Модель прийняття рішень Врума-Дисаго

 

Модель прийняття рішень Врума-Дисагодозволяє менеджеру оцінити ступінь участі підлеглих в прийнятті конкретного рішення.   Основні елементи моделі · Стилі керівництва. · Набір діагностичних питань для аналізу ситуації, в якій приймається рішення. · Набір правил прийняття рішень.

 

П'ять стилів прийняття рішень Врума-Дисаго   · Самостійне рішення (автократичний стиль керівництва). Менеджер приймає рішення самостійно і об'являє його групі. Він може отримати необхідну йому інформацію у членів групи або з інших джерел. · Індивідуальні консультації (консультативний стиль керівництва). Менеджер подає проблему членам групи в індивідуальному порядку, з'ясовує їх пропозиції, а потім приймає рішення. · Групова консультація (консультативний стиль керівництва). Менеджер подає проблему членам групи на загальних зборах. Він діє як координатор, який визначає проблему і встановлює межі прийняття рішення. Завдання менеджера - прийняття узгодженого рішення. · Делегування (демократичний стиль керівництва). Менеджер дозволяє групі прийняти рішення з урахуванням заданих обмежень. Група ідентифікує і аналізує проблему, розробляє альтернативні варіанти й вибирає одну або кілька альтернатив. Менеджер приймає участь в дискусії. Головне завдання менеджера - надати групі необхідні ресурси.

 

 

Стилі й моделі прийняття рішень.

Модель прийняття рішень Врума-Дисаго

Діагностичні питання

1. Важливість рішення. Яке значення має це рішення для проекту або організації? Якщо якість рішення має велике значення для досягнення бажаних результатів, ступінь залучення лідера у процес прийняття рішення повинен бути високим.

2. Вимоги до участі. Наскільки важлива участь підлеглих у реалізації рішення? Якщо реалізація вимагає високого ступеня участі, керівник повинен залучати підлеглих у процес прийняття рішення.

3. Досвід керівника. Який досвід лідера стосовно до даної проблеми? Якщо лідер не володіє необхідними інформацією, знаннями або досвідом, для їх отримання він повинен залучати підлеглих до вирішення проблеми.

4. Імовірність підтримки: якщо менеджер прийме рішення в поодинці, чи підтримають його працівники? Якщо підлеглі беззаперечно виконують будь-які розпорядження керівника, їх участь у процесі прийняття рішення не має великого значення.

5. Узгодженість цілей. Чи поділяють співробітники цілі команди або організації, на досягнення яких направлено усунення проблеми? Якщо підлеглі не поділяють спільні цілі організації, лідер не повинен дозволяти групі приймати рішення самостійно.

6. Досвід групи: якими знаннями і досвідом, що мають відношення до даної проблеми, володіють члени групи? Якщо підлеглі володіють необхідними знаннями та досвідом, їм можна делегувати більше прав для прийняття рішення.

7. Якість командної роботи: наскільки вміло і злагоджено підлеглі вирішують проблеми у складі групи? Якщо працівники хочуть і вміють вирішувати проблеми спільно, на них може бути покладено більше відповідальності за прийняття рішень.

 

Стилі й моделі прийняття рішень.

Матриця стилів прийняття рішень в моделі Врума-Яго

	Важливість рішення	Вимоги до участі	Досвід керівника	Імовірність підтримки рішення	Узгодженість цілей	Досвід групи	Якість командної роботи
Ф о р м у л ю в а н н я   п р о б л е м и	В	В	В	В	-	-	-	Самостійне рішення
Н	В	В	В	Делегування
Н	Групові консультації
Н	-
Н	-	-
Н	В	В	В	В	Допомога
Н	Індивідуальні консультації
Н	-
Н	-	-
Н	В	В	В	Допомога
Н	Групові консультації
Н	-
Н	-	-
Н	В	-	-	-	-	Самостійне рішення
Н	-	В	В	В	Допомога
Н	Індивідуальні консультації
Н	-
Н	-	-
Н	В	-	В		-		Самостійне рішення
Н	-	-	В	Делегування
Н	Допомога
Н	-	-	-	-	-	Самостійне рішення

 

 

Стилі й моделі прийняття рішень.

Групові методи прийняття рішень

 

· Мозковий штурм. · Метод номінальних груп (NGT). · Метод експертних оцінок (метод Дельфі). · Електронні збори (електронна мозкова атака).

 

 

Переваги й недоліки групових рішень

Переваги	Недоліки
1. Більш повна інформація	1. Значні часові витрати
2. Вироблення більшої кількості варіантів	2. Влада меншості
3. Більша ймовірність схвалення ухвалених рішень іншими співробітниками	3. Тиск групи
4. Більша законність і демократичність	4. Нечіткий розподіл відповідальності

 

Правила прийняття рішень в умовах турбулентності · Навчання замість покарання. · Уміння відмовитися від помилкових рішень. · Метод п'яти "чому?" · Колективна інтуїція. · Провокування конструктивного конфлікту ("адвокат диявола").

 

Тема 5. Планування в організації

 

 

5.1. Постановка цілей і організаційне планування

 

Основні поняття   · Ціль - це конкретний кінцевий стан чи бажані результати, до яких прагне організація. · План - це опис розподілу ресурсів, завдань та інших дій, необхідних для досягнення цілей організації. · Планування - це процес визначення цілей і завдань організації, загальної стратегії для досягнення цих цілей та розробка ієрархічної структури планів для об'єднання і координації діяльності організації.

 

 

Рівні цілей і планів організації

 

 

Постановка цілей і організаційне планування.

 

 

Цілі і плани організації

 

Цілі	Плани
Стратегічні цілі - загальні твердження, що описують стан організації у майбутньому. Відносяться до організації у цілому і компетенції топ-менеджерів.	Стратегічні плани - набір дій і рішень, які організація має намір здійснити для досягнення стратегічних цілей.
Тактичні цілі - результати, яких повинні досягти основні підрозділи організації для досягнення стратегічних цілей. Відносяться до компетенції менеджерів середнього рівня.	Тактичні плани - набір дій і засобів досягнення тактичних цілей і реалізації стратегічних планів основними підрозділами організації.
Оперативні (операційні) цілі - результати, яких повинні досягти відділи, робочі групи і конкретні працівники для досягнення тактичних цілей. Відносяться до компетенції менеджерів низового рівня.	Оперативні (операційні) плани - набір послідовних дій і засобів досягнення оперативних цілей і реалізації тактичних планів відділами, робочими групами і конкретними працівниками.

 

 

Ланцюг засобів і результатів(ланцюг кінцевих цілей) - взаємопов'язаний ланцюг організаційних цілей, в якому цілі (або результати) більш високого рівня пов'язані з цілями (результатами) більш низького рівня і слугують засобом для їх виконання.