Податок на додану вартість та методика його розрахунку

ПДВ — найбільш значний за обсягом з усіх податків, які нараховуються в Державний бюджет. Так, він становить 39,7% від загальних доходів держбюджету за 2008 рік (35,7% в 2007 році) — це найбільше за обсягом джерело доходів держави.

В Україні податок на додану вартість був введений в дію 1 січня 1992 року Законом «Про податок на добавлену вартість» від 20.12.1991. Згодом, 3 квітня 1997 року було прийнято Закон України «Про податок на додану вартість», він набув чинності 1 липня 1997. На даний момент цей закон втратив чинність на підставі нового Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року. (5-й розділ, ст.180-211).

В цілому, механізм оподаткування ПДВ не змінився.

ПДВ – цей податок носить фіскальний характер і обраховується на кожній стадії пересування товарів.

Платниками податку є як фізичні, так і юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність в Україні. Обов'язковою для оподаткування є діяльність на суму, яка перевищує 300 тис. гривень за 12 попередніх календарних місяців. Не є платниками ПДВ філії, оскільки відповідно до Цивільного Кодексу України вони не є ні юридичними особами, ні суб'єктами підприємницької діяльності.

Об'єктом оподаткування є продаж товарів (робіт, послуг) на митній території У. (здійснюване як резидентами, так і нерезидентами), завезення товарів і послуг (в тому числі в вигляді оренди чи лізингу) та вивезення товарів та послуг за межі митної території України.

Ставка ПДВ = 17 % та 0% (але це 01.01.2014). До цього – ставка ПДВ = 20 %.

Податкове зобов’язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді. Податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшувати податкове зобов’язання. Для визначення суми для внесення до бюджету суб’єкт оподаткування заповнює податкову декларацію з ПДВ. Термін сплати ПДВ — 12 або 40 днів. Бюджетне відшкодування ПДВ — сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку. Єдиною підставою для формування податкового кредиту, є наявність у платника податку — покупця товарів, робіт або послуг належно оформленої податкової накладної.

Не є об’єктом оподаткування ПДВ:

· надання послуг зі страхування;

· виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів;

· випуск, розміщення і продаж цінних паперів;

· передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права.

Існують також операції, які не оподатковуються ПДВ, наприклад, продаж лікарських засобів і виробів, вітчизняних книг, ремонт установ освіти і охорони здоров'я, послуги освіти і охорони здоров'я, передача земельних ділянок, послуги з транзитних перевезень територією України та ін.

Базою податку на додану вартість є фактична (договірна) ціна товару чи послуги. У випадку, якщо звичайна ціна (ціна даного товару чи послуги за умови його продажу стороннім особам — які не мають жодних відносин з постачальником) перевищує фактичну більш, ніж на 20%, то базою оподаткування є звичайна ціна. Якщо товар чи послуга є імпортованою, то базою є договірна ціна, але не менша за митну вартість.

Розрахунок бази оподаткування = собівартість + прибуток + податки і збори.

База оподаткування при ввезенні придбаних іноземних товарів = митна вартість + транспортні витрати + страхування + інші витрати.

При нарахуванні ПДВ, сума ПДВ визначається:

ПДВ =

При вирахуванні ПДВ, сума ПДВ визначається:

ПДВ =

Методи нарахування ПДВ:

- Прямий адитивний метод передбачає безпосередньо оподаткування створеної на підприємстві доданої вартості. Тобто, сума податку визначається за наступною формулою (1):

(1)

ПДВ – сума податку на додану вартість;

ДВ – додана вартість;

СП – ставка податку на додану вартість.

- Непрямий адитивний схожий до прямого адитивного методу обчислення ПДВ, проте різниця полягає в тому, що оподатковується одразу не вся сума доданої вартості, а її складові (формула 2).

 

Такий метод є більш трудомістким, оскільки потребує окрім виокремлення складових доданої вартості обраховувати суму податку за кожним із них, а потім отримані результати підсумовувати.

- Метод прямого вирахування (віднімання) дозволяє обчислити ПДВ за такою формулою (3):

(3)

ПДВ – сума податку на додану вартість;

В – виручка від реалізації товарів (робіт, послуг);

М – матеріальні витрати;

СП – ставка податку.

- Метод непрямого вирахування:

ПДВ = (В*СП) – (МВ*СП).

Приклад 1. Для виробництва продукції підприємство “А” придбало сировину та матеріали у підприємства “Б” на суму 1 000,00 грн. (без ПДВ). У процесі виробництва була нарахована заробітна плата працівникам і відрахування з неї у сумі 500,00 грн. та понесені інші витрати, що пов’язані з виробництвом та збутом продукції у сумі 200,00 грн. Після оприбуткування готової продукції на склад підприємство “А” реалізувало її підприємству “В” на суму 2 500,00 грн. (без ПДВ). Прибуток підприємства становить 800,00 грн. Залишків незавершеного виробництва немає. У процесі виробництва всі виробничі запаси спожиті повністю.

Існує дві можливих ставки оподаткування — звичайна (двадцять відсотків) і нульова (відповідно, нуль відсотків).

Нульова ставка оподаткування застосовується щодо:

· експортованих товарів та супутніх експорту послуг;

· поставок для заправки або постачання морських (океанських) суден, що використовуються для діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України;

· поставок для заправки або постачання повітряних суден, що виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату;

· поставок для заправки або постачання космічних кораблів;

· поставок товарів і послуг магазинами роздрібної торгівлі, що перебувають в митній зоні (безмитними);

· послуг з перевезення пасажирів чи вантажів з митної території України за кордон.

Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць. Винятком є платники податків у яких протягом трьох послідовних попередніх років щорічний обсяг доходів не перевищував 3-х млн. грн., середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб, та вони мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток (на період з 01.04.2011 р. до 1.01.2016 р.). Такі платники податку можуть вибрати квартальний податковий період.