Тема: швидкість та спритність як фізичні якості людини. Основи методики розвитку швидкості та спритності.

ЛЕКЦІЯ № 8

 

ТЕМА: ШВИДКІСТЬ ТА СПРИТНІСТЬ ЯК ФІЗИЧНІ ЯКОСТІ ЛЮДИНИ. ОСНОВИ МЕТОДИКИ РОЗВИТКУ ШВИДКОСТІ ТА СПРИТНОСТІ.

ПЛАН

1. Загальна характеристика швидкості як фізичної якості людини.
2. Фактори, що зумовлюють прояви швидкості.
3. Основи методики розвитку швидкості.
4. Загальна характеристика спритності як фізичної якості людини.
5. Фактори, що зумовлюють прояви спритності.
6. Основи методики розвитку спритності.
7. Методичні помилки під час розвитку координаційних здібностей.
8. Контроль за розвитком спритності.

 

Література

1. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів: [підруч. для студ. вищ. навч. закл. фіз. виховання і спорту]: у 2 ч. / Б. М. Шиян. – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2004. – Ч. 1. – 272 с.; Ч. 2. – 248 с.

2. Теорія і методика фізичного виховання: [підруч. для студ. вищ. навч. закл. фіз. виховання і спорту]: у 2 т. / за ред. Т. Ю. Круцевич. – К.: Олімпійська література, 2008. – Т. 1. – 391 с.; Т. 2. – 366 с.

3. Линець М. М. Основи методики розвитку рухових якостей: навч. Посібник / М. М. Линець. – Л.: Штабар, 1997.

 

Швидкість – цездатність людини до термінового реагування на подразники і до високої швидкості рухів, що виконуються за відсутності значного зовнішнього опору (Круцевич).

Швидкість – це здатність людини здійснювати рухові дії з мінімальною для даних умов витратою часу.

Швидкість (прудкість Шиян)=бистрота

Це комплексна рухова якість, яка проявляється через:

o бистроту (швидкість) рухових реакцій;

o бистроту (швидкість) виконання необтяжених поодиноких рухів;

o частоту (темп) необтяжених рухів;

o швидкий початок рухів [Шиян].

Рухова реакція – здатність людини відповідати окремими рухами або руховими діями на різноманітні подразники.

Бистрота рухових реакцій – процес, який починається зі сприйняття інформації, котра спонукає до дії (заздалегідь обумовлений сигнал або ситуація, що має сигнальне значення), і закінчується з початком руху-відповіді (Круцевич).

 

Схематично рухова реакція складається з 5 компонентів:

1. Сприйняття подразника рецепторами.

2. Передача збудження від рецепторів до ЦНС.

3. „Усвідомлення” отриманого сигналу ЦНС і формування сигналу-відповіді.

4. Передача сигналу-відповіді до м'язів.

5. Збудження м'язів і відповідь певним рухом.

Вікова динаміка природного розвитку швидкості

Бистрість прогресує протягом життя значно менше ніж інші якості. Прогресивний природній розвиток спостерігається до 14-15 років у дівчат і 15-16 років у хлопців. У подальшому швидкість цілісних рухів у дівчат навіть погіршується, а в юнаків дуже повільно зростає до 17-18 років і потім стабілізується. Із закінченням пубертатного періоду практично припиняється подальший біологічний розвиток бистроти.

Віковий період від 7-8 до 11-12 років є найбільш сприятливим для розвитку бистроти реакцій та частоти рухів. Важливо в цей період акцентувати увагу на вдосконаленні міжмязевої координації та вдосконалювати техніку циклічних швидкісних вправ.

У віці 11-12 до 14-15 у дівчат та 15-16 у хлопців високі темпи приросту швидкості цілісних рухів.

Виходячи з біологічних закономірностей розвитку бистроти у підлітків, саме в цей віковий період доцільно комплексно розвивати власне швидкісні і швидкісно-силові якості.

Відчуття ритму.

Підбираючи вправи і методи їх виконання основну увагу звертаємо на формування раціональної послідовності і взаємозв’язку різних елементів рухів в усій різноманітності їхніх динамічних і кінематичних параметрів. Увагу тих, хто займається, акцентуємо як на реальному переміщенні окремих ланок тіла, так і на послідовності і величині зусиль, на чергуванні напруження одних м’язових груп з адекватним розслабленням інших.

На початкових етапах формування відчуття ритму перевагу слід віддавати застосуванню простих вправ, а складні розділяти на окремі елементи. При цьому увага тих, хто займається, спочатку концентрується на загальному відтворенні ритму вправи і комплексному сприйнятті, аналізі і корекції різних параметрів рухової діяльності (напрям і амплітуда рухів, послідовність і величина зусиль, швидкість і прискорення та ін.). У подальшому акцент зміщується на вибіркове вдосконалення окремих параметрів рухової дії, наприклад, по можливості, точне відтворення оптимальної траєкторії руху або величини зусиль.

Ефективність розвитку відчуття ритму залежить від активності мобілізації психічних процесів. Корисним тут може бути ідеомоторне тренування. Воно дає можливість людині шляхом мисленнєвого відтворення звукових, зорових, тактильних і пропріорецептивних сприйняттів краще засвоїти раціональний ритм рухів за показниками напряму, амплітуди і швидкості руху, величини докладених зусиль та ін.

При цьому необхідно орієнтувати учнів на точне мисленнєве відтворення основних параметрів рухових дій, а також на концентрацію уваги на визначальних ланках конкретної рухової дії та на їхній раціональній послідовності і взаємозв’язку.

Удосконалюючи відчуття ритму в учнів, необхідно:

Ø звертати їх увагу не лише на раціональне переміщення різних частин тіла, але й на послідовність і величину зусиль; на чергування напруження і розслаблення м’язів;

Ø на початкових етапах удосконалення орієнтуватись на прості вправи, а складні розділяти на частини;

Ø вибірково удосконалювати окремі елементи ритму (напрямок, швидкість, точність і величину прикладених зусиль тощо);

Ø використовувати різноманітні світлові та звукові сигнали, що виконують роль ритмолідерів;

Ø активізувати психічні процеси учнів шляхом застосування ідеомоторного тренування. При цьому необхідно орієнтувати учнів на точне відтворення подумки основних характеристик рухових дій;

Ø удосконалювати вміння учнів орієнтуватись у просторі шляхом тренування довільної уваги, яка полягає у здатності виділити з усіх різноманітних подразників ті, що є значними для орієнтації в конкретній ситуації. Ефективними тут є: біг по рельєфній місцевості, з доланням різних перешкод; вправи з м’ячами; пробігання певної відстані або кидання м’ячів із заплющеними очима; стрибки з поворотами на вказану кількість градусів; пробігання (пропливання тощо) визначених дистанцій за заданий час тощо.

Координованість рухів.

Для удосконалення координованості рухів слід:

Ø широко використовувати загально-підготовчі, допоміжні, спеціально-підготовчі та основні вправи;

Ø навчати учнів великої кількості фізичних вправ на основі удосконалення інших фізичних якостей;

Ø поєднувати удосконалення цієї здатності з розвитком інших координаційних здібностей, оскільки вони тісно взаємозв’язані між собою;

Ø удосконалювати здатність до узгоджених рухів за умови відсутності втоми, коли учні можуть контролювати і регулювати свою рухову діяльність.

ЛЕКЦІЯ № 8

 

ТЕМА: ШВИДКІСТЬ ТА СПРИТНІСТЬ ЯК ФІЗИЧНІ ЯКОСТІ ЛЮДИНИ. ОСНОВИ МЕТОДИКИ РОЗВИТКУ ШВИДКОСТІ ТА СПРИТНОСТІ.

ПЛАН

1. Загальна характеристика швидкості як фізичної якості людини.
2. Фактори, що зумовлюють прояви швидкості.
3. Основи методики розвитку швидкості.
4. Загальна характеристика спритності як фізичної якості людини.
5. Фактори, що зумовлюють прояви спритності.
6. Основи методики розвитку спритності.
7. Методичні помилки під час розвитку координаційних здібностей.
8. Контроль за розвитком спритності.

 

Література

1. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів: [підруч. для студ. вищ. навч. закл. фіз. виховання і спорту]: у 2 ч. / Б. М. Шиян. – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2004. – Ч. 1. – 272 с.; Ч. 2. – 248 с.

2. Теорія і методика фізичного виховання: [підруч. для студ. вищ. навч. закл. фіз. виховання і спорту]: у 2 т. / за ред. Т. Ю. Круцевич. – К.: Олімпійська література, 2008. – Т. 1. – 391 с.; Т. 2. – 366 с.

3. Линець М. М. Основи методики розвитку рухових якостей: навч. Посібник / М. М. Линець. – Л.: Штабар, 1997.

 

Швидкість – цездатність людини до термінового реагування на подразники і до високої швидкості рухів, що виконуються за відсутності значного зовнішнього опору (Круцевич).

Швидкість – це здатність людини здійснювати рухові дії з мінімальною для даних умов витратою часу.

Швидкість (прудкість Шиян)=бистрота

Це комплексна рухова якість, яка проявляється через:

o бистроту (швидкість) рухових реакцій;

o бистроту (швидкість) виконання необтяжених поодиноких рухів;

o частоту (темп) необтяжених рухів;

o швидкий початок рухів [Шиян].

Рухова реакція – здатність людини відповідати окремими рухами або руховими діями на різноманітні подразники.

Бистрота рухових реакцій – процес, який починається зі сприйняття інформації, котра спонукає до дії (заздалегідь обумовлений сигнал або ситуація, що має сигнальне значення), і закінчується з початком руху-відповіді (Круцевич).

 

Схематично рухова реакція складається з 5 компонентів:

1. Сприйняття подразника рецепторами.

2. Передача збудження від рецепторів до ЦНС.

3. „Усвідомлення” отриманого сигналу ЦНС і формування сигналу-відповіді.

4. Передача сигналу-відповіді до м'язів.

5. Збудження м'язів і відповідь певним рухом.