Перші державні утворення на території України

Першим державним утворенням у праукраїнців був Антський союз (IV - VII ст. н.е.).

Після його розпаду на території України, де розселилися східні слов'яни, утворилися окремі племінні об'єднання, розташування і назва яких відомі із літопису "Повість врем'яних літ": поляни, древляни, сіверяни, тіверці, уличі, волиняни, дуліби, білі хорвати, дреговичі.

У найбільш вигідному геополітичному положенні опинилися поляни, які проживали у Середньому Подніпров’ї: вони знаходилися майже в центрі праукраїнських племен, на перехресті важливих торговельних шляхів. Саме поляни стали центром консолідації праукраїнських земель. Їх столицею був Київ, заснований, за даними археологів, у к. V – першій пол. VI ст.н.е. За легендою, Київ заснували князь Кий, його брати Щек, Хорив і сестра Либідь.

Першими ж київськими князями, існування яких зафіксовано письмовими джерелами, були Дір і Аскольд, які правили з 30-50-х років IX ст. до 882 р.

За одними писемними відомостями, Аскольд і Дір були нащадками Кия, за іншими – дружинниками варязького князя Рюрика, який правив племенами ільменських словен у північних Новгородських землях. Як сповіщається в літописі, слов’янське населення запросило варязьких князів, аби ті забезпечили спокій в їхніх землях. У ті часи найманці – варяги, які були гарними воїнами, залучалися на державну службу в багатьох країнах Європи.

З середини IX ст. навколо полян постає стабільне державне об’єднання, яке в арабських письмових джерелах отримало назву Куявія, а сучасні історики називають його Руською землею або Київським князівством Аскольда.

Міжнародні зв’язки Київського князівства свідчать про його могутність, авторитет. У 860 р. дружина Аскольда здійснила грандіозний похід на Візантію, змусивши її сплатити контрибуцію.

Саме Київське князівство стало територіальним, політичним, етнокультурним ядром, навколо якого згодом зросла Київська Русь.

У 882 р. воєвода Рюрика Олег разом із сином Рюрика Ігорем захопив Київ, убивши Аскольда. В результаті Олег об’єднав Київські і Новгородські землі і розпочав консолідацію праукраїнських та інших східнослов’янських племен.

Таким чином, утвердження Олега в Києві знаменувало створення великої держави східних слов’ян – Київської Русі або Давньої Русі

9.Основні теорії походження Київської Русі.

Як Ви вже знаєте, у 882 р. варяги Олег і Ігор Рюрикович захопили київський престол, убивши при цьому київського князя Аскольда. Два політичних центри – Київ і Новгород - об’єдналися в одну державу, яка отримала назву Київська Русь. Першим князем Київської Русі став Олег. Його наступник Ігор заснував правлячу на Русі династію Рюриковичів.

Таким чином, варяги прискорили об’єднання східнослов’янських племен в одну державу.

В історичній науці склалосядекілька теорій щодо утворення Київської Русі. Найбільш поширеними вважаються:

1. Норманська теорія: варяги (нормани) відіграли вирішальну роль у створенні Давньоруської держави, східнослов’янські племена були нездатні без допомоги зовні заснувати могутню державу.

Норманську теорію започаткували німецькі історики Г.Байер та Г.Міллер, які працювали в другій пол. ХVІІІ ст. в Росії.

2. Теорія природньо-історичного (автохтонного) походження Київської Русі: з варягами чи без варягів, східні слов’яни були в змозі утворити свою державу, бо:

а) для цього у східних слов’ян існували всі необхідні внутрішні соціально-економічні передумови;

б) процес державотворення розпочався у східних слов’ян ще до приходу варягів;

в) варяги, просуваючись у східнослов’янські землі, керувалися, перш за все, не державотворчою, а торговельною і здобичницькою метою. Вони прагнули підпорядкувати дніпровський торговельний шлях (так званий “путь із варяг в греки”), обкласти даниною місцеве населення.

Цю теорію сповідували видатні українські історики ХІХ-поч.ХХ ст. М.Костомаров, В.Антонович, М.Грушевський, Д.Багалій та інші.

Антинорманської теорії дотримується і сучасна українська історіографія.

Дійсно, держава виникає лише тоді, коли стає історичною необхідністю – на стадії розкладу первіснообщинного та формування класового суспільства. Саме на такій стадії суспільного розвитку знаходилися східні слов’яни у VІІІ-ІХ ст.

До того ж, остаточно не з’ясовано питання про етнічне походження самого Рюрика. Історики не виключають, що він міг бути слов'янського походження.