Клініко – діагностичне значення кількісного

Визначення сечовини у біологічних рідинах

Дієта з низьким вмістом білків може зменшити кон­центрацію сечовини в крові до 1,5 ммоль/л, і навпаки, при надлишковому харчуванні нітрогенвмісними продуктами рівень сечовини підвищується. Дієта, яка бідна на йони хлору, також призводить до підвищення концентрації сечовини. Саме тому, більшість авторів вважає коливання концентрації сечовини в межах 1,5 – 9,0 ммоль/л фізіологічно припустимими. Збільшення кількості сечовини в крові понад 9,0 ммоль/л потрібно розглядати, як вихідні за межі норми.

У клініці визначення концентрації сечовини в сироватці крові набуло найбільшого значення при діагностиці зах­ворювань нирок. За кількістю сечовини в крові можна скоріше розпізнати початковий ступінь ниркової недостатності, ніж при розмірі сумарного ЗН, тому що сечовина складає саме ту частину ЗН, що найбільшою мірою затримується в крові при погіршенні функції нирок.

У нормі вміст Нітрогену сечовини в сироватці крові складає біля 50 % усього ЗН. При нирковій недостатності він може збільшуватися до 90 %. Тому для диференціальної діагностики ураження нирок при захворюваннях печінки використовується коефіцієнт urea ratio (U.R.).

U.R. = (Нітроген сечовини/залишковий Нітроген) ·100 %.

У нормі цей показник коливається від 48 до 60 %, при хронічних нефритах він зростає до 90 % і більше.

Підвищення рівня сечовини в сироватці крові спос­терігається не тільки при нирковій недостатності (табл. 8), але й при інших патологічних станах: каменях і злоякісних новоутвореннях у сечовивідних шляхах, передміхуровій залозі, отруєннях сулемою, посиленому розпаді білків (при гострій жовтій атрофії печінки, важких інфекційних захворюваннях: брюшному тифі, холері й ін.), непрохідності кишечнику, шоку, перитоніті, опіках, збідненні організму йонами хлору; при дизентерії та зневоднюванні.

При паренхіматозній жовтяниці, гострій дистрофії печінки вміст сечовини в крові зменшується, хоча кон­центрація ЗН при цьому може не змінюватися або навіть істотно збільшитися за рахунок зростання вмісту Нітрогену, амінокислот та амоніаку. Особливо показово це у відношенні коефіцієнту «urea ratio», що різко знижується на противагу значному підвищенню при недостатності нирок.

Підвищення вмісту сечовини в сечі відзначається при злоякісній анемії, лихоманці, гіперпротеїновій дієті, після прийомів саліцилатів, хініну, знижене – при уремії, нефриті, ацидозі, гострій дистрофії та цирозі печінки; при отруєнні отрутами, які вражають паренхіму печінки (фосфор), а також при вагітності.

Таблиця 8

Причини аномального співвідношення

концентрації сечовини у біологічних рідинах

 

Збільшена	Знижена
Споживання великих кількостей білка	Низька кількість білків у їжі
Шлунково-кишкові кровотечі	Гемодіаліз
Гіперкатаболічні стани	Важкі хвороби печінки
Зневоднювання
Застій сечі

Лабораторна робота № 7

Визначення креатиніну в біологічних рідинах

За кольоровою реакцією Яффе

Мета: Вивчити колориметричний метод кількісного визначення вмісту креатиніну в біологічних рідинах, розрахувати концентрацію креатиніну в сироватці крові та сечі, зробити клініко-діагностичний висновок (стор. 67).

Принцип методу: У результаті реакції креатиніну з пікриновою кислотою в лужному середовищі утворюється забарвлена сполука, інтенсивність забарвлення якої про­порційна концентрації креатиніну.

Прилади та матеріали: колориметр-нефелометр фотоелектричний ФЭК – 56М, досліджувана сироватка крові, досліджувана сеча.

Реактиви:

1) розчин з масовою часткою натрій гідроксиду (NaOH) 10 %;

2) розчин з молярною концентрацією хлоридної кислоти (HCl) 0,1 моль/л;

3) насичений розчин пікриновоїкислоти (2 г пікриновоїкислоти розчиняють у 100 мл гарячої (70 – 80 ⁰С) дистильованої води для осадження надлишку пікриновоїкислоти);

4) основний стандартний розчин креатиніну – 8,80 ммоль/л (100 мг креатинінурозчиняють у 100 мл розчину змолярною концентрацією HCl 0,1 моль/л).

5) робочий стандартний розчин одержують розведенням основного розчину дистильованою водою в 100 разів (0,088 ммоль/л). 1 мл робочого розчину креатиніну містить 0,01 мг креатиніну.

а) Хід визначення концентрації креатиніну

в сироватці крові викладено у таблиці 9.

 

Таблиця 9

Вміст робочих розчинів

та хід визначення креатиніну

Інгредієнти, мл	Досліджувана проба	Стандарт­на проба	Холоста проба
Сироватка крові	2,0	–	–
Стандартний розчин креатиніну	–	2,0	–
Пікринова кислота	6,0	6,0	4,0
Перемішують, витримують 5 хвилин і вміщують на 15–20 с у киплячу водяну баню, потім центрифугують
Центрифугат	4,0	4,0	–
10 % розчин NaOH	0,2	0,2	0,2
Ретельно перемішують. Якщо після добавки лугу суміш стає каламутною внаслідок випадання фосфатів, проби слід вдруге відцентрифугувати
Дистильована вода	5,8	5,8	5,8

 

Через 10 хвилин проби колориметрують за довжини хвилі 540 нм (зелений світлофільтр) у кюветі з товщиною шару 20 мм (розд. 2.1.3) проти холостої проби.

Розраховують концентрацію креатиніну в сироватці крові за формулою:

ммоль/л (88 мкмоль/л),

де С – вміст креатиніну в сироватці крові; Е_досл. – екстинкціядосліджуваної проби; Е_ст. – екстинкціястандартної проби; – концентрація креатиніну в стандартній пробі, 0,088 ммоль/л.

Норма креатиніну в сироватці крові:

у жінок 0,044 – 0,097 ммоль/л (44 – 97 мкмоль/л),

у чоловіків 0,044 – 0,115 ммоль/л (44 – 115 мкмоль/л).

б) Хід визначення вмісту креатиніну в добовій сечі

проводять відповідно таблиці 10.

Таблиця 10

Вміст робочих розчинів

 

Інгредієнти, мл	Досліджу-вана проба	Стандартна проба	Холоста проба
Добова сеча	0,5	–	–
Стандартний розчин креатиніну (8,80 ммоль/л)	–	0,5	–
Пікринова кислота	3,0	3,0	3,0
Ретельно струшують
10 % розчин NaOH	0,2	0,2	0,2

 

Проби витримують при кімнатній температурі протягом 10 хвилин. Доводять об'єм у мірній колбі дистильованою водою до 100 мл. Вимірюють екстинкцію за допомо­гою фотоелектроколориметра в кюветі з товщиною шару 20 мм проти холостої проби за довжини хвилі 540 нм (зелений світлофільтр) (розд. 2.1.3).