V. Підведення підсумків – до 20 хв.

Експерти збирають документи “Банку” та документ І учасників гри і ви­значають разом з експертом правильність дій та розрахунків. У загаль­ній оцінці враховується кількість консультацій (+) та кількість помилок у діях (-).

Помилки аналізуються, і спільними зусиллями знаходяться правильні рішення.

Ситуації, які складалися під час гри, особливо критичні, доцільно спеціально обговорити під час додаткових занять.

 

 

Додаток 5

 

Семінар-конференція

“Податкова система України”

Мета семінару: розглянути поняття «податкова система», принципи опо­даткування, види податків, податки, що сплачуються в Україні; сформу­вати вміння розраховувати суми по­даткових надходжень, що сплачу­ють­ся фізичними та юридичними особа­ми в Україні; підвищувати рівень грома­дянської свідомості, виховуючи розуміння необхідності сплати податків.

Тип семінару: конференція.

Хід семінару - конференції.

Представник податкової інспекції.

1. Що таке податкова система?

2. Що ми називаємо податками?

3. Які функції виконують податки?

Податкова система у широко­му розумінні охоплює всі обов'язкові платежі, з допомогою яких здійснюється перерозподіл доходів на користь держави і які концент­руються в бюджеті та фондах цільо­вого призначення.

У вузькому розумінні — це су­купність тільки податків.

Податки – це обов'язкові пла­тежі юридичних і фізичних осіб до бюджету.

Податки – це плата суспільства за виконання державою її функцій (управлінської, оборонної, соціаль­ної, економічної), це відрахування частини ВВП на загальносуспільні потреби, без задоволення яких су­часне суспільство існувати не може.

Функції податків:

1) фінансування витрат, пов'я­заних з діяльністю уряду (урядових витрат):

утримання органів державної влади і державного управління, судів, прокуратури, армії, органів держбезпеки та правопорядку;

фінансування заходів у галузі науки, культури, освіти, охорони здоров'я, фізичної культури, со­ціального забезпечення;

фінансування геологорозвіду­вальних, природоохоронних робіт, ліквідація наслідків природних катаклізмів тощо;

2) захист певних галузей вироб­ництва: наприклад, український уряд застосовує ввізне мито на імпорт багатьох готових виробів для того, щоб підтримати національних виробників;

3) створення перешкод діяль­ності, яку уряд вважає шкідливою: наприклад, податки на цигарки та алкоголь, так звані «податки на гріхи», накладаються як для отримання додаткових надходжень, так і для відвернення людей від палін­ня й пияцтва;

4) заохочення певних дій: на­приклад, уряд США у 1980 р. спри­яв модернізації заводів шляхом зменшення оподаткування тих підприємств, які придбали нове об­ладнання;

5) регулювання рівня економіч­ної активності: зростання податків може викликати зменшення і спо­живання, і заощаджень. Останні, як відо­мо, перетворюються на інвес­тиції. Отже, при зростанні податків лінія су­купного попиту зміщується донизу, обсяг ВНП зменшується (див. графік 1).

Тому уряд може змінювати рівень оподаткування з метою регулюван­ня економічного циклу. Стимулюю­ча податково-бюджетна (фіскальна) політика має на меті зсунути лінію сукупних витрат угору, відповідно це збільшує рівноважний обсяг ВНП.

Стримуюча фіскальна політика зсу­ває лінію сукупного попиту вниз, спричинює зменшення рівноважно­го обсягу ВНП.

Історик.

1. Податки: факти, курйози, афоризми.

2. Історія розвитку податкової системи у східних слов 'ян.

• Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди розвитку суспільства вводились різноманітні податки – на землю, майно, прибуток, цінні папе­ри, спадщину та дарування, додану вартість, заробітну плату, ав­томо­бі­лі, коней, собак, продуктив­ну худобу та птицю, бджіл, бороди, вікна, двері і навіть на неодруже­них чоловіків.

• Повноправні громадяни Старо­давнього Риму були звільнені від податків, їх сплачували тільки раби та іноземці. Але, очевидно, засобів, що надходили до скарбниці таким чи­ном, не вистачало. Тоді імператор Веспасіан увів податок на громадські туалети. Саме йому належить легендарний вислів: «Гроші не пахнуть».

• Несправедливість стягнення податків часто призводила до по­встань і воєн. Князь Ігор був вбитий древлянами, коли, вже зібравши з них данину, повернувся за новою.

• При англійському королі Генріху II існував навіть податок на вбив­ство. Його сплачував землевласник, якщо в межах його володінь відбува­лося вбивство, яке не вдавалось роз­крити протягом шести місяців.

• Петро І ввів податок на боро­ди, який платив кожен, хто не ба­жав збрити її за вказівкою царя. Ще один податковий курйоз Київської Русі: селянин палив хату по-чорному не тому, що не вмів збудувати піч, а тому, що існував особливий податок на дим. Сплатити його було під силу тільки заможним людям.

• У Франції до XIX ст. існував податок на вікна й двері, що виходили на вулицю. Податковий конт­ролер їх просто перераховував у кожному будинку. Ось чому в архі­тектурі цієї країни багато внутріш­ніх двориків.

• У 1797 р. в Англії був уведе­ний податок на годинники. Кожен власник годинника повинен був щороку платити в скарбницю 5 шилінгів. Однак через рік податок відмінили. Великобританія, про­мислова держава номер один у XVIII ст., не могла допустити утис­кання інтересів людей, які намага­ються бути пунктуальними.

У східних слов'ян відправною точкою в оподаткуванні була доб­ровільна допомога своїм і данина, що збиралась із чужих (підкорених) племен. Жителі підносили князеві, що приймав владу, «дари» і «покло­ни». З часом піднесення з добро­вільного перетворюється в обов'яз­кове, що періодично сплачується. Данина і дар близькі за значенням і зливаються в подать.

Пізніше з'являється данина на користь татар, або ординське срібло. Із 1504 р. вона переходить у дохід московського князя і перетворюєть­ся на цільовий податок з усіх уділів на користь Великого князя. Поява подат­ків у XVIст. («пищальні гроші» на утримання стрільців, 1550 р.) та­кож пов'я­за­на з переходом від дво­рянської кінноти в армії, якій пла­тили земля­ми, до найманої піхоти – питальників (пищаль - вогнепаль­на зброя), піз­­ніше пе­рей­менованих на стрільців, яким платили хлібом, сіллю і грішми. Для утри­мання армії призначались, крім «пищаль­них грошей», ямчужні (ямчуга – селітра для виробництва пороху), податі на «городову та засічну спра­ву» (будівництво укріплень), «полоняничні гроші» (для викупу поло­нених). Стягнення провадились і в натуральній, і в грошовій формі.

Цікаво, що Запорізьке військо також мало свою систему оподат­ку­вання. Це було мито, що накла­далось на шинки та купців за провіз краму, «мостове» (за провіз краму через річки), плата за охорону та конвоюван­ня, «димовий податок» (на так званих «сиднів», тобто жо­натих козаків і посполитих, що се­лилися біля Січі та вважались підда­ними Коша), «війсь­­ковий оклад» (грошовий податок з посполитих).

Ці податки використовувались на потреби церкви і, більшою час­тиною, військової організації.

Тобто, за висловом І. М. Кулішера, «війна породила на світ по­дат­ки, спочатку тимчасові, потім, з появою постійного війська, і по­стійні. Сучас­на армія і сучасна по­даткова система – сіамські близ­нюки, нерозривно спаяні, нероз­лучні, неподільні».

Отже, спочатку податки – це засіб, до якого вдаються у випадках, коли вітчизна в небезпеці. До захи­сту від зовнішнього ворога пізніше приєднується підтримання внутрі­шнього порядку і спокою в країні, для чого потрібні суд, поліція та інші державні органи. Тобто подат­ки – це плата суспільства за вико­нання державою певних функцій.