Система процесових понять у наукових текстах.

Назви процесових понять належать до тієї групи українських термінів, які активно творяться на національному мовному ґрунті і навколо яких невпинно вирують термінологічні дискусії. Особливо активно поповнювався склад назв опредметнених дії і найменувань ознак за дією, тобто продуктивність виявили передусім моделі творення віддієслівних іменників та прикметників.

1. Назви опредметнених дій

Назви опредметнених дій займають важливе місце в науковій мові, бо процесові властивості об’єктів належать до найсуттєвіших ознак наукового поняття. Крім того, віддієслівні іменники є необхідним знаряддям мовного ущільнювання наукового тексту і узагальнювання виражених у ньому думок. Базові терміни та терміноелементи в українських науково-технічних термінах-назвах опредметнених дій творять переважно від дієслівних основ з допомогою суфіксів -НН(я), -ТТ(я), -К(а) та безсуфіксним способом. Абсолютно переважає перший тип назв, який конкурує з безсуфіксними термінами та іншомовними найменуваннями на -ЦІ(я).

Дослідники українських віддієслівних іменників на -НН(я) неодноразово підкреслювали, що ці похідники здатні структурно розмежовувати сталі чи довготривалі і короткочасні або обмежені в часі, а також завершені дії. Такий підхід збережено в усіх сучасних перекладних термінних словниках, які розмежовують назви незавершених, багаторазових, і найменування завершених дій, а також назви явищ. Перші утворено від дієслів недоконаного виду, а другі – доконаного, напр.: вбирати – вбирання, увібрати – увібрання. Терміни на -ЕНН(я), в яких відсікається суфікс твірної основи, часто розвивають вторинні значення, поєднуючи дві семи: “разова дія” і “явище” або “разова дія” і “наслідок”, напр.: намагнічення (разова дія і явище); відкладення (разова дія і наслідок). Найпростіший спосіб уникати такої категоріальної багатозначності – творити назви наслідків дії або найменування явищ безсуфіксним способом, напр.: відкладення (разова дія) – відклад (явище); відхилення (разова дія) – відхил (наслідок). Згаданий спосіб термінотвору широко зреалізовано в термінних словниках 20-их років. Тоді утворено значне число безсуфіксних іменників для найменувань короткотривалих процесів, станів і наслідків дій. Коло них у словнику стояла позначка N – авторський новотвір (закріп, занур, злив, наблиз, переміст та інші). Через те, що словотвірна будова таких назв розходилася із російськомовними відповідниками на – ние, у термінологічних бюлетенях середини тридцятих років задані та інші однотипні новотвори вилучили, попередньо засудивши як прояв націоналістичного шкідництва на мовному фронті. Спробам повернути деякі із тодішніх новотворів в активний терміновжиток і до сьогодні чинять опір деякі українські вчені.

На сучасному етапі розвитку української науково-технічної термінології можна помітити прагнення закріпити за похідниками на -НН(я) від однієї видової дієслівної форми значень тривалості і короткочасності. У текстах для називання спонтанних процесів звичайно із двох варіантів вибирають один, незалежно від якої дієслівної форми утворено термін – доконаного виду (заломлення) або недоконаного (випромінювання). Якщо необхідно підкреслити довго- чи короткотривалість дії, то використовують допоміжні дієслова (здійснювалось, здійснилось розсіювання). Таке явище спричинене взаємодією двох чинників.

По-перше, в описі спонтанних фізичних або хімічних процесів нема потреби підкреслювати їх тривалість. Тут важливе інше – процес (стан) як кількісна або якісна характеристика певного об’єкта, а не відношення дії до певної внутрішньої межі. Прагненням відобразити в терміні дію (стан) як сталу властивість предмета і зумовлений свідомий вибір одного з двох девербативів. Другий стає зайвим, бо дублює семантику першого. З можливих варіантів найчастіше вибирають найкоротший.

По-друге, має значення і контекст, в якому вживається слово. Очевидно, слід теоретично і практично переглянути статус так званого розщепленого присудка в науковому стилі української літературної мови і з’ясувати можливості його заміни особовою дієслівною формою. Хоча, однак, неможливо позбутися аналізованих іменників з суфіксом -НН(я) у дефініціях і заголовках наукових праць.

Відсутність семантичних обмежень (суфікс -НН(я) творить науково-технічні терміни з різноманітними частковими словотвірними значеннями), високий ступінь дієслівності, здатність поєднуватися майже з усіма типами твірних основ, в тому числі й найпродуктивнішими, – усі ці чинники сприяють розвитку продуктивності досліджуваних віддієслівних іменників в термінотворі і роблять суфікс -НН(я) основним засобом творення нових найменувань назв спеціальних понять у різних галузях знань. Його можливості можуть деякою мірою стримувати тільки похідники з нульовим суфіксом, які, однак, обмежені певними класами твірних дієслів, з одного боку, і значною залежністю семантики від контексту, – з другого. У текстах з віддієслівними термінами-іменниками на -НН (я) можуть конкурувати інфінітиви, однак їх не прийнято використовувати в деяких видах текстотворчих одиниць, зокрема дефініціях, заголовках.

Віддієслівні прикметники

Віддієслівні прикметники відіграють у науковій термінології дуже важливу роль: вони несуть основне семантичне навантаження в найменуваннях за суттєвою понятійною ознакою – дією, що її виконує предмет, або дією, спрямованою на нього. Визначення ролі й місця цього типу слів в українській науково-технічній термінології ускладнюється тим, що серед термінознавців-практиків знайшла благодатний ґрунт поширена ще в 20-30-их роках ХХ століття думка, що в українській мові для називання сталих процесових ознак не використовують дієприкметників теперішнього часу. У зв’язку з цим укладачі термінних словників активно шукають способів і засобів видових найменувань за процесовими ознаками. Питання ж про засоби творення і специфіку функціювання віддієслівних прикметників стало одним із дзеркал, у якому відбилися різні концептуальні підходи до проблем сучасного українського термінотвору.

З уваги на спосіб називання, тобто характер згортання розширеного найменування, віддієслівні прикметники в сучасній українській науково-технічній термінології можна поділити на три групи. Перші мають загальне значення “призначений виконувати дію” або “призначений для дії”, а другі вказують на здатність виконувати дію (активну здатність), треті – на здатність піддаватися дії (пасивну здатність).

Центральне місце серед прикметників першої групи займають віддієслівні прикметники з суфіксом -льн-. Семантичний зв’язок похідника з твірним словом опосередкований віддієслівним іменником, наприклад: механізм для реєстрування – реєструвальний механізм. Через сполучувальні обмеження (суфікс –льн- не приєднується до основ на приголосний) або з інших причин (недостатня глибина зв’язку похідного слова з твірним, надавання переваги коротшому терміну) прикметники з цільовим значенням ще творять за допомогою таких словотворчих засобів: а) від віддієслівних іменників, додаючи до них суфікси: - ов-: (тяга – тяговий), -н- (рушій – рушійний), -ськ- (лікар – лікарський), -оч- (спів – співочий), -ч- (установа – установчий); б) від дієслів з допомогою суфіксів: - н- (вбирний, орний), -ч- (мірчий), - уч-, -ач- (ведучий, несучий, висячий).

Важче окреслити коло засобів і способів називання предметів за їх здатністю виконувати дію. Рекомендацію надавати перевагу віддієслівним похідникам на - івн(ий) прийняти не можна, бов сучасній українській літературній мові такі похідники утворюються тільки від безпрефіксних дієслів недоконаного виду з суфіксом –ува-, що походить з колишнього - ова-: гамувати – гамівний. Тут маємо не один суфікс, а два, тому названі похідники – це прикметники з суфіксом - н- і усіченим суфіксом твірного дієслова - ів-. Неологізми на кшталт вбирівний, поглинівний штучні, бо утворені від іншого структурного типу основи. Якщо - н- не поєднується з твірною основою, то його або замінюють синонімними афіксами -к-,-лив-, -уч-, -ач- (речовина летка, погода мінлива, домен біжучий, хвиля стояча) або творять прикметник від віддієслівного іменника, додаючи суфікс -ов- (електрон обертовий).

Назв пасивних дійових властивостей об’єктів не можна творити за зразком прикметників виліковний чи спростовний тому, що в таких похідниках виділяється два суфікси: -ов- і - н- (виліковувати – виліковний, спростовувати – спростовний) і твірними для них є не дієслова доконаного виду, а недоконаного.

У зв’язку з майже цілковитою відсутністю в сучасному українському термінотворі пасивних дієприкметників теперішнього часу на – мий (крім росіянізмів видимий, невидимий, припустимий, які можна замінити похідниками на
- ний: видний, невидний, допускний, а також невагомий, замість якого можна уживати новотвір 30-их років безвагий, маємо лиш кілька давніх позик, серед яких поширені рухомий, питомий: рухома дірка, питома вага), суфікс -н- залишається єдиним продуктивним засобом творення аналізованих найменувань пасивних дійових властивостей предметів (група звідна, електрод поворотний, газ випускний), а контекст – основним засобом розрізнення видових активних і пасивних процесових ознак предметів.