Стадії формування педагогічної занедбаності



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Стадії формування педагогічної занедбаності



Початкові ознаки педагогічної занедбаності зазвичай|звично| виявляються в різноманітних|всіляких| змінах емоційної|емоціональної| сфери – нестійкості емоцій, зниженому настрої, дратівливості, негативному|заперечному| ставленні|ставленні| до навчання або діяльності в якій дитина не має успіху. Хронічна емоційна|емоціональна| напруженість в подібних випадках зазвичай|звично| знаходить|находить| вихід в посиленому спілкуванні з|із| однолітками поза|зовні| школою, поза сім’єю|вдома|. Поступово змінюється характер|вдача| підлітка, набувається негативний|заперечних| соціальний досвід|дослід| і особистість|особистість| в цілому|загалом| набуває|придбаває| негативної і асоціальної спрямованості.

Отже, при формуванні педагогічної занедбаності простежується чотири стадії.

На першій стадіївиявляється різноманіття негативних емоційних переживань, що свідчить про функціональну непристосованість дитини: неуспіх в навчанні, конфліктні ситуації в сім'ї, незадоволеність своїм соціальним статусом в групі однолітків. З іншого боку цьому сприяють психофізіологічні особливості: пубертатний період, акселерація, соматичне неблагополуччя і ін. Все це нерідко приводить до внутрішньоособистісного конфлікту і емоційного неблагополуччя.

Діапазон прояву|вияву| емоційних|емоціональних| проявів|виявів| дуже широкий: страхи, апатія, депресії і ін. Якщо конфлікт довго не вирішується, то розвивається хронічна емоційна|емоціональна| напруженість. Дитина|дитя|, намагаючись|пробувати| знайти спосіб виходу з ситуації, що склалася, щоб|аби| полегшити свій стан|достаток|, або використовує запособи психологічного захисту: вдається до проб|походить| |із| алкогольних напоів або наркотичних препаратів, потрапляє|попадає| у вуличну компанію. Це тимчасово полегшує душевний стан|достаток|, але|та| посилює конфлікт з|із| оточенням. Відбуваються|походять| емоційні|емоціональні| зриви, конфлікти з|із| батьками, вчителями|учителями|, друзями, ізоляція в школі|із|.

На другій стадіїміжособистісний і внутрішньоособистісний конфлікти формують страхи (покарання), різного роду побоювання трансформуються в тривожність, лабільність настрою, дратівливість, підвищену збудливість. Навіть незначні несприятливі дії викликають афектну реакцію. Змінюється стиль поведінки, особистість стає нестійкою до зовнішніх впливів.

На третій стадії поступово формується патологічний характер, тобто відбуваються характерологічні зміни в надмірно вираженій формі акцентуації або у формі виражених рис патологічних характеру.

На четвертій стадії типовими є глибокі і стійкі зміни особистості, поява асоціальної спрямованості поведінки. Характерними ознаками є суперечливе віддзеркалення дійсності, наявність асоціальних поглядів, позицій, шкідливих звичок, навичок, системи ворожого ставлення до багатьох цінностей, Все це призводить до стійких порушень з навколишнім соціальним середовищем [12].

Складності у навчанні обумовлена як об'єктивними, так і суб'єктивними причинами:

– об'єктивні: слабке|слабе| здоров'я, соматичні захворювання; розумова недостатність, недорозвинення кори головного мозку і центральної нервової системи (олігофренія і інші хворобливі|болючі| прояви|вияви|);

– суб'єктивні: неблагополуччя в сім'ї, що призводить до того, що дитиною|дитям| ніхто не цікавиться, не займається її навчанням|вченням| і вихованням і ін. [9].

Неблагополуччя|неблагополучний| соціальної ситуації розвитку дитини|дитяти| може бути детермінована проблемами шкільного навчання|вчення|. Ситуація може бути розцінена як абсолютно несприятлива, якщо дитина|дитя| навчається|виучує| за програмою, не відповідною її інтелектуальним можливостям|спроможностям|.

На практиці часто відбувається|походить| наступне|слідуюче|: якщо дитина|дитя| не засвоює програму, але|та| не заважає проведенню занять|мішає|, це не є|з'являється| підставою|основою| виключення|винятку| з|із| школи. Її просто переводять|перекладають| з|із| класу в клас. Часто на цьому переконливо наполягають батьки. На практиці це означає, що дітей з|із| розумовою відсталістю, мовленевими порушеннями, інфантилізмом, затримкою психічного розвитку навчають|виучують| за невідповідною програмою, непідготовлені до цього педагоги і вихователі. А сім'я, ззовні|зовнішньо| благополучна, звертається|обертається| тоді, коли соціальна дезорієнтація стала очевидною і для батьків. Тому необхідна рання діагностика і виявлення таких дітей і визначення їх в спеціальні учбові заклади, які відповідають їх рівню навчанння|виучувати|.

Так склалося, що добре|добре| навчання є аналогом соціально-схвалюваної поведінки дитини|дитяти| або підлітка. І ті, хто|КТО| вчиться погано, неминуче відчувають|почувають| себе неповноцінними і шукають інші форми самореалізації. Чим менше можливості|спроможності| самореалізуватися в соціально схвалюваній діяльності, тим вірогідніше, що вони шукатимуть успіху в іншій асоціальній сфері: «Людина формується в діяльності, а діяльність формує свідомість» (Леонтьєв О.М).

Для підлітків в цьому плані рання професійна орієнтація - це рятівний круг, який, дозволяє обійти асоціальну сферу.

Є таке поняття – соціальна ніша. Це та форма життєдіяльності людини, в якій вона відчуває|почуває| себе психологічно комфортно, тобто|цебто|, не вступає в протиріччя з|із| соціумом. Суть соціальної адаптації аномальної дитини|дитяти| полягає не в тому, щоб|аби| підігнати|припасовувати| її під стандарт норми, а допомогти знайти свою соціальну нішу. І зовсім погано, коли соціально дезадаптованою стає здорова дитина|дитя| в результаті|унаслідок| неправильного педагогічного впливу дорослих.

 

Проблеми і прорахунки в етичному формуванні особистості (етичні деформації), дія негативного мікросередовища, бездоглядність можуть породити соціальну занедбаність.

Роль середовища|середи| у формуванні соціальної занедбаності виявляється в двох напрямах|направленнях|:

– порушення або відсутність соціально-корисних зв'язків і стосунків;

– наявність негативного|заперечного| впливу мікросередовища, в якому дитина|дитя| опинилася [9].

Одним з джерел дезадаптації дітей і підлітків є|з'являється| сім'я. Це може відбуватися|походити| з багатьох причин.

По-перше, значна залежність дитини|дитяти| від сім'ї. У сім'ї задовольняється значна частина|частка| її потреб, у тому числі і матеріально-побутові, потреби в емоційній|емоціональній| підтримці, любові|коханню|, симпатії. Незадоволення їх в сім'ї породжує приховану або явну сімейну|родинну| незадоволеність|незадоволення|, нервово-психічну напругу|напруження|, тривогу.

По-друге, велика роль сім'ї в здійсненні соціального контролю за поведінкою підлітка. У підлітковому віці ряд|лава| психічних механізмів, необхідних для самостійної поведінки як дорослого члену суспільства|товариства| знаходиться|перебуває| у стадії формування. Нездатність сім'ї виконати цю функцію веде як до порушення її поведінки, так і до порушень в розвитку особистості|особистості|.

По-третє, підліток вступає в етап інтенсивного оволодіння соціальними ролями дорослої людини, розширюється коло його спілкування, наростає зв'язок з|із| неформальними групами, школою. Все це відбувається|походить| в умовах бурхливих фізіологічних, психологічних і соціальних змін|перерв| організму і особистості|особистості| підлітка. Тому в цей період підліток потребує спрямовуючої|спрямовувати| допомоги сім'ї. Нездатність сім'ї справитися|впоратися| з|із| цим завданням|задачею| ставить дитину|дитяти| в скрутне і уразливе|вразливе| становище, обумовлюючи|зумовлювати| дезорієнтацію в соціальній дійсності, обеззброюючи її перед лицем різних труднощів і суперечностей|протиріч|. Тому сімейна|родинна| психокорекція в даному випадку є|з'являються| одним з основних методів надання|виявлення| психологічної допомоги.

Таким чином, переплетіння|сплетіння| і поєднання об'єктивних і суб'єктивних чинників|факторів| обумовлюють|зумовлюють| дитячо-підліткову|підліток| дезадаптацію і відхилення в поведінці неповнолітніх.

«Важкій|скрутній|» дитині|дитяті| найчастіше буває важко як з|із| тими, хто її оточує, так і з|із| самим собою. Великі труднощі в спілкуванні з|із| нєю виникають у|біля| оточуючих її людей.

Чи всі діти і підлітки важкі|скрутні|?

Протягом життя всі діти і навіть дорослі нерідко|незрідка| зустрічаються з|із| серйозними перешкодами, переживаючи|переживати| при цьому негативні|заперечні| емоційні|емоціональні| стани|достатки| і долаючи|переборювати| складнощі в стосунках з|із| оточуючими. Крім того, всі люди проходять через певні труднощі внутрішнього розвитку, зокрема через вікові кризи. Тому, природно всі діти на певних етапах свого психічного розвитку бувають «важкими|скрутними|» Але|та| різною мірою і відносно не довго. Тому є сенс|зміст| говорити про важких|скрутних| дітей лише за наявності у них стійких недоліків|нестач| в психічній сфері і поведінці [5].

Таким чином, узагальнивши основні форми дитячої і підліткової|підліток| дезадаптації, можна говорити про основні групи причин поведінки неповнолітніх, яка відхиляється.



Последнее изменение этой страницы: 2016-12-28; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.51.151 (0.011 с.)