Кочові народи на півдні України.

Кіммерійці IX–VII ст. до н.е. Кіммерія – це перше державне утворення на території України. З приходом кіммерійців у Північному Причорномор’ї утверджується рабовласництво.

Скіфи VII–III ст. до н.е. Державне об’єднання Скіфія найвищої могутності досягло у кінці V ст. до н.е. за правління царя Атея

Сармати III ст.н.е. Державне об’єднання Сарматія

Готи III–IV ст. н.е. Готське королівство (Гетика). Гетика була феодальною за своїм соціальним характером. Найвищої могутності королівство досягло за правління Германаріха (332 – 375 р.р.)

Гуни IV–V ст. Гунське царство. Вчені розглядають його як одне з наймогутніших державних утворень в історії людства. За правління Атілли (сер. V ст.) володіння гунів простягнулися від Рейну до Волги.

Авари VI–VII ст. Аварський каганат

Болгари VII ст. Велика Болгарія. У VII ст. частина болгарських племен на чолі з Аспарухом переселилася на Дунай, заснувавши Дунайську Болгарію. Назва “болгари” згодом стала самоназвою місцевого південнослов’янського населення.

Хозари VII–X ст. Хозарський каганат. Розгромлений київським князем Святославом

Печеніги X–XI ст. Печенізька Орда Розгромлена київським князем Ярославом Мудрим

Половці XI–XIII ст. Половецька орда Розгромлена монголо-татарами

Монголо-татари з 20-х років XIII ст. Упродовж 1236–1240 років монголо-татари завоювали князівства Русі. Утворена ними держава Золота Орда простягнулася від Іртиша в Сибіру до нижньої течії Дунаю; у XV ст. вона розпалася на окремі улуси – Кримське, Казанське, Астраханське, Ногайське ханства. Кримське ханство проіснувало з 1449 р. до 1783 р., ставши важливим фактором української історії

Південь України - це неосяжний відкритий степ, який приваблював войовничі кочові племена Євразії. Завдяки цій географічній обставині південна Україна стала центром життя кочових народів, які хвилями змінювали один одного з к. ІІ тис. до н.е. і до XІІI ст. н.е.: кіммерійці, скіфи, сармати, готи, гуни, авари, болгари, хозари, печеніги, половці, монголо-татари.

Переселення цих народів відбувалося зі сходу, крім готів, які прийшли з берегів Балтійського моря.

Поруч із скотарством, яке становило основу господарства, кочовики займалися землеробством, ремеслами. Вони володіли воєнним мистецтвом, вели постійні війни, тримали в покорі сусідні народи. Тривалий час кочовики стримували українську колонізацію степів Причорномор’я і Приазов’я.

У наведеній нижче таблиці подається стисла інформація про час мешкання кочових народів у південноукраїнських степах та про їх державні утворення.

Кочові народи залишили помітний слід в історії України. Протягом століть вони впливали на розвиток українських земель, на формування матеріальної і духовної культури населення країни. Кочові народи поклали початок державотворчим процесам на території України. Державні утворення кіммерійців, скіфів, сарматів, готів існували ще до виникнення у IV ст. н.е. першого державного об’єднання давніх українців – Антського союзу.

6.Антична колонізація в Північному Причорномор’ї.

З VII ст. до н.е. в Північному Причорномор'ї вихідцями із Греції були засновані міста-держави: Ольвія (гирло Південного Бугу), Тіра (біля гирла Дністра), Феодосія, Херсонес (на місці нинішнього Севастополя), Пантікапей (на місці сучасної Керчі) та інші.

Головні причини заснування греками колоній - дефіцит землі і хліба у вкритій горами Греції та перенаселеність грецьких міст.

За формою правління міста-держави були республіками. Єдина монархія - Боспорське царство, яке виникло в V ст. до н.е. в результаті об'єднання ряду міст на чолі з Пантікапеєм.

Господарство було засноване на жорстокій експлуатації рабів.

Економіка була багатогалузевою:

торгівля велася у двох напрямках - з Грецією і з північними сусідами (скіфами та сарматами). У Грецію вивозили хліб, худобу, шкіру, пушнину, рабів. Сусідам продавали вино, зброю, тканини, вироби мистецтва та ін.

Ремесло досягло високого рівня розвитку і славилося виробництвом металевих, керамічних, ювелірних виробів, ткацтвом.

Землеробство: вирощували пшеницю, ячмінь, просо, виноград, яблука, груші і т.п.

Скотарство і рибальство.

Духовна культура досягла високого рівня розвитку: розвивалися освіта, наука, література, музика, театр, скульптура, архітектура.

Культуру міст-держав визначають як чорноморський варіант античної культури.

Причини занепаду:

загальна криза рабовласництва, яка почалася з 3 ст. н.е. і підірвала сили держав;

натиск кочовиків. У III ст. н.е. під натиском готів загинула Ольвія та ін. міста, в IV ст. н.е. під натиском гунів загинуло Боспорське царство. У V ст. н.е. античні міста-держави припинили існування.

Культура античних колоній значною мірою вплинула на культурний розвиток сусідніх народів, у т.ч. і слов'ян.