Написання реферату, курсової роботи: структура, зміст структурних частин. Дотримання мовних норм.

 

Курсова робота – це робота, яка потребує самостійної діяльності. Текст курсової роботи повинен бути підпорядкований одній ідеї. Обсяг курсової роботи – 20-25 машинописних сторінок.

Важливим етапом написання курсової роботи є складання плану роботи. Головним на цьому етапі повинно стати опрацювання літератури, а саме: ретельна робота в бібліотеці, пов'язана з відбором літератури згідно з обраною темою дослідження, її вивчення й осмислення. При цьому студентові не завадить постійне спілкування з науковим керівником, який надасть дієву допомогу в поясненні окремих найбільш складних для розуміння положень з прочитаного.

Кінцевим етапом цієї роботи має стати складання студентом орієнтовного плану курсової роботи, який визначає головні напрямки дослідження. Після узгодження цього варіант з науковим керівником складається остаточний варіант плану, згідно з яким і виконується курсова робота. Остаточний варіант зовсім не виключає можливості його доробки і поліпшення відповідно до поглиблення студентом своїх знань. Як правило, план містить:

Вступ, в якому обґрунтовується вибір теми, її актуальність на сучасному етапі розвитку галузі, визначається коло завдань курсової роботи, зокрема об’єкт і предмет дослідження, подається коротка техніко-економічна характеристика об'єкта дослідження, вказуються методи дослідження.

Перший розділ містить виклад теоретичних та методологічних питань, що стосуються теми курсової роботи, їхню практичну значимість.

Другий розділ – це економічний аналіз стану обраного об'єкта дослідження (економічних явищ), що розглядається. Викладені положення повинні бути проілюстровані практичним матеріалом.

Третій розділ містить огляд шляхів та обґрунтування заходів щодо поліпшення економічного стану та шляхів вирішення проблем, які досліджуються.

Висновок - викладаються основні результати дослідження та основні заходи щодо ефективного вирішення питань, які описані в основній частині роботи.

 

Обовязковою вимогою при написанні будь-якої роботи є дотримання мовних норм.

Мовні норми. Українська літературна мова як вища форма загальнонародної національної мови, відшліфована майстрами слова, характеризується наявністю сталих норм, які є обов'язковими для всіх її носіїв. Унормованість – головна ознака літературної мови.

Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, що закріплюються у процесі суспільної комунікації.

Розрізняють різні типи норм: орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень), графічні (передавання звуків на письмі), орфографічні (написання слів), лексичні (слововживання), морфологічні (правильне вживання морфем), синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень), стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування), пунктуаційні (вживання розділових знаків).

Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною зумовленістю, стабільністю. Проте з часом літературні норми можуть змінюватися. Тому в межах норми співіснують мовні варіанти – видозміни однієї й тієї самої мовної одиниці, наявні на різних мовних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологічному чи синтаксичному. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства в кодифікації написань і відображають тимчасове співіснування старого й нового в мові.

У словниках українського літературного слововживання розрізняють варіанти акцентні (алфавíт і алфáвіт), фонематичні (вогонь і огонь), морфологічні (міст, а в родовому відмінку моста й мосту).

У процесі розвитку літературної мови кількість і якість мовних варіантів змінюється. Мовні норми найповніше й у певній системі фіксуються у правописі, словниках, довідниках, підручниках і посібниках з української мови.

Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало знати мовні норми й послідовно дотримуватися їх.