Знання, інформація і їх роль в системах управління.

«Три шляхи ведуть до знання:

шлях міркування – це самий

благородний шлях;

шлях наслідування – це легкий шлях:

шлях досвіду – це самий гіркий шлях».

(Конфуцій).

 

Потрібно зазначити, що є ще один шлях, що веде до знань: наполегливе та завзяте опанування досягнень людства.

Управління - це цілеспрямована актуалізація знань. Управління складною системою - вища форма актуалізації знань. Суть завдання управління системою - відділення цінної інформації від "шумів" (даремного, іноді навіть шкідливого для системи збурення інформації) і виділення інформації, яка дозволяє цій системі існувати і розвиватися.

Категорія знання. Загальний підхід

З позиції загальнофілософського підходу категорія “Знання” відображає продукт суспільно-трудової і ментальної діяльності людей, який являє собою ідеальне відтворення в мовній формі закономірних зв’язків об’єктивного світу, що оточує людину. Знання являють собою систему понять і відношень між ними для реалізації певних структур і цілей (наприклад, інформаційного обміну). Можна також визначити знання як структуровану інформацію, що забезпечує досягнення певної визначеної мети.

Людина набуває знань в процесі, який називається пізнанням, і є віддзеркаленням та відтворенням об'єктивної реальності в людському мисленні. В процесі пізнання люди усвідомлюють оточуючий їх світ. Процес пізнання - це ієрархічна система актуалізації інформації, в якій знання на кожному наступному рівні ієрархії є інтегральним результатом актуалізації знань на попередньому рівні. Це процес інтеграції інформаційних ресурсів - від отримуваних за допомогою простого плотського сприйняття і до складних аксіоматичних і абстрактних теорій.

Одними з основних форм віддзеркалення дійсності в мисленні є поняття і образи, за допомогою яких пізнається навколишній світ, а шляхом встановлення відношень між ними і подальшої систематизації і формалізації цих відношень створюється його описова модель у вигляді цілісної системи форм суспільної свідомості (ФСС). На відміну від безпосереднього віддзеркалення дійсності в буденній свідомості, форма суспільної свідомості виступає як систематизована свідомість, опосередкована теоретичним мисленням. Складність і різноманіття буття (тобто природи і суспільства) породжує і різноманіття ФСС, а самі форми суспільної свідомості відрізняються між собою по об'єктах і формах віддзеркалення, по соціальних функціях і специфіці законів їх внутрішнього розвитку. Маючи своєрідний предмет віддзеркалення, кожна форма свідомості характеризується і особливою формою віддзеркалення дійсності. Наприклад, об'єктом такої ФСС як політологія є сфера відносин між соціальними групами, класами, націями і державами - тобто те, що називається політикою, - а формою віддзеркалення для неї є поняття політичної доцільності. Мораль, як ФСС, визначає норми поведінки людини у всіх без виключення областях суспільного життя, маючи формою віддзеркалення поняття моральної норми. Релігія, що відрізняється від інших ФСС єдністю відчуттів, світогляду і культу (тобто обрядово-магічних дій), відображає одвічну віру людини в реальне існування надприродних сил і заснована на понятті релігійної догми. Об'єкт мистецтва - цеестетичне відношення людини до дійсності, відбите в художніх образах. Об'єктом філософії є проблеми відношення мислення до буття і свідомості до матерії, а формою віддзеркалення - поняття філософської категорії. Для історіографії предметом віддзеркалення служить процес суспільного розвитку на всьому своєму протязі, починаючи з часу появи первісної людини. Цей процес прийнято іменувати історією, а формою його віддзеркалення в мисленні є поняття історичної події.

Наука - одна з форм суспільної свідомості, що відрізняється від інших тим, що її об'єкт - це виключно об'єктивні закономірності буття. Для науки формою віддзеркалення об'єкту в мисленні є наукове поняття. На основі наукових понять за допомогою наукових думок і теорій (тобто наукової системи відношень) пізнається суть матеріального світу шляхом виявлення в ньому об'єктивних явищ, процесів і закономірностей як таких, а також причинно-наслідкових зв'язків між різними явищами і процесами. Поняття є науковим лише в тому випадку, якщо воно задовольняє відразу трьом умовам:

- є органічною складовою частиною всієї стрункої системи наукових понять (тобто є по відношенню до цієї системи логічно несуперечливим), що існує в рамках наукової парадигми, яка домінує в науковому співтоваристві на певному суспільно-історичному етапі;

- відображає об'єктивно існуючу реальність;

- використовується (використовувалося) в наукових думках і теоріях для пояснення або достовірного прогнозу нових об'єктивних явищ і процесів буття.

Всі форми суспільної свідомості зв'язані між собою, і в цілому складають духовне життя (чи як зараз прийнято називати “духовність”) суспільства на кожному етапі його суспільно-історичного розвитку. Різноманітність і складність об'єктивного світу створюють лише передумови появи різних ФСС. Реалізуються ж ці передумови на основі конкретної суспільної потреби. Своєрідність суспільної потреби, що породжує ті або інші ФСС, визначає і ту конкретну історичну роль, яку вони грають в житті і розвитку суспільства

Знання в розвитку кожного суспільства і людства в цілому завжди відігравали значну роль. Спробуємо розібратися в значенні знань для долі особистості і в прийнятті рішень. Будемо використовувати системній підхід. Продовж тисячоліть людство досліджувало та вивчало закони будови та розвитку світу, накопичувало знання та використовувало їх для розвитку суспільства. Науково-технічна революція (НТР) за останнє сторіччя призвела до бурхливого розвитку усіх галузей людської діяльності, технічні можливості перевершили сміливі прогнози фантастів, інформаційна революція призвела до того, що окрема особистість вже не в змозі опанувати всі знання навіть в конкретній галузі, відслідкувати все нове. Щоб не відстати від ходи прогресу треба дуже швидко бігти. І тут на допомогу приходять новітні інформаційні технології (ІТ), ЕОМ, Інтернет, глобальні супутникові інформаційно-навігаційні системи тощо.

В суспільстві формуються (іноді штучно) напрямки розвитку, і під це відповідно спрямовуються загальні критерії, тенденції, закони суспільства, взаємовідносини між людьми та між людиною і суспільством. Під впливом ІТ формується певний психологічний стан суспільства (психологія - це менш тривала категорія ніж знання, тимчасова). Конкретна особистість знаходиться у вирі всіх впливових факторів, приймає рішення, так чи інакше реагує на впливи. В цьому їй допомагають накопичені знання і її світогляд, що вже сформований. Ці зв’язки і взаємовідносини схематично наведенні на рис. 20.

 

Рис. 20. Схематична модель формування здобутків особистості.

 

А – зв’язки, що обумовлюють розвиток людства, його прогрес від винаходу колеса до космічних подорожей, здобування знань та їх використання.

В– зв’язки, що відповідають взаємовідносинам суспільства з надбанням людства за весь час його суспільно-історичної практики, тобто культурою в широкому сенсі. Ці зв’язки обумовлюють взаємний вплив суспільства і культури.

С– зв’язки, що відповідають за духовний розвиток суспільства, а через нього і всього людства. Ця категорія важлива для отримання знань із буття, наприклад, як використовувати атомну енергію: на тепло і світло в оселях людей чи для створення бомби для владної еліти.

 

Під здобутками особистості будемо розуміти категорію знань. Наприклад з конкретної справи. Тоді: 1 – особистий досвід; 2 – освіта; 3 – психологічний стан особистості, що визначає напрямок використання знань (а також критерії та стимули, що сприяють накопиченню знань).

На рис. 21 схематично зображено моделі усвідомлення знань та здобутків окремої особистості, що впливають на напрямки її розвитку.

Рис. 21. Модель усвідомлення знань та здобутків окремої особистості, що впливають на напрямки її розвитку.

 

А, В, С – ті ж зв’язки, як і на рисунку 20.

Тоді: 1 – досвід, інстинкти, рефлекси, тощо; 2 – розум, освіта, загальна культура; 3 – психологічний стан особистості, що впливає на цільові функції, мету, світогляд.

Спираючись на системній підхід, подивимось на знання особистості з розподілом на зовнішні та внутрішні. Тільки тоді вони стають зрозумілими для оточуючих, коли (в разі потреби) виходять зовні, проявляються на вербальному рівні, використовуються на практиці. Звідси знання особистості взагалі можна поділити на інформаційні і продуктивні: знати взагалі, вміти використовувати на практиці, в житті, та мати професійні навички, які характеризують фахівця, спеціаліста. Широко відомий принцип ЗУН (знання, уміння, навички).

При опануванні дисципліни АТП треба знати (засвоїти) основні принципи і положення автоматизації, основи побудови систем АТП, характеристики та властивості засобів та елементів автоматизації. На практиці (курсовий проект) вміти розробити модель схеми автоматизації для конкретного ТП. Навички прийдуть вразі роботи за фахом.

Ще у 1940 році Герберт Уелс висловив думку відносно знань, що накопичило людство: ″Величезне і все зростаюче багатство знань розкидане сьогодні по всьому світу. Цих знань, ймовірно, було-б достатньо для вирішення всієї величезної кількості труднощів наших днів, але вони розсіяні і неорганізовані. Нам необхідне очищення мислення своєрідної майстерні, де можна отримувати, сортувати, підсумовувати, засвоювати, роз'яснювати і порівнювати знання і ідеї″.