Характерні особливості праці менеджерів.

Керівники організацій і структурних підрозділів визначають цілі й напрямки діяльності, здійснюють добір і розстановку кадрів, координацію роботи виконавців та підлеглих їм ланок виробництва й управління, забезпечують ефективну роботу відповідних колективів.

Керівники всіх ланок організації виконують управлінські дії, але не можна сказати, що всі вони займаються одним і тим самим видом діяльності.

Менеджери вищого рівня визначають напрямки функціонування і розвитку організації, забезпечують інтереси та потреби власників акцій, розробляють політику й сприяють її практичній реалізації, взаємодіють із зовнішнім середовищем, представляють інтереси організації, трудового колективу.

Менеджери середнього рівня забезпечують реалізацію політики функціонування організації, що розробило вище керівництво, і відповідають за доведення детальніших завдань до підрозділів та відділів, а також за їх виконання, здійснюють поточний контроль, проводять заходи щодо вдосконалення організації і технології виробництва, умов праці, дотримання дисципліни.

Менеджери нижчого рівня перебувають поруч із працівниками (бригадири, контролери, адміністратори) і відповідальні за доведення конкретних завдань до безпосередніх виконавців. Саме на них припадає все навантаження повсякденної роботи з персоналом. До їхніх обов’язків належить організація і координація роботи підлеглих, забезпечення умов для високоякісного і своєчасного виконання виробничих завдань; контроль за дотриманням графіка робіт, раціональним використанням обладнання, матеріальних та інших ресурсів; дотримання дисципліни і техніки безпеки.

 

Лідерство. Стилі лідерства.

Лідерство – це істотний компонент діяльності менеджера, його цілеспря­мований вплив на поведінку окремих осіб чи цілої робочої групи; інструментами такого впливу виступають навички спілкування й особисті якості менеджера, що відповідають зовнішнім і внутрішнім потребам гру­пи.

Стиль лидерства (руководства) – это устойчивая система способов, приемов, методов воздействия руководителя на коллектив, в которой проявляются личные качества руководителя и особенности коллектива.

Стилі лідерства:

1. Авторитарний.

2. Демократичний.

3. Формальний.

Авторитарный стиль. Менеджеры, которые пользуются этим стилем, склонны давать четкие инструкции, добиваться определенной инициативы от подчиненных и постоянно контролировать их действия.

Преимущества стиля: эффективность и своевременность; можно осуществлять полномочия власти без запугивания; развивает людей, у которых недостаточно опыта; дает больше гарантий принятия правильного решения.

Недостатки стиля: не способствует профессиональному росту образованных работников; некоторым образованным работникам может не нравится или вызывать обиду.

Демократический стиль. Менеджеры с таким стилем поощряют работников к участию в решении производственных вопросов, а также к развитию их способностей.

Преимущества стиля: способствует привлечению к решению производственных вопросов; есть возможность для профессионального роста работников; поддерживает определенное время чувство удовлетворения у людей.

Недостатки стиля: забирает у менеджера много времени; изменения становятся источником конфликта в организации, и работники могут пытаться не допускать изменений; решение большинства не всегда наилучше отвечает интересам организации.

Формальный стиль - “Коллега – партнер или тот, кто делегирует”.

Преимущества стиля: стимулирует профессиональный рост и приобретение опыта; положительно воспринимается опытными работниками; максимально стимулирует творческие усилия.

Недостатки стиля: не срабатывает, когда починенные не имеют желания или не могут работать; могут возникнуть проблемы в отношениях с сильными личностями, злоупотребляющими властью.