Як співвідносяться поняття «фінансова політика» і «фінансовий механізм»?

1) фінансовий механізм визначає фінансову політику;

2) фінансова політика реалізується через фінансовий механізм;

3) фінансова політика визначає фінансовий механізм;

4) фінансова політика та фінансовий механізм не пов’язані між собою.

 

11. Фінансовий механізм – це:

1) система встановлених державою форм та методів організації фінансових відносин, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства;

2) сукупність об’єктів та суб’єктів фінансового розподілу;

3) сукупність фінансових відносин з приводу розподілу ВВП;

4) немає правильної відповіді.

 

12. Складовими фінансового механізму є:

1) державні доходи та державні видатки;

2) податкова, бюджетна та кредитна політика;

3) фінансові методи, фінансові важелі, правове, нормативне та інформаційне забезпечення;

4) позабюджетні цільові фонди та державний кредит.

 

13. Фінансовий метод – це:

1) інструкції, нормативи, тарифні ставки;

2) закони, накази, постанови, розпорядження;

3) норми, циркуляри, методичні вказівки;

4) засіб впливу фінансових відносин на господарський процес.

 

14. Фінансові важелі визначаються як:

1) процес формування і використання фінансових ресурсів на мікро- і макрорівнях економіки;

2) засіб дії фінансового методу;

3) нормативно-правове забезпечення господарсько-фінансової діяльності;

4) немає правильної відповіді.

15. Нормативне забезпечення як складовий елемент фінансового механізму включає:

1) інструкції, методичні вказівки, нормативи;

2) закони, накази, постанови;

3) фінансові санкції, відсоткові ставки, курси валют;

4) систему управління фінансами.

 

16. Елементами управління фінансами є:

1) фінансові важелі та стимули;

2) бюджетне фінансування і кредитування;

3) фінансове планування, оперативне фінансове управління та фінансовий контроль;

4) фінансові резерви та ліміти.

 

17. Стратегічне управління фінансами – це:

1) сукупність заходів у сфері контролю щодо використання фінансових ресурсів держави;

2) розвиток форм і методів господарювання, що дозво­ляють реалізувати переваги різних форм власності;

3) фінансові відносини, що пов’язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів;

4) визначення фінансових ресурсів на перспективу, вста­новлення обсягів фінансових ресурсів щодо реалізації довгострокових цільових програм.

18. Оперативне управління фінансами визначається як:

1) напрями, форми і методи використання фінансових ресурсів суб’єктів господарювання;

2) головна функція апарату фінансової системи, яка пов’язана із визначенням фінансових ресурсів щодо забезпечення впровадження фінансової тактики;

3) форми та методи цільового фінансування державних програм;

4) система норм і нормативів, які характеризують рівень забезпечення державних видатків.

 

19. Стратегічне управління фінансами в Україні здійснюють:

1) Верховна Рада України, Президент України та його апарат, Кабінет Міністрів України;

 

2) Державне казначейство України, Державна податкова адміністрація України;

3) Державна контрольно-ревізійна служба України, Митна служба України;

4) Міністерство фінансів України, управління міністерств, відомств, фінансові служби підприємств та організацій.

20. Фінансове планування – це:

1) сукупність фінансових методів і форм організації фінансових відносин, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства;

2) процес визначення оптимальної структури капіталу;

3) діяльність зі складення планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, галузевих структур, тери­торіально-адміністративних одиниць, країни загалом;

4) напрями, форми і методи використання фінансових ресурсів.

 

21. Принципами фінансового планування є:

1) принцип справедливості, принцип узгодженості;

2) принцип наукової обґрунтованості планів, предметно-цільовий принцип;

3) принцип системності, принцип диверсифікації;

4) принцип фінансової незалежності, принцип комер­цій­ного розрахунку.

22. Методами фінансового планування є:

1) метод екстраполяції;

2) нормативний метод;

3) балансовий метод;

4) усі відповіді правильні.

 

23. Фінансовий контроль – це:

1) система інформаційного забезпечення фінансового менеджменту;

2) процес дослідження фінансового стану підприємства;

3) специфічний вид діяльності, який здійснюється всіма ланками влади, а також недержавними структурами щодо забезпечення на базі законності відповідного рівня фінансової дисципліни, ефективного руху централізо­ваних і децентралізованих фондів, а також пошуку шляхів удосконалення процесів розподілу та пере­роз­поділу грошових коштів у країні;

4) немає правильної відповіді.

 

24. Залежно від суб’єктів фінансовий контроль поділяється на:

1) державний, внутрішньогосподарський, аудиторський, громадський;

2) попередній, поточний, наступний;

3) обов’язковий, ініціативний;

4) плановий, позаплановий.

 

25. Громадський фінансовий контроль здійснюють:

1) Міністерство фінансів України;

2) партії, рухи, профспілки;

3) Державна податкова адміністрація України;

4) Державне казначейство України.

 

26. Визначити неправильну відповідь. Залежно від часу проведення фінансовий контроль поділяється на:

1) попередній;

2) поточний;

3) незалежний;

4) наступний.

 

27. Залежно від обсягів даних, що перевіряються, роз­різняють такі види ревізій:

1) суцільні;

2) вибіркові;

3) комбіновані;

4) усі відповіді правильні.

28. Фінансове право – це:

1) сукупність правових норм, що регулюють економічні відносини у сфері мобілізації, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів держави й органів місцевого самоврядування, необхідних для їх безперервного функціонування;

2) галузь права, що регулює відносини, які виникають між суб’єктами господарювання з приводу їх фінансово-господарської діяльності;

3) правила поведінки, що характеризують фінансові санкції, які застосовуються до злочинців за порушення законодавства у сфері розподілу і перерозподілу ВВП;

4) галузь права, яка визначає відносини держави, юри­дичних і фізичних осіб у сфері сплати податків та інших обов’язкових платежів.

 

29. Норми фінансового права регулюють відносини, що виникають під час:

1) становлення і функціонування бюджетної, податкової та грошово-кредитної системи;

2) складання, розгляду, затвердження та виконання бюджетів;

3) збирання податків та обов’язкових платежів з юри­дичних та фізичних осіб;

4) усі відповіді правильні.

 

30. Метод фінансово-правового регулювання – це:

1) регулювання грошово-кредитної та валютної систем;

2) засіб впливу з боку держави на учасників фінансово-правових відносин;

3) розподіл доходів і видатків між ланками бюджетної системи;

4) сукупність заходів щодо контролю за використанням фінансових ресурсів суб’єктами господарювання.

 

 

ТЕМА 5. ДЕРЖАВНІ ДОХОДИ

1. Державні доходи – це:

1) сукупність усієї грошової маси в країні;

2) сукупність фондів грошових коштів, які акумулюються у бюджетній системі держави;

3) сукупність різних видів грошових надходжень до фондів держави, що використовуються для виконання нею своїх завдань та функцій;

4) немає правильної відповіді.

 

2. Об’єктом відносин у сфері формування державних доходів є:

1) фінансові ресурси домогосподарств;

2) фінансові ресурси підприємств, організацій та установ;

3) фінансові ресурси державних цільових 77 фондів;

4) вартість суспільного продукту і частково національного багатства.

 

3. Суб’єктами відносин щодо формування державних доходів є:

1) юридичні особи та держава;

2) держава, підприємства, організації, установи та населення;

3) фізичні та юридичні особи;

4) держава і населення.

 

4. Значення державних доходів полягає у:

1) фінансовому забезпеченні виконання функцій держави та її органів на місцях;

2) стимулювання процесів розширеного виробництва;

3) контролі за реалізацією державних програм;

4) усі відповіді правильні.

 

5. За рівнем централізації державні доходи поділяють на:

1) доходи від державної форми власності та доходи від інших форм власності;

2) податкові надходження та неподаткові надходження;

3) централізовані доходи та децентралізовані доходи;

4) зворотні та незворотні доходи.

 

6. Централізовані державні доходи – це:

1) доходи, що надходять у розпорядження держави з метою формування централізованих грошових фондів та формуються за рахунок податкових і неподаткових надходжень;

2) доходи, які формуються домашніми господарствами з метою задоволення особистих потреб громадян та їх сімей;

3) доходи, що надходять у розпорядження суб ’ єктівпідприємництва та формуються з метою забезпечення їхньої фінансово-господарської діяльності;

4) немає правильної відповіді.

7. До централізованих держаних доходів належать:

1) доходи державного бюджету;

2) доходи місцевих бюджетів;

3) доходи державних цільових фондів;

4) усі відповіді правильні.

 

8. Децентралізовані державні доходи – це:

1) доходи, які формуються суб’єктами підприємництва від звичайної та надзвичайної діяльності з метою форму­вання грошових резервів і фондів цільового при­значення;

2) доходи, що надходять у розпорядження державних під­приємств, установ, організацій та використовуються відповідно до їх фінансових планів;

3) доходи, які концентруються у державному та місцевих бюджетах, державних цільових фондах;

4) доходи, що надходять у розпорядження домашніх госпо­дарств та формуються для забезпечення життєдіяльності громадян.

 

9. Децентралізованими державними доходами є:

1) доходи державних підприємств, установ організацій;

2) доходи державного та місцевого бюджетів;

3) доходи підприємств недержавної форми власності;

4) доходи державних цільових фондів.

 

10. За джерелами утворення державні доходи поділяються на:

1) доходи, отримані від розподілу новоствореної вартості;

2) доходи, які включаються до складу фонду відшкоду­вання;

3) доходи від реалізації національного багатства;

4) усі відповіді правильні.

 

11. Джерелами формування державних доходів можуть бути:

1) зовнішні джерела;

2) тільки внутрішні джерела;

3) як внутрішні, так і зовнішні джерела;

4) немає правильної відповіді.

12. Внутрішніми джерелами формування державних доходів є:

1) доходи суб’єктів господарювання;

2) ВВП своєї країни;

3) доходи домашніх господарств;

4) ВВП інших країн.

 

13. До зовнішніх джерел формування державних доходів належать:

1) позики інших країн та міжнародних фінансово-кредитних установ;

2) доходи юридичних осіб-резидентів;

3) ВВП своєї країни;

4) доходи фізичних осіб-резидентів.

 

14. Методами мобілізації державних доходів є:

1) податковий та дотаційний методи;

2) дотаційний та емісійний методи;

3) податковий, позиковий, та емісійний методи;

4) позиковий та дотаційний методи.

 

15. Доходи державного бюджету – це:

1) сукупність коштів, що перебувають у розпорядженні загальнодержавних або місцевих органів влади та управління;

2) фінансові ресурси, які формуються на регіональному рівні та призначені для реалізації функцій місцевих органів влади;

3) сукупність усіх фінансових ресурсів держави;

4) частина централізованих ресурсів держави, що вре­гульовані відповідними нормативно-правовими актами і необхідні для виконання її завдань та функцій.

16. За регулярністю надходження доходи державного бюджету поділяються на:

1) закріплені та регульовані доходи;

2) звичайні та надзвичайні доходи;

3) податкові та неподаткові надходження;

4) доходи, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів та доходи, які не врахо­вуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

17. За способом зарахування доходи державного бюджету поділяються на:

1) доходи загального фонду та доходи спеціального фонду;

2) податкові та неподаткові надходження;

3) закріплені та регульовані доходи;

4) звичайні та надзвичайні доходи.

 

18. Відповідно до бюджетного кодексу України доходи державного бюджету поділяються на:

1) податкові на неподаткові надходження;

2) доходи від операцій з капіталом;

3) трансферти;

4) усі відповіді правильні.

 

19. До податкових надходжень державного бюджету належать:

1) надходження від приватизації державного майна;

2) надходження від грошово-речових лотерей;

3) податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;

4) дивіденди, нараховані на частку майна, що знаходиться у державній власності.

 

20. Визначити неправильну відповідь. Неподатковими надходженнями державного бюджету є:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;

3) адміністративні збори та платежі;

4) доходи від некомерційної господарської діяльності.

 

21. Доходи державного бюджету від операцій з капіталом включають:

1) надходження від продажу основного капіталу;

2) надходження від реалізації державних запасів товарів;

3) надходження від продажу землі та нематеріальних активів;

4) усі відповіді правильні.

 

22. Доходи місцевих бюджетів – це:

1) частина фінансових ресурсів місцевого самоврядування, що призначені для забезпечення завдань та функцій місцевих органів влади;

2) сукупність коштів, що перебуває у розпорядженні центральних органів влади та управління;

3) загальна сукупність усіх фінансових ресурсів, які форму­ються на регіональному рівні;

4) фінансові ресурси, що залучаються державою для фінансування деяких суспільних потреб.

23. Визначити неправильну відповідь. Способами мобілі­зації доходів місцевих бюджетів є:

1) перерозподіл доходів юридичних і фізичних за допомогою податків;

2) залучення частини коштів за позиками, що отримуються центральними органами влади та управління від міжнародних фінансово-кредитних установ;

3) пряме вилучення доходів із комунального сектору;

4) залучення муніципальних позик.

 

24. Закріплені доходи місцевих бюджетів – це:

1) доходи, що формуються внаслідок дій і рішень, прий­нятих місцевими органами самоврядування;

2) доходи, які формуються з метою фінансування неперед­бачених подій, що можуть виникнути на відповідній адміністративно-територіальній одиниці;

3) доходи, що на довготривалій основі передаються до місцевих бюджетів у повному обсязі, або у визначеній, єдиній для всіх бюджетів частині;

4) доходи, які формуються з метою забезпечення вико­нання місцевими органами влади боргових зобов’язань за місцевими позиками.

 

25. Міжбюджетні трансферти – це:

1) кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого;

2) розмір витрат на розрахункову одиницю;

3) різновид довгострокового кредиту, що надається центральними органами влади та управління органам місцевого самоврядування;

4) кошти, спрямовані на реалізацію програм соціального розвитку регіонів.

26. Видами міжбюджетних трансфертів є:

1) субсидії, субвенції, бюджетні позики;

2) дотації, субсидії, субвенції;

3) позики інших держав, дотації, субвенції;

4) субвенції, дотації, позики міжнародних організацій.

 

27. Доходи державних цільових фондів – це:

1) доходи, що формуються у розпорядженні центральних органів влади та управління;

2) фінансові ресурси, які знаходяться у розпорядженні місцевих органів влади;

3) сукупність коштів, що знаходяться у розпорядженні центральних й місцевих органів влади та управління і мають цільове призначення;

4) немає правильної відповіді.

 

 

Тема 6. Державні видатки

 

1. Державні видатки – це:

1) грошові відносини, пов’язані з використанням децентра­лізованих фінансових ресурсів;

2) економічні відносини, які виникають у процесі фор­мування, розподілу та використання централізованих фондів держави;

3) сукупність фінансових відносин, що виникають на завершальному етапі розподільчого процесу у зв’язку з використанням грошових фондів держави;

4) економічні відносини, які виникають з приводу фінан­сування делегованих повноважень місцевих органів влади.

 

2. Об’єктом відносин у сфері державних видатків є:

1) грошові фонди, сформовані у процесі розподілу та перерозподілу частини вартості сукупного суспільного продукту та спрямовані на потреби суспільного розвитку;

2) централізовані фонди держави, кошти яких використо­вуються на забезпечення економічного розвитку країни;

 

 

3) фінансові ресурси державних цільових фондів, які вико­ристовуються для фінансування соціальних програм;

4) децентралізовані фонди фінансових ресурсів під­при­ємств державної форми власності, що спрямо­вуються на фінансування їх виробничої діяльності.

 

3. Державні видатки відображають:

1) розподіл національного багатства між членами суспільства;

2) розподіл і використання ВВП та національного доходу на накопичення й споживання;

3) розподіл національного доходу на відповідні види грошових коштів, що спрямовуються на задоволення потреб регіонів в економічному і соціальному розвитку;

4) перерозподіл ВВП за допомогою податків.

 

4. Державні видатки здійснюються:

1) тільки на макрорівні – з централізованих грошових фондів держави;

2) на мікрорівні – з децентралізованих грошових фондів, які належать підприємствам, установам державної форми власності;

3) як на макрорівні – з централізованих грошових фондів держави, так і на мікрорівні – з децентралізованих грошових фондів державних підприємств;

4) немає правильної відповіді.

5. Своєрідність державних видатків полягає у тому, що:

1) державні видатки не закріплені за державними доходами;

2) кожен вид державних видатків закріплюється за кон­кретним видом державних доходів;

3) державні видатки закріплюються за державними доходами;

4) обсяг державних видатків залежить тільки від обсягу податкових доходів держави.

 

6. Соціально-економічну суть державних видатків визначають:

1) державні доходи;

2) бюджетний дефіцит;

3) різні форми власності;

4) держава як інститут влади, її функції.

 

7. Визначити неправильну відповідь. Принципами орга­нізації державних видатків є:

1) плановість, цільова призначеність, ефективність вико­ристання;

2) рівномірність та зручність сплати податків;

3) незворотність витрат, дотримання режиму економії;

4) постійний контроль за використанням коштів.

 

8. Державним видаткам властиві такі ознаки:

1) мають імперативний характер, оскільки обумовлені фактом існування держави;

2) спрямовані на відтворення економічних і соціальних відносин;

3) обумовлюють збільшення податкового навантаження на юридичних та фізичних осіб;

4) усі відповіді правильні.