Тема 1. Сутність та призначення фінансів

Тема 1. Сутність та призначення фінансів

1. Термін «фінанси» походить від латинського «financia», що перекладається як:

1) скарбниця;

2) грошовий платіж;

3) гроші;

4) грошовий потік.

 

2. Об’єктивними передумовами виникнення фінансів є:

1) розвиток продуктивних сил;

2) розвиток демократичних засад будівництва держави;

3) існування держави, виникнення грошей, дія закону вартості;

4) розвиток ринкових відносин.

 

3. Фінанси – це:

1) економічні відносини, що пов’язані зі сплатою податків та інших платежів підприємствами до бюджету;

2) форма забезпечення держави необхідними коштами для здійснення нею її функцій;

3) процес безперервного переміщення грошей між суб’єктами господарювання;

4) економічні відносини, пов’язані з формуванням, розподілом та використанням фондів грошових коштів у процесі розподілу і перерозподілу ВВП і НД.

 

4. Об’єктами фінансових відносин є:

1) ВВП і НД;

2) фінансові резерви держави;

3) фінансові ресурси підприємств;

4) гроші.

 

5. Суб’єктами фінансових відносин є:

1) держава;

2) підприємства, організації, установи;

3) держава, юридичні та фізичні особи;

4) домашні господарства.

6. Фінансові відносини виникають:

1) на стадії виробництва;

2) на стадії обміну;

3) на стадії виробництва і обміну;

4) немає правильної відповіді.

 

Тема 2. Генезис і еволюція фінансів

1. Визначити неправильну відповідь. Передумовами ви­никнення фінансових відносин у державах Старо­давнього світу є:

1) розвиток ремесел, розширення торговельних відносин;

2) виникнення податків;

3) розширення міжнародної торгівлі;

4) розвиток інвестиційної діяльності.

 

 

2. За стародавніх часів термін «finis» використовувався у грошових відносинах, що виникали між державою та населенням, і трактувався як:

1) умова кредитної угоди;

2) скарбниця;

3) завершення грошового платежу;

4) документ про сплату мита.

 

3. Фінанси можуть функціонувати за наявності:

1) різних видів ремесел;

2) держави та державного управління;

3) мануфактурного виробництва;

4) кредитно-лихварських відносин.

 

4. Які ознаки фінансових відносин характерні для пер­вісного суспільного устрою?

1) відсутність системи формування державних доходів та витрат;

2) наявність державного апарату;

3) виконання грошима усіх функцій;

4) немає правильної відповіді.

 

5. Джерелами надходження коштів до скарбниць держав Стародавнього світу були:

1) податки;

2) військова здобич, данина від завойованих земель;

3) доходи від торгівлі;

4) усі відповіді правильні.

 

6. Визначити неправильну відповідь. Використання кош­тів скарбниць держав Стародавнього світу здійснювалося на:

1) утримання володаря держави;

2) виплату соціальної допомоги;

3) утримання армії, створення бойової техніки та спорядження;

4) будівництво храмів.

 

Який із зазначених факторів не належить до тих, що зумовлюють генезис фінансів?

1) суспільний розподіл праці;

2) розвиток товарно-грошових відносин;

3) відсутність незалежних суб’єктів господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність;

4) розвиток грошового господарства, чітке формування та використання основних функцій грошей.

 

8. Яке з тверджень не належить до закономірностей істо­ричного розвитку фінансових відносин у рабовлас­ницькому і феодальному суспільствах?

1) податки, збори, позики, а також грошові витрати держави мали врегульований характер;

2) фінанси почали відображати приватноправовий принцип діяльності держави;

3) фінанси органічно пов’язувалися з доходами та витратами держави;

4) фінанси тісно пов’язані з правовою діяльністю держави.

 

У якому році Центральною Радою був ухвалений закон про гривню як нову грошову одиницю?

1) у 1913 р.;

2) у 1915 р.;

3) у 1918 р.;

4) у 1920 р.

 

Як називалася грошова одиниця, що була введена в Україні за часів правління гетьмана П. Скоропадського?

1) рубль;

2) алтинка;

3) грош;

4) карбованец.

 

26. Перший бюджет Української держави був затверджений:

1) у 1915 р.;

2) у 1919 р.;

3) у 1925 р.;

4) у 1930 р.

 

 

Коли в Україні було засновано Державне казначейство?

1) у 1980 р.;

2) у 1995 р.;

3) у 2000 р.;

4) у 2005 р.

ТА РОЗВИТОК

1. Фінансова наука – це:

1) суспільна наука, що вивчає найважливіші сторони життя людей, пов’язані з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням життєвих благ;

2) наука, яка вивчає реальні суспільні процеси, пов’язані з формуванням, розподілом і використанням державою та державними утвореннями грошових коштів;

3) спеціалізована галузь наукових знань, наукова діяль­ність, спрямована на вивчення фінансів у теоретичному і практичному аспектах, а також форм організації і функ­ціонування їхніх окремих інститутів;

4) наука, що вивчає історичний процес виникнення і роз­витку основних систем економічних поглядів учених різних історичних періодів.

 

2. Предметом фінансової науки є:

1) вивчення виникнення і розвитку економічних ідей, течій і шкіл, формування і розвиток фінансової науки як особливої системи економічних знань;

2) теоретичне відтворення об’єктивної фінансової дійс­ності, тих суттєвих зв’язків та відношень, які підлягають безпосередньому вивченню у процесі фінансового наукового дослідження;

3) вивчення економічних законів, що керують вироб­ництвом, розподілом, обміном і споживанням на різних етапах розвитку людського суспільства;

4) вибір способу використання обмежених виробничих ресурсів для виробництва різних товарів і розподілу їх між різними членами суспільства.

 

3. Об’єктом дослідження фінансової науки є:

1) виробничі відносини у взаємодії з продуктивними силами і політичною надбудовою;

2) господарські зв’язки між країнами світу, причини експорту та імпорту товарів;

3) механізми, що регулюють відносини між продавцями і покупцями;

4) процес або явище фінансової теорії і практики, що спричиняє проблемну ситуацію і обране для вивчення.

 

4. Завданнями фінансової науки є:

1) формулювання теоретичних концепцій і моделей фінансів, обґрунтовування відповідних фінансових явищ;

2) обслуговування практичних потреб регулювання суспільних відносин;

3) сприяння удосконаленню фінансового законодавства і фінансової практики;

4) усі відповіді правильні.

 

5. Функції фінансової науки поділяються на:

1) загальнонаукові та спеціальні;

2) теоретичні і практичні;

3) управлінські та прикладні;

4) контрольні та загальні.

 

6. До загальнонаукових функцій фінансової науки належать:

1) орієнтуюча, правова, індуктивна, забезпечуюча;

2) пізнавальна, інтерпретаційна, нормативна, ідеологічна;

3) інструментальна, об’єктивна, агрегативна, законодавча;

4) критично-експертна, дедуктивна, суб’єктивна, методологічна.

 

7. Спеціальні функції фінансової науки розкривають:

1) особливості процесу використання обмежених виробничих ресурсів для виробництва різних товарів і розподілу їх між різними членами суспільства;

 

2) специфіку діяльності, пов’язаної з обміном і грошовими угодами між суб’єктами господарювання;

3) особливості, зумовлені спрямованістю науки на дослі­дження фінансів як особливого суспільного явища, що має власну природу та тенденції розвитку;

4) специфіку регулювання відносин між покупцями і продавцями.

 

8. Спеціальними функціями фінансової науки є:

1) фінансово-орієнтуюча, інструментальна, критично-експертна;

2) пізнавальна, інтерпретаційна, прогностична;

3) нормативна, комунікативна, прикладна;

4) аксіологічна, креативна, ідеологічна.

 

9. Складовими фінансової науки є:

1) історико-теоретичні науки;

2) науки управлінського циклу;

3) прикладні науки;

4) усі відповіді правильні.

10. До прикладних наук як складових фінансової науки належать:

1) фінансовий менеджмент, фінансове планування, фінан­сове прогнозування;

2) бюджетна система, податкова система, казначейська система, державні фінанси, місцеві фінанси;

3) історія фінансів, історія казначейства, історія податків;

4) історія економіки, історія економічної думки, історія грошей.

 

11. Фінансова теорія як складова системи наукових фінансових знань – це:

1) наукове припущення, висунуте для пояснення фінан­сових явищ, процесів або їхніх причин, які зумовлюють певний наслідок;

2) думка, у якій за допомогою зв’язку фінансових явищ, понять чи процесів що-небудь стверджується або заперечується;

3) об’єднаний єдиною внутрішньою пізнавальною логікою, взаємопов’язаний у його частинах, закінчений на певний момент комплекс пояснень фактів і осмислень фінан­сової діяльності;

4) інтелектуальний процес у будь-якій стадії пізнання фінансових явищ та з будь-яким результатом – від гіпотези до достовірного знання.

 

12. Фінансова концепція – це:

1) система доказів певного положення, або система поглядів на те чи інше фінансове явище;

2) суттєві зв’язки фінансових ідей, явищ, що зумовлюють їхній закономірний розвиток;

3) логічне вираження знань про об’єкт, предмет і мету фінансової науки;

4) сукупність узагальнюючих положень, що утворюють фінансову науку або її розділ.

 

13. Теоретико-методологічну основу фінансової науки становить:

1) фінансова думка;

2) фінансова доктрина;

3) фінансова концепція;

4) наукова парадигма.

 

14. Визначити неправильну відповідь. Методологія фінансової науки:

1) визначає способи здобуття фінансових наукових знань, які відображають динамічні фінансові процеси та явища;

2) забезпечує всебічність отримання інформації щодо формування сучасної соціально орієнтованої ринкової системи;

3) спрямовує, передбачає особливий шлях, завдяки якому досягається мета фінансового дослідження;

4) забезпечує уточнення, збагачення, систематизацію тер­мінів і понять у фінансовій науці.

 

ТЕМА 4. ФІНАНСОВА СИСТЕМА

 

1. Фінансова система – це:

1) сукупність фондів фінансових ресурсів та взаємозв’язок між ними;

2) сукупність фінансових органів, які управляють грошовими потоками;

3) сукупність сфер та ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми й методи розподілу і перерозподілу ВВП, відповідну систему фінансових органів та інститутів;

4) система грошових відносин тієї чи іншої держави.

 

2. Центральною сферою фінансової системи, через яку держава здійснює вплив на економічний та соціальний розвиток, є:

1) фінанси населення;

2) державні фінанси;

3) фінанси підприємств, організацій та установ недер­жавної форми власності;

4) немає правильної відповіді.

 

3. Державні фінанси – це:

1) система економічних відносин, пов’язаних із форму­ванням, розподілом і використанням фондів грошових коштів, з метою забезпечення виконання завдань і функцій держави;

2) сукупність усієї грошової маси в країні;

3) система органів управління державними фінансами;

4) обсяг грошової маси, що використовується для обслу­говування товарного обігу.

4. До складу державних фінансів не входять:

1) державний бюджет;

2) місцеві бюджети;

3) державні позабюджетні цільові фонди;

4) фінанси підприємств недержавної форми власності.

 

 

5. Провідною ланкою державних фінансів є:

1) позабюджетні цільові фонди;

2) державний бюджет;

3) державний кредит;

4) місцеві бюджети.

 

6. Фінансова політика – це:

1) відображення дії економічних законів у фінансовій сфері;

2) діяльність підприємств, організацій та установ у сфері фінансів;

3) сукупність розподільчих і перерозподільчих процесів, що відбуваються у сфері фінансів суб’єктів господарю­вання та фінансів домогосподарств;

4) система заходів у сфері фінансів з метою цілеспрямо­ваного впливу держави на розвиток фінансової системи та національної економіки загалом.

 

7. Основними типами фінансової політики, що застосову­валися країнами світу на різних етапах розвитку суспільства, є:

1) класична, регулююча і планово-директивна фінансова політика;

2) регулююча та стимулювальна фінансова політика;

3) класична та автоматична фінансова політика;

4) планово-директивна та стримуюча фінансова політика.

8. У складі фінансової політики виділяють:

1) бюджетно-податкову та грошово-кредитну політику;

2) інвестиційну та валютну політику;

3) страхову та митну політику;

4) усі відповіді правильні.

 

9. За характером заходів і часом їх здійснення фінансова політика поділяється на:

1) фінансову стратегію і бюджетне регулювання;

2) фінансову тактику та фіскальну політику;

3) фінансову стратегію і фінансову тактику;

4) немає правильної відповіді.

ТЕМА 5. ДЕРЖАВНІ ДОХОДИ

1. Державні доходи – це:

1) сукупність усієї грошової маси в країні;

2) сукупність фондів грошових коштів, які акумулюються у бюджетній системі держави;

3) сукупність різних видів грошових надходжень до фондів держави, що використовуються для виконання нею своїх завдань та функцій;

4) немає правильної відповіді.

 

2. Об’єктом відносин у сфері формування державних доходів є:

1) фінансові ресурси домогосподарств;

2) фінансові ресурси підприємств, організацій та установ;

3) фінансові ресурси державних цільових 77 фондів;

4) вартість суспільного продукту і частково національного багатства.

 

3. Суб’єктами відносин щодо формування державних доходів є:

1) юридичні особи та держава;

2) держава, підприємства, організації, установи та населення;

3) фізичні та юридичні особи;

4) держава і населення.

 

4. Значення державних доходів полягає у:

1) фінансовому забезпеченні виконання функцій держави та її органів на місцях;

2) стимулювання процесів розширеного виробництва;

3) контролі за реалізацією державних програм;

4) усі відповіді правильні.

 

5. За рівнем централізації державні доходи поділяють на:

1) доходи від державної форми власності та доходи від інших форм власності;

2) податкові надходження та неподаткові надходження;

3) централізовані доходи та децентралізовані доходи;

4) зворотні та незворотні доходи.

 

6. Централізовані державні доходи – це:

1) доходи, що надходять у розпорядження держави з метою формування централізованих грошових фондів та формуються за рахунок податкових і неподаткових надходжень;

2) доходи, які формуються домашніми господарствами з метою задоволення особистих потреб громадян та їх сімей;

3) доходи, що надходять у розпорядження суб ’ єктівпідприємництва та формуються з метою забезпечення їхньої фінансово-господарської діяльності;

4) немає правильної відповіді.

7. До централізованих держаних доходів належать:

1) доходи державного бюджету;

2) доходи місцевих бюджетів;

3) доходи державних цільових фондів;

4) усі відповіді правильні.

 

8. Децентралізовані державні доходи – це:

1) доходи, які формуються суб’єктами підприємництва від звичайної та надзвичайної діяльності з метою форму­вання грошових резервів і фондів цільового при­значення;

2) доходи, що надходять у розпорядження державних під­приємств, установ, організацій та використовуються відповідно до їх фінансових планів;

3) доходи, які концентруються у державному та місцевих бюджетах, державних цільових фондах;

4) доходи, що надходять у розпорядження домашніх госпо­дарств та формуються для забезпечення життєдіяльності громадян.

 

9. Децентралізованими державними доходами є:

1) доходи державних підприємств, установ організацій;

2) доходи державного та місцевого бюджетів;

3) доходи підприємств недержавної форми власності;

4) доходи державних цільових фондів.

 

10. За джерелами утворення державні доходи поділяються на:

1) доходи, отримані від розподілу новоствореної вартості;

2) доходи, які включаються до складу фонду відшкоду­вання;

3) доходи від реалізації національного багатства;

4) усі відповіді правильні.

 

11. Джерелами формування державних доходів можуть бути:

1) зовнішні джерела;

2) тільки внутрішні джерела;

3) як внутрішні, так і зовнішні джерела;

4) немає правильної відповіді.

12. Внутрішніми джерелами формування державних доходів є:

1) доходи суб’єктів господарювання;

2) ВВП своєї країни;

3) доходи домашніх господарств;

4) ВВП інших країн.

 

13. До зовнішніх джерел формування державних доходів належать:

1) позики інших країн та міжнародних фінансово-кредитних установ;

2) доходи юридичних осіб-резидентів;

3) ВВП своєї країни;

4) доходи фізичних осіб-резидентів.

 

14. Методами мобілізації державних доходів є:

1) податковий та дотаційний методи;

2) дотаційний та емісійний методи;

3) податковий, позиковий, та емісійний методи;

4) позиковий та дотаційний методи.

 

15. Доходи державного бюджету – це:

1) сукупність коштів, що перебувають у розпорядженні загальнодержавних або місцевих органів влади та управління;

2) фінансові ресурси, які формуються на регіональному рівні та призначені для реалізації функцій місцевих органів влади;

3) сукупність усіх фінансових ресурсів держави;

4) частина централізованих ресурсів держави, що вре­гульовані відповідними нормативно-правовими актами і необхідні для виконання її завдань та функцій.

16. За регулярністю надходження доходи державного бюджету поділяються на:

1) закріплені та регульовані доходи;

2) звичайні та надзвичайні доходи;

3) податкові та неподаткові надходження;

4) доходи, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів та доходи, які не врахо­вуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

17. За способом зарахування доходи державного бюджету поділяються на:

1) доходи загального фонду та доходи спеціального фонду;

2) податкові та неподаткові надходження;

3) закріплені та регульовані доходи;

4) звичайні та надзвичайні доходи.

 

18. Відповідно до бюджетного кодексу України доходи державного бюджету поділяються на:

1) податкові на неподаткові надходження;

2) доходи від операцій з капіталом;

3) трансферти;

4) усі відповіді правильні.

 

19. До податкових надходжень державного бюджету належать:

1) надходження від приватизації державного майна;

2) надходження від грошово-речових лотерей;

3) податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;

4) дивіденди, нараховані на частку майна, що знаходиться у державній власності.

 

20. Визначити неправильну відповідь. Неподатковими надходженнями державного бюджету є:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;

3) адміністративні збори та платежі;

4) доходи від некомерційної господарської діяльності.

 

21. Доходи державного бюджету від операцій з капіталом включають:

1) надходження від продажу основного капіталу;

2) надходження від реалізації державних запасів товарів;

3) надходження від продажу землі та нематеріальних активів;

4) усі відповіді правильні.

 

22. Доходи місцевих бюджетів – це:

1) частина фінансових ресурсів місцевого самоврядування, що призначені для забезпечення завдань та функцій місцевих органів влади;

2) сукупність коштів, що перебуває у розпорядженні центральних органів влади та управління;

3) загальна сукупність усіх фінансових ресурсів, які форму­ються на регіональному рівні;

4) фінансові ресурси, що залучаються державою для фінансування деяких суспільних потреб.

23. Визначити неправильну відповідь. Способами мобілі­зації доходів місцевих бюджетів є:

1) перерозподіл доходів юридичних і фізичних за допомогою податків;

2) залучення частини коштів за позиками, що отримуються центральними органами влади та управління від міжнародних фінансово-кредитних установ;

3) пряме вилучення доходів із комунального сектору;

4) залучення муніципальних позик.

 

24. Закріплені доходи місцевих бюджетів – це:

1) доходи, що формуються внаслідок дій і рішень, прий­нятих місцевими органами самоврядування;

2) доходи, які формуються з метою фінансування неперед­бачених подій, що можуть виникнути на відповідній адміністративно-територіальній одиниці;

3) доходи, що на довготривалій основі передаються до місцевих бюджетів у повному обсязі, або у визначеній, єдиній для всіх бюджетів частині;

4) доходи, які формуються з метою забезпечення вико­нання місцевими органами влади боргових зобов’язань за місцевими позиками.

 

25. Міжбюджетні трансферти – це:

1) кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого;

2) розмір витрат на розрахункову одиницю;

3) різновид довгострокового кредиту, що надається центральними органами влади та управління органам місцевого самоврядування;

4) кошти, спрямовані на реалізацію програм соціального розвитку регіонів.

26. Видами міжбюджетних трансфертів є:

1) субсидії, субвенції, бюджетні позики;

2) дотації, субсидії, субвенції;

3) позики інших держав, дотації, субвенції;

4) субвенції, дотації, позики міжнародних організацій.

 

27. Доходи державних цільових фондів – це:

1) доходи, що формуються у розпорядженні центральних органів влади та управління;

2) фінансові ресурси, які знаходяться у розпорядженні місцевих органів влади;

3) сукупність коштів, що знаходяться у розпорядженні центральних й місцевих органів влади та управління і мають цільове призначення;

4) немає правильної відповіді.

 

 

Тема 6. Державні видатки

 

1. Державні видатки – це:

1) грошові відносини, пов’язані з використанням децентра­лізованих фінансових ресурсів;

2) економічні відносини, які виникають у процесі фор­мування, розподілу та використання централізованих фондів держави;

3) сукупність фінансових відносин, що виникають на завершальному етапі розподільчого процесу у зв’язку з використанням грошових фондів держави;

4) економічні відносини, які виникають з приводу фінан­сування делегованих повноважень місцевих органів влади.

 

2. Об’єктом відносин у сфері державних видатків є:

1) грошові фонди, сформовані у процесі розподілу та перерозподілу частини вартості сукупного суспільного продукту та спрямовані на потреби суспільного розвитку;

2) централізовані фонди держави, кошти яких використо­вуються на забезпечення економічного розвитку країни;

 

 

3) фінансові ресурси державних цільових фондів, які вико­ристовуються для фінансування соціальних програм;

4) децентралізовані фонди фінансових ресурсів під­при­ємств державної форми власності, що спрямо­вуються на фінансування їх виробничої діяльності.

 

3. Державні видатки відображають:

1) розподіл національного багатства між членами суспільства;

2) розподіл і використання ВВП та національного доходу на накопичення й споживання;

3) розподіл національного доходу на відповідні види грошових коштів, що спрямовуються на задоволення потреб регіонів в економічному і соціальному розвитку;

4) перерозподіл ВВП за допомогою податків.

 

4. Державні видатки здійснюються:

1) тільки на макрорівні – з централізованих грошових фондів держави;

2) на мікрорівні – з децентралізованих грошових фондів, які належать підприємствам, установам державної форми власності;

3) як на макрорівні – з централізованих грошових фондів держави, так і на мікрорівні – з децентралізованих грошових фондів державних підприємств;

4) немає правильної відповіді.

5. Своєрідність державних видатків полягає у тому, що:

1) державні видатки не закріплені за державними доходами;

2) кожен вид державних видатків закріплюється за кон­кретним видом державних доходів;

3) державні видатки закріплюються за державними доходами;

4) обсяг державних видатків залежить тільки від обсягу податкових доходів держави.

 

6. Соціально-економічну суть державних видатків визначають:

1) державні доходи;

2) бюджетний дефіцит;

3) різні форми власності;

4) держава як інститут влади, її функції.

 

7. Визначити неправильну відповідь. Принципами орга­нізації державних видатків є:

1) плановість, цільова призначеність, ефективність вико­ристання;

2) рівномірність та зручність сплати податків;

3) незворотність витрат, дотримання режиму економії;

4) постійний контроль за використанням коштів.

 

8. Державним видаткам властиві такі ознаки:

1) мають імперативний характер, оскільки обумовлені фактом існування держави;

2) спрямовані на відтворення економічних і соціальних відносин;

3) обумовлюють збільшення податкового навантаження на юридичних та фізичних осіб;

4) усі відповіді правильні.

 

Тема 10. Державний кредит

Та державний борг

 

1. Державний кредит як економічна категорія – це:

1) складова загальнодержавних фінансів, що надає змогу утворити централізовані фінансові ресурси для загально­державних потреб;

2) особлива форма грошових відносин, за яких держава традиційно є гарантом, рідше кредитором та позичальником;

3) сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади й управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами – з іншого, за яких держава є позичальником, кредитором і гарантом;

4) особлива форма відносин, які складаються між дер­жавою та юридичними і фізичними особами щодо розподілу сукупного суспільного продукту.

 

2. Визначити неправильну відповідь. Причинами існування державного кредиту є:

1) потреби у виконанні державою своїх функцій;

2) бюджетний дефіцит;

3) постійно зростаючі потреби держави;

4) дефляція, емісія грошей.

3. Функціями державного кредиту є:

1) розподільча, контрольна і стимулююча;

2) фіскальна, регулююча та перерозподільча;

3) регулююча, оперативна і заощаджувальна;

4) перерозподільча попереджувальна та контрольна.

4. Сутність якої функції державного кредиту полягає у перебігу тимчасово вільних коштів на світовому або національному ринках відповідно до попиту та пропозиції?

1) перерозподільчої функції;

2) регулюючої функції;

3) фіскальної функції;

4) немає правильної відповіді.

5. За відносин державного кредиту:

1) держава є позичальником, а юридичні та фізичні особи – кредиторами;

2) держава, юридичні та фізичні особи можуть бути як кредиторами, так і позичальниками;

3) держава – кредитор, а юридичні та фізичні особи є позичальниками;

4) держава є тільки гарантом, а юридичні та фізичні особи – як кредитори, так і позичальники.

6. Визначити правильну відповідь. Формами внутріш­нього державного кредиту є:

1) державні позики, грошово-речові лотереї;

2) використання частини вкладів населення в ощадних установах;

3) використання коштів державного позикового фонду;

4) позики міжнародних фінансово-кредитних інституцій.

Хз???

 

7. Умовами надання державних позик є:

1) строковість, відплатність, зворотність;

2) обов’язковість, зворотність, оплатність;

3) плановість, терміновість, зворотність;

4) обов’язковість, плановість, відплатність.

8. Оформлення державних позик здійснюється такими видами цінних паперів:

1) ощадними сертифікатами;

2) акціями;

3) облігаціями, казначейськими зобов’язаннями;

4) немає правильної відповіді.

9. Яка форма внутрішнього державного кредиту характе­ризується тим, що державні кредитні установи пере­дають частину кредитних ресурсів на покриття витрат уряду, не обмежуючи цих операцій купівлею державних цільових паперів?

1) казначейські позики;

2) використання коштів державного позичково фонду;

3) гарантовані позики;

4) перетворення частини вкладів населення у державні позики.

ТЕМА 11. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ

1. Місцеві фінанси – це:

2) система формування, розподілу і використання грошо­вих та інших фінансових ресурсів для забезпечення міс­цевими органами влади покладених на них функцій і завдань;

2. Об’єктивними причинами виникнення місцевих фінансів є:

4) наявність територіальних колективів, відокремлення функцій і завдань, які покладаються на їхні органи влади.

 

3. Визначити неправильну відповідь. Місцеві фінанси в економічній системі держави використовуються як інструмент:

3) демографічної політики держави;

4. Місцеві фінанси виконують такі функції:

1) розподільну, контрольну, стимулюючу;

 

5. Сутність розподільної функції місцевих фінансів полягає у:

2) розподілі вартості ВВП на конкретні види грошових коштів, які направляються на задоволення потреб регіонів в економічному і соціальному розвитку;

6. Контрольна функція місцевих фінансів реалізується у:

4) контролі за дотриманням вартісних і в натуральному вираженні пропорцій як у розвитку регіонів в цілому, так і окремих їх адміністративно-територіальних одиниць.

 

7. Сутність стимулюючої функції місцевих фінансів пов’язана із:

3) створення таких умов, за яких органи місцевого само­врядування будуть безпосередньо зацікавлені у збіль­шенні обсягів доходів бюджету, додатковому залученні надходжень як загальнодержавних, так і місцевих подат­ків і зборів, пошуку альтернативних доходів, ефек­тивному використанні фінансових ресурсів, які надхо­дять у їх розпорядження;

 

8. Визначити неправильну відповідь. Система місцевих фінансів включає:

1) доходи і видатки державного бюджету;

9. Які з наведених органів влади та управління не нале­жать до суб’єктів системи місцевих фінансів?

2) Антимонопольний комітет, Державна комісія з регулю­вання ринків фінансових послуг, Державний комітет статистики України;

10. Об’єктами системи місцевих фінансів є:

3) фінансові ресурси у фондовій та нефондовій формі;

 

11. До складу місцевих фінансових інститутів не належать:

4) державний бюджет.

 

12. Визначити неправильну відповідь. Складовими фінан­сової регіональної політики є:

1) політика у сфері забезпечення конституційного ладу в державі;

 

13. Бюджетна політика на місцевому рівні – це:

2) визначені органами місцевого самоврядування цілі та напрями розвитку бюджетних відносин та методи їх реалізації;

14. Засобом реалізації фінансової політики, що прова­диться місцевими органами влади, є:

3) фінансовий механізм;

 

 

15. Фінансові ресурси органів місцевого самоврядування – це:

4) сукупність фондів грошових засобів, які створюються у процесі розподілу та перерозподілу ВВП і спрямо­вуються на економічний та соціальний розвиток адміністративно-територіальних одиниць.

16. Визначити неправильну відповідь. До складу фінан­сових ресурсів органів місцевого самоврядування входять:

1) доходи державного бюджету;

17. Центральною ланкою системи місцевих фінансів є:

2)доходи місцевих бюджетів;

18. Місцеві запозичення – це:

3) операції, пов’язані з отриманням органами місцевого самоврядування коштів на умовах повернення, платності та строковості;

 

19. Формами місцевих запозичень є:

 

3)запозичення у державних, комерційних та комунальних банках;

Організацій та установ

1. Фінанси підприємств – це:

1) кошти, що знаходяться на рахунках підприємства в банку;

2) фонди грошових коштів, що формуються з метою забезпечення безперервності виборчого процесу;

3) кошти, які зберігаються у касі бухгалтерії підприємства;

 

4) економічні відносини, пов’язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів та грошових фондів суб’єктів господарювання у процесі відтворення.

 

2. Об’єктом фінансів підприємств є:

1) виробнича діяльність підприємств;

2) фінансова діяльність підприємств;

3) грошові відносини, пов’язані з одержанням доходів і нагромаджень, їх розподілом, а також формуванням та використанням відповідних грошових фондів;

4) торговельна діяльність підприємств.

 

3. Фінансам підприємств притаманні такі функції:

1) оперативна, розподільна, контрольна;

2) фіскальна, регулююча, фондоутворююча;

3) перерозподільна, контрольна, стимулююча;

4) регулююча, заощаджувальна, попереджувальна.

 

4 Сутність оперативної функції фінансів підприємств полягає в:

1) узгодженні економічних інтересів різних підприємств за допомогою нормативно-правового регулювання їх фінансової діяльності;

2) утворенні грошових доходів та фондів у процесі господарської діяльності підприємства для обслугову­вання грошовими ресурсами всіх стадій його фінансово-господарської діяльності;

3) здійсненні контролю як за зміною величини, так ї за цільовим використанням доходів підприємств у межах різних фондів;

4) розподілі грошових коштів між окремими напрямами діяльності суб’єктів господарювання.

 

5. Визначити неправильну відповідь. Розподільна функція фінансів підприємств полягає у розподілі отриманих грошових коштів між окремими напрямами їх вико­ристання для:

1) забезпечення поточної виробничої та інвестиційної діяльності підприємства;

2) виконання підприємством зобов’язань перед фінансово-кредитною системою;

3) формування фінансових ресурсів, що концентруються державою для централізованого фінансування суспіль­них потреб;

4) соціально-економічного розвитку підприємства та під­тримки певних пропорцій у використанні грошових коштів.

6 Контрольна функція фінансів підприємств на практиці виявляється у фінансовому контролі, що охоплює:

1) посередницьку та торговельну діяльність підприємства;

2) тільки виробничу діяльність підприємства;

3) фінансово-інвестиційну діяльність підприємства;

4) усі напрями фінансово-господарської діяльності підприємства.