Причини і умови жіночої злочинності

Багато вчених ставили собі за мету пояснити феномен жіночої злочинності. У наукових колах досі ведуться суперечки щодо психологічної або вродженої біологічної природи жіночої злочинності, її екзо-або ендогенного.
Теорії ендогенної злочинності пояснюють явище жіночої криміналізації, грунтуючись на психогенетических факторах. Відомо, що один із засновників кримінології Ч. Ломброзо висловив думку про психічну схильності всіх жінок до вчинення злочинів. Так, навіть випадкові злочинниці, на його думку, «виявляють, завдяки життєвим умовам, ту частку моральної збоченості, яка властива кожній жінці, яка перебуває в ній у звичайних умовах в прихованому стані» [6].
Прихильники біологічної кримінології вбачають причини жіночої злочинності у фізіологічних і біологічних особливостях людини. Зокрема, деякі вчені даної школи пояснюють жіночу агресивність через аномалії хромосомного набору. Так, в нормі статеві хромосоми жінки повинні бути виду «хх», а в чоловіка «ху». Причиною жіночої агресивності вчені вважають наявність у деяких жінок хромосомного набору типу «ХХУ», тобто наявність у них «зайвої» чоловічої хромосоми. Автори ендокринних біологічних теорій знаходять витоки агресивності в аномаліях функціонування залоз внутрішньої секреції і виробленні ними підвищеної кількості речовин, що викликають нервозність і агресивність, таких як тестостерон.
Однак прямої кореляції між кількістю судимостей і біологічними задатками жінок не виявлено. Цілком ймовірно, що останні впливають на жіночу злочинність непрямим шляхом: особливості фізіології жінок обумовлюють їх роль у суспільстві та надають таким чином вплив на поведінку жінки, в тому числі злочинне[7].
Фактори, що є причинами жіночої злочинності, можна розбити на чотири групи [8]:
1) несприятливі процеси в області культури, зміна поняття жіночої культури, підміна її різними сурогатами;
2) соціально-політична ситуація в країні;
3) професійна діяльність жінок;
4) сімейне життя і побутова сфера;
До першої групи факторів відносяться:
· Недооцінка суспільством значимості споконвічно жіночих функцій (народження і виховання дітей, ведення домашнього господарства, рукоділля і т. п.);
· Пріоритет чоловічих видів діяльності (державна служба, виробництво, комерція);
· Порочність жіночого руху, заохочує виконання жінками чоловічих функцій.
Ці фактори призводять до поступової втрати жіночої культурою таких явищ, як жіночність, кроткость, ніжність, милосердя.
У другу групу можна включити:
· Підвищену криміногенність культури, нав'язуваної засобами масової інформації;
· Криза економіки, зубожіння значної частини населення, безробіття (причому частка жінок серед безробітних складає 80%);
· Кримінальний раціоналізм буття, тобто обмеження можливості забезпечити нормальне життя законними способами;
· Невпевненість в завтрашньому дні, що провокує наркоманію і алкоголізм.
Окремо слід згадати міжнаціональні конфлікти, що представляють собою одне з найбільш криміногенних явищ. В результаті військових конфліктів жінки втрачають чоловіків, родичів, місце проживання. Самотні жінки та дівчата часто стають об'єктом знущань, наслідком чого, як правило, стає важка психологічна травма і значно знижується можливість контролю за вчинюваними діями.
До генеруючим жіночу злочинність факторів, пов'язаних з трудовою діяльністю (третя група), відносять:
· Недоліки правового регулювання жіночої праці (проблеми працевлаштування, невідповідні умови праці, нижча в порівнянні з чоловіками заробітна плата);
· Недостатню соціальну підтримку працюючої жінки (неналежна охорона праці, відсутність турботи про дітей співробітниці і соціальних пільг).
Факторами, пов'язаними з сімейної та побутовою сферою (четверта група), є:
· Сімейні конфлікти (в батьківській або власної сім'ї);
· Негативний вплив чоловіка або співмешканця (підбурювання до злочину);
· Відсутність постійного місця проживання;

49 Фактори жіночої злочинності

Розглядаючи основні причини злочинності, слід мати на увазі, що вони пов´язані з багатьма соціальними явищами і процесами. Тому помиляються ті юристи-кримінологи, які детермінацію злочинності зводять лише до причин і умов, оперуючи тільки термінами «причини та умови злочинності».

Щоб уникнути цієї помилки, детермінацію злочинності слід уявляти ширше, включаючи до неї зв´язки з усім спектром соціальних явищ, називаючи їх сукупність термінами «фактор», «криміногенні фактори». Цей термін (від лат. factor) - означає рушійну силу якого-небудь явища, таку, що обумовлює його характер. Отже, криміногенні фактори - це родове поняття, яке включає в себе всі види криміногенної детермінації.

Фактори злочинності слід розрізняти за їх змістом і характером «механізму» впливу на неї.

За змістом їх можна розподілити на економічні, соціальні, суспільно-психологічні, негативно-правові, організаційно-управлінські та інші криміногенні фактори. До останніх належать несприятливі природно-кліматичні умови, факти самого існування в суспільстві злочинності, а також інших явищ, що створюють тло злочинності. Усі перелічені криміногенні фактори різного змісту в своїй сукупності детермінують, обумовлюють злочинність.

Що стосується «механізму» впливу на злочинність організаційно-управлінських і негативно-правових факторів (маються на увазі порушення принципів кримінальної юстиції в широкому розумінні слова), то вони, впливаючи на злочинність, не породжують її, а тільки сприяють її зберіганню, існуванню та відтворенню у суспільстві.

Наступну сходинку в ієрархії криміногенних детерміністичних зв´язків займають загальні причини та умови окремих видів злочинів,

тобто причини та умови, що є загальними для того чи іншого виду злочинів. їх сукупність також можна назвати криміногенними факторами. Йдеться, наприклад, про фактори вбивств, хуліганства, хабарництва і т. ін. (не про конкретні акти вбивств, хуліганства, хабарництва, а про фактори цих видів злочинів у цілому).

Наявність у суспільстві криміногенних факторів, що обумовлюють і визначають збереження в ньому окремих видів (груп) злочинів, так само як і злочинності в цілому, є результатом існування і прояву суперечностей суспільного розвитку. Інакше і не може бути, оскільки окремі види злочинів становлять частину злочинності. А, як відомо, фактори частини явищ певною мірою збігаються з факторами у цілому.

Втім кожному виду (групі) злочинів відповідає, так би мовити, свій «набір» негативно-соціальних явищ і процесів, які їх детермінують. Так, корисливі злочини беруть свій початок переважно в проявах суспільних суперечностей економічного характеру; хуліганство обумовлюється суперечностями суспільно-психологічного характеру (наявністю в повсякденній свідомості окремих громадян і соціальних груп таких звичаїв та проявів, як неповага до суспільства і особистої гідності людей, прояви цинізму, бешкетування і т. ін.); в основі службових злочинів лежать неповага до суспільних інтересів на догоду своїм особистим, прояви формалізму, бюрократизму, прагнення до наживи, невиконання службових обов´язків, неповага до закону тощо.

На рівні конкретних одиничних злочинів установлюються не криміногенні фактори, а виявляються причинно-наслідкові комплекси, що їх обумовлюють (безпосередні причини, умови, життєві ситуації та інші види прямого впливу на особу зовнішнього середовища).

Цій проблемі автори присвятили шостий розділ підручника, але після розгляду питання про особу злочинця, бо особа є важливою ланкою серед обставин, які обумовлюють конкретний одиничний злочин.

50 Особливості протиправної поведінки жінок