Самостійна робота як форма організації навчального процесу у вищому навчальному закладі.

Існує багато підходів щодо трактування самостійної роботи студентів. Але, якщо всі ці погляди об’єднати та виділити головне, то виходить, що: самостійна робота студентів – це основна форма організації навчання, яка включає різноманітні види індивідуальної та колективної навчальної діяльності, здійснюється під час аудиторних або позааудиторних занять, з урахуванням індивідуальних особливостей і пізнавальних можливостей студентів, під керівництвом викладача, або без його безпосередньої участі.

В основі самостійної роботи лежить психологічна теорія діяльності. Складовою частиною цієї теорії є теорія мотивації, яка дозволяє більш свідомо підійти до організації самостійної роботи студентів. Згідно з теорією мотивації, існують провідні та додаткові мотиви діяльності. Так, у якості провідних мотивів навчально-пізнавальної діяльності визначають пізнавальний (цікавість до знань) та професійний (бажання оволодіти майбутньою спеціальністю). Але частка провідних мотивів навчально-пізнавальної діяльності, на жаль, невелика. Частіше мотивами самостійної роботи студентів є додаткові: необхідність здати тему, бажання отримати якісь заохочення, страх відчислення із ВНЗ тощо. До додаткових мотивів слід віднести і мотиви самоствердження, спілкування, престижу та кар’єри. Однак додаткові мотиви не можуть забезпечити повноцінної самостійної роботи. Вони потребують постійної „стимуляції”, а саме: контроль і тиснення викладача, нагадування про використання негативних санкцій тощо. У процесі динамічної діяльності ці додаткові мотиви можуть переходити у основні, а для цього необхідно створити умови переходу.

Досвід свідчить, що в організації самостійної навчальної діяльності студентів діють декілька динамічних мотивів. Так, студента залучають до навчально-пізнавальної діяльністі, зацікавивши одним із мотивів. Наприклад, для більшості студентів характерні мотиви до самоствердження, спілкування або кар’єра. По мірі набуття досвіду участі у навчально-пізнавальній діяльності та підкріплення хорошим результатом (балом) відбувається посилення одного з провідних мотивів (навчально-пізнавального або професійного).

Для закріплення мотивів необхідні зовнішні умови: наявність достатньої кількості книг та посібників, що сприятиме розвитку індивідуальної роботи; рівень розвитку взаємовідносин викладача та студента.

Успіх кожної діяльності залежить не тільки від мотиву, але й від вольових якостей особистості. Для того, щоб діяльність особистості була результативною та завершеною, необхідна наявність у ній вольових якостей, які спостерігаються у саморегуляції процесу навчальної діяльності.

Сутність волі полягає у її самості, а саме осмислення, заздалегідь спланованої дії, у зв’язку з особистими бажаннями та відчуттям обов’язку (мотивація). А це – команда самому собі перед початком дій, стимуляція самого себе та самоконтроль за своїми діями й станом.

Такі якості особистості, як стійка мотивація та воля, залежать від позитивної Я-концепції. Поясненням тому є тісний зв’язок Я-концепції з процесами рефлексії, самоорганізації, саморегуляції, самореалізації і самоствердження, оскільки важливим аспектом розвитку служить внутрішній діалог особистості, на основі якого вона будує особисту позицію під час виконання дій.

Нікому із людей не байдуже особисте „Я”, причому людина завжди потребує позитивного „Я-образу”, тому що негативне ставлення до себе є складним та болючим процесом.

Американський психолог Д.Майєрс вказує, що уява про себе переходить у переконання і буде складати Я-структуру особистості. Я-структури, у свою чергу, впливають на те, як особистість сприймає та обробляє соціальну інформацію, як сприймає і оцінює інших людей та себе. Д.Майєрс також зазначає, що Я-концепція вміщує в собі не тільки наші переконання в тому, хто ми є, але і ті, ким ми могли б стати – наші можливі „Я”. Саме ці можливі „Я” і мотивують людину до досягнення своєї мети.

Таким чином, Я-концепція існує у двох формах – реальній (який я є зараз) та ідеальний (яким я хотів би бути). Саме різниця між ними, може стати джерелом серйозних внутрішніх конфліктів особистості або джерелом професійного, пізнавального та особистого розвитку.

Таким чином, якщо особистість бажає постійно зростати пізнавально, професійно та особистісно, то її Я-концепція буде сприяти формуванню у неї стійкої мотивації до постійної самостійної діяльності над собою.

У формуванні позитивної Я-концепції велике значення має самооцінка. Ми знаємо, що існує декілька рівнів розвитку самооцінки: високий, адекватний та низький. Так, дослідження студентів першого курсу показало, що 25,9% мають високий рівень самооцінки, 37, 5% - низький рівень і лише у 36,5% самооцінка адекватна.

Отже, ми знаємо, що висока самооцінка студента дозволяє йому у ході діяльності сконцентрувати всю свою увагу не на собі, а на вирішенні поставленої в даний момент мети. Проте студенти з високою самооцінкою не завжди можуть реально оцінювати свої можливості, частіше вони їх переоцінюють.

Студенти з низькою самооцінкою при виконанні навчальних завдань більш зайняті своїми почуттями, очікуванням невдач та реакцією інших. Така самооцінка перешкоджає навчальній роботі, підвищує тривожність студента. При цьому такий студент сприймає свій успіх як випадковість, тому у нього відсутня мотивація для особистісного росту.

Самооцінка, яка сприяє успіху студента у навчальній діяльності, повинна бути адекватною, саме така самооцінка дозволяє студентові оцінювати свої можливості реально, бачити свої слабкі та сильні сторони і своєчасно їх коректувати. На основі досліджень вченим вдалося встановити зв’язок між успішністю студента та їх уявленням про свої навчальні здібності. Так, успіх у навчанні сприяє росту самооцінки, а самооцінка, у свою чергу, чинить вплив на рівень навчальних успіхів через очікування, мотивацію та впевненість у своїх силах. Це замкнуте коло, яке діє сприятливо, якщо хоч би один із чинників є позитивним.

Другою важливою умовою розвитку самостійної навчальної діяльності є засвоєння студентами знань, вмінь та навичок самостійної роботи. Так, для самостійної пізнавальної діяльності необхідна система вмінь, яка вміщує:

- систему загальнонавчальних вмінь (робота з книгою, різні види читання, структурування навчального матеріалу, складання плану, конспекту, тез, використання довідкового матеріалу, користування бібліотечним каталогом, бібліографією, робота на лекції, семінарі, робота з технічними засобами інформації);

- вміння самоорганізації (організація робочого місця, робочого часу, цілепокладання, моделювання, прогнозування, самоконтроль, корекція, діагностування);

- вміння, пов’язані з розумовою діяльністю (осмислення розумових операцій, аналіз, синтез, порівнювання, конкретизація та узагальнення);

- спеціальні вміння (вміння для вивчення гуманітарних дисциплін, іноземних мов, вміння переказу тексту, аудіювання, усна діалогічна та монологічна мова).

Цей комплекс вмінь є необхідним для успішної навчальної діяльності.

На жаль, основна частина студентів І курсу не вміє слухати лекцію та конспектувати, працювати з матеріалом із різних джерел, не володіє навичками роботи з навчальною літературою і вмінням раціонально розподіляти свій час. Так, проведені дослідження студентів першого курсу, показали, що володіють вмінням слухати лекцію лише 24% студентів, а виділити головну думку у тексті й скорочено зафіксувати її в конспекті мажуть лише 27,1% студентів.

Отже, розвиток самостійної роботи студентів пов’язаний з самостійним здобуванням знань, а для цього необхідно оволодіння студентами вміннями та навичками самостійної навчальної діяльності. Тільки завдяки цьому можливе підвищення рівня розвитку самостійної роботи, що пов’язано з процесом здобування нових знань у ході творчого (наукового) пошуку та ефективно розвивається у процесі науково-дослідницької діяльності. Причому успіх у розвитку самостійної роботи залежить від актуалізації позитивної Я-концепції.

2.1. Види самостійної роботи студентів (самостійна робота під час аудиторних занять; самостійна робота, що забезпечує реалізацію програми навчальної дисципліни; пошуково-аналітична робота; наукова робота).

Самостійна робота студента — це форма організації навчального процесу, при якій заплановані завдання виконуються студентом під методичним керівництвом викладача, але без його безпосередньої участі.

Метою самостійної роботи студента є засвоєння в повному обсязі навчальної програми та послідовне формування у студентів самостійності як риси характеру, що відіграє суттєву роль у формуванні сучасного фахівця високої кваліфікації.

В ході самостійної роботи студент має бути активним учасником навчального процесу, повинен свідомо ставитися до оволодіння теоретичними і практичними знаннями, вільно орієнтуватися в інформаційному просторі.

Навчальний час, відведений для самостійної роботи студента, визначається робочим навчальним планом і становить не менше 1/3 і не більше 2/3 загального обсягу навчального часу, відведеного для вивчення конкретної дисципліни.

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної навчальної дисципліни може виконуватися у бібліотеці, навчальних аудиторіях, комп'ютерних лабораторіях, а також у домашніх умовах.

З урахуванням змісту, цілей та завдань, що вирішуються в процесі виконання самостійної роботи студентами, можна виділити чотири основні види самостійної роботи:

І вид – самостійна робота під час аудиторних занять;

ІІ вид – самостійна робота, що забезпечує реалізацію програми навчальної дисципліни;

ІІІ вид – пошуково-аналітична робота;

ІV вид – наукова робота.

Виконання самостійної роботи обов’язково підлягає контролю, а студент отримує додаткові бали, які додаються до балів, одержаних за поточну навчальну роботу.

При контролі виконання завдань для самостійного опрацювання оцінці можуть підлягати:

- самостійне опрацювання окремих тем дисципліни в цілому чи окремих питань;

- підготовка конспектів навчальних чи наукових текстів;

- вивчення законодавчих та інструктивних документів;

- розвязання задач, вирішення ситуаційних завдань; проведення розрахунків; виконання вправ;

- огляд періодичної та наукової літератури;

- переклад текстів тощо.

 

 

Питання для перевірки засвоєного матеріалу

1. Які завдання дисципліни «Основи самостійної роботи»?

2. Що передбачае самостійна робота студента?

3. Які існують види самостійної роботи?

4. Що ви дізнались про Я-концепцію? Чому ми приділили таку увагу
Я-концепції?

5. Які існують види самостійної роботи?

ЛЕКЦІЯ 2