Тема 4. Грошовий обіг і грошові потоки

 

Грошовий обіг. Грошовий оборот: суть та структура. Грошові потоки. Грошові платежі як складові грошового обороту. Сукупний грошовий оборот і оборот грошей у межах індивідуального капіталу. Основні ринки та суб’єкти грошового обороту. Грошовий обіг. Фіскально-бюджетний оборот. Кредитний оборот. Фінансовий оборот. Безготівковий та готівковий грошовий оборот, їх співвідношення. Модель сукупного грошового обороту. Грошові потоки та критерії їх класифікації. Канали руху грошей. Структура грошових потоків. Механізм балансування грошових потоків. Національний дохід і національний продукт, їх роль для аналізу грошового обороту.

Грошова маса та грошові агрегати. Їх класифікація. Грошовий мультиплікатор. Грошова база. Класифікація грошових агрегатів згідно методики НБУ. Закон грошового обігу. Внесок І.Фішера до теорії грошового обігу. Швидкість обігу грошей та її чинники. Розрахунок швидкості обігу грошей. Проблема монетизації валового внутрішнього продукту.

Мета – формування системи теоретичних знань з питань грошового обігу та грошових потоків.

Завдання – усвідомлення сутності та вивчення структури грошового обороту.

Очікувані результати (компетенції): формування у студентів знань про сутність та структуру грошового обороту, види та особливості грошових потоків, розуміння змісту грошових агрегатів та вміння їх визначати, розуміння сутності закону грошового обігу та вміння його використовувати для прогнозування макроекономічних показників.

Міжпредметні зв’язки: поглиблення та конкретизація знань студентів, здобутих в процесі вивчення дисциплін «Політична економія», «Макроекономіка» з акцентом на проблематику грошово-кредитних відносин економічних суб’єктів.

 

Сутність грошового обороту

В умовах товарно-грошових відносин в процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, задоволення різного роду зобов’язань у грошовій формі, а також при розподілі та перерозподілі грошових коштів виникають розрахунки і платежі.

Сукупність усіх грошових платежів утворює грошовий оборот.

На мікроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругооборот індивідуального капіталу. При цьому гроші виступають однією з функціональних форм капіталу, є його складовою частиною і елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу.

На макроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругообіг усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Тому його називають ще сукупним грошовим оборотом.

У сукупному грошовому обороті гроші функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу.

Суб’єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні валового національного продукту. Їх можна об’єднати в такі групи:

Ø Фірми – суб’єкти, що забезпечують створення і реалізацію ВНП.

Ø Домашні господарства – суб’єкти, які забезпечують виробництво ВНП основними факторами (робочою силою, засобами виробництва тощо) і є кінцевими його споживачами.

Ø Державні структури – суб’єкти, які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створеного національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього.

Ø Фінансові посередники – суб’єкти грошового ринку, що спрямовують потік грошових коштів від їх власників до позичальників.

Грошовим оборотом взаємопов’язуються основні ринки, через які здійснюється більшість грошових відносин між економічними суб’єктами:

Ø Ринок продуктів, на якому реалізується створений фірмами національний продукт.

Ø Ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для виробництва ресурси (робочу силу, капітал, інформацію та природні ресурси).

Ø Фінансовий ринок, де реалізуються вільні грошові кошти.

Ø Світовий ринок, через який здійснюється зв’язок внутрішньої економічної системи із „зовнішнім” світом.

Усі розрахунки і платежі, які становлять грошовий оборот, можна згрупувати в кілька великих потоків залежно від їх призначення у відтворювальному процесі. Це дає можливість схематизувати весь грошовий оборот у вигляді кількох взаємопов’язаних потоків руху грошей, які здійснюються циклічно, за колом.

У наведеній схемі для зручності показано лише грошові потоки і не показано зворотні потоки товарів і послуг. крім того, допускається. що всі ресурси, необхідні фірмам для підтримання їх діяльності, як і самі фірми, повністю перебувають у приватній власності сімейних господарств.

Грошові потоки

Грошовий потік – сукупність платежів, які обслуговують окремий етап (чи його частину) процесу розширеного відтворення.

Виділено такі окремі грошові потоки:

1) сукупність витрат фірм на придбання необхідних виробничих ресурсів (робоча сила, земля, споруди тощо);

2) оплата урядовими органами праці державних службовців;

3) трансфертні платежі – всі виплати, які здійснює держава домашнім господарствам;

4) доходи домашніх господарств (заробітна плата, проценти, дивіденди тощо), які становлять національний дохід.

Далі національний дохід поділяється на три частини, кожна з яких породжує окремий грошовий потік. Переважна його частина витрачається домашніми господарствами на споживання, у зв’язку з чим оплачуються купівля продуктів на внутрішньому ринку продуктів і на світовому ринку. Певна частина доходу домашні господарства сплачують уряду у вигляді податків, що створює потік.

Не витрачена на споживання та сплату податків частина доходу – це заощадження домашніх господарств, які надходять на фінансовий ринок.

Заощадження населення у цій моделі виступають єдиним джерелом надходження коштів на фінансовий ринок, а тому є єдиним джерелом інвестування розширення виробництва в секторі „фірми”. У зв’язку з цим формується грошовий потік, в якому враховані кредити, одержані фірмами у фінансових посередників та доходи від емісії цінних паперів.

Мобілізовані на фінансовому ринку кошти фірми інвестують на розширення виробництва, внаслідок чого формується новий грошовий потік.

До послуг фінансового ринку, крім фірм, звертається також уряд, коли йому недостатньо податкових надходжень для покриття державних видатків. Мобілізація урядом коштів на фінансовому ринку зумовлює появу грошового потоку, а витрачання цих коштів – потоку.

Якби домашні господарства всі купівлі здійснювали на внутрішньому ринку продуктів, то грошових коштів, що надійдуть на цей ринок за вказаними трьома потоками, було б достатньо, щоб реалізувати весь обсяг національного продукту, запропонованого фірмами на цьому ринку. В такому разі, одержаний фірмами виторг утворив останній грошовий потік, який би „замкнув” кругообіг грошових коштів. Обсяг цього потоку визначається обсягом реалізованого внутрішнього національного продукту (ВНП) і дорівнює обсягу національного доходу (НД).

Балансування потоків і має вирішальне значення для нормального функціонування грошового обороту й усієї економічної системи, для забезпечення сталості грошей і кон’юнктури ринку.

Оскільки економіка України відкрита і її зв’язки зі світовим ринком інтенсивно розвиваються, розкриємо потоки, які зв’язують внутрішній оборот зі світовим ринком:

Ø оплата продуктів, що надходять в країну за імпортом;

Ø надходження в країну грошей зі світового ринку в оплату експорту;

Ø чистий відлив капіталу з внутрішнього ринку на світовий;

Ø чистий приплив капіталу зі світового ринку на внутрішній.

Якщо імпорт перевищує експорт, то через потік відпливає на світовий ринок грошей більше, ніж надходить через потік.

Потік (національний продукт) виявиться меншим потоку (національного доходу) на величину чистого імпорту (перевищення обсягу імпорту над експортом за певний період). Виникнуть ускладнення з реалізацією створеного в країні національного продукту.

Збалансування потоків, що обслуговують ринок продуктів, за умов чистого імпорту забезпечується через залучення грошових коштів у внутрішній оборот зі світового грошового ринку шляхом одержання позик у зарубіжних банках чи продажу на іноземних ринках національних фінансових активів (акцій, облігацій, векселів тощо).

Збалансування грошових потоків за умов чистого експорту здійснюється шляхом розміщення одержаних коштів на іноземних ринках через механізм фінансових операцій. Тоді посилюється відлив капіталу з внутрішнього фінансового ринку і відновлюється його збалансованість.

Отже, через механізм урівноваження чистого імпорту припливом капіталу і чистого експорту відливом капіталу досягається збалансованість грошових потоків, які пов’язують національну економіку з іноземними ринками, та збалансованість усього грошового обороту країни.

Загальна збалансованість грошового обороту вимагає вирівнювання перш за все національного доходу і національного продукту. Для цього повинні балансуватися і всі пов’язуючи їх між собою грошові потоки. За напрямками руху грошей відносно національного доходу ці потоки розділяють на дві групи:

Ø потоки втрат (чисті податки, заощадження, оплата чистого імпорту);

Ø потоки ін’єкцій (інвестиції, державні закупівлі, надходження від чистого експорту).

На суму втрат зменшується, а на суму ін’єкцій збільшується внутрішній грошовий оборот і можливості реалізації національного продукту.

Для збалансування національного доходу і національного продукту потоки втрат і потоки ін’єкцій повинні вирівнюватися.

Структура грошового обороту

Відмінність в характері економічних відносин між суб’єктами грошового обороту дають підстави структурувати його на три сектори:

Ø грошового обігу;

Ø фінансовий;

Ø кредитний.

Сектор грошового обігу характеризується еквівалентним, але безповоротним (одностороннім) рухом грошей від споживача до виробника. При цьому гроші у своєму русі постійно віддаляються від вихідного пункту.

Фінансовий сектор охоплює фінансові відносини, які зумовлюють безповоротний і нееквівалентний характер створення та використання грошових коштів.

Кредитним економічним відносинам відповідає кредитний сектор, в якому перерозподіл грошей між господарськими суб’єктами здійснюється на нееквівалентній, але поворотній платній основі.

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на безготівковий і готівковий.

Відмінності готівкового та безготівкового обороту:

1) готівковий оборот:

Ø здійснюється через оплату придбаного і боргових зобов’язань законними платіжними засобами – банківськими білетами та розмінною монетою.

Ø обслуговує переважно відносини, пов’язані зі сферою особистого споживання.

2) безготівковий оборот:

Ø здійснюється шляхом оплати придбаного і погашення боргів шляхом перерахуванням грошових сум на рахунки, відкриті учасниками грошового обороту в банках, без використання грошей у готівковій формі.

Ø обслуговує в основному підприємства та організації.

Безготівковий грошовий оборот має переваги порівняно з обігом готівки: економляться кошти, прискорюється оборот грошей. Рух грошей по рахунках створює можливість контролювати його. Визначаючи законодавчо права та обов’язки банків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот, а отже – на процес суспільного відтворення і цілому. У цьому головна перевага безготівкового обороту над готівковим, тому з розвитком ринкових відносин в Україні буде розширюватися сфера безготівкового обороту і звужуватися готівка.

 

 

4. Маса грошей, що обслуговує грошовий оборот.
Швидкість обігу грошей

Грошова маса – це сукупність залишків грошей у всіх формах, які знаходяться у розпорядженні суб’єктів грошового обороту в певний момент.

Для визначення обсягу та структури грошової маси в банківській практиці застосовується відповідний набір грошових агрегатів.

Грошовий агрегат – це визначена законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічна група ліквідних активів.

Грошові агрегати формуються на основі таких принципів:

1) грошова маса включає не лише готівкові гроші, а й депозитні;

2) уся грошова маса поділяється на ту, що є в обігу, і ту, яка нагромаджується, виконує функцію збереження вартості;

3) сукупна грошова маса включає також банківські внески, депозити та цінні папери з фіксованим доходом.

Грошові агрегати будуються шляхом приєднання до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності.

Агрегат М1 – це грошова маса у вузькому розумінні. Він включає найбільш ліквідні форми грошей – готівкові гроші та банківські внески до запитання (трансакційні депозити).

Агрегат М2 включає грошові форми агрегату М1, а також строкові та ощадні внески в комерційних банках.

Агрегат М3 включає грошові форми агрегату М2, депозитні сертифікати, ощадні внески в спеціалізованих кредитних установах та деякі інші види фінансових активів.

В окремих країнах, наприклад в США, банківська статистика виділяє ще й агрегат L, який складається з М3, а також банківських акцептів, комерційних паперів, державних цінних паперів та деяких інших форм фінансових активів. Вважається, що цей агрегат повністю охоплює і характеризує грошову масу в країні.

З 1993 року НБУ визначає структуру грошової маси відповідно до агрегатного методу. Національний банк визначає такі агрегати:

Ø М0 = готівка (гроші поза банками);

Ø М1 = М0 + депозити до запитання;

Ø М2 = М1 + строкові депозити та інші кошти (наприклад, валютні заощадження);

Ø М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

Крім грошових агрегатів, НБУ визначає показник, що називається грошовою базою.

Грошова база – це гроші, які не беруть участі в кредитному обороті та грошовому обігу, але створюють базу для їх розширення. Вона включає агрегат М0, готівку в касах банків та резерви комерційних банків на їх рахунках у НБУ.

На величину грошової маси, крім загальноекономічних, впливають такі фактори:

Ø зобов’язання комерційних банків за кредитами, що отримані від центрального банку;

Ø сальдо іноземних активів в умовах їх конвертації в національну валюту;

Ø купівля-продаж емісійними установами на ринку цінних паперів облігацій державної позики;

Ø не резервні зобов’язання банківських установ (капітал і прибуток від емісійної діяльності тощо).

Швидкість обігу грошей – це показник того, наскільки швидко відбувається перехід грошей від одного суб’єкта грошових відносин до іншого в обслуговуванні економічних операції за певний період. Він показує, скільки разів у середньому за рік (за період) певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг.

Швидкість обігу грошей виражається рівнянням:

;

де V – швидкість обігу грошей;

Q – фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізовується;

Р – рівень цін товарів і послуг;

М – маса грошей, що перебуває в обігу.

Статично показник швидкості обігу грошей виражається або числом оборотів однойменної грошової одиниці за певний час, або тривалістю одного обороту.

На швидкість обігу грошей впливають такі фактори:

Ø обсяг, структура та ефективність суспільного виробництва;

Ø величина і швидкість товарних потоків на стадії обміну;

Ø рівень розвитку ринкових зв’язків між суб’єктами процесу відтворення;

Ø збалансованість попиту і пропозиції на ринку;

Ø рівень розвитку маркетингу;

Ø рівень інфляції;

Ø рівень розвитку економічної інфраструктури: транспорту, торгівлі, банківської справи, ринку цінних паперів тощо.

Швидкість обігу грошей обернено пропорційно пропозиції грошової маси. Це означає, що у випадку зменшення кількості грошей, що обслуговує певну величину ВНП, швидкість обігу кожної грошової одиниці зростатиме. Недостатність грошової маси, необхідної для обслуговування обігу товарів і послуг, компенсується прискоренням швидкості обігу грошей. Таке прискорення здійснюється автоматично методом саморегулювання.

 

 

Базові терміни та поняття:

Бартер – обмін одного товару на інший без допомоги грошей.

Білонна монета – розмінна монета з дрібною вартістю, яка карбується не з дорогоцінного металу

Готівкові гроші – виготовлені з паперу або іншого малоцінного металу знаки вартості.

Депозитні гроші – неповноцінні знаки вартості, які не мають речового виразу й існують лише у вигляді певних сум на розрахунках у банках.

Електронні гроші – різновид депозитних грошей, які означають, що переведення грошових сум по рахунках в банках здійснюється автоматично з допомогою ЕОМ за безпосереднім розпорядженням власників поточних рахунків.

Кредитна картка – іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість оплатити через ЕОМ свої покупки і погасити борги переказом грошей по рахунку без використання готівки.

Кредитні гроші – неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують у обігу на основі кредитних стосунків.

Монета – установленої форми зливки металу, вагу і пробу яких засвідчує своїм штемпелем держава.

Грошовий агрегат – показник грошової маси, в якому зібрана певна її частина, наприклад Мо – маса готівкових грошей в обігу.

Грошовий мультиплікатор – це коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей і кінцевим збільшенням грошової маси в результаті цієї емісії.

Грошовий оборот – сукупність переміщень грошових коштів між економічними суб’єктами в процесі обміну щодо погашення грошових зобов’язань.

Грошові потоки – частини грошового обороту, що відображають певні платежі (наприклад, за товари, послуги, працю) формування та використання фінансових ресурсів держави тощо.

Маса грошей – сукупність грошових коштів у будь-якій формі, яка є в розпорядженні економічних суб’єктів у даний момент.

 

Приклади рішення задач

 

 

Семінарські та практичні заняття по темі 4

1. Поняття та складові маси грошей, що обслуговує грошовий оборот, базові гроші та грошові агрегати.

2. Механізм поповнення маси грошей в обороті. Характеристика грошового мультиплікатора.

3.Сутність та вимоги закону кількості грошей, необхідних для обороту.

Задачі, завдання для практичних занять:

 

Задача 1. Користуючись даними таблиці, визначити рівень монетизації ВВП України за кожен рік. Вкажіть, достатній чи ні цей рівень для нормального функціонування економіки.

Млрд.грн.

Рік	ВВП, млрд. грн	Грошовий агрегат М0	Грошовий агрегат М1	Грошовий агрегат М2	Грошовий агрегат М3	Рівень монетизації ВВП України, %
	172,0	12,8	20,8	31,5	32,3
	204,2	19,5	29,8	45,2	45,8
	225,8	26,4	40,3	64,3	64,9
	267,3	33,1	51,5	94,9	95,0
	345,1	42,3	67,1	125,5	125,8
	424,7	60,2	98,6	193,1	194,1
	535,9	74,9	123,3	259,4	261,1
	712,9	111,1	181,7	391,3	396,2
	950,5	154,8	225,1	512,5	515,7
	914,7	157,0	233,7	484,7	487,3
	1086,7	182,8	89,9	596,8	597,8

 

 

Задача 2. Станом на 01.04.2011 на коррахунку в НБУ знаходилося 15 млрд.грн. обов’язкових резервів комерційних банків. Визначити, які ще дані необхідні для визначення середньої ставки резервування та визначити її.

Задача 3. Користуючись даними таблиці, розрахувати коефіцієнт грошової мультиплікації щорічно. Проаналізувати динаміку даного показника.

 

Рік	Грошова база	Грошовий агрегат М0	Грошовий агрегат М1	Грошовий агрегат М2	Грошовий агрегат М3	Коефіцієнт мультиплікації
	30, 8	26,4	40,3	64,3	64,9
	40,1	33,1	51,5	94,9	95,0
	53,7	42,3	67,1	125,5	125,8
	82,7	60,2	98,6	193,1	194,1
	97,2	74,9	123,3	259,4	261,1
	141,9	111,1	181,7	391,3	396,2
	186,6	154,8	225,1	512,5	515,7
	194,9	157,0	233,7	484,7	487,3
	225,7	182,8	289,9	596,8	597,8

 

Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача:

1. Особливості грошового обороту в Україні.

2. Перспективи змін структури грошового обороту в Україні.

 

Самостійна робота студента

1. Особливості грошового обігу у країнах з розвинутою ринковою економікою

2. Особливості грошового обігу у країнах, що розвиваються

3. Грошові агрегати країн світу

 

ЛІТЕРАТУРА. Основна [2,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25]; додаткова [35,36,39, 67,70,86].

ТЕМА 5. ГРОШОВИЙ РИНОК

 

Грошовий ринок. Гроші як об’єкт купівлі-продажу. Попит, пропозиція, ціна грошей. Інституційна модель грошового ринку. Канали прямого і опосередкованого фінансування. Ринок грошей та ринок капіталів. Банки і небанківські фінансово-кредитні структури як суб’єкти грошового ринку.

Попит на гроші. Основні мотиви попиту на гроші: транзакційний мотив, мотив завбачливості, портфельний мотив. Чинники, що визначають параметри попиту на гроші. Номінальний та реальний попит на гроші. Теоретичні моделі попиту на гроші.

Пропозиція грошей. Загальні теоретичні положення пропозиції грошей. Механізм формування пропозиції грошей. Банкнотна та депозитна емісія. Грошовий мультиплікатор та його роль у формуванні пропозиції грошей.

Графічна модель грошового ринку. Рівновага на грошовому ринку та процент. Фактори, що визначають рівновагу грошового ринку. Рівноважна процентна ставка.

Мета – формування системи теоретичних знань з сутності та структури грошового ринку.

Завдання – усвідомлення сутності грошового ринку, вивчення його структури та механізму функціонування.

Очікувані результати (компетенції): формування у студентів уявлення про сутність, структуру та механізм функціонування грошового ринку, вміння аналізувати його основні характеристики..

Міжпредметні зв’язки: лекція поглиблює та конкретизує знання студентів, здобуті в процесі вивчення дисциплін «Макроекономіка» та «Фінанси» з акцентом на проблематику грошово-кредитних відносин економічних суб’єктів.