Стратегії управління ліквідністю банку

У практичній діяльності банки застосовують три основні стратегії управління ліквідністю, які, по суті, є проявом загальних підходів до управління активами і пасивами банку:

– стратегія трансформації активів (управління ліквідністю через активи);

– стратегія залучення ліквідних засобів (управління ліквідністю через зобов’язання);

– стратегія збалансованого управління ліквідністю (через активи і зобов’язання).

Методи оцінювання потреби в ліквідних коштах

Для ефективного вирішення дилеми «ліквідність — прибутковість» потреби банку в ліквідних коштах мають постійно аналізуватися для уникнення як надлишків, так і дефіциту. Загальна потреба банку в ліквідних коштах визначається як сума очікуваної потреби у грошових коштах для обслуговування депозитних і недепозитних зобов’язань та потреби в наданні ліквідних кредитів.

У практичній діяльності менеджмент банків застосовує кілька методів оцінювання потреб банку в ліквідних коштах:

– метод фондового пулу (оцінювання грошових потоків);

– метод структурування фондів (поділу джерел фінансування);

– метод показників ліквідності.

 

Показники банківської ліквідності

(станом на 2011 рік)

 

№ з/п	Показник	Методика розрахунку	Нормативне чи орієнтовне значення
	Показник миттєвої ліквідності (Н4)	Відношення обсягу високоліквідних активів (каса, коррахунки) до суми зобов’язань за поточними рахунками	Не менше 40 %
	Показник поточної ліквідності (Н5)	Співвідношення вимог та зобов’язань з кінцевими строками погашення до 30 днів	Не менше 40 %
	Показник короткострокової ліквідності (Н6)	Співвідношення ліквідних активів та короткострокових зобов’язань з початковим строком погашення до одного року	Не менше 60 %
	Показник високоліквідних активів	Питома вага високоліквідних активів у загальному обсязі робочих активів	Не менше 20 %
	Показник загальної ліквідності	Співвідношення загальних активів і загальних зобов’язань банку	Не менше 100 %
	Показник співвідношення ліквідних та загальних активів	Відношення ліквідних активів (сума готівки та прирівняних до неї коштів, а також сальдо міжбанківських позик — наданих і одержаних, у тому числі й від центрального банку) до загальних активів банку	20—30 %
	Показник співвідношення кредитів і депозитів	Відношення всіх активів з нормальним ризиком (включаючи кредити, авізо, дисконти) до основних депозитів	70—80 %
	Показник ліквід­них цінних паперів	Відношення цінних паперів уряду країни, які перебувають у портфелі банку, до сукупних активів	—
	Показник структурного співвідношення вкладів	Відношення депозитів до запитання до строкових депозитів	—

 

Використання перелічених та інших показників допомагає всебічно аналізувати потреби й стан ліквідності, а також точніше оцінювати ризик незбалансованої ліквідності банку. Розробивши внутрішньобанківську систему деталізуючих показників ліквідності, менеджмент матиме змогу контролювати оперативні дані та планувати діяльність з урахуванням специфіки операцій конкретного банку.

Метод показників ліквідності є найпростішим підходом до управління ліквідністю і застосовується в умовах слаборозвиненого банківського сектору. Недолік методу полягає в тому, що за його використання необхідно підтримувати великі обсяги активів у ліквідній формі, а це негативно позначається на доходах. З розвитком та розширенням фінансових ринків у банків з’являються ширші можливості для управління ліквідністю. Але й у цьому разі метод показників може використовуватися банківським менеджментом для виявлення тенденцій зміни ліквідності та для порівняльного аналізу, що дозволить приймати обґрунтовані управлінські рішення.