Тема 1. Соціальні норми та соціальні відхилення

1. Види та форми відхилень: „аномалія”, „патологія”, „аномія”, „девіація”

 

Оскільки ми говоримо про соціальні відхилення, то нам необхідно з’ясувати, які бувають відхилення взагалі, які з них є соціальними, які є психологічними та визначити ту категорію відхилень, яка нас буде цікавити і про які відхилення ми будемо говорити в подальшому. Крім того, наше завдання полягає в тому, щоб визначити можливості психології та педагогіки у вирішенні проблем, пов’язаних з різними видами соціально-психологічних відхилень.

Робота в групах: визначення понять „аномалія”, „патологія”, „аномія”, „девіація”, „норма”.

Мета: визначити основні поняття, що позначають різні види відхилень у розвитку, з’ясувати, в яких випадках вони застосовуються, а також відмінності між ними.

Час: 10-15 хв.

Ресурси: аркуші паперу в залежності від кількості груп, фломастери.

Хід проведення: викладач (тренер) об’єднує членів присутніх в декілька (наприклад, 5) підгруп (за будь якою методикою, наприклад, методом лічилочки: цар, царевич, король, королевич..., або за назвами фруктів: апельсин, мандарин, банан, персик, ківі.... і т. ін.) і дає кожній групі аркуш папери, на якому написано одне з слів: „аномалія”, „патологія”, „аномія”, „девіація”, „норма”.

Кожній групі пропонується завдання: впродовж 10 хвилин дати визначення поняттю, яке у них написано на аркуші, а також з’ясувати у яких випадках воно частіше за все застосовується та можлива сфера їх застосування.

Після виконання завдання, групи делегують одного з членів групи, які по черзі презентують напрацювання групи.

Наприкінці презентацій викладач узагальнює міркування груп, їх напрацювання та пропонує обговорити отриману інформацію та висловити свої думки з приводу почутого.

Викладач звертає увагу на те, що всі запропоновані поняття: аномалія, патологія, аномія, девіація – це поняття, які означають відхилення, але мають певну специфіку прояву та застосування у різних сферах.

 

Коментарі:

Аномалія – (з грец. ненормальність, відхилення).

Передбачає недорозвиток, зміни або відхилення у протіканні процесів та функцій в природі, організмі людини, в тому числі і психіки. Тому а номалії можуть бути як природними, фізичними, так і психічними.

Аномалії можуть бути вродженими і набутими. Прикладами прояву аномалій у людини можуть бути: недоліки слуху, зору, розумова відсталість, важкі розлади мови, порушення опорно-рухового апарату.

Причинами природжених аномалій можуть бути генетичні фактори (спадкові), шкідливі впливи (інтоксикація, травма, інфекція) на плід, що розвивається. В основі набутих аномалій найчастіше бувають інфекційні захворювання (церебральний менінгіт, поліомієліт, грип, кір тощо), а також травми, інтоксикації.

Аномалії психічного розвитку є об’єктом вивчення спеціальної галузі (психологія аномального розвитку). У психічному сенсі аномалія – різноманітні відхилення від нормального перебігу психічних процесів і функцій. Можуть зумовлюватися фізіологічними дефектами аналізаторів, соматичними вадами, а також неправильними діями з навчання, виховання, тренування тощо.

Патологія – (грец. патос ­– біль, логос ­– наука, слово).

Застосовується в вузькому розумінні, коли мова йде про хворобливі процеси в організмі, тобто має місце хвороба. В цьому сенсі під патологією розуміють загальну назву групи медичних наук, які вивчають хворобливі процеси в організмі людини чи тварини, причини їх виникнення, механізми перебігу і шляхи подолання. В цьому сенсі розрізняють загальну патологію і часткові патології.

Більш широке визначення патології передбачає любий вид ненормальності, хворобу фізичну, психічну або соціальну. Тобто патологія – це хворобливий стан того чи іншого організму, в тому числі і соціального. Тому може застосовуватися як до фізичного організму, так і до психічних і соціальних явищ.

Так, патопсихологія – спирається на закономірності розвитку психіки в нормі та вивчає закономірності розладу психічної діяльності і властивостей особистості у відповідності до закономірностей формування та протікання психічних процесів в нормі.

Найбільш вагомі випадки відхилень від соціальних норм можна назвати соціальною патологією. Вона характеризується суттєвою шкодою для інтересів суспільства та людей, суспільного проживання. Наприклад, такі явища, як злочинність, алкоголізм, наркоманія, суїциди тощо. Тому, в значній мірі соціальна патологія і соціальні відхилення співпадають. До соціальних відхилень, що не відносяться до патологічних явищ, можна віднести незначні порушення правових, моральних норм, незначні відхилення від правил поведінки в суспільстві.

Аномія – (з давньогрецької – дезорганізація).

Дане поняття застосовується для характеристики процесів та ступеня дезорганізації соціальних систем та суспільства в цілому. Тому це поняття більш вивчається, розробляється та застосовується соціологією. Тобто це чисто соціологічне поняття, яке використовується для характеристики соціальних процесів. Психологами воно не використовується.

Аномія виникає тоді, коли в соціальних системах або в суспільстві в цілому різко деформуються, руйнуються або зникають загальноприйняті норми, закони, правила поведінки, в результаті чого руйнується та зникає механізм регуляції поведінки людей, зникають правила та зразки поведінки, згідно з якими потрібно діяти та які потрібно наслідувати, щоб поведінка людини в суспільстві вважалася просоціальною та соціально прийнятною. Отже, аномія – це стан дезорганізації суспільства в наслідок руйнування та відсутності чітких, загальновизнаних норм і правил поведінки.

Соціологи розрізняють наступні форми аномії:

– інституційна – 1) соціальна дезорганізація (в цілому в межах всього суспільства);

2) інституціональна (невизначеність, нестійкість, відсутність чітких програм, планів, форм діяльності, стан пошуку нових видів діяльності);

 

– ціннісно-нормативна – 1) ціннісно-нормативна дезорганізація в суспільстві в цілому;

2) амбівалентність соціальної свідомості;

3) соціальна атомізація окремих індивідів;

 

– соціостратифікаційна – 1) маргінальність членів суспільства;

2) культурна маргінальність [18, С. 11].

 

Ненормативність суспільства, на думку українських соціологів Головахи Є.І. та Паніної Н.В., породжує всеоб’ємну аномію, яка сама по собі є формою соціальної патології для всіх соціальних систем, які радикально трансформуються. Така форма аномії може бути названа соціопатією, під якою розуміють таку форму соціальної патології, яка в умовах відсутності норм сама задає «патологічну» норму поведінки [6, С. 40]. Якщо психопатологія є хворобливою формою порушення механізмів адаптації людини до соціальних норм і правил, та виникає внаслідок органічних уражень нервової системи або є функціональним порушенням психіки, то соціопатії виникають в тих соціальних умовах, коли порушується сам об’єкт соціальної адаптації – соціальні норми і вимоги, в наслідок чого люди втрачають звичні орієнтири свідомості і поведінки. При цьому психічні механізми, як правило, залишаються збереженими, але масова поведінка стає нерегульованою. Автори наводять види патологічних явищ в соціумі:

	Сфера патології в соціумі

 

Соціальна патологія

 

 

 

Рис. 1. Загальна схема патологічних явищ в соціумі

Поряд з порушенням соціальних норм в суспільстві існують и інші явища та процеси, які оцінюються негативно. Наприклад, кризи, диспропорції в економіці, небажані демографічні явища, розповсюдження релігійних течій та поглядів. Але ці явища, було б неправильно називати соціальними відхиленнями тому, що відсутні відповідні норми, відносно яких можна їх оцінювати як відхилення. Тому небажані в суспільстві явища, які не представляють собою порушень соціальних норм, точніше було б назвати просто негативними явищами (процесами), маючи на увазі їх небажаність, шкідливість для суспільства.