Причини та умови необережних злочинців 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Причини та умови необережних злочинців



Необережні злочини є невіддільною складовою загальної злочинності, самостійним видом у її структурі, а також закономірним явищем у суспільстві.
Необережна злочинність багатогранна. Необережні злочини вчиняють у багатьох сферах суспільного життя. Шкода від таких злочинів (кількість травмованих і матеріальні збитки) дуже велика й перевищує шкоду від умисних злочинів. Водночас небезпека особи злочинців, які вчиняють необережні злочини, значно менша, аніж злочинців, які вчиняють умисні злочини.
Необережні злочини пов’язані з порушенням певних правил поведінки, більшість з яких зафіксовані й регламентовані у відповідних законах та підзаконних нормативних актах, а також правил поведінки в побуті.
Необережна злочинність, на жаль, є вічною і з розвитком науково-технічного процесу має тенденцію як до кількісного збільшення, так і до збільшення її проявів та шкоди від її наслідків. Достатньо пригадати катастрофу на Чорнобильській АЕС, що спричинилася через необережні злочинні дії.
Основні види необережних злочинів пов’язані з такими порушеннями правил безпеки:
- при використанні техніки у промисловості, будівництві, сільському господарстві (ст. 267, 271-275 КК України);
- при охороні природи і використанні її ресурсів (ст. 236, 237, 239-245, 247, 250, 251 КК України);
- при експлуатації транспортних засобів (ст. 276, 286-288, 291 КК України);
- при охороні або збереженні майна (ст. 196, 197, 270 КК України);
- у службовій діяльності (ст. 367 КК України);
- при використанні професійних обов’язків (крім названих випадків) і норм поведінки в побуті, а також правил, що захищають життя і здоров’я особи (ст. 119, 128, 131, 140, 264 КК України).
Найнебезпечнішими за наслідками є необережні злочини при взаємодії людини з технікою.
Необережний злочин — це передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), вчинене в результаті злочинної самовпевненості або недбалості.
Необережна злочинність — це сукупність необережних злочинів, що вчинені в державі або регіоні за певний період часу (найчастіше за рік).
У загальній структурі злочинності необережна становить 10-15 %. Структура необережних злочинів така: порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту (до 80 %), порушення правил охорони майна, службова недбалість (близько 10 %), порушення правил охорони праці й техніки безпеки (5 %), необережні злочини проти особи (4 %). Окремі необережні злочини мають високу латентність.
Обсяг необережної злочинності залежить від позиції законодавця до того, що треба криміналізувати, а що ні. Нині перелік необережних злочинів має тенденцію до збільшення через появу нових технологій, речовин, процесів у науці й техніці, що здатні не тільки бути корисними, а й призводити до побічного ефекту та великої шкоди.
Нагадаємо, що в необережних злочинах діяння може бути вчинене з необережності, але частіше його вчиняють умисно. Ставлення ж особи до наслідків діяння завжди необережне, і ці наслідки винний легковажно розраховує відвернути або не передбачає їх настання, хоча повинен був і міг передбачити.
В окремих випадках з превентивною метою законодавець встановив відповідальність лише за факт порушення певних правил і норм поводження з автомобілями, механізмами, речовинами (ч. 1 ст. 267, ч. 1 ст. 272, ч. 1 ст. 274 КК України), якщо лише факт порушення вже створює загрозу таких тяжких наслідків. Проте вивчення судової практики показує, що такі справи трапляються дуже рідко, хоча такі порушення в житті непоодинокі. Тому в більшості випадків законодавець обмежується встановленням адміністративної відповідальності тільки при порушенні правил без тяжких наслідків (наприклад, ст. 121-124, 128 КАП України).
Розглянемо особливості необережної злочинності порівняно із злочинністю умисною.
1. Ці види злочинності відрізняються за формою вини, а отже, за психологічним механізмом вчинення злочину. Відмінність полягає у ставленні суб’єкта до вчинення діяння і його наслідків (до останніх ставлення тільки необережне).
2. Різняться ці види злочинності за соціально-психологічними причинами їх вчинення і характеристикою особи злочинця. Якщо суб’єкт умисних злочинів прямо або опосередковано протиставляє власну волю інтересам суспільства, то соціально-психологічною причиною необережних злочинів є неуважність, безвідповідальне ставлення до існуючих в суспільстві правил поведінки. Тому загалом суб’єкт необережних злочинів має значно менший ступінь моральної шкідливості, аніж суб’єкт умисних злочинів.
3. Сфера діяльності, де вчиняються ці злочини. Необережні злочини вчиняють на виробництві, у транспорті, у сфері управління, побуту тощо. Там же можуть бути вчинені й умисні злочини, але перші порушують правила, норми, приписи, звичаї, що зумовлюють нормальний перебіг виробничих і побутових процесів.
4. Ці злочини різняться за характером наслідків. На відміну від умисних злочинів, при вчиненні яких наслідки свідомо завдаються суб’єктом і, отже, спостерігається певна пропорційність між “злою волею” злочинця й тяжкістю завданої ним шкоди, при необережності такої пропорційності немає. При вчиненні необережного злочину характер завданої шкоди визначається не так ступенем моральної ушкодженості особи, як сферою діяльності суб’єкта, характером знарядь і засобів, які він використовує, ситуацією, в якій вчиняється діяння, а також іншими обставинами, які можуть бути випадковими для суб’єкта. Тому в необережній злочинності часто спостерігається розрив, певна суперечність між особою злочинця (його соціально-моральною характеристикою) і тяжкістю наслідків, що настали [36].
Як зауважувалось раніше, у народному господарстві й побуті збільшується кількість і підвищується потужність джерел підвищеної небезпеки, інтенсифікується вплив на природне середовище. Водночас підвищується психологічна напруженість у суспільстві, збільшується кількість нервових і психічних захворювань, стресів, тривожності серед людей. Це спричинює підвищення рівня необережних злочинів, а їх наслідки за тяжкістю, як зазначалося, перевершують наслідки умисної злочинності. Так, загиблих внаслідок автотранспортних злочинів, злочинів, пов’язаних з порушенням вимог законодавства про охорону праці, злочинів у вигляді порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки та інших необережних злочинів значно більше, ніж внаслідок умисних вбивств.
Дедалі гостріше відчувається “внесок” необережної злочинності в соціальну напруженість суспільства. Крім чорнобильської трагедії, наслідки якої неможливо виміряти, зазначимо катастрофи на шахтах, що постійно відбуваються, забруднення довкілля: землі, атмосферного повітря, морів, знищення лісових масивів тощо.
Необережні злочини відіграють роль умов у вчиненні багатьох умисних злочинів, насамперед злочинів проти власності.
Серед необережних злочинців переважають чоловіки (хоча серед порушень правил безпеки дорожнього руху збільшується чисельність жінок-водіїв) ближче до середнього віку.
До морально-психологічних якостей необережних злочинців належать: приглушення почуття відповідальності, егоїзм, нехтування вимогами закону і правилами, коли це вигідно і зручно, професійних знань, вмінь, навичок. Отже, для необережних злочинців характерна легковажно-безвідповідальна або егоїстично-споживча поведінка.
Слабкий контроль і терпимість з боку суспільства до порушень, низька самодисципліна (коли неодноразово вчинені порушення не затавровуються) — усе це вбирає в себе майбутній необережний злочинець.
Необережних злочинців поділяють на ситуативних, нестійких і злісних.

46 Загальна характеристика жіночої злочинності

Історично для жінок існувало набагато більше заборон, ніж для чоловіків, причому найчастіше виконання тих же діянь чоловіками не вважалося відхиленням від норми.
Так, на Таїті жінкам заборонялося торкатися до зброї, на Маркізьких островах злочином вважалося поява жінки на кораблі, а в Стародавній Юдеї жорстоко каралося носіння жінками чоловічого одягу [3].
Нерідко жінки ставали жертвами не тільки порядків і традицій суспільства, а й просто упереджень: сотні тисяч жінок були спалені на вогнищах інквізиції за звинуваченням у чаклунстві. Останній факт можна пояснити існуючим тоді думкою про спочатку порочної природи жінок.
Жінки багатьох розвинених країн сьогодні ведуть боротьбу за рівні з чоловіками права. Рівноправність підлог визнається одним з неодмінних атрибутів демократичного суспільства. Рівні права мають на увазі рівну відповідальність за вчинені дії.
У Російській Федерації на сьогоднішній день, незважаючи на переважання серед населення частки жінок, чоловіків серед злочинців у 6 разів більше. У той же час спостерігається зростання частки жінок-злочинниць в загальному числі злочинців (приблизно на 5% за останнє десятиріччя), що пов'язано із загальним підвищенням соціальної активності жінок.
Говорячи про жіночу кримінальної мотивації, необхідно відзначити, що в нормальних умовах жінки практично не роблять злочинів. Найчастіше на вчинення злочинних діянь їх штовхають драматичні обставини власного життя. Сучасний темп і стиль життя змушують жінок брати на себе традиційно чоловічі функції, що призводить до сприйняття ними елементів чоловічої культури, дозволяє їм самоутверджуватися, але при цьому залишає глибоку психологічнунезадоволеність і відчуття провини. Звідси почуття ворожості світу, невпевненість і, як наслідок, ймовірна захисна агресія, жорстокість, соціальна дезадаптація.
Особливості жіночої психіки в поєднанні з психічними відхиленнями породжують іноді такі жахливі злочини, як дітовбивство. Відомо, що вбивство жінкою власного немовляти сприймається нею як символічне самогубство.
Щороку реєструється близько 220 таких злочинів. У порівнянні з 1920-ми роками число дітовбивств зросла в 3 рази: жінка не ставиться до свого немовляті як до істоти, яка має право на власну, окрему від матері, життя.
Вбивство дитини сприймається нею як вбивство частини самої себе. У результаті блокування можливості прояву описаної вище агресії зовні, тобто гетероагрессіі, виявляється аутоагресія, яка може виражатися в тому числі і у вчиненні злочину [4]. Дітовбивство іноді може відбуватися як реакція на згвалтування, а також обумовлюватися особливостями психічного стану жінки в момент пологів і відразу після них.
До числа інших негативних тенденцій у структурі жіночої злочинності відносяться:
· Зростання частки скоєних жінками тяжких злочинів;
· Зростання професіоналізму та організованості жіночої злочинності (все частіше лідерами злочинних угруповань є жінки);
· Зростання числа вбивств жінками дітей старшеговозраста (вбивство дочки на грунті ревнощів до співмешканця, вбивство дітей коханця з целькустраніть перешкода для залишення ним родини, вбивство власних дітей, які опинилися перешкодою для створення нової сім'ї і т. д.);
· Зростання числа співучасті в згвалтуванні (на грунті ревнощів, помсти, заздрості).

47 Особистісні властивості жінок що вчинили злочин

Структура жіночої злочинності суттєво відрізняється від чоловічої.
Це зумовлено соціальною роллю жінки у сучасному суспільстві, професіями, які частіше вибираються представницями слабкої статі (торгівля, громадське харчування, постачання).
Найпоширеніші злочини жінок - крадіжки (15% у структурі злочинності жінок) [5], розкрадання чужого майна шляхом привласнення або розтрати (18-20%), обман споживачів (13-14%). У загальному числі злочинів, пов'язаних з обманом споживачів, частка жінок становить 80%, з шахрайством - 41%.
Дані злочину входять в область так званого жіночого злочинного професіоналізму. Для жінок-злочинниць також характерно утримання місць розпусти, звідництво. Неухильно зростає кількість фактів торгівлі наркотичними речовинами, замовних вбивств, торгівлі неповнолітніми.
На жінок-злочинниць припадає 12% вбивств, 8% грабежів, 5% необережних злочинів.
Найбільш значна частина злочинів скоюється жінками у віці до 30 років (близько 48%), проте з окремих видів злочинів даний показник зміщується в ту чи іншу сторону: так, вік жінок, засуджених за одержання хабарів і великі розкрадання, зазвичай знаходиться в інтервалі 30 - 40 років. На дані види злочинів припадає і найбільша частка жінок з середньою спеціальною та вищою освітою, а також мають спеціальність.
Дослідження кількості судимостей чоловіків і жінок виявляє наступну тенденцію: при невеликій кількості судимостей частка чоловіків значно перевищує частку жінок, але в групах з великою кількістю судимостей їх питомі частки вирівнюються. Так, у разі п'яти судимостей число чоловіків на 60% перевищує кількість жінок, в той час як при дев'яти судимості спостерігається 17% переважання жінок.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-30; просмотров: 190; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.202.90.91 (0.065 с.)