Структура основної змістової частини видання

Виділяють такі структурні складові змістової частини книги:

• службова (видавнича);

• вступна;

• основна;

• заключна.

Основна частина — це головний елемент змісту всієї книги, який складається власне з авторського тексту, поділений на логічно завершені і співмірні за розмірами структурні підрозділи. Він потребує особливо ретельної праці і автора, і редактора-видавця.

Передусім ідеться про правильний вибір системи членування текстів на ієрархічно підпорядковані частини. Іншими словами, належить вибрати оптимальне співвідношення головних блоків і роздрібнення їх на невеликі за обсягом підрозділи, дбаючи при цьому не про механічний поділ, а про логічно вмотивовану структуру самого тексту, залежно від змісту і характеру викладу самого матеріалу. У виданні це відтворено через систему рубрик і підрубрик.

Загальновідомо, що роздроблення тексту на окремі частини, позначення цих частин заголовками відповідної рубрикації полегшує читання книги, спрощує читачеві пошук потрібного фрагмента тексту, сприяє виділенню головного і другорядного, систематизує в цілому роботу з книгою.

Проте слід пам’ятати, що не кожен авторський оригінал придатний для поділу його на ряд взаємно підпорядкованих частин. Це залежить від ряду факторів. Серед них: обсяг видання, його вид за цільовим призначенням, авторська концепція викладу матеріалу. Скажімо, у виданнях творів художньої літератури, публіцистики поділ тексту на окремі підзаголовки не завжди є доцільним. Однак і в цьому випадку досвідчений редактор може творчо підійти до структурування авторського оригіналу, згрупувавши запропоновані автором у довільній формі твори в окремі блоки, об’єднані спільною темою або проблемою.

Ієрархія членування тексту за змістом повинна мати таку послідовність:

• частина;

• розділ;

• параграф.

У межах цих величин тексту можуть бути свої підрозділи. Важливо лише пам'ятати, що обрану систему поділу першої частини чи розділу доцільно витримати до кінця видання. Тобто, якщо перша частина книги ділиться на розділи й параграфи всередині розділів, то, скажімо, друга частина вже не може складатися лише із суцільного тексту, не будучи поділеною за таким самим принципом, як перша.

Так само, якщо в межах однієї теми автор розпочав поділ параграфів на підпараграфи, то цей підхід також слід витримати в усіх темах книги. В противному разі йдеться про невдало підготовлене до друку, не структуроване видання.

І насамкінець — про вироблення єдиного підходу до системи нумерації структурних підрозділів основної частини видання. Видавнича практика виробили тут кілька підходів, кожний із яких, залежно від виду видання, може бути доречним. Виділимо три складові цієї системи: наскрізна, роздільна, індексована.

Наскрізна система передбачає нумерацію (числом або літерою) всіх структурних одиниць у наростаючій послідовності цифр і літер від початку до завершення основної частини видання. Наприклад:

Частина перша

Розділ 1 §1 §2

Розділ 2 §1 §2

Частина друга

Розділ З §1 §2

Розділ 4 §1§2

Роздільна система поділу структурних одиниць тексту передбачає наростаючу послідовність цифр лише в межах однієї частини видання. Наприклад:

Частина перша

Розділ 1 §1 §2

Розділ 2 §1 §2

Частина друга

Розділ 1 §1§2

Розділ 2 §1§2

Індексована система розділяє структурні підрозділи тексту лише цифровими номерами з наростаючою кількістю ступенів підпорядкування від початку до кінця.

Наприклад:

1.

1.1.

1.1.1.

1.1.2.

1.2.

1.2.1.

1.2.2.

2.

2.1.

2.1.1.

2.1.2.

У яких видах видань доцільніше застосовувати ту чи іншу систему нумерації структурних підрозділів основної частини видання. Знову ж таки, слід посилатися на досвід попередників. Наскрізний і роздільний принципи характерні для всіх видань з нескладним внутрішньотекстовим поділом на окремі структурні одиниці. Роздільний віддавна "прописався" у виданнях художньої та дитячої літератури. Індексований більше підходить для наукових, фахових видань, а також для підручників і посібників, призначених студентам університетів.

Звичайно, дотримуватися принципу однаковості в структуруванні основної частини видання, особливо редакторові-початківцю, надто важко. Інколи це буває й неможливо через певні особливості окремого авторського оригіналу. І все одно до цього треба завжди прагнути, якщо поставити перед собою ціль видавати не книги-одноденки, а витвори матеріальної й духовної культури.