Сутність категорій менеджменту та управління.

Сутність категорій менеджменту та управління.

Термін «управління» є набагато ширший за термін «менеджмент», оскільки застосовується до різних видів людської діяльності: управління автомобілями, виробничими, торговельними та технологічними процесами, управління у біологічних системах, управління державою і таке інше.

У широкому розумінні управління – це складний соціально-економічний процес, який містить цілеспрямований вплив на об’єкти, системи, з метою збереження їхньої сталості або з метою переведення з одного стану в інший, у зв’язку зі зміною обставин.

Менеджмент – цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.

Менеджмент – це вміння досягати поставлених цілей використовуючи працю, інтелект та мотиви поведінки інших людей.

Менеджмент – це сукупність методів, принципів, засобів, функцій і форм управління організаціями, установами з метою реалізації стратегічних планів, досягнення ефективного виробництва і збільшення прибутку.

Загальною метою менеджменту є забезпечення прибутковості чи дохідності діяльності організації на основі раціонального налагодження виробничого процесу і процесу управління, розвитку матеріально-технічної і технологічної бази, ефективного використання кадрового потенціалу, власних та залучених коштів.

Об’єктом м-ту є окремі підприємці і трудові колективи, що мають форму підприємств, об’єднань, асоціацій, акціонерних компаній, товариств тощо.

Предмет м-ту – це структура організаційних, управлінських та між особових (між системних) відносин, які складаються в процесі виконання певних функцій.

Цілі менеджменту – це ті результати діяльності, яких прагне досягти організація в майбутньому. Цілі менеджменту мають відповідати, з одного боку – об’єктивним законам, інакше вони не будуть реальними, з іншого – цілі є продуктом свідомості, встановлюються людьми і відображають їхні інтереси. Цілі менеджменту повинні відображати спільність інтересів суспільства, колективу організації та індивіда.

Завдання менеджменту – раціональна організація роботи підприємства і отримання максимальних кінцевих результатів.

Поняття і роль мотивації в менеджменті.

Мотивація у широкому розумінні – це процес спонукання працівників до діяльності для досягнення цілей організації.

Керівник завжди повинен пам'ятати, що навіть чітко розроблені пла­ни і найдосконаліша структура організації позбавлені сенсу, якщо хтось не виконує фактичну роботу організації. І завдання функції мотивації полягає в тому, щоб члени організації виконували роботу згідно з делего­ваними їм обов'язками і узгоджуючи з планом.

Інструментом спонукання людей до ефективної діяльності є винагородження. В теорії управління під винагородженням розуміється широкий спектр конкретних засобів, що базуються на системі цінностей людини. При цьому розрізняють два типи винагородження:

- внутрішнє – його дає сама робота, її результативність, змістовність, значущість тощо;

- зовнішнє – його працівник отримує від організації (зарплата, просування службою, пільги, привілеї тощо).

Для того, аби заохочувати своїх працівників якнайкраще, керівнику слід визначити, які ж справді їхні потреби, і забезпечити засоби, за допомогою яких працівники змо­жуть задовольняти ці потреби через сумлінну роботу.

 

Вимоги до управлінських рішень.

1. Здатність до реалізації (здійснимість).

2. Наукова обгрунтованість.

3. Об'єктивність.

4. Своєчасність.

5. Законність.

6. Оптимальність (економічність, ефективність).

7. Однозначність.

8. Простота, чіткість і стислість викладення.

 

Етапи контролю.

1. Формування цілей, вибір методів і форм контролю, розробка програми.

2. Вибір об’єкта контролю; збирають інформацію про нього; проводять розрахунки необхідних показників, складають таблиці, графіки, які дозволяють зробити об’єктивну оцінку діяльності організації.

3. Одержання інформації про досягнуті результати і співставлення їх з відповідними нормативами, що дозволяє визначити відхилення від стандартів.

4. Корегування діяльності організації.

 

 

Лідерство. Стилі лідерства.

Лідерство – це істотний компонент діяльності менеджера, його цілеспря­мований вплив на поведінку окремих осіб чи цілої робочої групи; інструментами такого впливу виступають навички спілкування й особисті якості менеджера, що відповідають зовнішнім і внутрішнім потребам гру­пи.

Стиль лидерства (руководства) – это устойчивая система способов, приемов, методов воздействия руководителя на коллектив, в которой проявляются личные качества руководителя и особенности коллектива.

Стилі лідерства:

1. Авторитарний.

2. Демократичний.

3. Формальний.

Авторитарный стиль. Менеджеры, которые пользуются этим стилем, склонны давать четкие инструкции, добиваться определенной инициативы от подчиненных и постоянно контролировать их действия.

Преимущества стиля: эффективность и своевременность; можно осуществлять полномочия власти без запугивания; развивает людей, у которых недостаточно опыта; дает больше гарантий принятия правильного решения.

Недостатки стиля: не способствует профессиональному росту образованных работников; некоторым образованным работникам может не нравится или вызывать обиду.

Демократический стиль. Менеджеры с таким стилем поощряют работников к участию в решении производственных вопросов, а также к развитию их способностей.

Преимущества стиля: способствует привлечению к решению производственных вопросов; есть возможность для профессионального роста работников; поддерживает определенное время чувство удовлетворения у людей.

Недостатки стиля: забирает у менеджера много времени; изменения становятся источником конфликта в организации, и работники могут пытаться не допускать изменений; решение большинства не всегда наилучше отвечает интересам организации.

Формальный стиль - “Коллега – партнер или тот, кто делегирует”.

Преимущества стиля: стимулирует профессиональный рост и приобретение опыта; положительно воспринимается опытными работниками; максимально стимулирует творческие усилия.

Недостатки стиля: не срабатывает, когда починенные не имеют желания или не могут работать; могут возникнуть проблемы в отношениях с сильными личностями, злоупотребляющими властью.

 

Вимоги до інформації.

При розгляді інформації в сучасних умовах використовують наступні показники: обсяг, вірогідність, цінність, насиченість, відкритість, своєчасність надходження.

 

Види і форми комунікацій.

Види комунікацій:

1. За формою подання: усна, письмова, візуальна.

2. За цільовою спрямованістю: інструктуючи, мотивуюча та інформуюча.

3. За досягненням цілей: висхідна, низхідна, горизонтальна.

Форми комунікацій:

1. Комунікації між організацією і зовнішнім середовищем.

2. Міжрівневі комунікації в організації.

3. Комунікації між різними підрозділами (відділами).

4. Комунікації між керівниками і робочою групою.

5. Неформальні комунікації (канал розповсюдження чуток).

 

Рівні та сфери менеджменту.

Сфери менеджменту: виробничий менеджмент; фінансовий менеджмент; управління персоналом; управління дослідженнями та розробками; облік; маркетинг; загальна адміністрація.

Рівні менеджменту:

1. До вищого рівня відноситься невелика група основних керівників організації - президент (директор), віце-президенти (заступники), виконавчий директор.

2. Середній рівень менеджменту (керівники виробничих та функціональних підрозділів) розробляє та реалізує оперативні плани із впровадження рішень, які були прийняті вищим керівництвом організації.

3. Менеджери нижчого рівня (керівники секторів, груп, майстри, бригадири тощо) координують діяльність операційних виконавців.

 

Сутність категорій менеджменту та управління.

Термін «управління» є набагато ширший за термін «менеджмент», оскільки застосовується до різних видів людської діяльності: управління автомобілями, виробничими, торговельними та технологічними процесами, управління у біологічних системах, управління державою і таке інше.

У широкому розумінні управління – це складний соціально-економічний процес, який містить цілеспрямований вплив на об’єкти, системи, з метою збереження їхньої сталості або з метою переведення з одного стану в інший, у зв’язку зі зміною обставин.