Науковий жаргон» як проблема наукового стилю і роль редактора в боротьбі з ним.

Попри позірну схожість на звичайний науковий стиль, науковий жаргон насправді істотно розходиться з його узвичаєними стандартами. В читача він залишає вражен­ня надмірної ускладненості, заплутаності, неясності думки. І що цікаво: більшості науково-жаргонних текстів властиві ті самі мовні риси.

Одна з таких рис, що відразу впадає в очі, - це низька термінологічна культура. Вона виявляється в надмірній насиченості тексту малозрозумілими словами й у вига­дуванні нових назв для явищ, які вже по­значені загальноприйнятими термінами.

Нормативному науковому стилю, як відомо, притаманне домірне вживання як термінології, так і загальномовної лексики. За різними підрахунками, в науковому тексті терміни становлять близько чверті від усіх слів. Натомість у науковому жаргоні спостерігаємо тенденцію якомога більше уникати звичайних слів і вживати на їхньо­му місці «розумну» лексику.

Науковому жаргону властиве й зло­вживання деякими загальнонауковими тер­мінами, як-от: система, структура, форма, архетип, парадигма, комплекс, сукупність, розвиток, процес, функція, модель, чинник. Поширилися набридливі кліше типу: сис­темний аналіз, системна криза, комплекс­ний підхід, комплекс питань, когнітивна парадигма, іманентний процес тощо. Від надто частого, недоречного вживання ці тер­міни й терміносполуки, схоже, втрачають свій глибокий зміст і перетворюються на штампи, слова-паразити

Згадаймо тут і давню традицію заміняти загальновживану слов’янську лексику неслов’янськими відповідниками. Ця риса дуже притаманна науковому жаргону. У минулі десятиліття густо траплялися такі, наприклад, заміни: звертатися апелювати; обмежувати —> лімітувати; продовжувати —> пролонгувати; пояснювати -> експлікувати; показник —> маркер; взаємозалежність —> кореляція, описовий -> дескриптивний; однорідний -> гомогенний; визначати склад —> конституювати; розмежовувати —> диференціювати. Останніми роками звичні слова витісняються ще й такими запозиченнями: поняття, категорія —> концепт; доречний, істотний —>релевантпий; прихований —> імпліцитний; довільний—> арбітрарний; усувати -> елімінувати; виражати —> артикулювати; виявляти —> маніфестувати; висловлювати —> верба лізу вати; осмислювати —> концептуа лізувати; можливий —> евентуальний; змінний, мінливий -> варіабельний; сприй няття -> рецепція; мовний —> лінгвальний; розподілетія —> стратифікація. Інколи мову науки за її лексичне наповнення жартома (але цілком слушно) називають латинським діа­лектом української мови.

Відмову од питомої лексики при тво­ренні термінів звичайно пояснюють тим, що слов’янський корінь своїм прозорим по­ходженням чи прямим значенням викликає зайві асоціації. Тоді як неслов’янський корінь, маючи неясну етимологію, ніяких додаткових асоціацій і семантичних зв’язків за собою не тягне, й утворений на його базі термін лишається ніби однозначним.

Наступна характерна риса наукового жаргону - надуживання довжелезними ре­ченнями. У науково-жаргонному тексті пе­реважають речення-гіганти, надскладні син­таксичні конструкції, речення з цілою пле­теницею підрядних. Унаслідок цього він справляє враження суцільної розтягнутості й довготи.

Звісно, складні речення властиві нау­ковій мові, адже вони допомагають точно передати логічний зв’язок між двома чи кількома судженнями, відтворити розвиток дослідницької думки. Але канони гарного стилю передбачають регулярне чергування довгих і складних речень із короткими та простими. Текст буває синтаксично доско­налим і розмаїтим, коли в ньому після двох- трьох довгих речень іде коротке речення.

Науковому жаргону притаманна й така стилістична вада, як багатослів’я - невміння висловити думку лаконічно. Предмет, дія чи ситуація, про які можна сказати одним словом, виражаються трьома, а то й чотирма словами. Замість переважати пишуть посіда­ти домінуючу позицію; замість регулюва­ти - виконувати функції регуляції, замість перешкоджати - служити причиною ви­никнення труднощів.

Проаналізувавши головні риси науко­вого жаргону, спробуємо з’ясувати причи­ни його появи. Перша й основна причина заплутаного викладу - заплутаність само­го мислення. Друга причина появи наукового жар­гону криється в недорозвинутих мовних навичках, у кострубатій, неохайній манері викладати думки. Навмисне, цілеспрямоване затемнен­ня смислу - третя причина появи науково­го жаргону.