Види кредитів, які надаються підприємствам.

 

Кредит – це економічні відносини, що виникають між кредитором та особою, котра бере позику, з приводу одержання кредиту в грошовій або товарній формі на умовах повернення та виплати відсотків.

Необхідність кредиту для підприємств обумовлена:

1. Існування товарно–грошових відносин.

2. Розвитком спеціалізації (залежність між виробниками) та кооперування.

3. Різною тривалістю кругообігу ресурсів на підприємствах.

4. Коливаннями потреби підприємства в фінансових коштах на різних стадіях кругообігу.

5. Сезонність багатьох виробників.

Кредити, які можуть бути отримані підприємствами, класифікуються за ознаками:

1. За кредиторами (банки та інші кредитно–фінансові установи, підприємства, держава, міжнародні фінансово – кредитні установи).

2. За формами (грошова, товарна), видами (банківський, лізинговий, комерційний, державний).

3. За метою використання (що спрямовані на фінансування оборотних коштів і ОЗ).

4. За терміном надання (короткострокові (до 1 року), довгострокові).

5. За забезпеченням (забезпечені; бланкові (незабезпечені)).

6. За порядком надання:

- прямі - надаються безпосередньо одним кредитором.

- консорціальні - надаються у випадках, коли підприємству-позичальнику потрібні кошти в обсязі, який не може бути забезпечений 1 – м кредитором. В цьому випадку декілька кредиторів об’єднуються і кожен надає частину кредиту.

- позики участі - банки передають частини позики іншим кредиторам.

Забезпечені кредити гарантуються:

1. Активами підприємства (нерухоме майно, цінні папери, ТМЦ, ДЗ).

2. Правами підприємства (на землю, торгову марку).

3. Гарантіями (кошти, майно 3 – ї особи).

4. Інші забезпечення (поручительство, поліси страхових компаній).

 

Банківські кредити, що можуть надаватися підприємствам, розрізняються за видами надання та представлення гарантій на:

1. Обліковий.
2. Акцептний.	пов’язані з вексельним обігом.
3. Авальний.
4. Під цінні папери.
5. Контокорентний.
6. Овердрафт.
7. Онкольний.
8. Бланковий і іпотечний - незабезпечений

Іпотечний – під нерухомі об’єкти, нерухоме майно.

1. Обліковий – банк купує вексель, строк платежу по якому ще не настав. Кредитна угода виникає внаслідок придбання банком векселя, за яким одержувачем коштів є його клієнт. Клієнт отримує гроші в формі готівки, або переказом на поточний рахунок.

Передача векселя банку здійснюється шляхом індосаменту. Одержувачем коштів стає банк. Ця операція і має назву облік векселів. Банк може зберігати обліковий вексель до строку його погашення, а за необхідності може в свою чергу передавати вексель в НБУ за допомогою аналітичної процедури.

Економічна сутність облікових операцій складається в достроковій грошовій реалізації векселя держателем банку і перетворення комерційного кредиту в банківський. Для розрахунку різниці в номінальній вартості векселя (вартості погашення) та закупівельній вартості його (завжди менше) використовується формула дисконтної знижки.

З = , де:

N – номінальна вартість векселя;

Т – це строк в днях від дня обліку векселя до дня платежу;

С – ставка облікового кредиту.

Ця сума утримується банком одночасно з обліком векселя, а на рахунок банку надходить після погашення векселя.

2. Акцептний – виступає в якості гарантійної послуги, яка надається комерційними банками своїм клієнтам. На відміну від облікового, який надається векселедержателю, акцептний надається векселедателю (платнику по векселю). Кредитна угода оформлюється з використанням переказного векселя, в цьому документі виставник вказує платника, який повинен акцептувати вексель, тобто дати згоду провести платежі. Клієнт виставляє на банк переказний вексель. Банк його акцептує за умови, що до настання строку платежу по векселю клієнт внесе в банк суму, необхідну для погашення векселя.

Векселедавець може використати акцептований вексель як платіжний засіб для придбання товарів, оплати своїх зобов’язань та обміну в інших банках.

Облік векселя може бути здійснений в банку, що його акцептував, тоді банк стає не тільки гарантом, але й безпосереднім кредитором клієнта.

Оскільки умовою акцептного кредиту є грошове покриття суми векселя боржником до настання строку погашення векселя, банки пред’являють високі вимоги до надійності клієнта.

3. Авальний – застосовується комерційними банками в якості гарантійної послуги. Його призначення – покрити зобов’язання клієнта, якщо той не зможе виконати їх самостійно.

Він існує у вигляді різноманітних форм гарантій чи доручень. Це доручення по кредиту, гарантія платежу постачання, гарантія надання позики, податкові митні судові доручення.

4. Кредит під цінні папери (виступають заставою). Позики під заставу цінних паперів- зручна форма кредитування між кредитором та позичальником, оскільки вони засновані на відносно нескладних операціях прийняття під заставу та визначення вартості цінних паперів. Витрати зі збереження такого виду застави незначні. Комерційні банки можуть приймати цінні папери під заставу на принципах:

- юридичного права;

- та на правах справедливості.

Застава на принципах юридичного права зобов’язує клієнта передавати свої цінні папери до банку, підписувати меморандум про депозит цих цінних паперів для оформлення звичайних умов їх передання для збереження банком. Дивіденди від цінних паперів перераховуються на рахунок клієнта, але банк є юридичним власником цінних паперів на строк дії застави. Застава на принципах права справедливості – клієнт висилає до банку лише сертифікат акцій, заповнює і підписує меморандум про депозит, але без посилання на зворотну передачу цінних паперів після закінчення строку застави (пов’язано з великим ризиком для банку).

Застава під цінні папери оцінюється не за повною їх вартістю, а лише частково в залежності від ступеню їх ліквідності; в межах цієї оціночної системи і надається кредит.

Як правило, якщо державні цінні папери – 90 – 95 % розміру вартості.

Високоліквідні інші цінні папери – 80 – 85 %.

5. Контокорентний - це вид банківського кредиту, який надається клієнтам, що мають в банку поточний рахунок. Обсяг та строки позички визначаються господарськими потребами клієнта, але в межах встановленого в кредитному договорі ліміту. Він встановлюється кожному позичальнику в залежності від його фінансового стану і репутації. Обороти на поточному рахунку (платежі витратні і доходні), як правило, не співпадають за сумою, тому виникає або дебетове, або кредитове сальдо. Виникнення дебетового сальдо означає брак коштів у клієнта для забезпечення поточних платежів (необхідність в контокоренті). Цей кредит не використовується для довгострокових інвестицій, надається в різних формах:

- готівка;

- перекази;

- оплатою векселів;

- купівлею цінних паперів;

- та інше.

 

Проценти по цьому кредиту одні з найвищих (пов’язано з високим ризиком для банку).

Принципи функціонування кредиту:

1. Укладається договір контокоренту;

2. В договорі встановлюється строк виведення сальдо;

3. В договорі обумовлюється % ставка по кредитовому сольдо % нижчі ніж по дебетовому.

4. Крім % ставок банк бере комісійні платежі за банківські послуги.

6. Овердрафт – це особлива форма контокоренту.

Сутність - банк дозволяє клієнту мати дебетове сальдо на його поточному рахунку протягом короткого терміну. На відміну від контокоренту заборгованість у вигляді овердрафту може не оформлятися особливою угодою. Тому банк завжди може відмовити в оплаті рахунків, що перевищують наявні кошти на рахунку клієнта.

7. Онкольний – це короткостроковий кредит, який повинен повертатися позичальником по першій вимозі банку видається забезпечення цінних паперів або товарів. Погашається позичальником з попередженням за 2 – 7 діб. Ставки % по такому кредиту нижчі, ніж по інших позичках; з точки зору повернення та забезпечення цей кредит вважається одним з більш ліквідних статей активу банку.

Банк відкриває спеціальний рахунок під заставу і в межах суми цієї застави сплачує рахунки клієнтам. При неповерненні кредиту застава реалізується.

Методи кредитування:

- по обороту;

- по залишку.

При кредитуванні по обороту позичка безпосередньо має участь в оплаті матеріальних цінностей, що надходять до покупця і витрат, які ним проводяться. Кредит надається при оплаті рахунків постачальникам, а повертається за рахунок й по мірі надходження виручки від реалізації продукції або регулярними перерахуваннями з розрахункового рахунку підприємства боржника (контокорентний).

Кредитування по залишку здійснюється на покриття тимчасових залишків матеріальних цінностей і невідшкодованих витрат. Здійснюючи кредитування по залишку, банк визначає суму кредитування в залежності від розміру сукупного забезпечення кредиту, тобто враховується не надходження і використання цінностей та не нарощування і зниження витрат, а кінцевий наслідок їх руху – залишок на певну дату. При такому кредитуванні позичка має компенсаційний характер. Оскільки придбання матеріальних цінностей і проведення витрат здійснюється з розрахункового рахунку підприємства, а потім підприємством отримуються в банку кошти у вигляді кредиту як компенсація. Позички повертаються періодично, згідно умов договору з розрахункового рахунку підприємства або вимогами – дорученнями.

Організація кредитування.

 

Для отримання кредиту позичальник подає до банку наступні документи:

1. Заява на отримання кредиту.

2. Баланс та звіт про фінансові результати на останню дату (квартал).

3. Статут організації (для клієнтів інших банків).

4. Техніко – економічне обґрунтування.

5. Забезпечення кредиту.

Наступний етап передбачає вивчення платоспроможності клієнта та вивчення ризику за наданою позикою.

3-й етап полягає в підготовці до складання кредитного договору (структурування позики) визначається вид кредиту, сума, строк, спосіб видачі, погашення, забезпечення і розмір позичкового проценту.

Визначення вартості кредиту.

Реальна вартість кредиту:

РВК = * 100%, де:

СП – сума сплаченого %;

МК – сума мобілізованих коштів за рахунок кредиту.

1. Якщо % виплачується одночасно з погашенням кредиту.

Сума виданого кредиту 100 грн. на 1 рік під річний % - 15 %.

РВК = *100 % = 17,6 %

2. Якщо % сплачуються авансом, то діє грошова застава. Попередня умова + банк бере грошове забезпечення кредиту обсягом 10 %.

РВК = * 100 % = 20 %

Способи погашення.

Якщо % сплачуються одночасно з погашенням кредиту для визначення суми повернення використовується формула майбутньої вартості.

При простому нарахуванні %:

FV = PV * (1 + r * n)

При складному:

FV = PV * (1 + r)ⁿ

Якщо погашення кредиту відбувається рівномірними платежами протягом визначеного періоду необхідно розрахувати одноразову суму повернення.

PV = A

A =

Кредит не видається на такі цілі:

1. Покриття збитків.

2. Формування уставного фонду (статутного).

3. Купівлю цінних паперів.