Класифікація попереджувальних заходів

При наявності великої кількості класифікацій попереджувальних заходів основною являється класифікація за наступними підставами: за рівнем попереджувальної діяльності; • за її обсягом і територіальним масштабом; • за характером попереджувальних заходів; • за об’єктом впливу і суб’єктом виконання. Виділяють два основні рівня попередження злочинів: загальносоціальний і спеціально-кримінологічний. Попередження злочинів на загальносоціальному рівні здійснюється в результаті сукупності економічних, ідеологічних, правових та інших заходів. Це підвищення життєвого рівня громадян, розвиток демократії, прозорість, гласність діяльності державних інституцій, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, громадських організацій, підприємств різних форм власності, суспільної активності населення (а не тільки політичної), підвищення рівня освіти і культури, правової свідомості. Подібні заходи не мають безпосередньої спрямованості на боротьбу зі злочинністю, але вони створюють передумови, які протистоять появі причин і умов злочинності. Проблема підвищення рівня навчання в школі має і кримінологічний аспект, оскільки більшість злочинців погано начались у школі, не мають середньої освіти. Спеціально-кримінологічне попередження злочинності складається із заходів, які безпосередньо направлені на усунення причин і умов вчинення злочинів. Специфіка таких заходів попередження злочинності полягає (на відміну від загальносоціальної профілактики) в їх спеціальному призначенні і цілеспрямованості на усунення конкретних криміногенних факторів. Спеціально-кримінологічні заходи цілком обумовлені наявністю злочинності (загальносоціальні заходи будуть здійснюватись незалежно від криміногенних факторів), її станом, характером діючих криміногенних факторів. Одночасно загальносоціальні та спеціально-кримінологічні фактори тісно пов’язані. Особливе місце у сфері спеціально-кримінологічного попередження займає кримінально-правова боротьба зі злочинністю – виявлення осіб, що вчиняють злочини, їх покарання, виправлення і перевиховання. Незважаючи на те, що така діяльність здійснюється з приводу уже вчиненого злочину, її соціальне призначення полягає в попередженні нових злочинів, утримання від вчинення злочинів інших нестійких членів суспільства. Інколи притягнення до кримінальної відповідальності за деякі злочини (незаконне виготовлення, носіння зброї) є способом попередження більш тяжких злочинів. Спеціально-профілактичне значення мають і деякі види додаткових покарань, які дозволяють усувати криміногенні ситуації (позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю). За об’ємом застосування попереджувальні заходи поділяються на такі, що здійснюються: а) в межах усього суспільства; б) в межах певних соціальних груп (неповнолітніх); в) відносно визначеного контингенту осіб (рецидивність); г) відносно причин і умов, що сприяють вчиненню злочину певною особою (індивідуальна профілактика). Індивідуальна профілактика часто містить у собі елементи морально-суспільного або державного примусу, тому важливо правильно визначити, по відношенню до кого, в яких випадках і які саме заходи індивідуальної профілактики можуть застосовуватись. З урахуванням цього необхідно диференціювати: – заходи по відношенню до тих, хто вже скоїв злочин, з метою виправлення, перевиховання і недопущення рецидиву; – заходи по відношенню до тих, хто злочину не вчинив, але характеризується антисоціальною поведінкою (порушує громадський порядок, пиячить, бомж); – заходи по відношенню до тих, хто не проявив себе негативно, але опинився в ситуації, яка може вплинути на його поведінку (несприятлива обстановка в сім’ї). За територіальним масштабом застосування попереджувальні заходи можуть бути: а) загальнодержавними; б) регіональними (область); в) місцевими (місто, село, регіон). За характером профілактичні заходи класифікуються: • на господарсько-економічні – полягають в усуненні криміногенних факторів за допомогою економічних засобів (підвищення життєвого рівня населення, житлово-побутових умов, розширення матеріальної бази, організації дозвілля); • соціально-політичні – полягають в удосконаленні суспільних відносин, розширенні демократії, підвищення суспільної активності членів суспільства; • ідеологічні – полягають у формуванні життєвої позиції, що втілює моральні вимоги суспільства; • організаційно-управлінські – пов’язані головним чином із вдосконаленням діяльності різних інститутів громадських організацій з метою своєчасного попередження і усунення появи криміногенних факторів, використання максимальних можливостей відповідного органу і організації для профілактичної роботи; • технічні – заходи, що містять різні засоби і пристосування, які ускладнюють скоєння злочинів (сигналізації, запираючі пристрої); • правові заходи – полягають у встановленні нормативними актами певних заборон і обмежень (придбання, носіння зброї), прав і обов’язків організацій, установ, посадових осіб щодо участі в попередженні злочинності взагалі або конкретних злочинів, зокрема. Важливими видами класифікації попереджувальних заходів є їх розмежування за об’єктом впливу, тобто за видами злочинів і специфікою їх причин і умов, на які цей вплив направлено, а також за суб’єктом профілактичної діяльності.