Охарактеризуйте елементи титульного листа і його звороту

Титул (титульний аркуш) — це початковий аркуш видання, на якому розміщується частина основних вихідних відомостей, які дають можливість ідентифікувати (титулувати) видання, відрізнити його від усіх інших.

Різновиди титулів доцільно розглядати за кількістю сторінок і їх змістовим наповненням.

За кількістю сторінок і змістовим наповненням титул буває:

• одинарний (з двох сторінок: лицьової та зворотної); • подвійний (з чотирьох сторінок: лицьовою є друга і третя сторінки, зворотною — четверта; перша сторінка подвійного титулу називається авантитулу друга — контртитул, третя — титульна сторінка основна, четверта — зворот титулу). У ряді поліпшених або ювілейних видань може бути два розгорнутих титули, отож, усього (з авантитулом і зворотом титулу) — шість сторінок. • розгорнений (двосторінковий титул, усі елементи якого утворюють єдину цілісну композицію: починаються на лівій сторінці розвороту і закінчуються на правій); • розворотний (кожна сторінка розвороту титульного аркуша будується самостійно: скажімо, ліва сторона розвороту — фото автора або якась цитата, права сторона — надзаголовкові дані, автор, назва, підзаголовкові та вихідні дані).

На титульному аркуші вміщуються такі елементи вихідних відомостей: надзаголовкові дані, відомості про авторів, назва видання, підзаголовкові дані, вихідні дані.

 

Відомості про автора (авторів)

Ім'я автора розміщується у центральній частині титульної сторінки над заголовком книги. Стандарт не регламентує порядку подання імені автора (ініціали та прізвище, повне ім'я та прізвище). Важливо лише, щоб це написання було в називному відмінку й повторювалося однаково на обкладинці (оправі) та корінці видання. Ім'я чи ініціали проставляються, як правило, перед прізвищем.

Якщо видання має двох чи трьох авторів, то порядок їх зазначення на титулі (в один, два, або три рядки) залежить від побажань авторів. Краще, коли їхні прізвища подаються за алфавітом. У випадку, коли цей принцип порушується, видавництво має одержати письмову заяву від авторів з їхніми підписами, в якій зазначається порядок. Четвертий і наступні автори маються на увазі вже в написанні та ін. Повний перелік усіх авторів, із зазначенням внеску кожного в написання конкретних розділів, параграфів чи сторінок, подається на звороті титулу. Слід набирати ініціали і прізвище роздільно (з пробілом).

Назва видання — одне або кілька слів, які ємко передають зміст видання, графічно виділені на титульному аркуші (обкладинці). Розрізняють основну (перша серед інших), альтернативну (друга назва твору, приєднана до першої за допомогою слів "або", "тобто"), складну назви видання (назва твору, яка складається або з двох рівноцінних за значенням окремих речень, або заголовка і підзаголовка).

Титульна сторінка вимагає повного написання назв, тоді як на обкладинці, суперобкладинці, палітурці, корінці обкладинки чи палітурки допускається (за узгодженням з автором) їх скорочення.

Надзаголовкові дані — це елемент вихідних відомостей, які вміщують у верхній частині титульного аркуша над прізвищем автора і назвою видання.

У цих даних міститься така інформація:

• назва організації, від імені якої випускається видання; • назва серії (підсерії), до складу яких входить видання.

Підзаголовкові дані — це елемент вихідних відомостей, які вміщують на титульному аркуші під назвою видання і над вихідними даними.

У книжковому виданні підзаголовкові дані більш різноманітні і складні для засвоєння. Їх перелік може мати такий ряд: • відомості про вид видання (монографія). • читацька адреса (для молодшого шкільного віку); • літературний жанр (роман); •відомості про черговість видання (друге видання, перероблене й доповнене); • аявність грифа видання; • ім'я укладача; • відомості про мову оригіналу та ім'я перекладача; • відомості про загальну кількість томів багатотомного видання та порядковий номер тому; • відомості про місце і дату проведення конференції, симпозіуму, матеріали яких об'єднані в даному збірнику.

Вихідні дані — це елемент вихідних відомостей, які сповіщають про місце, назву видавництва чи ім'я видавця та рік випуску видання. Їх уміщують у нижній частині лицьової сторінки титульного аркуша. Назва видавництва, видавничої організації чи видавця, незалежно від їх організаційно-правової форми, подається так, як зазначено в посвідченні, виданому державним реєстраційним органом. Рік випуску подається лише арабськими цифрами, приписки рік або р. до такої цифри є недоречними. Місце видання — це назва населеного пункту без додаткових приписок місто, селище.

Розгорнутий титул використовується у таких виданнях: • багатотомних; •серійних; • поліпшених (подарункових, ювілейних тощо); • перевиданнях.

За наявності контртитулу розміщення вихідних відомостей на титулі залишається майже беззмінним. На контртитулі можуть міститися такі дані: У багатотомних (серійних) виданнях: • зміст багатотомника чи серії; імена осіб, які беруть участь у їх творенні (редактор серії, художник серії, редколегія). У поліпшених (подарункових, ювілейних) виданнях: • портрет автора з автографом; колаж з його першодруків; характерна для всього видання авторська чи чужа цитата. У перекладних виданнях: • подання титульної сторінки мовою оригіналу.

Зворот титулу. На цій частині початкових сторінок видання розміщують такі елементи вихідних відомостей: шифр зберігання видання, макет анотованої каталожної картки, анотацію, міжнародні стандартні номери видань, знак охорони авторського права.

Шифр зберігання видання — це умовне позначення кодів, які складаються із класифікаційних індексів бібліотечно-бібліографічної класифікації (ББК), універсальної десяткової класифікації (УДК) та авторського знака.

Авторський знак — це умовне позначення прізвища автора, або прізвища першого автора, або першого слова заголовка видання і двозначного числа (від 01 до 99), яке відповідає першим двом літерам прізвища автора книги чи назви видання (якщо книгу писав колектив авторів). Місце розміщення шифру зберігання — верхній лівий кут титульного аркуша.

Макет анотованої каталожної картки — це елемент вихідних відомостей видання, що являє собою створений і наведений у відповідності з певними вимогами запис, який містить найголовніші відомості про видання. Правила оформлення цього елементу регламентується відповідними стандартами. Його уміщують у нижній частині звороту титульного аркуша. У разі його переповнення іншою інформацією може переноситися на прикінцеву сторінку видання.

Складові макета анотованої каталожної картки є такими: • бібліографічний опис; • анотація; • авторський знак; • міжнародний стандартний номер видання (ISBN, ISSN, ISMN); • УДК(ББК).

Макет картки виконується мовою оригіналу видання. Але якщо воно видається в Україні не українською мовою, видавець зобов'язаний додатково подати анотацію державною мовою.

Міжнародні стандартні номери видань. Йдеться про Міжнародний стандартний номер книги (ISBN), Міжнародний стандартний номер серіального видання (ISSN) та Міжнародний стандартний номер нотного видання (ISMN).

Це надзвичайно важливі елементи вихідних відомостей, Що є своєрідними паспортними даними для ідентифікації таких видань не тільки в межах країни, а й за кордоном, їх склад, порядок присвоєння і використання регламентуються спеціальними стандартами та інструкціями.

Знак охорони авторського права. Надзвичайно важливий елемент вихідних відомостей, де сповіщається про виключні права на зазначене видання конкретної особи чи організації, а також про період настання таких прав.

Цей знак складається з великої латинської літери С, обведеної колом, прізвища та ініціалів особи або назви організації, яка володіє правом на твір, та року першої публікації твору. Український стандарт визначив місце розташування цього знака у правому нижньому куті звороту титульної сторінки.

На звороті титульної сторінки зазначаються також й інші дані, що не входять до елементів вихідних відомостей. З-поміж таких: • дані про рецензентів; • дані про наукового (відповідального) редактора; • дані про документ, за яким надано гриф навчального видання; •інформація про спонсора чи інші засади видання. Місце розташування таких елементів — верхня половина звороту титульної сторінки.

Авантитул — це перша сторінка видання, в якому є розгорнутий титул. У виданнях, що друкуються в оправі, а, отже, мають форзац, ця сторінка, лівий край якої приклеєний до форзаца, є малопомітною. Однак вона також несе певне змістове чи графічне навантаження. Практика книговидання усталила такі варіанти текстового або графічного (або обох способів відразу) наповнення авантитулу: • повтор деяких даних з титульної сторінки (переважно надзаголовкових даних); • логотип видавництва; • назва серії; • пов'язана зі змістом видання цитата (поетична чи прозова) із зазначенням автора; • посвята.

22. Що таке надзаголовкові дані книги?

Надзаголовкові дані – це елемент вихідних відомостей, які вміщують у верхній частині титульного аркуша над прізвищем автора і назвою видання.

У цих даних міститься така інформація:

- назви однієї або кількох організацій (підприємств. установ, навчальних закладів) – у книгах, що випускають від їхнього імені, або в збірниках матеріалів конференцій, з’їздів, нарад, де потрібно повідомити назви їх організаторів. Назви слід писати за офіційно встановленою формою. При великій кількості організаторів конференції й т.ін. дозволяється вказувати лише основних організаторів, називаючи інших у передмові чи анотації.

- дані про серії – у серійних книгах: заголовок серії, номер випуску, рік заснування серії (рік випуску 1-ої книги серії), заголовок серії, номер випуску підсерії, імена осіб, що брали участь у створенні серії. Заголовок серії міститься в лапках тільки в тому разі, коли йому передує родове слово «серія» чи «бібліотека»: бібліотека «Знавцям української словесності».

Перед іменами осіб, які брали участь у створенні всієї серії, необхідно вказати характер їхньої роботи або участі.

Надзаголовкові дані можуть бути перенесені в повному складі на контр- чи авантитул, а такі дані, як рік заснування серії й імена осіб, які брали участь у створенні всієї серії, - на зворот титульного аркуша.

Відомості про автора книги.

Автор (походить від лат. auctor, що буквально означає творець, засновник, письменник) — особа, яка створила художній, науковий, мистецький чи інший твір (проект, винахід тощо).

Якщо автором книги є одна людина. Ім'я її розміщується у центральній частині титульної сторінки над заголовком книги. Стандарт не регламентує порядку подання імені автора (ініціали та прізвище, повне ім'я та прізвище). Важливо лише, щоб це написання було в називному відмінку й повторювалося однаково на обкладинці (оправі) та корінці видання. Ім'я чи ініціали проставляються, як правило, перед прізвищем. Можуть і після прізвища.

Перша форма представлення імені автора більше практикується у випусках художніх, дитячих,науково-популярних видань, друга — у наукових та навчальних. Нині в українському книговиданні простежується тяжіння до європейської форми представлення автора на титулі книги — лише ім'я та прізвище. Видавцеві слід пам'ятати, що переважне право вибору в цій справі має автор.

Редактор зобов'язаний зважити на прохання чи наполягання автора, зазначивши на титулі лише його псевдонім, або ж справжнє прізвище в дужках після псевдоніма (у другому рядку).

У вітчизняних виданнях дорадянської доби практикувалося перед іменем автора зазначення його вченого ступеня чи посади в одному рядку: Проф. М. Грушевський

Зважаючи на поширеність такої практики в минулому, нинішній український стандарт допускає наведення таких відомостей, але після імені автора, на двох рядках. Для прикладу: Р. Г. Іванченко, д-р філологічних наук

Це стосується і тих випадків, коли видання має двох чи трьох авторів. Порядок їх зазначення на титулі (в один, два, або три рядки) залежить від побажань авторів. Краще, коли їхні прізвища подаються за алфавітом. У випадку, коли цей принцип порушується, видавництво має одержати письмову заяву від авторів з їхніми підписами, в якій зазначається порядок "першості" (нерідко першим автором стає старший за посадою, або той, хто написав більший обсяг тексту тощо).

Прізвища лише трьох авторів можна зазначати на титулі (обкладинці). Четвертий і наступні автори маються на увазі вже в написанні та ін. Повний перелік усіх авторів, із зазначенням внеску кожного в написання конкретних розділів, параграфів чи сторінок, подається на звороті титулу.

Низький професійний рівень конкретного видавця на цьому етапі можна визначити і за відсутністю пробілів між ініціалами та прізвищами авторів, набраних на титульних сторінках та обкладинках крупним шрифтом. На багатьох обкладинках і титульних сторінках видань, які продукують новоутворені видавництва є злиті ініціали, тоді як слід набирати ініціали і прізвище роздільно.

 

24. Вимоги до заголовка видання.

Назва видання — одне або кілька слів, які ємко передають зміст видання, графічно виділені на титульному аркуші (обкладинці). Розрізняють основну (перша серед інших), альтернативну (друга назва твору, приєднана до першої за допомогою слів "або", "тобто"), складну назви видання (назва твору, яка складається або з двох рівноцінних за значенням окремих речень, або заголовка і підзаголовка).

Назва видання має чітко відповідати тій, яка затверджена в договорі з автором і проанонсована в рекламних проспектах. І автор, і видавець зацікавлені в тому, щоб вона була короткою, ємною, цікавою, інтригуючою, оригінальною. Виняток становлять лише навчальні видання, назви яких мають відповідати назвам нормативних чи факультативних дисциплін, що вивчаються в навчальних закладах.

Для окремих видань, наприклад, наукових, характерні довгі назви, або назви з уточнювальними підзаголовками. Титульна сторінка вимагає повного написання таких назв, тоді як на обкладинці, суперобкладинці, палітурці, корінці обкладинки чи палітурки допускається (за узгодженням з автором) їх скорочення.

У виданнях зі змішаним текстом різними мовами заголовок видання наводять усіма мовами, використаними у виданні. Це стосується, головним чином, книг з паралельним текстом різними мовами, де й інші дані на титульному аркуші пишуть мовами видання. Заголовок-цитату беруть у лапки: «Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю…»

 

25. Охарактеризуйте підзаголовкові дані книги.

Підзаголовкові дані — це елемент вихідних відомостей, які вміщують на титульному аркуші під назвою видання і над вихідними даними.

У книжковому виданні підзаголовкові дані більш різноманітні і складні для засвоєння. їх перелік може мати такий ряд (курсивом виділено можливий варіант тексту підзаголовкових даних): • відомості про вид видання (монографія)'. • читацька адреса (для молодшого шкільного віку); • літературний жанр (роман); • відомості про черговість видання (друге видання, перероблене й доповнене); • наявність грифа видання (затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за спеціальністю "Хімія"); • ім'я укладача (упорядник П. Г. Іваненко); • відомості про мову оригіналу та ім'я перекладача (переклад з англійської І. М. Шевчука); • відомості про загальну кількість томів багатотомного видання та порядковий номер тому (зібрання творів у 12 томах. Том. 2); • відомості про місце і дату проведення конференції, симпозіуму, матеріали яких об'єднані в даному збірнику (Львів, 20-23 жовтня 2003 року).

Літературний жанр – указується в моновиданні, коли позначений автором або видавництвом, і в збірнику – за бажанням укладача або видавця.

Ім’я укладача – у складених виданнях (збірниках, хрестоматії). Обов’язково потрібно вказувати перед ім’ям характер складальної або прирівняної до неї роботи. допускається перенос на зворот титульного аркуша. Бажана форма називного відмінка.

Відомості про перекладача – у перекладному виданні, імена вказуються на титульному аркуші тільки в тому разі, якщо всі твори перекладено одним перекладачем або групою. Якщо у збірнику творів останні перекладено різними особами, то ці відомості розміщують усередині збірника після тексту кожного твору праворуч та у змісті після заголовка і тематичного підзаголовка. Бажано щоб імена перекладачів ставилися у Називний відмінок.

 

26. Вихідні дані книги

Вихідними даними називають відомості про місце випуску книги, її видавця та рік її випуску.

Місце випуску книги – ним вважається населений пункт, зазначений у юридичній адресі видавництва або його філії. Назва цього населеного пункту має бути такою, яка привласне йому в офіційних довідниках адміністративно-територіального розподілу. Місце випуску видання може бути не вказане у вихідних даних, якщо воно є частиною імені видавця або повністю входить до назви видавництва. У книгах, випущених спільно декількома видавництвами, ставлять місцезнаходження кожного, якщо вони розташовані в різних населених пунктах.

Ім’я видавця (назва видавництва) – видавчцем вважається за стандартом юридична особа, яка здійснює підготовку і випуск видання. Форма імені має відповідати встановленій при його реєстрації. У книгах, що випускаються відділенням видавництва, треба ставити спочатку назву видавництва, потім назву відділення. У спільних виданнях наводять місце випуску книги та ім’я кожного видавця.

Рік випуску книги – позначається арабськими цифрами без вказівки слова «рік» у повній або скороченій формі. За законом України «Про авторське право і суміжні права» цим роком вважається рік випуску в обіг примірників твору (видання), тобто рік здачі накладу або його початкової партії книгопродавцеві

27. Прикінцеві сторінки видання.

Прикінцеві сторінки видання містять:

• Надвипускні дані (Повна назва видання, повна ім'я автора чи упорядника, вид видання за цільовим призначенням, імена учасників видавничого процесу, мова видання).

• Випускні дані: дата підписання, формат паперу та частку аркуша, наклад, обсяг видання в умовних аркушах, номер замовлення, назву та місце знаходження видавця, його свідоцтво про реєстр, тощо.

Надвипускні дані - це частина вихідних відомостей, які повторюють дещо в іншій формі найважливішу редакційно-видавничу інформацію про конкретне видання, — повну назву, повну форму імені автора (авторів) чи упорядника, вид видання за цільовим призначенням, імена учасників редакційно-видавничого процесу за найголовнішими функціональними обов'язками: художнього, технічного редактора, художника, оператора комп'ютерного складання, верстальника, коректора. Тут же повідомляється про мову видання, якщо воно здійснене недержавною мовою. Такі дані редактори та видавці ще називають передви-

пускними, бо вони вміщуються перед специфічною інформацією про випуск видання.

У практиці сучасного книговидання простежується спрощення в оформленні надвипускних даних. Тут помітний вплив західного книговидання, де цим елементам не надають такого важливого значення.

Надвипускні дані розміщуються у верхній половині прикінцевої сторінки видання.

Випускні дані - це частина вихідних відомостей, у яких дається виробничо-поліграфічна характеристика видання. Згідно із проектом нового українського стандарту, випускні дані повинні містити:

• формат паперу та частку аркуша;

• наклад (тираж);

• обсяг видання в умовних друкованих аркушах;

• номер замовлення виготівника видавничої продукції;

• назву та місцезнаходження видавця;

• відомості про видачу видавцю свідоцтва про внесення до Державного реєстру України видавців, виготівни-

ків і розповсюджувачів видавничої продукції

• назву та місцезнаходження виготівника видавничої продукції, а також відомості про його внесення до Державного реєстру.

Цим же стандартом рекомендується додатково наводити телефон, факс, електронну адресу видавця.

Випускні дані найчастіше набирають шрифтами 6 кг., їх можна заверстувати на окрему сторінку чи, набравши на повний формат, розмістити під тонкою лінійкою внизу сторінки, можна перенести на зворот титула.

Розташовуючи випускні дані на окремій сторінці, можна верстати їх на оптичному центрі, набравши блоком чи окремими рядками на формат від 2 1/2 до 4 кв., залежно від формату видання. У художніх виданнях випускні дані підпорядковують загальному принципові оформлення.