Які ж причини змусили гетьмана шукати нових зовнішньополітичних орієнтирів?

Петро I виявився прибічником політики жорсткого централізму, прагнув цілком підпорядкувати Україну Російській державі, що не співпадало з прагненням Мазепи розширити самостійність Гетьманщини.

Під час Північної війни Петро I нещадно експлуатував людські і матеріальні ресурси України. Край був економічно виснажений, населення вивозили на будівництво доріг, каналів, міст. Козацьке військо використовували у війні як "гарматне м'ясо".Політика Петра I викликала обурення в Україні, козацька верхівка наполягала на пошуках нового союзника.

У Мазепи були підстави вважати, що цар може пожертвувати Україною, аби забезпечити перемогу у війні і вийти на береги Балтійського моря.

Таким чином, у Мазепи були всі підстави для зміни зовнішньополітичного курсу. Він "зрадив" московського царя не раніше, ніж Петро I зрадив інтереси України. Про зраду ж гетьманом українського народу не може бути й мови.

У жовтні 1708 р. військо Карла XII вступило на Україну. На його бік перейшов Мазепа з 15 тис. козаків, а також 8 тис. запорозьких козаків на чолі з кошовим атаманом Костем Гордієнком. Основна ж маса козаків, старшини, селянства і міщан відмовилася підтримати гетьмана. У цьому була трагедія Мазепи!

Чому ж так сталося?

По-перше, далася взнаки соціальна політика гетьмана. Надто далеко відірвався він від життєвих потреб народу і не користувавася популярністю в народних масах.

По-друге, для народу цей крок Мазепи був несподіваним, а справжні його причини невідомі, адже союз зі Швецією був таємним.

По-третє, Петро I вжив швидкі і рішучі дії проти Мазепи, представивши його зрадником України (за наказом царя гетьмана проклинали у всіх церквах) та залякавши населення України репресіями проти прибічників гетьмана. Царські війська знищили столицю Мазепи - місто Батурин, вирізавши 6 тис. жителів, зруйнували Запорозьку Січ.

У 1708 р. цар наказав обрати нового гетьмана, ним став Іван Скоропадський (1708-1722). Козацьких старшин, які не прибули на вибори нового гетьмана, цар оголосив зрадниками.

Здійснюючи політику терору, Петро I прагнув знищити серед українського населення будь-яку опозицію.

27 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва - вирішальна битва Північної війни. Поразка Карла XII та Мазепи стала справжньою національною катастрофою для України. Петру I були розв'язані руки в наступі на українську автономію.

Мазепа разом зі своїми прибічниками знайшов політичний притулок у Молдавії; вони стали першою українською політичною еміграцією. 21 вересня 1709 р. гетьман помер.

П ісля смерті Мазепи українська еміграція обрала гетьманом Пилипа Орлика, який так і залишився гетьманом у вигнанні. Він склав проект першої Конституції України, що передбачала побудову суверенної демократичної Української держави. Уряд Орлика намагався створити антиросійську коаліцію держав і добитися незалежності України. Але ці намагання виявилися марними - європейські держави не бажали воювати за Україну.

Ліквідація російським царизмом української автономії

Після перемоги в Полтавській битві, Петро I здійснює заходи по ліквідації автономного устрою України. Ось лише деякі з них:

У 1709 р. цар призначив до Скоропадського свого резидента, який мав контролювати діяльність гетьмана;

У 1720 р. було вперше офіційно заборонено українську мову.

У 1722 р. створюється Малоросійська колегія, яка розділила владу з гетьманом.

З 1724 року - після смерті наказного гетьмана Павла Полуботка (1722-1724) - Лівобережною Україною правила лише Малоросійська колегія.

Щодо України здійснюється відверто колоніальна економічна політика. Вільна торгівля фактично скасовується. Українцям забороняється займатися торгівлею з іншими країнами, крім Росії.

Після смерті Петра I (1725 р.) російські імператори послідовно намагалися обмежити українське самоврядування. Але, із зміною імператорів і міжнародної ситуації політика "залізної руки" щодо України інколи дещо пом'якшувалася.