна частина ризику портфеля усувається, якщо до нього входять від 8 до 20 різноманітних інвестиційних інструментів. Подальше збільшення їхньої кількості вже неістотно зменшує ризик. Водночас, портфель може зменшити тільки диверсифікований або специфічний ризик, тобто конкретний ризик для кожного фінансового інструменту, що не залежить від загального стану економіки. Щодо ринкового ризику, то він зумовлений економічною кон'юнктурою країни і не піддається диверсифікації.

З врахуванням принципів формування, вибір портфеля інвестицій має ґрунтуватися на вирішенні двох основних завдань:

по-перше - визначення набору ефективних портфелів інвестицій, тобто таких, що складаються з інвестицій з найвищим прибутком для даного ступеня ризику або з найменшим ризиком для даного очікуваного прибутку;

по-друге - вибір із цієї групи раціонального інвестиційного портфеля з урахуванням об'єктивних потреб конкретного інвестора.

Наведемо типову послідовність формування інвестиційного портфеля: