Умови і механізм несприятливого морального формування особи

На процес формування особи людини, яка в подальшому вчиняє злочин, визначально впливають негативні особливості макро- та мікросередовища, де ця людина постійно перебуває і здійснює свою діяльність. До явищ макросередовища належать особливості економічного розвитку, політичні погляди та концепції, що панують як на загальнодержавному рівні, так і на рівні окремих регіонів, певних соціальних груп. Частина соціального середовища, з якою індивід (людина) підтримує прямі та безпосередні контакти, є ні чим іншим, як мікросередовищем цієї людини. На особу впливають і в кінцевому підсумку виявляються в причинах злочинної поведінки фактори соціального середовища як на макро-, так і на мікрорівні, тим більше, що відмінність між мікро- та макросередовищем відносна: те, що для одного індивіда є колом його безпосереднього та прямого спілкування — мікросередовищем, для іншого може бути обставиною макросередовища.
Макро- та мікросередовище людини змінюються, іноді навіть дуже суттєво. Зміни макросередовища майже не залежать від можливостей і бажання окремого суб'єкта, а зміни мікросередовища зумовлюються бажаннями суб’єкта в їх поєднанні з відповідними об’єктивними факторами. Саме мікросередовищу належить визначальна роль у механізмі формування особи людини. Розглянемо основні складові мікросередовища, які найактивніше і найістотніше впливають на формування особи.
Насамперед таким соціальним середовищем, що вирішально впливає на формування особи, є сім'я, яка впливає на людину з моменту її народження. Якщо сім’я впливає позитивно, то особа дитини формується в позитивному плані, і навпаки. Вплив сім’ї може відбуватися у двох основних варіантах: шляхом педагогічного, виховного впливу, спрямованого на формування у дитини певних моральних принципів і способів поведінки; через стихійний вплив на особу образу життя, що притаманний сім’ї. На формування особи в дитячому та юнацькому віці негативно впливають різні фактори й обставини, основними з яких є такі:

негативні форми поведінки безпосередньо в сім'ї (пияцтво, скандали, бійки, наркоманія, деспотизм старших і фізично розвиненіших членів сім’ї тощо);

відсутність психологічного, емоційного контакту між батьками й дітьми, а також між батьками

відсутність належного контролю за поведінкою дітей;

збочені уявлення про виховання дітей в умовах “ринкової економіки”, прищеплення дітям поглядів про необхідність збагачення будь-якими шляхами, у тому числі й злочинними.

Існуюча в сім’ї система відносин і типові варіанти поведінки сприймаються підлітками як зразок поведінки, певна рекомендація.
Негативні риси характеру особи формуються не лише у проблемних сім’ях, а й у зовнішньо благополучних сім’ях, де культивуються жадоба до влади і психологія всемогутності грошей.

Важливим фактором негативного формування особи є вплив найближчого побутового оточення — друзів, знайомих, сусідів і компаній, з якими суб'єкт контактує постійно й безпосередньо. Залежно від пануючих у побутовому оточенні установок, ціннісної орієнтації, спрямованості, ставлення до законослухняної поведінки тощо воно може становити криміногенне середовище.
Деформуючий вплив на особу можуть чинити як окремі особи, так і групи осіб, особливо такі, що створюються за територіальною, національною або клановою ознакою. Найістотніше криміногенні групи впливають на неповнолітніх. Криміногенна небезпека негативного впливу на особу виходить і від окремих неформальних об’єднань молоді з антисоціальною спрямованістю. Норми і критерії, що є звичними в колі неформального спілкування особи, стають для неї обов’язковими такою мірою, що вона сприймає їх некритично і навіть всупереч своїм оцінкам і установкам. Тому у вчиненні такою групою злочину можуть брати участь особи, які б самостійно ніколи не вчинили злочину.
Негативно впливають на формування особи й недоліки сучасної системи освіти і суспільно-виховної роботи.
Суттєве кримінологічне значення має також своєчасне формування професійних інтересів та схильностей у підлітків і юнацтва. Якщо професійне самовизначення формується в позитивному плані під впливом батьків, школи та інших позитивних елементів мікросередовища, то воно сприяє законослухняності особи. І навпаки, що менше суб’єкт зорієнтований на професійну зайнятість, то більшою мірою можлива його криміналізація.

Недоліки у формуванні професійної орієнтації суб’єкта, що формують у нього неадекватне ставлення до праці, що само по собі має негативне кримінологічне значення, можуть підсилити негаразди у трудових колективах, де спостерігаються пияцтво, кругова порука, порушення трудової дисципліни, крадіжки тощо.

Несприятливо впливає на особу і некваліфікована, важка фізична праця. Вона не потребує професійного вдосконалення, підвищення освітнього рівня та культури й обмежує перспективні уявлення суб'єкта про майбутнє.
До умов негативного формування особи належать також відсутність необхідних побутових умов, уваги з боку адміністрації до проблем працівників, низький рівень правової освіти.

На формування особи негативно впливає ще й кримінальна субкультура з її злодійськими традиціями, збоченими поняттями про честь, товариство, жаргоном та іншими атрибутами, яка останнім часом виявляється серед широких верств населення.
Специфічну роль у механізмі злочинної поведінки відіграють психічні аномалії особи, які не виключають осудності. Наслідками наявності таких аномалій у осіб можуть бути їх підвищена навіюваність, емоційна нестриманість, конфліктність, агресивність, позбавлення можливості реально оцінити ситуацію. Ці емоційно-інтелектуальні деформації особи за певних обставин можуть спровокувати суб’єкт на вчинення злочину. Але водночас необхідно враховувати, що психічні аномалії та пов’язані з ними негативні риси особи, що реалізуються в механізмі індивідуальної злочинної поведінки, здебільшого не є вирішальними у такій поведінці. Найістотнішими є якості особи, сформовані в неї у процесі життєдіяльності.
А. Зелінський, не заперечуючи впливу соціальних факторів на формування особи, наголошує, що соціально значущі властивості особи формуються на фундаменті, що закладений природою. На думку вченого, на формування особи вирішальний вплив чинять біологічні фактори — стан генотипу нації, вроджені патології і відхилення психіки, тілесні аномалії.

30 Поняття конкретної життєвої ситуації та її різновиди

Конкретна життєва ситуація (КЖС) – це обставини життя або події, з якими зіштовхнулася людина безпосередньо перед вчиненням злочину і вони вплинули на її мотивацію та прийняття рішення діяти у певний спосіб. Отже, конкретну життєву ситуацію утворюють події та обставини, що зачіпають інтереси людини, впливають на вибір варіанту поведінки. Вони мають відбутися напередодні чи безпосередньо перед вчиненням злочину. За своїм змістом та значенням для сприйняття конкретною людиною події і обставини бувають як ординарними та і неординарними. Об’єктивний зміст подій, що відбуваються та їх суб’єктивне значення можуть не співпадати. Приміром, правомірне зауваження особі, яка у нетверезому стані чіпляється до перехожих у громадських місцях – іноді неадекватно оцінюється як повчання та образа і призводить до конфлікту із застосуванням насильства над захисником суспільної моралі. У даному випадку, не стільки сам факт зауваження, скільки його вразливе сприйняття діючим суб’єктом вплинули на імпульсивну реакцію цілеспрямованої агресії. Адекватність оцінки змісту ситуації злочинцем залежить від швидкості перебігу подій, його психічного стану, попередніх відносин між учасниками взаємодії, поведінки протилежної сторони, налаштованості на пошук конструктивного виходу з неї або навпаки – схильності перебільшувати гостроту проблеми, нагнітати емоційну напругу, вдаватися до поспішних безальтернативних рішень. Неадекватне оцінювання ситуації звужує вибір можливих варіантів виходу з неї, дає волю емоціям та виробленим минулим досвідом поведінковим установкам.

Різноманітність конкретних життєвих ситуацій доцільно класифікувати за джерелом їх

виникнення, змістом та характером впливу на діючого суб’єкта (А.Ф, Зелінський, 2000).

За першим критерієм ситуації бувають: а) створені самим злочинцем, наприклад, організація збору благодійних коштів на допомогу постраждалим на майдані з метою їх подальшого привласнення); б) створені за ініціативою інших осіб (виконання ролі пособниці жінкою, яка на проїжджій частині імітує поломку власного автомобіля з метою розбійного нападу її співучасників-чоловіків на водіїв транзитного транспорту); в) утворені надзвичайними подіями, стихійними лихами, техногенними катастрофами (тимчасова воєнна окупація окремих територій, повені, пожежі, землетруси, масштабні аварії, що сприяють безкарному вчиненню злочинів проти власності).

За змістом КЖС поділяють на криміногенні та не криміногенні. Криміногенними називаються ситуації, що позитивно впливають на мотивацію та прийняття рішення про вчинення злочину за сприятливих на даний час обставин. Некриміногенні ситуації не справляють такого впливу на свідомість, волю і почуття людей. Різновидами криміногенних ситуацій є проблемні та конфліктні. Проблемні ситуації мають місце у разі, коли особа стикається з складнощами на шляху до подолання дійсних чи уявних перешкод. Наприклад, відсутність коштів повертати кредит, скоріш за все, підштовхне особу до вчинення корисливого злочину, тоді як небажання віддавати кредит – може стати приводом до вбивства кредитора з корисливих мотивів. Дійсно проблемною є ситуація відчаю батьків онкохворої дитини, яка вмотивовує на пошук коштів для лікування у будь-який, у тому числі протиправний спосіб. Уявно проблемною буде ситуація, пов’язана із бажанням неповнолітніх володіти престижними речами, які є у небагатьох їхніх ровесників.

Конкретна життєва ситуація (КЖС) – це обставини життя або події, з якими зіштовхнулася людина безпосередньо перед вчиненням злочину і вони вплинули на її мотивацію та прийняття рішення діяти у певний спосіб. Отже, конкретну життєву ситуацію утворюють події та обставини, що зачіпають інтереси людини, впливають на вибір варіанту поведінки. Вони мають відбутися напередодні чи безпосередньо перед вчиненням злочину. За своїм змістом та значенням для сприйняття конкретною людиною події і обставини бувають як ординарними та і неординарними. Об’єктивний зміст подій, що відбуваються та їх суб’єктивне значення можуть не співпадати. Приміром, правомірне зауваження особі, яка у нетверезому стані чіпляється до перехожих у громадських місцях – іноді неадекватно оцінюється як повчання та образа і призводить до конфлікту із застосуванням насильства над захисником суспільної моралі. У даному випадку, не стільки сам факт зауваження, скільки його вразливе сприйняття діючим суб’єктом вплинули на імпульсивну реакцію цілеспрямованої агресії. Адекватність оцінки змісту ситуації злочинцем залежить від швидкості перебігу подій, його психічного стану, попередніх відносин між учасниками взаємодії, поведінки протилежної сторони, налаштованості на пошук конструктивного виходу з неї або навпаки – схильності перебільшувати гостроту проблеми, нагнітати емоційну напругу, вдаватися до поспішних безальтернативних рішень. Неадекватне оцінювання ситуації звужує вибір можливих варіантів виходу з неї, дає волю емоціям та виробленим минулим досвідом поведінковим установкам.

Різноманітність конкретних життєвих ситуацій доцільно класифікувати за джерелом їх виникнення, змістом та характером впливу на діючого суб’єкта (А.Ф, Зелінський, 2000).

За першим критерієм ситуації бувають: а) створені самим злочинцем, наприклад, організація збору благодійних коштів на допомогу постраждалим на майдані з метою їх подальшого привласнення); б) створені за ініціативою інших осіб (виконання ролі пособниці жінкою, яка на проїжджій частині імітує поломку власного автомобіля з метою розбійного нападу її співучасників-чоловіків на водіїв транзитного транспорту); в) утворені надзвичайними подіями, стихійними лихами, техногенними катастрофами (тимчасова воєнна окупація окремих територій, повені, пожежі, землетруси, масштабні аварії, що сприяють безкарному вчиненню злочинів проти власності).

За змістом КЖС поділяють на криміногенні та не криміногенні. Криміногенними називаються ситуації, що позитивно впливають на мотивацію та прийняття рішення про вчинення злочину за сприятливих на даний час обставин. Некриміногенні ситуації не справляють такого впливу на свідомість, волю і почуття людей. Різновидами криміногенних ситуацій є проблемні та конфліктні. Проблемні ситуації мають місце у разі, коли особа стикається з складнощами на шляху до подолання дійсних чи уявних перешкод. Наприклад, відсутність коштів повертати кредит, скоріш за все, підштовхне особу до вчинення корисливого злочину, тоді як небажання віддавати кредит – може стати приводом до вбивства кредитора з корисливих мотивів. Дійсно проблемною є ситуація відчаю батьків онкохворої дитини, яка вмотивовує на пошук коштів для лікування у будь-який, у тому числі протиправний спосіб. Уявно проблемною буде ситуація, пов’язана із бажанням неповнолітніх володіти престижними речами, які є у небагатьох їхніх ровесників.