Сформулюйте два основних значення поняття книга

Точне і повне визначення поняття «книга» й досі залишається проблемою для дискусій у світовому книгознавстві. Існуючі десятки тлумачень «книга» як терміна не є досі загальноприйнятими, бо не змогли в короткій, місткій і переконливій формі окреслити ні глибинної її сутності, ні меж, які відрізняють її від інших засобів збе­реження і передачі інформації. Пояснюється це, з одного боку, еволюцією матеріальної форми книги в історичному розрізі, а з іншого — її універсальними особливостями та багатофункціональним призначенням.

Складною і багатозначною є етимологія слова книга в різних мовах. Доведено, що в слов'янських народів воно походить від кореня кна (киен), що означало обрубок або ви­різку з дерева. Правдоподібність такої етимології підсилює зв'язок цього слова з буковим деревом у ряді романо-гер- манських мов (англійське Ьоок, німецьке Ьиск, голландське Ьоек). Саме на вирізках із цього дерева писали перші в Єв­ропі книги. У найдавнішій українській рукописній пам'ятці "Остромирова Євагнелія" слово "книга" вживається в зна­ченні письмо, буква. Існують припущення, що в слов'янські мови це слово могло прийти через тюркські від китайського ку єн — буквально сувій паперу, гиовку. Давньомонгольська назва книги Ьісщ означає загострений предмет для писання, а готське Ьока виводить на конкретну букву алфавіту Отож, у всіх випадках у різних народів первинним значенням для поняття книга ставав або матеріал для нанесення на нього письма, або якийсь писемний елемент, або пристрій, з до­помогою якого цей елемент фіксували на матеріалі.

Віддавна формувалася й головна функція книги як чинника збереження та поширення в часі і просторі інфор­мації певного змісту.

У цьому контексті напрошується важливість розумін­ня подвійної природи книги. З одного боку, це викінчений матеріальний предмет, що має свою форму і конструкцію, з іншого, це носій зафіксованої людиною писемної чи гра­фічної інформації, це своєрідний світ знань, поглядів і образів її творців.

Звернемо увагу на існування двох найпоширеніших визначень поняття "книга". Перше випливає з рекомен­дацій ЮНЕСКО, поширених для книговидавничого світу ще 1964 року. У відповідності до рекомендацій цієї міжна­родної організації у сфері культури, книга — це друкована неперіодична публікація, яка містить більше 48 сторінок, не враховуючи обкладинки, і призначена для читацької аудиторії.

Відповідно друкований текст обсягом до 4 сторінок називається л исті вкою, а від 5 до 48 сторінок — бро­шурою.

Чітко окреслене поняття книги і в Державному стан­дарті України (Видання. Основні види).

Книга — це видання у вигляді блока скріплених у ко­рінці аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату в обкладинці чи оправі обсягом понад 48 сторінок.

Як культурна цінність і як матеріальний предмет книга змістовно і просторово організована. Вона має свою внут­рішню і зовнішню конструкцію, ієрархічно підпорядковані великі й малі її складові, численні художні і шрифтові елементи, вироблені століттями її творцями неписані за­кони творення.

Іншими словами, ідеться про подвійну природу книги — і як носія зафіксованих у певній формі знань, поглядів та образів, і як викінченого матеріального предмета зі своєю, виробленою століттями, формою та конструкцією. Отож, структуру, іншими словами, побудову книги варто розгля­дати саме крізь призму цих двох характеристик: змістової і матеріальної.

Книга – це неперіодичне текстове книжкове видання у вигляді блока закріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу в обкладинці чи без неї обсягом понад 48 сторінок.

Книгу можна розглядати двояко,з одного боку,вона- носій інформації і передавач творів писемності,аз іншого – апарат для всебічного використання читачем цих творів і зразок графічного мистецтва.