Аналіз фінансових коефіцієнтів

Аналіз коефіцієнтів ліквідності (платоспроможності).

Під платоспроможністю підприємства розуміють його здатність і готовність погасити короткострокову заборгованість наявними в його розпорядженні грошовими коштами.

Показники платоспроможності показують, яку частину поточної заборгованості здатне погасити підприємство за рахунок тих чи інших елементів оборотних активів і якою мірою загальна величина оборотних активів перевищує поточну заборгованість. У цілому питання ставиться так: якщо всі кредитори стануть одночасно вимагати від підприємства погашення боргів, чи здатне воно погасити свої зобов’язання і при цьому зберегти засоби для продовження своєї господарської діяльності. Тут мова йде тільки про короткострокову заборгованість, оскільки довгострокова заборгованість не може бути затребувана до настання терміну її погашення.

Що стосується поточної платоспроможності, то вона оцінюється позитивною величиною робочого капіталу Р_к (Working capital), що визначається за формулою (5.3):

Р_к= ОА – ПЗ, (5.1)

де О А, ПЗ – оборотні активи і поточні зобов’язання відповідно.

Отже, робочий капітал є тією частиною джерел власних грошових коштів і довгострокових зобов'язань, що фінансує оборотні активи.

При цьому як надлишок, так і нестача власного оборотного капіталу можуть бути негативними явищами. Оптимальний розмір Р_к залежить від галузі діяльності, обсягу реалізації продукції та інших факторів. При незадовільному значенні Рк доцільно проаналізувати суттєві фактори, що на нього впливають. Методично правильне визначення величини власного оборотного капіталу Р_к є найбільш складним питанням в аналізі й оцінці структури оборотних коштів.

Значення цього питання підсилюється ще й тим, що власний оборотний капітал – дуже важливий показник фінансового стану підприємства. Справа не тільки в тім, що від його величини залежать деякі коефіцієнти фінансової стабільності і платоспроможності підприємства, але й у самому змісті цього показника.

Яку частину оборотних активів покривати власними джерелами грошових коштів, а яку можна і навіть треба покривати позиковими коштами, – кожне підприємство вирішує індивідуально, виходячи з конкретної ситуації.

Головною ознакою неплатоспроможності підприємства є неплатежі. Про це, крім даних балансу, можуть свідчити оперативні відомості про затримки виплат заробітної плати, платежів у бюджет, оплати розрахункових документів.

Існує два способи перевірки платоспроможності підприємства:

- розрахунок коефіцієнтів забезпеченості власними оборотними коштами, маневреності робочого капіталу (Inventory to Net working capital) і ліквідності (Liquidity ratios);

- складання бюджету грошових потоків (cash flow).

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами визначають як частку від ділення чистого робочого капіталу на суму оборотних коштів (5.2).

К_ВК=(ВК–НА)/ ОА, (5.2)

де ВК – джерела власних коштів;

НА – необоротні активи;

ОА – оборотні(поточні) активи.

Відповідно до офіційних методик, значення К_ВК має бути вищим 0,1, проте його конкретна величина залежить від галузевої приналежності.

 

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу – дуже важливий аналітичний коефіцієнт, що показує долю товарно-матеріальних запасів у загальній сумі робочого капіталу. Нормальним вважається його значення в межах більше 0,4-0,6. Коефіцієнт маневреності робочого капіталу, (М_к), визначається за формулою (5.3):

М_к=ТМЗ / Р_к, (5.3)

де ТМЗ – товарно-матеріальні запаси;

Р_к – робочий капітал.

Рекомендоване значення коефіцієнта маневреності робочого капіталу залежить від політики підприємства і специфіки галузі.

Коефіцієнти ліквідності.

Ліквідність – це можливість конвертувати активи в грошові кошти без істотного зниження їх вартості.

Визначають три основних показники ліквідності:

- коефіцієнт поточної ліквідності, Current Ratio, (його ще називають загальним коефіцієнтом покриття), К_{пот_лікв},

- коефіцієнт проміжної (швидкої) ліквідності, К_{пром_лікв.}, Quick Ratio, (або проміжний коефіцієнт покриття);

- коефіцієнт абсолютної ліквідності, К_{абс.лікв}, Aside-Test Ratio, (або «кислотного тесту»).

Загальний коефіцієнт покриття (коефіцієнт поточної ліквідності) дорівнює частці від ділення оборотних активів на поточні зобов'язання (поточні пасиви). Він показує ступінь покриття поточних зобов'язань оборотними активами, які можуть бути конвертовані у грошові кошти в найближчому майбутньому. Коефіцієнт поточної ліквідності (К_п) показує також, у скільки разів можуть бути знижені ціни на поточні активи підприємства при їхньому продажі у випадку банкрутства.

, (5.4)

де ОА – поточні активи;

ПЗ – поточні зобов’язання.

К_{пот_лікв} показує, скільки грошових одиниць оборотних коштів приходиться на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Критичне значення К_{пот_лікв} дорівнює одиниці. При К_{пот_лікв} < 1 промислове підприємство має схильність до банкрутства. Значення К_{пот_лікв} у межах від 1 до 1,5 свідчить про те, що підприємство може вчасно погасити свої поточні зобов’язання. Рекомендоване більшістю вчених і практиків значення К_{пот_лікв} знаходиться в межах від 1,5 до 3,0. Це пояснюється можливістю уцінки елементів оборотних коштів підприємства при їхній реалізації, а також необхідністю забезпечення достатніх обсягів оборотних коштів для продовження подальшої виробничо-господарської діяльності.

Найчастіше банки вважають достатньою умовою для видачі кредиту значення К_{пот_лікв} ≥2.

Необхідність розрахунку коефіцієнта термінової (проміжної) ліквідності викликана неоднаковою ліквідністю різних елементів оборотних коштів. Якщо грошові кошти є безпосереднім джерелом погашення поточних зобов'язань, то запаси – тільки після їхньої реалізації, для чого ще треба знайти покупця. На Заході до високоліквідних (монетарних) активів відносять не тільки грошові кошти, але й короткострокові цінні папери, і чисту (тобто очищену від безнадійних боргів) дебіторську заборгованість.

К_{пром_лікв=}(ОА–ТМЗ)/ПЗ, або (5.5)

де ТМЗ – товарно-матеріальні запаси;

ГК – грошові кошти.

Прийнято вважати, що нормальний рівень коефіцієнта проміжної ліквідності має перебувати в діапазоні 0,7-0,8.

В умовах кризи неплатежів в економіці України розрахунок коефіцієнта проміжної ліквідності повинен супроводжуватися докладним аналізом платоспроможності покупців. У випадку, якщо виявиться, що значна частина дебіторської заборгованості прострочена або безнадійна, то її просто треба виключити із суми ліквідних активів і не брати до уваги при визначенні коефіцієнтів ліквідності. З огляду на це запаси інколи можуть виявитися більше ліквідними, ніж дебіторська заборгованість, за умови, що у складі запасів нема матеріальних цінностей, що важко реалізуються. У протилежному випадку оборотні активи треба зменшувати на величину важко реалізованих матеріальних цінностей. Оцінка простроченої або безнадійної дебіторської заборгованості базується на класифікації дебіторів за термінами заборгованості, за їх фінансовим станом і платоспроможністю.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності показує, яка частина короткострокової заборгованості може бути покрита найбільш ліквідними оборотними активами (активами в монетарній формі) – грошовими коштами й короткостроковими фінансовими вкладеннями.

К_а.л=ГК/ ПЗ, (5.6)

де ГК – кошти і їх еквіваленти.

Вважають, що нормальний рівень коефіцієнта абсолютної ліквідності має знаходитися в межах 0,1 - 0,2.

Показники ділової активності (ефективності використання оборотних коштів).

Ефективність використання оборотних коштів характеризують дві групи показників:

1) коефіцієнт оборотності оборотних коштів (КО);

2) середня тривалість одного обороту в днях (Т).

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів, КО (Current Assets Turnover) визначається як відношення чистого валового доходу від реалізації продукції (без податку на додану вартість і акцизного збору) (ф. 2) до суми оборотних активів підприємства (ф. 1).

КО_ОК=ВД / Δ ОК, (5.7)

де ВД – чистийваловий дохід без ПДВ і АЗ;

Δ ОК – середні за аналізований період залишки оборотних коштів.

Раціональне значення показника оборотності оборотних коштів залежить від галузевої приналежності підприємства, відображаючи особливості процесу виробництва й реалізації продукції. У всякому разі, по визначенню, коефіцієнт оборотності оборотних коштів має бути більшим за одиницю.

Тривалість одного обороту, Те, (Average Current Assets Collection Period) обернено пропорційна коефіцієнту оборотності й визначається за формулою (5.7):

, (5.7)

де Д – кількість днів у календарному періоді.

У випадку уповільнення обороту треба з'ясувати, на якій стадії обігу відбувається уповільнення (заморожування) оборотних коштів. Для цього варто визначити коефіцієнти оборотності й періоду обороту по окремих елементах оборотних коштів: товарно-матеріальним запасам, дебіторській заборгованості.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, КО_{деб_заб}, (Receivables Turnover) визначається як частка від ділення чистої виручки від реалізації продукції на середні за календарний період залишки дебіторської заборгованості.

К_{деб_заб}=ВД/ D Деб_Заб. (5.9)

Період обороту дебіторської заборгованості:

Т_{деб_заб=} Д/ КО_{деб_заб}. (5.10)

Дуже важливими показниками є період оборотності й коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості. Ці коефіцієнти доповнюють попередні. Для розрахунку коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості необхідно розділити собівартість реалізованої продукції на середню за період суму кредиторської заборгованості за розрахунками з постачальниками сировини й матеріалів. Цей коефіцієнт показує, скільки оборотів необхідно зробити фірмі для оплати наявної заборгованості. Для аналізу оборотності кредиторської заборгованості, так само як і для аналізу дебіторської, використовують показник періоду обороту кредиторської заборгованості.

Якщо порівняти показники кредиторської заборгованості з показниками дебіторської, можна зробити деякі важливі висновки. Наприклад, якщо період обороту кредиторської заборгованості хоча б на кілька днів перевищує період обороту дебіторської заборгованості, то це означає вміння затримувати грошові кошти на довший період, якщо це не шкодить взаєминам з партнерами по бізнесу.

Аналіз прибутковості підприємства (Profitability Ratios).

Прибутковість підприємства характеризується масою прибутку й рівнем рентабельності. Найчастіше у фінансовому аналізі використовуються такі коефіцієнти:

- рентабельності продукції підприємства, як відношення валового прибутку від реалізації до собівартості продукції;

- маржинальний коефіцієнт прибутковості продукції (Profit Margin) як співвідношення чистого прибутку до чистого обсягу продаж;

- рентабельності активів (Return on Assets, ROA) як співвідношення чистого прибутку до середньорічної вартості всіх активів;

- рентабельності власного капіталу (Return on Equity, ROE) як співвідношення чистого прибутку до середньої за період вартості власного капіталу.

Розраховані показники рентабельності необхідно порівнювати з показниками, що склалися в галузі для підприємств приблизно однакового масштабу.

Корисно деталізувати показники рентабельності власного капіталу наступним чином:

, (5.11)

де Р_марж – маржинальний коефіцієнт прибутковості;

К_мульт – коефіцієнт мультиплікації власного капіталу;

ЧП – чистий прибуток від реалізації продукції;

В – чистий дохід від реалізації продукції.

Показники фінансової стійкості.

Фінансова незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування визначається за допомогою коефіцієнта автономії (фінансової незалежності), Equity Ratio. Коефіцієнт автономії, К_авт, розраховується як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу:

К_авт= (5.12)

де ВК – власний капітал; А – активи.

Практикою встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суми власних джерел фінансування, тобто критичне значення К_авт = 0,5. Чим більше значення цього коефіцієнта, тим менша залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

ВИСНОВКИ

У заключній частині необхідно навести висновки й рекомендації за результатами бюджетування і аналізом фінансових коефіцієнтів. Насамперед, слід зазначити, чи є підприємство прибутковим або збитковим. Далі варто зробити висновки щодо графіка руху грошових коштів. За результатами розрахунку бюджету руху грошових коштів необхідно пояснити розбіжність між величиною заробленого прибутку і збалансованістю грошових коштів підприємства, а також зробити висновки:

- про доцільність використання грошових коштів;

- про здатність чи нездатність підприємства забезпечити перевищення надходження грошей над їх видатками і про стабільність цього перевищення протягом аналізованого періоду;

- про те, чи є потреба в залученні кредитних ресурсів і на яких відрізках календарного періоду.

Зведену характеристику тенденцій основних фінансово-економічних коефіцієнтів слід представити за формою табл. 5.4 із пропозиціями щодо підвищення ефективності використання фінансових ресурсів і забезпечення стабільного фінансового стану.

Таблиця 5.4 – Результати аналізу основних фінансово-економічних показників

Показник	Нормативне значення	За розрахунками	Вис- новки
Поч. кв.	Кін. кв.
1. Коефіцієнт покриття, Кп	1,5-3
2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності, Кабсол_лікв	>0,2
3 Робочий капітал, Рк	>0
4 Коефіцієнт забезпеченості власними коштами	>0,1-0,3
5 Коефіцієнт автономії	>0,5
6 Коефіцієнт оборотності оборотних коштів	>0, збільшення
7 Час одного обороту оборотних коштів, днів	<365, зменшення
8 Період обороту дебіторської заборгованості, днів
9 Період обороту кредиторської заборгованості, днів	<365

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗАХИСТУ КУРСОВИХ РОБІТ

1. Яка мета розробки графіка руху грошових коштів і прогнозного балансу?

2. Як плануються надходження коштів від господарської діяльності?

3. Які види виплат на господарську діяльність плануються?

4. Вкажіть джерела вихідних даних для планування різного роду виплат.

5. Коротко поясніть необхідність розробки валідного (надійного) прогнозу обсягу продаж для об’єктивного планування фінансових результатів підприємства.

6. Прагнучи компенсувати недостатню надійність прогнозу продажів, багато фірм застосовують метод «гнучких бюджетів». Поясніть, як Ви б рекомендували використати метод гнучких бюджетів в поточній роботі підприємства. Переваги і недоліки цього методу.

7. При якому щомісячному розподілі заданого Вам квартального обсягу продаж виникне необхідність у залученні банківського кредиту?

8. Яка на сьогодні середня ставка короткострокового банківського кредиту?

9. Що Ви розумієте під фінансовою рівновагою підприємства?

10. Які три методи поточного фінансового планування Ви знаєте?

11. Наскільки збільшилися за аналізований період власні оборотні кошти (робочий капітал)?

12. Які фактори впливають на приріст потреби в оборотних коштах?

13. Які джерела фінансування приросту потреби в оборотних коштах може використати підприємство?

14. Як впливає дивідендна політика на зміну потреби у фінансових ресурсах?

15. Охарактеризуйте додаткові витрати й ризики, пов'язані з нестачею (надлишком) оборотних коштів?

16. Чи є сприятливим збільшення залишку грошових коштів у бюджеті руху грошових коштів і в складеному Вами балансі?

17. Яким, на Вашу думку, має бути оптимальний залишок коштів?

18. Чому дорівнює потенціал самофінансування в розробленому Вами бюджеті?

19. Як розраховані коефіцієнти рентабельності? Які заходи варто започаткувати для підвищення прибутковості?

20. Яка динаміка показників ліквідності?

21. Як можна охарактеризувати поточний рівень ліквідності?

22. Чи є у підприємства за вашими розрахунками внутрішні джерела поповнення грошових коштів?

23. За рахунок чого підприємство фінансує операційну діяльність?

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

 

1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств». – ВВР, 1995, N 4, ст. 28 із змінами та доповненнями.

2. Бень Т.Г., Довбня С.Г. Бюджетування як інструмент удосконалення системи фінансового менеджменту підприємства// Фінанси України, 2000.– №7. – С. 48-55

3. Білик М. Д. Бюджетування в системі фінансового планування// Фінанси України. – 2003. – №3. – С. 97-100.

4. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. – К.: Молодь, 1997. – 1000 с.

5. Вінниченко Н.М. Оцінка ризику в бюджетуванні// Фінанси України. – 2003. – №7. – С. 90-95.

6. Ковтун С. Бюджетирование на современных предприятиях или как эффективно управлять финансами. – Х.: Фактор, 2005. – 340 с.

7. Кононенко О. Аналіз фінансової звітності. – Харків: Фактор, 2003. – 148 с.

8. Мірошник О.Г. Методи бюджетного планування// Фінанси України. – №12. – 2003. – С. 37 -40.

9. Попов В.М., Ляпунов С.И., Воронова Т.А. Бизнес фирмы и бюджетирование денежных потоков. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 400 с.

10. Савицкая Г.В. Методика комплексного анализа хозяйственной деятельности. – М.: ИНФРА-М, 2001.– 288 с.

11. Савчук В.П. Управление прибылью и бюджетирование /: М.: Бином, 2005. – 442 с.

12. Хруцкий В.Е, Сизова Т.В., Гамаюнов В.В. Внутрифирменное бюджетирование. Настольная книга по постановке финансового планирования. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 400 с.

13. Щиборц К.В. Бюджетная деятельность промышленных предприятий России. – М.: Дело и сервис, 2001. – 544 с.