Вербальный канал коммуникации

Вербальный канал коммуникации, который относят к природным коммуникационным каналам, основывается на языковых способностях человека и реализуется через передачу речевых сообщений (текстов) в устной или письменной форме.

Для того чтобы передавать речевые сообщения, человек должен обладать:

• языковой способностью, которая передается по наследству и заключается в возможности говорить и понимать других людей;

• одной из естественных языков, которой человек овладевает в детстве в результате первичной социализации;

• иностранным или искусственным языком (или языках), которые человек может выучить в течение жизни.

21. Коммуникативные сети и коммуникативные стили

Комунікаційні мережі - це поєднанні певним чином учасники комунікаційного процесу за допомогою інформаційних потоків

- централізовані мережі (вирішення проблем і прийняття рішень передбачає взаємодію з одним і тим самим співробітником);

- децентралізовані мережі (члени команди вільно спілкуються між собою, однаковою мірою опрацьовують інформацію і приймають узгоджені рішення).

В межах цих двох груп існує декілька видів комунікаційних мереж (рис. 12.4).

До централізованої групи відносять такі комунікаційні мережі:

· колесо - всі інформаційні потоки проходять через одну центральну особу (лідера);

· У-мережа - менш централізована; до лідера наближені дві особи, які можуть виконувати роль радників.

До децентралізованої групи належать:

· коло - рівномірний потік інформації між усіма членами команди, лідер відсутній, мережа неорганізована, нестійка, але активна;

· рівноправна - прямий доступ до інформації всіх учасників команди; усі беруть однакову участь в обговоренні; груповий лідер не має надмірної влади; використовується при демократичному стилі управління;

· ланцюг - односторонній потік, інформація надходить тільки від осіб, які знаходяться рядом; відсутній зворотній зв'язок; найменш ефективна з мереж.

Ефективність комунікаційних мереж залежить від того, якого змісту завдання вирішують команди. Зокрема, централізовані мережі ефективні при вирішенні простих завдань: працівники команди просто передають інформацію лідерові, який приймає рішення. У децентралізованих мережах інформація "обходить" усіх членів команди доти, доки хтось із працівників не збере її і не прийме рішення. Це уповільнює вирішення простих завдань. А за проблемних ситуацій децентралізовані мережі працюють швидше, ніж централізовані, оскільки інформація доступна всій команді і кожен працівник бере активну участь у прийнятті рішення. Тому, децентралізовані мережі доцільно використовувати для розроблення стратегічних рішень, коли лідеру необхідні консультації всіх ключових осіб фірми та провідних фахівців.

Ефективність комунікацій дуже часто залежить від правильного вибору, що відповідає ситуації, комунікаційного стилю. Сутність правильного вибору полягає в умінні проаналізувати ситуацію і в здатності змінювати стиль спілкування так, щоб він був доречним.

Комунікаційний стиль - це спосіб за допомогою якого індивід будує комунікаційні взаємодії з іншими

В різних літературних джерелах можна зустріти чимало різновидів комунікаційних стилів. Але, як правило, більшість стилів концентруються навколо чотирьох основних: обвинувачення, директивний, переконання і вирішення проблеми.

Стиль обвинувачення.Людина, яка застосовує цей стиль, намагається знайти і помилку і того, кого можна за неї звинуватити. Тон спілкування - негативний, обвинувачуваний. "Це зроблено невірно, ви допустилися помилки" - типовий вислів цього стилю. Такий тон викликає негативні почуття в одержувача, і результати рідко бувають позитивними. Звичайно цього стилю треба уникати, але він може бути використаний, коли жоден з інших стилів недієвий або коли всі факти - наявні.

Директивний стиль.Керівник вказує іншим, зокрема підлеглим, як їм виконувати свою роботу або вирішувати певні завдання. Обговорення зведені до нуля; комунікація, як правило, - одностороння. Фраза "зробіть це так", - є приклад директивного тону. Не слід плутати цей стиль з позитивним тоном інструктажу, що припускає наявність зворотнього зв'язку. Директивний стиль - односпрямований.

У деяких випадках директивний стиль може бути ефективним. Шкільний учитель, що утомився від шепоту учнів, наказує: "Тихо!" і відновлює свою владу. Команда виконується, хоча, може бути сприйнята з невдоволенням.

Стиль переконаннявикористовує техніку розгляду і схвалення інформації. Замість того щоб наказувати слухачам щось робити, відправник представляє їм повідомлення для оцінки і активного прийняття. Повідомлення може бути спрямоване на те, щоб слухачі захотіли зробити те, що ви пропонуєте, тому, що вони самі це вибрали. Коли співрозмовник сам робить вибір, підвищується імовірність більш сприятливого ставлення до завдання, більше зацікавлення у виконанні, ніж при обвинувачуваному підході або директивному стилі. Часто відправник повідомлення здатний сформувати у слухача потребу представити план дії, що відповідав би його бажанням. Головна мета - дія.

Стиль вирішення проблемизаснований на пошуку взаємної згоди сторін спілкування з приводу результативної дії, при цьому часто досягається компроміс. Тут потрібна двостороння комунікація. Ідеї вивчаються і приймаються спільно. Особистісні якості теж можуть проявлятися, але на результативне рішення вони не впливають так, як при трьох перших стилях. Обговорення, проведені сторонами, можуть призвести до плідних планів дій і взаємоповаги. З іншого боку, вони здатні призвести до незгоди, плутанини і розчаруванню, коли згода не досягається. Цей стиль дуже важливий у випадках, коли потрібно змінити поведінку групи

Досліджуючи способи взаємодії з іншими людьми в процесі спілкування соціальна психологія виділяє інші стилі:

1) домінантний (стратегія, спрямована на зниження ролі інших у комунікації);

2) драматичний (перебільшення та емоційне забарвлення змісту повідомлення);

3) спірний (агресивний, аби що доводить);

4) заспокійливий (розслаблююча манера спілкування, що має метою зниження тривожності співрозмовника);

5) вражаючий (стратегія, орієнтована на те, щоб вразити);

6) точний (націлений на точність і акуратність повідомлення);

7) уважний (виявлення інтересу до того, що говорять інші);

8) натхнений (часте використання невербального поводження - контакт, очі, жестикуляція, рух тіла і т.д.);

9) дружній (тенденція відкритого заохочення інших і зацікавленість у їхньому внеску в спілкування);

10) відкритий (являє собою прагнення безбоязно викладати свою думку, почуття, емоції, особистісні аспекти свого "Я").

Коммуникационные барьеры

Коммуникативный барьер обычно это всё то, что препятствует эффективной коммуникации и блокирует ее.

В. Шепель выделяет 6 наиболее явных барьеров:

♦ дискомфорт физической среды, в условиях которой воспринимается сообщение;

♦ инерция включенности, т.е. озабоченность слушателя иными проблемами; ♦ антипатия к чужим мыслям, стереотипизированность сознания, амбициозность;

♦языковый барьер — существенное различие словарного запаса, лексикона коммуникатора и коммуниканта;

♦ профессиональное неприятие - некомпетентное вторжение коммуникатора в профессиональную сферу коммуниканта;

♦ неприятие имиджа коммуникатора.

В литературе по психологии принято выделять 4 типа барьеров:

♦ фонетический - невыразительная быстрая или медленная речь, речь-скороговорка, акцент, речь с большим количеством звуков-паразитов и т.п.;

♦ семантический — различие в системах значений слов;

♦ стилистический - несоответствие стиля речи коммуникатора и ситуации общения или стиля общения и психологического состояния партнера по общению;

♦ логический — сложная, непонятная или неправильная логика рассуждений.

В теории коммуникации в качестве оснований классификации коммуникативных барьеров целесообразно выделить среду (внешние условия) коммуникации, технические средства коммуникации и самого человека как главного действующего лица любого коммуникативного акта.