Види видавничої продукції за цільовим призначенням

Джерело – це текст, який ви повинні дослідити у вашій роботі. До широко відомих джерел належать твори класиків, а також популярні навчальні посібники, довідники, словники тощо.

· Офіційні видання (законодавчі та нормативно-правов акти), як правило, виділяються в окрему групу при складанні переліку літератури. В юриспруденції джерелами є будь-які нормативні документи – закони, підзаконні акти, судова практика тощо, в економічній сфері – документи про господарську діяльність підприємств і установ, статистичні дані тощо.

Документи потрібно відтворювати з максимальною точністю, вказуючи усі їх вихідні дані. До вихідних даних належать:

· максимально точна та повна, з урахуванням підзаголовків, назва документа;

· рік та місце видання документа і видавництво, яке його опублікувало;

· номер самого документа, випуску або його частини;

· точна (до числа) дата створення документа, а також час його вступу в силу й опублікування;

· заклад, до якого належить документ;

· заклад, в якому зберігається документ, якщо його не опубліковано.

Цитуючи чи згадуючи правові акти, потрібно називати їх відповідні статті, пункти, підпункти та абзаци. При цьому посилатися треба на офіціальні видання цих актів. Наприклад, кодекси і закони України треба цитувати не за якимось з численних комерційних видань, а за офіційним виданням. Крім того, потрібно враховувати, що сьогодні правові документи швидко старіють і до них вносяться зміни. За цим треба слідкувати, щоб не спиратися на застарілі норми, що в юридичних та економічних роботах цілковито неможливо.

До наукових видань відносяться монографії, автореферати дисертацій, збірники наукових праць, фахові періодичні видання тощо. Саме цими виданнями у першу чергу мають користуватися студенти при підготовці науково-дослідної, курсової чи дипломної роботи.

· Депоновані рукописи – статті, які пишуть люди, що готуються отримати вчений ступінь або якесь інше заохочення з метою звітування в наявності власних публікацій, та дисертації.

· Словники, довідники та енциклопедії дають можливість швидко отримати загальне уявлення про предмет та початкові знання про існуючу з цього приводу літературу. Українською мовою існують енциклопедії та енциклопедичні словники практично з усіх соціальних та гуманітарних дисциплін. Усі вони, як правило, знаходяться у відкритому доступі бібліотек.

До довідково-енциклопедичних видань належать, наприклад, перше видання Великої радянської енциклопедії, яке містить статті з найрізноманітніших питань. Таке видання як Енциклопедичний словник Брокгауза й Ефрона, створене у ХІХ сторіччі, містить статті, які є витворами класиків (наприклад, філософські статті Володимира Соловйова).

Серед одномовних словників найбільш вагомими є тлумачні словники, в яких пояснюється значення слів, подаються їх основні мовні характеристики – граматичні ознаки, наголос, написання, розкриваються стилістичні можливості та деякі особливості сполучуваності з іншими словами. Різновидами тлумачних словників є також словники іншомовних слів, одномовні термінологічні словники (вони тяжіють до енциклопедичних).

Термінологічні словники містять визначення слова-терміна і відомості про використання його в певній системі знань. Серед словників, якими мають послуговуватись у роботі студенти економічної та фінансової сфери, необхідно назвати такі:

- Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – К.: Знання, 2000. – 588 с., (містить понад 3 500 понять зі сфери фінансово-кредитних відносин та грошового обігу);

- Большой экономический словарь / Под ред. А.Н.Азриэляна. – М.: Институт новой экономики, 2002, - 1280 с. (містить 24 800 термінів, що стосуються всіх напрямків економіки. На жаль, україномовного словника такого типу у нас досі ще немає).

Широко використовуються довідково-лінгвістичні словники – орфографічні, орфоепічні, етимологічні, фразеологічні, словники складних випадків слововживання тощо.

Орфографічні словники подають нормативне написання слів, мають велике значення для розвитку культури писемного мовлення.

Орфоепічні словники містять інформацію про літературну вимову та наголос слів, допомагають удосконаленню усного мовлення.

В етимологічному словнику пояснюється походження слів, розкривається їх первинне значення, історичний розвиток.

Фразеологічні словники вміщують насамперед цілісні звороти (фразеологізми, крилаті слова, афоризми, ідіоми та ін.). Пояснюється значення стійкого сполучення слів, особливості вживання, походження, можливості варіювання в мовленні.

Існують також допоміжні довідкові видання – статистичні збірки та лінгвістичні словники (тлумачні термінологічні, дво- та багатомовні словники тощо), які можна використовувати лише для отримання або уточнення якоїсь специфічної інформації, для спеціальної обробки існуючих там даних, а також для перекладу.

· Книги класиків існують у будь-якій сфері знань, оскільки кожна з них, навіть найвужча, має свої загальновизнані авторитети. Використання творів класиків обов’язкове при написанні самостійної академічної роботи. Наявність цитат класиків свідчить про опрацювання вами базових текстів з проблеми, яку ви вивчаєте. Правильно та своєчасно вказана авторитетна цитата дозволить вам захистити будь-яку вашу ідею.

Усі тексти поділяються на ті, які треба досліджувати, й ті, у яких досліджуються інші тексти. Тобто, існують тексти, що досліджують, та ті, які досліджують, і перші можуть стати другими та навпаки.

Цитуючи чи згадуючи архівні матеріали, потрібно вказувати сам архів, номер архівного фонду, номер опису, номер справи, а також номер аркушу. Наприклад: ДАУкр. ф. 6991, оп. 2, с. 1, а. 38 (ДАУкр – абревіатура Державного архіву України, ф. – фонд, оп. – опис, с. – справа, а. – аркуш). У деяких випадках, якщо, наприклад, мова йде про старовинні рукописи, буває необхідно описати фізичний стан документа чи форму його копіювання.

Використовуючи старовинні книжки, слід звертати увагу на коригування мови (у минулих століттях її нормативи були дещо іншими) та усунення з тексту застарілих реалій.

Окрему категорію складають книжки, які настільки старі і прийшли до настільки непридатного стану, що їх випускають лише у вигляді мікрофільмів – плівки, на яку перенесений друкований текст і яку можна продивлятись на спеціальному апараті. Більшість документів в архівах доступні читачам лише у вигляді мікрофільмів.

· Бібліографічні покажчики, до якихналежать книжки або брошури, в яких видані переліки літератури (книжок, статей, рецензій, дисертацій тощо) з будь-яких питань. Вони бувають універсальні, галузеві і тематичні, а також поточні і ретроспективні.

Перелік книжок у них буває організований різним чином: за алфавітом, за принципом систематичного каталогу, за авторами, за заголовками, за місцями видання, за типами видань та ін.

З окремих предметів видаються спеціальні покажчики літератури, які можна знайти в предметних і систематичних каталогах. Існує багато інших видань бібліографічного характеру, більш детальну інформацію про які можна знайти у довідково-бібліографічному секторі будь-якої бібліотеки.