Сутність фінансів підприємств і їх функції.

Сутність фінансів підприємств і їх функції.

 

Підприємство – це окремий господарський суб‘єкт, який створено для ведення господарської діяльності з метою отримання прибутку, задоволення суспільних потреб. Фінанси підприємств як частина загальної системи фінансових відносин відображають процес створення, розподілу використаних доходів на підприємствах різних галузей народного господарства і міцно пов‘язані з фінансами держави, банків та інших суб‘єктів.

Фінанси підприємств – це система грошових відносин, які відображають формування, розподіл, використання грошових коштів, грошових доходів і фондів у процесі відтворення.

Специфічність фінансів підприємства:

1. Об’єктом розподілу є виручка та інші доходи підприємства.

2. Фінанси пов‘язані із забезпеченням виробничо-господарської діяльності підприємства.

3. Рух коштів ґрунтується на обов‘язковому поверненні.

Система грошових відносин включає в себе наступні відносини:

1. Підприємство – бюджет - та позабюджетні фонди;

2. Між підприємством та банком (з приводу одержання та погашення кредиту, виплати %);

3. Підприємством та страховими компаніями;

4. Між підприємствами;

5. Між підприємством та робітниками.

Фінанси підприємств виконують такі функції:

Функція розподілу пов‘язує виробництво та споживання. При отриманні виручки та інших доходів частина цього доходу надходить до бюджету, інша - в розпорядження підприємства. Підприємства безпосередньо на місцях формують відповідні фонди Розподілу підлягають виручка і прибуток, прибуток, що залишається після розрахунку з бюджетом, розподіляється на резерви, розвиток і споживання.

Контрольна функція виявляється в контролі за правильним використанням фінансових ресурсів і виконується з двох сторін - внутрішній та зовнішній контроль.

 

Роль і задачі фінансів підприємства у відтворювальному процесі.

 

Капітал, котрий внесено до підприємства, постійно рухається і цей рух має здійснюватись вгору.

Фінанси підприємства - основа фінансової системи країни, тому що охоплюють фінансові відносини у сфері суспільного відтворення.

Роль фінансів підприємства визначається наступним:

1. Фінанси підприємства забезпечують формування фінансових ресурсів країни – бюджетних та позабюджетних засобів.

2. Забезпечують фінансовими ресурсами сферу матеріального виробництва.

3. На рівні підприємницького колективу забезпечують формування грошових коштів для оплати праці, матеріального стимулювання, соціальний і виробничий розвиток.

Від фінансів залежить конкурентна позиція підприємства.

Предмет та задачі курсу.

 

Фінанси підприємств виконують наступні задачі:

1. Створення фінансових ресурсів для розвитку підприємства.

2. Покращення фінансового стану підприємства (платоспроможність, ліквідність балансу).

3. Пошук оптимального варіанту фінансування підприємства.

4. Фінансова підтримка програм вдосконалення виробництва продукції та укріплення конкурентної продукції.

Предметом курсу є вивчення економічних відносин, котрі виникають в процесі утворення, розподілу і використання грошових коштів на підприємстві, методів розподілу, методів підвищення ефективності використання фінансових ресурсів та закріплення конкурентних позицій підприємства на цьому підґрунті.

Задачі курсу:

1. З’ясування ролі та сутності фінансів підприємств.

2. Вивчення закономірностей руху грошових коштів.

3. Вивчення методики, аналізу і оцінки фінансового стану підприємства.

4. Вивчення механізму здобуття фінансових ресурсів, їх використання та управління ліквідністю.

 

Рис. Класифікація фінансових ресурсів підприємства за напрямками використання

Принципи організації фінансів підприємств.

 

1. Самофінансування – забезпечення розширеного виробництва, матеріального стимулювання робітників за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутку, амортизаційних відрахувань). Також фінансуються капвкладення, приріст ВОК за рахунок власних фінансових ресурсів. Також не виключаються залучення д/строкових кредитів банка на основі повернення і платності.

2. Самоокупність – покриття витрат підприємства власними доходами і отримання накопичень, необхідних для сплати відповідних податків в бюджет, вирішення соціальних питань і матеріального стимулювання робітників. Мінімальний рівень рентабельності, що забезпечує підприємствам отримання прибутку, необхідно для їх роботи на самоокупності, згідно з розрахунками економістів, повинна складати 8-15% собівартості реалізованої продукції.

3. Самоуправління і саморегулювання – право самостійно вирішувати, що і як виробляти, кому реалізовувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитись прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використати. Підприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів.

4. Контроль за фінансово–господарською діяльністю та своєчасність виконання своїх зобов'язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. За своїми зобов'язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За невиконання застосовуються фінансові санкції. Самостійно підприємство покриває свої витрати та збитки за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за рахунок власного прибутку. Воно зобов'язане компенсувати збитки. Завдані нераціональним використанням землі та інших природних ресурсів, забрудненням навколишнього середовища, порушенням безпеки виробництва.

Фінансовий механізм підприємства

Фінансовий механізм підприємства – це система управління фінансами підприємств, направлена на досягнення прибутків, фінансової стабільності підприємства.

Основні елементи фінансового механізму:

1) фінансові методи (прогнозування, кредитування, інвестування, ціноутворення, оподаткування і т. д.);

2) фінансові важелі (ціна, прибуток, податки, кредит, інвестиції і т. інш.);

3) правове забезпечення (Закони України, Постанови КМУ і ВР);

4) інформаційне забезпечення (форми бухгалтерської звітності, статистичні дані);

5) нормативне забезпечення (різні посадові інструкції, нормативи, встановлені Міністерствами України).

ТЕМА 2: Грошові розрахунки

 

1. Сутність та види грошових розрахунків.

2. Види рахунків та порядок їх відкриття.

3. Організація та форми безготівкових розрахунків.

 

А Б В Г

Д К Д К Д К Д К

200 300 550 200 550 550 300 550

С ---100 С—350 С ---- 0 С ---250

Грошові надходження

“-” ПДВ, АЗ, собівартість продукції

Інші витрати (операційні, фінансові), адміністративні витрати, витрати на збут

Прибуток до оподаткування

Податок на майно

Податок на прибуток

Штрафи, пені

Чистий прибуток:

→ резервний фонд → дивіденди

→ споживання (премії, соцстрах) → накопичення (ф. реконструкції, ф. розвитку)

Виручка від реалізації розподіляється наступним чином:

 

На розмір виручки мають вплив такі фактори: обсяг виробництва, якість продукції, номенклатура і асортимент, ритмічність випуску і відвантаження, своєчасне оформлення транспортних та розрахункових документів, швидкість розрахунків, надійність партнерів, рівень цін, відсутність коштів у споживача, відносини з постачальниками, організація транспортного господарства.

 

Виручка від реалізації продукції визначається:

РП = З_п + ТП – З_к - ВП

РП – реалізація продукції

ТП – товарна продукція

ВП – власні потреби

Зп визначається по очікуваним обсягам залишку і по фактичній собівартості звітного періоду. Вартість Зп у цінах визначається за допомогою коефіцієнта перерахунку.

К=V/C, де V – обсяг продукції у цінах звітного періоду; С – собівартість цієї продукції.

ТП = Ціна * V виробництва і товару

Залишки на початок року враховуються в цінах попереднього року, а всі інші елементи розрахунку виручки враховуються в цінах реалізації.

В залежності від того, що вважається часом реалізації (надходження коштів на розрахунковий рахунок або відвантаження товарів) існує два методи розрахунку виручки.

1й – якщо виручка планується залежно від надходження коштів на розрахунковий рахунок, тоді в залишки нереалізованої продукції на початок року входять:

- готова продукція на складі;

- продукція, яка відвантажена, але не поставлений строк оплати;

- продукція, яка відвантажена,але не оплачена в строк;

- товари, що знаходяться на відповідному зберіганні у покупця.

До складу залишків на кінець року входять два перших, що і на початок, та наступні:

- продукція, що не відвантажена та не оплачена в строк, товари, які знаходяться на відповідному зберіганні.

Розрахунок запасу на кінець року:

Зк = ТП _ІV кварталу / 90 * n

n – нормативні запаси готової продукції на складі в днях (включає до себе час накопичення продукції до партії відвантаження, строк на упаковку та на оформлення транспортних документів, завантаження і відправки).

ТП _IV - товарна продукція четвертого кварталу.

2й – якщо здійснюється планування виручки за фактом відвантаження, нереалізованою вважають тільки готову продукцію на складі.

 

Рис. Схема розробки плану виробництва та реалізації продукції

Приклад:

Vпоставок = 1500 од. Nв-ва = 1500-168+210 = 1542 од.

Зп = 168 од ТП = 1542*75 = 115650 грн.

Зк = 210 од. РП = 115650+168*75-210*75 = 112500 грн.

Цод. = 75 грн. РП = 1500 * 75 = 112500 грн.

Nв-ва, ТП, РП -?

Й

Розрахунок прибутку на основі витрат на одну гривню товарної продукції.

1. Спочатку визначаємо витрати по собівартості на одну гривню товарної продукції.

Витрати на 1 грн. =	Повна собівартість товарної продукції базового періоду
Вартість всієї товарної продукції

2. Визначаємо зниження (збільшення) витрат на одну гривню товарної продукції в плановому періоді.

3. Визначаємо прибуток планового періоду.

П плановий = V реалізації * Витрати на 1 грн. ТП планового періоду

П плановий = V реалізованої продукції * (1 - Витрати на 1 – ю)

Витрати на 1 – у грн. продукції базового періоду становлять 85 коп. на гривню.

В базові – 0,85 грн. / грн.

Планується зменшити витрати на 1 грн. в плановому періоді на дві копійки.

В планові – 0,83 грн. / грн.

Плановий обсяг продукції повинен становити 500 тис. грн. Визначити плановий прибуток.

П плановий = 500 тис. – 500 тис. * 0,13 = 85 тис. грн.

П плановий = 500 тис. * (1 – 0,83) = 85 тис. грн.

 

Й

Планування прибутку з використанням сили дії операційного важелю.

Сила ефекту операційного важелю – це показник, за допомогою якого можна відразу визначити зміну планового прибутку підприємства

С_ЕОВ = , де:

ЗВ – змінні витрати;

П – прибуток;

Vр.п. – обсяг реалізованої продукції.

∆П = ∆ Vр.п. * С_ЕОВ

Приклад:

Постійні витрати підприємства складають 60000 грн. Змінні витрати – 190000 грн. Обсяг реалізованої продукції – 329000 грн. Припустимо, що обсяг реалізованої продукції підвищився на 15 %. Визначити, як зміниться плановий прибуток підприємства.

1 – й метод.

П = 329000 – 190000 – 60000 = 79000 грн.

ЗВ₁ = 190 * 1,15 = 218500 грн.

Vр.п.₁ = 329000 * 1,15 = 378350 грн.

П₁ = 378350 – 218500 – 60000 = 99850

Відносне збільшення ∆П = * 100 % - 100 % = 26 %

2 – метод.

С_ЕОВ = = 1,76 - це як коефіцієнт.

+ ∆П = 15 % * 1,76 = 26 %

Якщо обсяг реалізованої продукції збільшиться на 6 % збільшиться прибуток = 6 % * 1,76 ≈ 11%

Якщо зменшиться - ∆Vр.п. 4 % - ∆П = 4 % * 1,76 = 0,0704

 

Розподіл прибутку.

Перший принцип.

Прибуток, отриманий підприємством в результаті своєї діяльності, розподіляється між державою і підприємством.

Другий принцип.

Прибуток, що надходить до держави у вигляді податків та зборів, не може бути змінений ні по своєму складу, ні по ставках.

Третій принцип.

Розмір прибутку, що залишився у підприємств, не повинен знижувати їх зацікавленість в рості обсягів виробництва та покращенні результатів виробничо–господарської діяльності.

Четвертий принцип.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, в першу чергу направляється на накопичення для подальшого розвитку, виробництва і тільки потім - на споживання.

П’ятий принцип.

Розподілу на потреби підприємства підлягає тільки чистий прибуток.

 

Класифікація податків.

1. За об’єктом оподаткування податки діляться на:

1) податки, об’єктом оподаткування яких є прибуток юрид. осіб, та дохід фіз. осіб;

2) податки на споживання—сплачуються при споживанні;

3) податки на майно—стягуються внаслідок конкретного виду майна.

2. За суб’єктом оподаткування поділяються на:

1) податки, що сплачують юридичні особи; 2)податки, що сплачують фізичні особи.

3. По відношенню до бюджетного устрою держави:

1) ті, що перераховуються лише до Державного бюджету України (ПДВ);

2) ті, які перераховуються тільки до місцевого бюджету (плата за землю);

3) змішані податки (збір за використання природних ресурсів);

4) податки, з яких формуються Державні цільові фонди та спеціальні фонди (збір на обов’язкове державне пенсійне страхування).

4. Залежно від рівня державних структур:

1) загальнодерж. податки та збори – встановлюються ВРУ і справляються на території У.;

2) місцеві податки встановлюються місц.органами влади і діють в межах цієї місцевості.

5. Залежно від способу сплати:

1) прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку залежить від розмірів об’єкта оподаткування (податок з фізичних осіб, податок на прибуток підприємств);

2) непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг і сплачуються за рахунок цінової надбавки, а їх, розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів (ПДВ, акцизний збір, мито).

Й метод.

Метод прямого розрахунку - нормування оборотних коштів.

Розрахунок потреби в оборотних коштів відбувається за окремими видами сировини, матеріалів та інших матеріальних цінностей, цей метод доволі точний, але трудомісткій.

Нормування оборотних коштів починається з розробки необхідних норм запасу сировини, матеріалів, палива.

Н_с = М_с * N_{з ,} де:

М_с – середньо добова витрата матеріалів, ресурсів;

N_з – норма запасу в днях.

М_с = або

N_з – складається з транспортного запасу (Т_з) поточного (П_от) підготовчого (П_з) страхового (С_з)

N_з = Т_з + П_з + П_отз + С_з, де:

Т_з – час знаходження сировини в дорозі.

П_з – визначається терміном необхідним для відвантаження, аналізу і складування та підготовки матеріалів для виробництва

С_з – це половина поточного запасу. Гарантійний запас.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві.

Н_нзв = Т * Д * К, де:

Т – це строк виробничого циклу.

Д – середньодобовий обсяг виробництва товарної продукції за виробничою собівартістю.

К – це коефіцієнт наростання витрат якій визначається в свою чергу як: К =

А – витрати які відбуваються одночасно з початком виробничого циклу.

Б – це всі послідуючі витрати.

Норматив витрат майбутніх періодів нормується за принципом:

Н_вмп = В₀ + В₁ – В₂, де:

В₀ – це сума коштів у витратах майбутніх періодів на початок року;

В₁ – це витрати що передбачені протягом року;

В₂ – це витрати які будуть списані як собівартість продукції протягом майбутнього періоду.

Норматив запасу готової продукції визначається:

Н_гп = Т_с * N_гп , де:

Т_с – середньодобове виготовлення товару.

N_гп – норматив запасу в днях для готової продукції який складається з часу необхідного:

1. для знаходження товару на складі, який необхідний для упаковки, комплектації і оформлення документації.

2. для транспортування до станції відправлення. Загальний норматив потреби в оборотних коштах визначається шляхом складання всіх нормативів.

Н_ок = Н_с + Н_нзв + Н_вмп + Н_гп

Й метод.

Аналітичний метод визначення потреби в оборотних коштах.

Потреба в оборотних коштах визначається, виходячи з розміру середніх фактичних залишків оборотних коштів за минулий рік та плану по збільшенню або зменшенню обсягів виробництва продукції.

Одночасно з цими розрахунками проводиться аналіз з метою виявлення непотрібних запасів, неліквідних засобів, аналізується тривалість робочого циклу та вишукуються шляхом його скорочення, аналізуються причини накопичення готової продукції на складі і вишукуються шляхом скорочення цих запасів.

Й метод.

Економічний метод (метод коефіцієнтів). Цей метод є різновидом аналітичного. Особливість його полягає в тому, що нормативи оборотних коштів поточного року ділять на дві частини.

1. Нормативи оборотних коштів, розмір яких прямо залежить від обсягів витрат на виробництво (сировина, матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершене виробництво, готова продукція)

2. Це нормативи оборотних коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво (запчастини для ремонту устаткування, витрати майбутніх періодів).

Для визначення нормативу оборотних коштів на плановий рік виробничій норматив (1-а група) збільшується відповідно до темпів зростання виробничої програми. Невиробничий норматив (2-а група) збільшується на 50 % від зростання виробничої програми. Отримана загальна сума нормативів зменшується на суму коштів вивільнилися в результаті планового прогнозованого прискорення обертання оборотних коштів.

Приклад:

Нормативи оборотних коштів підприємства на початок планового року становив 1600 тис. грн. в тому числі виробничий 1200 тис. грн. Невиробничий 400 тис. грн. Зростання виробничої програми на плановий рік передбачили в розмірі 16 % проти минулого року. В плановому році в результаті заходів з поліпшення використання оборотних коштів передбачається прискорення їх обертання на 3 %.

1. Визначення виробничого нормативу оборотних коштів планового року.

= 1200 – 1,16 = 1392 тис. грн.

2. Невиробничий норматив оборотних коштів планового року.

16 / 2 = 8 % (50%) 400 * 1,08 = 432 тис. грн.

3. Загальний норматив оборотних коштів планового року.

1392 тис. грн. + 432 тис. грн. = 1824 тис. грн.

4. Очікувана сума вивільнення оборотних коштів з обігу в плановому році.

1824 * 0,03 = 54,72 тис. грн.

5. Норматив оборотних коштів планового року з урахуванням прискорення обороту коштів.

1824 – 54,72 = 1769,28 тис. грн.

6. Приріст нормативу оборотних коштів в плановому році.

1769,28 – 1600 = 169,28 тис. грн.

На відміну від методу прямого розрахунку, який є досить трудомістким, цей метод не потребує виконання складних розрахунків по окремих статтях оборотних коштів.

 

Організація кредитування.

 

Для отримання кредиту позичальник подає до банку наступні документи:

1. Заява на отримання кредиту.

2. Баланс та звіт про фінансові результати на останню дату (квартал).

3. Статут організації (для клієнтів інших банків).

4. Техніко – економічне обґрунтування.

5. Забезпечення кредиту.

Наступний етап передбачає вивчення платоспроможності клієнта та вивчення ризику за наданою позикою.

3-й етап полягає в підготовці до складання кредитного договору (структурування позики) визначається вид кредиту, сума, строк, спосіб видачі, погашення, забезпечення і розмір позичкового проценту.

Визначення вартості кредиту.

Реальна вартість кредиту:

РВК = * 100%, де:

СП – сума сплаченого %;

МК – сума мобілізованих коштів за рахунок кредиту.

1. Якщо % виплачується одночасно з погашенням кредиту.

Сума виданого кредиту 100 грн. на 1 рік під річний % - 15 %.

РВК = *100 % = 17,6 %

2. Якщо % сплачуються авансом, то діє грошова застава. Попередня умова + банк бере грошове забезпечення кредиту обсягом 10 %.

РВК = * 100 % = 20 %

Способи погашення.

Якщо % сплачуються одночасно з погашенням кредиту для визначення суми повернення використовується формула майбутньої вартості.

При простому нарахуванні %:

FV = PV * (1 + r * n)

При складному:

FV = PV * (1 + r)ⁿ

Якщо погашення кредиту відбувається рівномірними платежами протягом визначеного періоду необхідно розрахувати одноразову суму повернення.

PV = A

A =

Кредит не видається на такі цілі:

1. Покриття збитків.

2. Формування уставного фонду (статутного).

3. Купівлю цінних паперів.

 

Середньорічна вартість ОФ.

Фсер=Фпр+Фвв*Твв/12 – Фвив*Твив/12

Нематеріальні активи (НА) – це довгострокові вкладення підприємств для придбання прав на майно, яке немає матеріальної форми, але приносить доход.

Основні види НА:

1. Право на використання земельної ділянки;

2. Права на об’єкти виробничої та інтелектуальної власності і патенти, товарні знаки, ліцензії.

3. Ноу – хау і наукове технічне знання та інформація або виробничій досвід, що має цінність.

4. Гудвіл – ціна фірми, яка складається при купівлі цінного підприємства за ринковою вартістю.

До ринкової вартості враховують:

· Доходність підприємства,

· Місце на ринку збуту,

· Імідж та надійність.

Н А вказуються в активах підприємства доки приносять доход.

 

Оцінка фінансової стійкості

 

Фінансовий стан характеризує стан фінансових ресурсів підприємства, їх структуру та використання, які забезпечують розвиток підприємства на базі зростання прибутку, всього капіталу при збереженні платоспроможності, кредитоспроможності на належному рівні. Фінансовий стан підприємства характеризується трьома групами показників:

- показники, що визначають стан оборотних коштів

- показники стану основного капіталу

- фінансова незалежність та ділова активність підприємства

 

І група показників

- Коефіцієнт забезпечення запасів і затрат власними оборотними коштами

Кзз=ВОК/ЗВ Ê1

Призначення цього показника Ê1 – це повна незалежність від зовнішніх джерел фінансування.

Оскільки на підприємствах, з одного боку, можуть виникати понаднормативні запаси ТМЦ, а з іншого – їх рівень нижче нормативно допустимого, то при розрахунках Кзз реальна ситуація може бути викривлена, тому на практиці для кожного підприємства необхідно розраховувати нормативне значення цього коефіцієнта. Для цього визначається обсяг власних оборотних коштів, необхідних для покриття нормативних запасів і витрат.

% надлишку:

ВОКн=ЗВ/(100%+%надлишку)

Нормативний коефіцієнт Кзз = ВОКн/ЗВ (0,6-0,8)

Якщо цей норматив не досягає значення 0,6-0,8, це свідчить про фінансову кризу на підприємстві, а для виробничих підприємств – про ризик зупинки процесу виробництва.

Якщо Кззн>1, це означає неефективність використання фінансових ресурсів.

- Коефіцієнт маневреності власних коштів Км=ВОК/ВК – показує, наскільки мобільні власні кошти. Чим вище цей показник, тим краще. Якщо йде зростання цього показника в динаміці, позитивність цього явища необхідно показувати з прискорення обертаємості оборотних коштів.

- Коефіцієнт оборотності поточних активів – Коб=ЧВ/((ОКна поч.року+ОКна кін.)/2)

Чим вище, тим краще. ЧВ – чиста виручка. Даний показник показує ділову активність підприємства, ефективність використання оборотних коштів та конкурентоспроможність.

- Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних цінностей

Коб.ТМЦ=ЧВ/((ТМЦ на початок року+ТМЦ на кінець року)/2)

Для характеристики фінансового стану підприємства важливо визначити оборотність коштів в розрахунках.

- Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Кодз=ЧВ/((ДЗ на поч.+ДЗ на кін.)/2)

Тривалість 1 обороту: 360/Кодз

Ці показники порівнюються зі станом та оборотністю кредиторської заборгованості.

Кокз=ЧВ/((КЗ на поч.+КЗ на кін.)/2)

Якщо Кодз значно вищий за Кокз – це ознака погіршення фінансового стану підприємства.

Коефіцієнт забезпечення власними коштами поточних активів

Кз=ВОК/Оборотний капітал

 

ІІ група показників

- Індекс постійного активу

Іп.а.=Необоротні активи/Власний капітал

Чим вища доля активів підприємства створена за рахунок власних коштів, тим менший ризик неплатоспроможності підприємства.

- Коефіцієнт нарахованої амортизації (коефіцієнт зносу) – характеризує інтенсивність вивільнення коштів із основного капіталу або характеризує ступінь зносу.

Кзн=Сума зносу/Первісна вартість основних засобів

- Коефіцієнт реальної вартості майна – показує можливості підприємства по нарощуванню потужностей виробництва продукції.

Кр.в. = (Основні засоби+Запаси+НЗВ+МШП)/Сума активів

 

ІІІ група показників

- Коефіцієнт автономії – на 50-70% підприємство повинно фінансуватися за рахунок своїх коштів. Чим вищий показник, тим більш незалежне підприємство. Дуже високий цей показник у більшості випадків свідчить про недоступність або дороговізну кредитних ресурсів для підприємства.

Ка=Власний капітал/Сума активів (норматив – 0,5-0,7)

- Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів = ПК/ВК (Í1)

- Рентабельність активів Ра=Прибуток/Сума активів*100%

 

 

Сутність фінансів підприємств і їх функції.

 

Підприємство – це окремий господарський суб‘єкт, який створено для ведення господарської діяльності з метою отримання прибутку, задоволення суспільних потреб. Фінанси підприємств як частина загальної системи фінансових відносин відображають процес створення, розподілу використаних доходів на підприємствах різних галузей народного господарства і міцно пов‘язані з фінансами держави, банків та інших суб‘єктів.

Фінанси підприємств – це система грошових відносин, які відображають формування, розподіл, використання грошових коштів, грошових доходів і фондів у процесі відтворення.

Специфічність фінансів підприємства:

1. Об’єктом розподілу є виручка та інші доходи підприємства.

2. Фінанси пов‘язані із забезпеченням виробничо-господарської діяльності підприємства.

3. Рух коштів ґрунтується на обов‘язковому поверненні.

Система грошових відносин включає в себе наступні відносини:

1. Підприємство – бюджет - та позабюджетні фонди;

2. Між підприємством та банком (з приводу одержання та погашення кредиту, виплати %);

3. Підприємством та страховими компаніями;

4. Між підприємствами;

5. Між підприємством та робітниками.

Фінанси підприємств виконують такі функції:

Функція розподілу пов‘язує виробництво та споживання. При отриманні виручки та інших доходів частина цього доходу надходить до бюджету, інша - в розпорядження підприємства. Підприємства безпосередньо на місцях формують відповідні фонди Розподілу підлягають виручка і прибуток, прибуток, що залишається після розрахунку з бюджетом, розподіляється на резерви, розвиток і споживання.

Контрольна функція виявляється в контролі за правильним використанням фінансових ресурсів і виконується з двох сторін - внутрішній та зовнішній контроль.