Виникненння і сутність фінансів

Виникненння і сутність фінансів

Фінанси – історична економічна категорія. Термін „фінанси” з’явився у XIII столітті. Він походить від середньовічного латинського терміну „financia”- обов’язкова сплата грошей. У середньовіччі слово „finis”, тобто кінець вживали для позначення строку сплати.

У докапіталістичних формаціях більша частина потреб держави задовольнялась через установлення різного роду натуральних зборів, податей, повинностей, а грошове господарство було тільки в армії.

Основними витратами рабовласницьких і феодальних держав були витрати на ведення війн, утримання державного апарату, будівництво суспільних споруд. Основними доходами були надходження від державного майна (доменів) і монопольного права монарха на окремі промисли і торгівлю певними товарами, військової здобичі, данина з покорених народів, натуральні й грошові збори, мито, позики.

На ранніх стадіях розвитку держави не існувало розподілу між ресурсами держави і ресурсами її глави: монархи розпоряджались коштами держави як своєю власністю. Тільки з відділенням державної казни від власності монарха (XVI—XVII ст.) виникають поняття державні фінанси; державний бюджет; державний кредит.

Фінанси, як і ціна, кредит, заробітна плата, існують об'єктивно як продукт економічного розвитку суспільства.

До початку XVIII ст. під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, наприклад: земство, міська община тощо.

У XVIII ст. трактування поняття фінансів як форми й методи добування коштів і їх витрачання цими союзами під час виконання покладених на них функцій.

У XIX ст. поглиблюється саме розуміння фінансів. Виникають фінансові ринки, набуває розвитку державний кредит та інші фінансові інститути.

Найвищого розквіту фінанси досягли в XX ст., коли функції держави набагато розширилися і вдосконалилися, а товарно-грошові відносини посіли головне місце в економічних системах. Значний розвиток отримали місцеві (регіональні) фінанси, позабюджетні спеціальні фінансові фонди, фінанси підприємницьких структур.

Передумови виникнення фінансів:1. розвиток товарно-грошових відносин 2. посилення ролі держави, розширенням її функцій 3.дія екон.законів. Причиною появи фінансів є потреби суб'єктів господарювання і держави у фінансових ресурсах, які забезпечують їх діяльність.

У сучасній економічній і фінансовій літературі фінанси визначають як систему економічних відносин, що виникають з приводу розподілу і перерозподілу вартості ВВП, а в певних умовах і національного багатства, з метою формування фінансових ресурсів у суб'єктів господарювання і держави і використання їх для розширеного відтворення та задоволення інших суспільних інтересів і потреб.

Оскільки використання фінансових ресурсів відбувається в основному через фонди цільового призначення, існує також визначення фінансів як економічної категорії, що відображає створення, розподіл і використання фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб господарської діяльності, надання різноманітних послуг населенню з боку держави, забезпечення виконання державою її Або фінанси трактуються як економічні відносини, пов'язані з формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання функцій і завдань держави і забезпечення умов розширеного відтворення.

Ф мають двоїстий х-р. У повсякденному житті ми часто вживаємо слово «фінанси», маючи на увазі гроші. Справді, фінанси завжди мають грошову форму вираження.

Матер.носієм ф.відносин є фін.ресурси,які використ.на виконання ф-ії,завдань держ.,забезпеч.умов розширеного вир-ва.Їм властиві такі ознаки:-цільовий х-р(кожний фонд з певною метою);-динамічність;-кожний фонд має свою правову базу у вигляді законів.

2.Основні фінансові категорії, їх взаємозв'язок

Сутність фінансів відбивають наступні фінансові категорії.

• податки;

• державні прибутки;

• державний бюджет;

• державні витрати:

• державний кредит:

• фінанси держави.

З появою держави з'явились такі фінансові категорії, як податки і державний кредит. Податок — це найпростіша «фінансова клітинка» державних фінансів, в якій сфокусовані основні сутнісні ознаки і властивості фінансів. Податки, що сплачуються всіма суб'єктами економічного життя, формують державні прибутки, які концентруються в державному бюджеті. У наступному з державного бюджету фінансуються державні витрати. У випадку, коли державний бюджет не в змозі профінансувати всі державні витрати, держава використовує державний кредит - бере в борг у вітчизняних або іноземних кредиторів, якими виступає населення або суб'єкти, що господарюють. Усі п'ять перерахованих вище категорій формують фінанси держави.

Фінансові категорії утворюють піраміду, основу якої складають податки, а верхівку - фінанси держави.

Первинною категорією в системі фінансових відносин виступають податки, в яких сфокусовані основні сутнісні риси і властивості фінансів. За допомогою податків держава вилучає частину чистого прибутку суспільства і прибутків населення і розподіляє її відповідно до економічних, політичних і соціальних завдань. Податки виступають найважливішою формою регулювання економічних відносин.

Фінанси держави складаються з фінансів підприємств різних форм власності і загальнодержавних фінансів.

Фінанси підприємств різних форм власності являють собою сукупність грошових відносин, пов’язаних з планомірним утворенням, розподілом і використанням грошових прибутків і накопичень підприємств. За допомогою фінансів підприємств різних форм власності формуються і використовуються децентралізовані фонди коштів.

Загальнодержавні фінанси включають державний бюджет, державний кредит, державне соціальне, майнове й особисте страхування. За допомогою загальнодержавних фінансів формуються і використовуються централізовані фонди фінансових ресурсів. При цьому поява нових фінансових категорій, зокрема таких як фінанси підприємств, фінансовий ринок, страхування тощо, їх функціонування і еволюція обумовлені розвитком усієї системи фінансових категорій.

Функції фінансів

1.Розподільна функція. Ф за доп. розподільної функції обслуговують різні етапи розподілу (первинний розподіл і перерозподіл вартості суспільного продукту), різні сфери суспільного життя — сферу матеріального виробництва, сферу обміну і споживання. Фінансовому розподілу притаманні різні види розподілу: внутрішньогосподарський, внутрішньогалузевий, міжгалузевий, міжтериторіальний..

Об'єктами дії розподільної функції фінансів є вартість валового внутрішнього продукту, а також частина національного багатства, яка набуває грошової форми.

Суб'єктами при фінансовому методі розподілу ВВП є юридичні й фізичні особи, в розпорядженні яких формуються фінансові ресурси, а також держава.

Розподільна функція фінансів реалізується у процесі первинного розподілу і перерозподілу вартості ВВП. Первинний розподіл — це розподіл доданої вартості й формування первинних доходів суб'єктів, які беруть участь у створенні ВВП. Первинними доходами на цій стадії є: у фізичних осіб - заробітна плата, в юридичних осіб - прибуток, у держави - прибуток державного сектора, що централізується в бюджеті, надходження від державних послуг, а також непрямі податки.

Перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на загальнодержавні, регіональні, відомчі й корпоративні. Загальнодержавні включають державний бюджет і фонди цільового призначення, регіональні - місцеві бюджети і позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування. Відомчі - це фонди, що створюють міністерства і відомства.

Провідну роль у перерозподільному процесі відіграє держава.

2. Контрольна функція, сутність якої проявляється в контролі за розподілом ВВП між відповідними грошовими фондами і каналами розподілу та їх цільовим використанням.

Інститути, що здійсн.контроль:1.міністерство фін.,2.держ казначейство3.податкова та інші.

Фінансовий механізм

Фінансовий механізм – становить систему встановлених державою форм та методів організації фінансових відносин, сукупністю яких забезпечується система розподілу та перерозподілу ВВП.

Структура механізму:

I. Фінансові методи

1) Планування

2) Оперативне управління

3) Фінансовий контроль

4) Фінансове забезпечення

5) Фінансове регулювання

Стимули

1) Заохочувальні фонди створені за рахунок прибутку

2) Податкові пільги

3) Прискорена амортизація

4) Бюджетне фінансування пріоритетних сфер економіки

Санкції

1) Пеня

2) Штраф

Фінансові ресурси держави

Фінансові ресурси держави- першооснова фінансової господарської діяльності держави.Вони включають 3 елементи:

1.ФР,що перебувають у розпоряджені органів держ.управління (ресурси держ.бюджету, ресурси місц.бюджету, цільові держ.фонди, ФР держ.фін.інститутів:НБУ, держ.страх.фонди, держ.кред.установи)

2.ФР,що перебув. у розпорядженні підприємств, установ і органів різних форм власностіі видів діяльності

3.ФР,що зосередженні у руках населення(вклади,депозити,заощадження)

Фінансові ресурси, які існують у державі, накопичуються на трьох рівнях економічної системи. Фонди фінансових ресурсів накопичуються перш за все на мікрорівні, тобто у межах домашніх господарств. У цьому випадку джерелом їх формування можуть бути як ресурси сфери державних фінансів, так і ресурси підприємництва. Тобто фінансові ресурси на мікрорівні накопичуються як в результаті створення ВВП, так і в результаті їх перерозподілу.

На мезорівні фінансові ресурси накопичуються у суб΄єктів підприємницької діяльності і є безпосереднім результатом розподілу нового створеного ВВП. Фінансові ресурси підприємств мають форму фондів та капіталу підприємтсв.

На макрорівні фінансові ресурси держави є наслідком розподілу, перерозподілу та централізації ВВП і мають форму бюджетних та позабюджетних фондів фінансових ресурсів.

За формами походження фінансові ресурси держави поділяють на ресурси накопичення (прибуток, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування) та ресурси вторинного розподілу та перерозподілу (прямі і непрямі податки, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, приріст довгострокових вкладів і т.п.).

Державні доходи і витрати.

Державні доходи- та частина грош.відносин з приводу розпад.та перерозпод. ВВП, що пов’язане з формуванням доходів 1 з головних суб’єктів розподільчих відносин держави.

Державні доходи(за матер.змістом) — це сума коштів, що мобілізується державою на забезпечення своєї діяльності. За рівнем їх розміщення вони поділяються на централізовані й децентралізовані. Централізовані концентруються в бюджеті держави і фондах цільового призначення. За методами мобілізації вони поділяються на податкові, позикові, надходження від державного майна та угідь. Децентралізовані доходи розміщуються на державних підприємствах. У свою чергу, частина з них може централізуватись (і централізується) в бюджеті та фондах цільового призначення. При цьому держава стосовно своїх підприємств може застосовувати як податковий метод мобілізації коштів, так і пряме вилучення частини доходів.

Залежно від методів акумулювання Фін.ресурсів виділяють такі групи держ.доходів:

1. обов»язкові платежі і збори

2.добровільні надходження

3.емісія

4.надходження від ЗЕД

5.держ.кредит

Джерела формування держ.доходів:

1.Отримані від розподілу само створеної вартості нац..доходу

2.Ті,що включ.до складу фонду відшкодування

3.Доходи від реалізації нац.багатства

Держ.доходи можуть формуватися на поворотній і безповоротній основі. Поворотні-держ.позики,безповоротні-дох.,які надходять від інших суб’єктів розподільчих відносин на законод.основі.

Державні видатки — це сума коштів, що витрачається державою в процесі здійснення її фінансової діяльності. Відповідно до рівня розміщення державних доходів вони також поділяються на централізовані (з бюджету і фондів цільового призначення) і децентралізовані. За роллю у суспільному виробництві розрізняють поточні видатки і видатки на розвиток. В окремих випадках це закріплюється в офіційному поділі бюджету на дві частини: поточний і капітальний бюджети. За формами фінансування розрізняють такі державні видатки: інвестиції, бюджетні кредити, державні дотації, субсидії і виплати, кошторисне фінансування. Відповідно до цільового призначення видатки класифікуються за статтями витрат, наприклад, капітальні вкладення, капітальний ремонт, оплата праці, послуг, матеріалів та ін.

Якості і функції.

У кожній державі є багато податків і зборів, що забезпечують мобілізацію коштів в її розпорядження. Вся сукупність податків, зборів, відрахувань і платежів в державі становить її податкову систему. Податкова система кожної держави має свою структуру, тобто класифікацію податків залежно від різних ознак. У фінансовій науці України найчастіше використовуються такі терміни: “податкова система” і “система оподаткування”. Слід зазначити, що останній декларований Законом України “Про систему оподаткування”.

Система оподаткування – це сукупність взаємопов’язаних і взаємообумовлених податків, зборів, внесків і платежів до бюджету та державних фондів, механізм їх нарахування й вилучення, права та обов’язки податкових служб і платників податків, яка дає змогу досягти поставленої мети стосовно конкретного відрізку часу.

Принципами побудови податкової системи згідно зі ст. З Закону України «Про систему оподаткування» (1997 р.) є:

1) стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

2) стимулювання підприємницької та інвестиційної активності - цьому служить введення пільг з оподатковування прибутку, спрямованого на розвиток виробництва (як один з можливих варіантів стимулювання розвитку економіки).

3) обов'язковість сплати податків усіма суб’єктами економічної діяльності - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

4) рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

5) рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

6) соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі й надвисокі доходи;

7) стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

8) економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

9) рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

10) компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами;

11) єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

12) доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

Обов’язковими якостями податкової системи є:

- максимально можлива для платників податків простота сплати податків;

- “соціальна справедливість” — порядок сплати податків повинен бути прогресивним, тобто особи, які одержують великі прибутки, мають відповідно сплачувати податків більше, ніж особи з мінімальним або низьким обсягом прибутків;

- неможливість ухилення від сплати податків.

20.Класифікація і види податків

Вiдмiннiсть між особистими i реальними податками полягає в спiввiдношеннi платника й об’єкта оподаткування:

- при особистих податках первинним виступає платник, а вторинним - об’єкт оподаткування;

- при реальних податках первинним виступає об’єкт оподаткування. а вторинним - платник.

Особисті податки встановлюються персонально для конкретного платника.

Реальні податки припускають оподатковування майна за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий податки, податок на грошовий капітал.

У сучасних умовах найбільш поширені особисті податки: прибутковий та майновий.

Прибутковий податок дає можливість установити пряму залежність між прибутками платника i його платежами у державний або місцевий бюджети. Залежно від форми прибутку він буває двох видів: з прибутків фізичних і юридичних осіб. Можуть бути дві системи стягування: за місцем виплати заробітної плати i при подачі декларації про прибуток. Податок з прибутків фізичних осіб стягується з особистих прибутків громадян — заробітної плати та інших прибутків, а також персоніфікованого прибутку підприємств. Податок з прибутків юридичних осіб стягується iз загального прибутку підприємств, у формі якого виступає прибуток підприємства

Загальнодержавні податки й збори складаються з чотирьох груп: прямі й непрямі податки; платежі за ресурси та ін. обов'язкові платежі; збори в цільові фонди:

а) прямі податки:

- податок на прибуток підприємств;

- податок на доходи фізичних осіб;

- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- податок на нерухоме майно (нерухомість);

- плата (податок) за землю;

- податок на промисел;

б) непрямі податки:

- податок на додану вартість;

- акцизний збір;

- мито;

в) ресурсні платежі та ін. обов'язкові платежі:

- збір за спеціальне використання природних ресурсів;

- плата за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин;

- відрахування на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;;

- збір на розвиток виноградарства, садівництва й хмільництва

- державний мито;

- плата за торговельний патент на деякі види підприємницької діяльності;

г) внески в цільові фонди:

- збір на обов'язкове соціальне страхування;

- збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- збір на страхування у випадку безробіття;

- збір у фонд від нещасних випадків.

21.Характеристика податків (ПДВ,акцизний збір,податок на прибуток,…)

А)Податком на додану вартість (ПДВ) обкладається споживання товарів і послуг. Це одна з найхарактерніших форм непрямого оподаткування. Величина ПДВ залежить не від величини доходу платника, а від обсягу його споживання. Об’єктом оподаткування ПДВ є додана вартість, тобто вартість, створена на даному конкретному етапі руху товару. За економічною суттю, доданою вартістю є частина валового внутрішнього продукту, створеного (виробленого) певною господарською одиницею.Суб’єктами податку на додану вартість є фізичні і юридичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю у сфері виробництва, торгівлі та послуг. Фактично платником ПДВ є споживач незалежно від того, чи це юридична, чи фізична особа.

Б) Одним з видів непрямого оподаткування є специфічні акцизи, які є найактивнішими інструментами державного регулювання кількісних параметрів споживання певного переліку товарів, тютюнових та горілчаних виробів, контролювання доходів монополістів при виробництві деяких товарів, захисту власних виробників та перерозподілу доходів споживачів при купівлі предметів розкоші (ювелірні вироби, дорогі автомобілі).

Специфічні акцизи в більшості країн мають назву “акцизного збору”. Вони включаються в ціну товару й оплачуються покупцями, виробниками або імпортерами товарів. Податок нараховується один раз на точно визначеному законом етапі руху товарів від виробництва до споживання. Ставки акцизного збору, як правило, встановлюються у процентах до оптової ціни товару.

Є)Земельний податок. Об’єктом оподаткувався с площа земельної ділянки. Диференціація ставок залежить від родючості ґрунту i місця розташування ділянки.

Ж)Промисловий податок стягують з різних видів промислів, що приносять прибуток. Він не передбачає точного обліку прибутків, а оподатковування здійснюється за зовнішніми ознаками майна, що зв’язано з одержанням прибутку. В Україні сплата податку на промисел здійснюється у вигляді плати за патент на право разової торгівлі фізичними особами

Д) Мито встановлюється при ввозі й вивозі товарів через кордон держави. Мито буває: статистичне, фіскальне, протекціоністське антидемпінгове, преференційне, зрівняльне:

- статистичне мито встановлюється з метою обліку експорту й імпорту товарів в умовах вільної зовнішньої торгівлі;

- фіскальне мито встановлюється на товари зi стійким попитом;

- протекціоністське мито вводиться в односторонньо порядку з метою захисту внутрішнього ринку вiд конкуренції з боку товарів іноземного виробництва. Його розмір має забезпечувати цінову перевагу вітчизняних товарів на внутрішньому ринку;

- антидемпінгове мито вводиться також для захисту внутрішнього ринку;

- преференційне мито встановлюється на двосторонній основі з метою розвитку міжнародної торгівлі;

- зрівняльне мито встановлюється за згодою торгуючих сторін, воно повинно зрівноважити ціни на іноземні й вітчизняні товари з метою виключення цінової конкуренцію. між ними.

22.Граничний рівень податкових нарахувань

Для аналізу оптимальної норми оподаткування вченими часто використовується теорія американського економіста А.Лаффера. За допомогою кривої Лаффера доведено, що коли висота податкових ставок сягає певного критичного рівня, подальше підвищення норми оподаткування спричиняє не збільшення, а, навпаки, зменшення податкових надходжень.

Сумарна ставка прямих i непрямих податків у середньому не повинна перевищувати 37,7%. У цьому випадку бюджет одержує всі необхідні й заплановані надходження. Податки, що стягуються за високими ставками оподаткування, утримують підприємницьку ініціатив, приводять до скорочення інвестицій і виробництв. За Лаффером, зменшення податкових ставок може сприяти ліквідації бюджетного дефіциту і зменшенню державного боргу.

У даний час в Україні необхідне проведення податкової реформи, головна мета якої полягає у:

1) реструктиризацiї податкового навантаження, приведення його у вiдповiднiсть із структурою економіки,

2) зниженні податкового тиску скорочення кількості податків i спрощення правил їх збору;

3) перенесенні центру ваги з “умовно - змінних” податків, що зростають пропорційно зi зростанням ділової активності підприємства (податок на прибуток, податок на додану вартість) на „умовно - постійні податки” (на майно, користування природними ресурсами), що заохочують більш активні й ефективно працюючі підприємства;

4) широкому використанні податкових стимулів:

- податкових канікул;

- податкових пільг на інвестиції;

- податкових вільних економічних зон.

Соціально-економічна сутність Державного бюджету(ДБ)

Бюджет держави – складова ланка державних фінансів. Суть бюджету – фінансове забезпечення виконання державою її функцій: економічної, соціальної, управлінської та оборонної.

Бюджет розглядається як самостійна еко­номічна категорія. Ця категорія, будучи частиною фінансів, харак­теризується тими ж ознаками, що притаманні фінансам у цілому, але одночасно має свої особливості, які відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин, а саме:

1) бюджет є особливою економічною формою перерозподільчих відносин, пов'язаних із вилученням частки національного доходу державою, і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства та окремих адміністративно-територіальних формувань;

2) за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національ­ного доходу, рідше — національного багатства, між окремими галу­зями народного господарства, адміністративно-територіальними формуваннями, сферами суспільної діяльності;

3) пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мі­рою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються потре­бами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які стоять пе­ред суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;

4) сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що зумовлено ключовим значенням бюджету порівняно з іншими ланками.

Функції бюджету:

1.Акумулятивна

2.Розподільча – реалізація через сист.витрат, що повинні здійснюватися в інтересах ек.і соц.розвитку держ.

3.Контролююча – аналіз всіх відхилень факт.прибутків і витрат від запланованих.

Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через розподільну (перерозподільну) і контрольну функції. Завдяки розпо­дільній функції відбувається концентрація грошових коштів у руках держави та їх використання з метою задоволення загальносуспільних потреб. Контрольна функція дозволяє дізнатись, наскільки своєчасно й повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, яки­ми фактично є пропорції у розподілі бюджетних коштів, чи ефектив­но вони використовуються. Основу контрольної функції складає рух бюджетних ресурсів, який відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень і видатків.

Міжбюджетні відносини

Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

Міжбюдж. Відносини поділ. На вертикальні та горизонтальні.Механізм регулювання міжбюдж.відносин базується на використанні фін.нормативів бюджетної забезпеченості як певного рівня соц..послуг у розрахунку на душу населення, надання яких гарантовано державою, виходячи з наявних фін.ресурсів та певного обсягу міжбюдж.трансфертів.

Важливим кроком у реформуванні міжбюджетних відносин стало казначейське обслуговування касового виконання місцевих бюджетів. Запровадження казначейської системи виконання місцевих бюджетів забезпечить чітку процедуру проходження бюджетних коштів, а саме: бюджетне призначення - бюджетний розпис - бюджетне асигнування - взяття бюджетного зобов'язання - виконання робіт і послуг - оплата бюджетного зобов'язання.

Бюджетний процес

Бюджетний процес – регламентована законом діяльність органів влади і управління по складанню, розгляду, затвердженню та виконанню бюджету. Учасники бюдж. процесу:президент,ВРУ,КМУ,Мінфін,Держказначейство,НБУ,Рахункова палата,головні розпорядники,розпорядники бюдж.коштів та інші органи, на які законодавством покладено бюдж.,податкові та ін.повноваження.

Стадії бюдж.процесу:

1.Складання проектівБ

2.Розгляд та прийняття зак.про ДБУ та про місц.бюдж.

3.Виконання Б,а в тому числі в разі необхідності внесення змін до закону проДБУ, рішення про місц.бюдж.

4.Підготовка та розгляд звіту про викон.ДБУ і прийняття рішень щодо нього

Процедура ДБУ- послідовність заходів і дій про складання і розгляд проекту Б.Вона визначена Бюдж.Кодексом У.

Складання ДБУ:

1.визнач.осн.напрямків Б політики на наст.бюдж.період

=до 1.06 КМУ подає до ВРУпроект основних напрямків Б політики

=до 1.07 ВРУ прийм.постанову про схвалення бюджетної резолюції

2.підготовка і аналіз Б запитів

=Мінфін розробляє і доводить до головних розпорядників Б коштів інструкцію щодо підготовки Б запитів

=Розробка Б запитів, що містить пропозиції з відпов.обгрунт.щодо обсягу Б коштів, необхідних розпорядникові для забезп. його діяльності та подання їх в Мінфін

=Аналіз Б запитів і підготовка пропозицій проекту ДБУ та проекту ЗУ про ДБУ.

3.Схвалення проекту ДБУ та ЗУ про ДБУ(не пізніше 15.09)

4.Розгляд та прийняття ДБУ ВРУ

=Розгляд поекту ЗУ депутатами,а також у комітетах,депут.групах,фракціях

=Розгляд комітетами ВРУ з питань Б спільно з уповноваженими представниками КМУ пропозицій до проекту ЗУ про ДБУ і підготовка висновків та пропозицій до нього

=обговорення проекту ДБу на пленарному засідання ВРУ:1е читання-бюдж.висновки

2е читання-затвердження заг.обсягу дефіциту,дох.,витрат,положень необх.для формування місц.бюдж.

3е читання- постатейне голосування статей,що не прийняті у 2ому читанні

ЗУ про ДБу має бути прийнятий до 1.12

На підпис президенту,у разі вето-перегляд,2е вето- підписує голова ВРУ

Доходи бюджету.

Доходи бюджету виражають відносини між державними та юридичними і фізичними особами в процесі формування бюджетного фонду країни. Формою прояву категорії “доходи бюджету” служать різні види платежів підприємств, організацій і населення в бюджет, а їх матеріяльним втіленням грошові кошти, які мобілізуються в бюджет.

Прибутки Б:

1.Сукупні прибутки,офіц..трансферти,держ цільові фонди(2+7+8)

2.Сукупні прибутки(3+4)

3Поточні прибутки(4+5)

4.Податкові надходження:

-Податки на доходи, податки на прибуток, податки на ринкової вартості збільшення

-Прибутковий податок з громадян

-Податок на прибуток підприємств

-Податки на власність та ін.

5.Неподаткові надходження:
-прибутки від власності і підпр.д-сті

-адмін.збори і платежі,прибутки від некомерційного й побічного продажу

-надходження від штрафів і фін санкцій

-інші

6.Прибутки від операцій з капіталом:

-надходження від продажу осн.капіталу

-надходж.від продажу держ запасів товарів

-надходж.від продажу землі і нематеріальних активів

7.Офіційні трансферти

-від органів держ.управління інших рівнів

-з-за кордону

-із недерж.джерел

8.Держ.цільові фонди

Б видатки

Видатки бюджету- це економічні відносини, які виникають у звязку з розподілом і використанням грошових коштів держави за галузевим, цільовим і територіальним призначенням.Категорія “видатки бюджету” проявляється через конкретні види платежів.

Функціональна структура витрат бюдж.У:

1.Держ.управл.

2.Міжнар.д-сть

3.Фудаментальні дослідження і сприяння наук-техн прогресу

4.Нац.оборона

5.Охор.здоров»я

6.Правоохоронна д-сть і забезп.безпеки держави

7.Освіта

8.Соц.захист

9.ЖКГ

10.Будівництво

11.Обслуговування держборгу та ін.

Економічна структура витрат бюдж.У:

1.Заг.витрати і кредитування без погашення (2+5)

2.Заг.витрати(3+4)

3.Поточні витрати:

-витрати на тов.та послуги

-виплата %

-субсидії і поточні трансфетні виплати

4.Капітальні витрати:

-придбання осн.капіталу

-створення держ. запасу

- придбання землі і немат активів

-капітальні трансферти

5.Кредитування без погашення

-надання внутр..кредитів за відрахув.погашення

-надання зовн.кредитів за відрахув.погашення

-погашення боргу

Дефіцит бюджету

Бюджетний дефіцит – це явище коли видатки бюджету перевищують доходи. Причиною дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості. За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований. Відкритий – офіційно визнаний у законі про бюджет. Прихований офіційно не визнається. За причинами виникнення бюджетний дифіцит буває вимушеним і прихованим. Вимушений є наслідком низького виробництва ВВП. Свідомий визначається характером фінансової політики держави – вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. За напрямком дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцити. Активний – це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП. Пасивний – покриття поточних витрат. Заходами можуть виступати: державні позики; грошова емісія; підвищення рівня оподаткування; зменшення видатків; додаткові податкові надходження, які отримує держава завдяки зростанню ВВП на основі інвестування позичених коштів;

Джерела фінансування бюджетного дефіциту, економічні наслідки їх застосування:

1)Державні позики. Використання державних позик вимагає:наявності тимчасово вілбних коштів у кредиторів держави., довіри з боку кредиторів держави, наявності реальних доходів від використання позичених грошових коштів. Джерелами погашення державної позики можуть бути: додаткові податкові надходження від зростання ВВП на основі інвестування позичених коштів,підвищення рівня оподаткування, зменшення видатків, випуск нових позик.

2) Грошова емісія може використовуватись тільки в умовах жорсткого контролю за використанням цих грошей. Вона полягаї в обмеженні відношення бюджетного дефіциту до ВВП в розмірі 2-3%.

Міжнародні позики.

В програму конкретних заходів по скороченню бюджетного дефіциту слід включити і послідовно проводити в життя такі заході, які, з однієї сторони стимулювали б притік грошових засобів в бюджетний фонд країни, аз іншої- сприяли б скороченню державних витрат. Економічними наслідками застосування цих джерел. В світовій практиці для зниження бюджетного дефіциту широко використовується така форма, як залучення в краіну іноземного капіталу.

Виникненння і сутність фінансів

Фінанси – історична економічна категорія. Термін „фінанси” з’явився у XIII столітті. Він походить від середньовічного латинського терміну „financia”- обов’язкова сплата грошей. У середньовіччі слово „finis”, тобто кінець вживали для позначення стро