Види книг за тематикою і читацькою адресою.

Книга – історично сформований блок-кодекс обсягом понад 3 друковані аркуші (або відповідна кількість кілобайтів у комп’ютерному еквіваленті) для закріплення, зберігання, і передачі інформації у часі і просторі.

Вид видань – група видань, які мають однакові суттєві ознаки залежно від логічної основи поділу.

Офіційними вважаються такі видання, які складаються з текстів документів, вироблених і затверджених офіційними органами чи організаціями різних рівнів - державними, відомчими, громадськими, політичними. Це передусім закони, постанови, укази законодавчих і виконавчих органів влади, стенограми засідань, доповіді та матеріали з'їздів, пленумів, інших офіційних зібрань. Сюди належать також різноманітні інструкції, прейскуранти, стандарти, технічні умови, статути. Друкуються вони окремими назвами, серійними виданнями та зібраннями томів, що продовжуються. Такими є, зокрема, "Відомості Верховної Ради України", "Закони; України", "Кодекс законів про працю". "Матеріали І з'їзду Народного руху України" тощо. Видання такого виду вимагають особливо ретельної редакційної підготовки з точки зору їх абсолютної відповідності (навіть граматичної і стилістичної) з оригіналом.

Інший значний за обсягом блок складають наукові видання.

В основі текстового матеріалу - результати теоретичних чи експериментальних досліджень одного або групи авторів в тій чи іншій галузі знань. Сюди належать також історичні документи, першо- чи передруки пам'яток культури, науки, літератури та мистецтва, доповнені, як правило, науковими примітками, коментарями, атрибуцією текстів. Наукові видання маютъ такі підвиди: монографії, автореферати дисертацій, препринти, збірники наукових праць, тези доповідей та повідомлень на різних наукових зборах (конференціях, з'їздах, симпозіумах).

Близькими до попередніх є науково-популярні видання. Оскільки призначені вони здебільшого для широкого кола читачів, які не є спеціалістами конкретної галузі знань, головною вимогою для їх створення є доступний, популярний стиль викладу. Звідси й назви серійних видань - "Популярно про складне", "Бесіди про науку", "Еврика".

Навчальні віддання

Це особливий вид видань, створений у відповідній формі та покликаний допомогти широкому загалу конкретного користувача (учня, студента, аспіранта, викладача) в оволодінні ним конкретним навчальним предметом. Зовнішньою ознакою навчального видання є зазначення на його вихідних даних рекомендаційного грифа відповідного освітнього міністерства, відомства, навчального чи наукового закладу, а також проходження визначеного порядку рецензування.

Навчальні видання мають кілька підвидів із чітко зумовленими характеристиками й вимогами, які важливо розрізняти під час підготовки рукопису до друку: підручник, навчальний посібник, методичний посібник, наочний посібник (таблиці), хрестоматія, робочий зошит, самовчитель, задачник, практикум, курс лекцій, навчальна і робоча програми.

Довідкові видання

У доступній читачеві формі подають стислі й найголовніші відомості щодо того чи іншого поняття, предмета, терміна, події, персоналії. Матеріали довідкових видань мають зручну форму розміщення, здебільшого за алфавітним принципом (суцільним, або проблемно-тематичним), що дає можливість швидко віднаходити їх і не потребує суцільного читання.

Підвиди цього блоку: словник (правописний, етимологічний, орфографічний, термінологічний, тлумачний, перекладний, біографічний, бібліографічний, частотний), словник-довідник, довідник, енциклопедія, розмовник, путівник.

Літературно-художні видання

Об'єднують усі твори художньої літератури, різноманітні за жанрами, часом і місцем їх появи у світ. Це художні, документально-художні твори, альманахи, антології, пісенники.

За читацькою адресою розрізняються книги для дорослого читача й для дітей. При цьому дорослих читачів прийнято ділити на кілька груп:

1) масовий читач - практично всі грамотні люди, від академіка до різноробочого;

2) широкий читач - група численна,- але обмежена за тими або іншими ознаками: наприклад, читачі із середньою освітою; читачі різної підготовки й освіченості, але які об’єднані любов’ю до теми чи галузі - наприклад, захоплені кіно або театром, цікавляться історією, або політикою; читачі, що розрізняються за віковими інтересами (юнацтво, пенсіонери) або статевою належністю (жінки, чоловіки);

3) вузький читач - нечисленна група, що пов’язана з вузькістю теми книги або спеціальності, якій вона присвячена.

Відповідно до цих читацьких груп, книги можуть бути масовими, популярними (тобто адресованими широкому колу читачів) і вузькогруповими (для фахівців).

Діти - читачі, що поділяються на групи за віком: молодші й старші дошкільники (до 6 років); молодші школярі; школярі середнього віку, школярі старшого віку.

Точна уява про майбутнього читача й відповідна підготовка книг, враховуючи інтереси і можливості читацької групи, визначає успіх книги й допомагає без грубих прорахунків точніше встановити наклад.

9.Види книг за складом творів:

За складом творів книги, що публікуються, поділяються на моновидання (з одним твором) і полівидання (з декількома або багатьма творами - збірники, зібрання творів).

Структура тексту полівидання більш складна: якщо в моновиданнях текст розділяється тільки на підрозділи одного твору, то в полівиданнях - на твори, їхні групи й підрозділи всередині твору.

Розрізнюються збірники авторські (твори в них належать одному авторові або одній групі співавторів) і колективні (складені з творів різних авторів і груп співавторів). Авторські збірники можуть бути сформовані самим автором або іншою особою - укладачем, колективні - тільки укладачем. Як авторські, так і колективні збірники можуть бути тематичними (з творами на одну тему), жанровими (збірники байок, мемуарів, лірики й т. ін.), різнорідними (з творами на різні теми, різних жанрів, пов’язаними лише тим, що належать, наприклад, письменникам однієї групи чи напрямку).

Зібрання творів відрізняються від збірників тим, що представляють з тією або іншою повнотою творчість автора або колективу співавторів за весь період творчості або за якийсь етап літературної, наукової, культурної діяльності автора.

Різниці в складі творів не можуть не впливати на вибір книжкових елементів для видання й на всю його підготовку. Чим складніший склад, тим ретельнішою й продуманішою має бути підготовка, повнішим апарат видання.

10.Види книжкових видань за знаковою природою інформації:

- текстові. Формою і основним засобом передачі їхнього змісту є словесний, цифровий, формульний чи змішаний текст.

- зображальні. Складають ту частину друкованої продукції, де домінує зображальний матеріал у вигляді репродукцій творів мистецтва чи фото, а текст виконує лише допоміжну, пояснювальну функцію. Можна виділити такі підвиди: альбом (художній, технічний, фотоальбом), атлас (анатомічний, ботанічний, географічний, зоологічний, мовознавчий, медичний), гравюра, естамп, екслібрис, етикетка, літогравюра, ксилографія, офорт, художня листівка, художній плакат.

- картографічні. Творяться у відповідній проекції зменшеного і узагальненого зображення поверхні землі чи якогось іншого небесного тіла за допомогою певної системи умовних знаків. Підвидами цієї продукції є карти, карти-схеми, глобуси. Серед спеціалізованих видавництв цього профілю, які міцно утвердилися нині на ринку, - "Мапа України", "Картографія".

- нотні. Головним знаковим матеріалом нотних видань є нотні знаки, за допомогою яких фіксуються музичні твори для збереження їх і навчання іншими користувачами.