Оцінювати загальний стан вагітної, роділлі та породіллі.

Загальне: Температура тіла, пульс, його частота, характер наповнення, кров’яний тиск, маса тіла, зріст, повнота, будова тіла (правильна, є вади), конституція (нормостенічна, астенічна, гіперстенічна), стан шкірних покриттів та видимих слизових оболонок (забарвлення шкіри, наявність пігментацій, плям, їх локалізація, висипань, новоутворів, рубців). Язик (колір, вологість, обкладеність, наявність тріщин і виразок). Стан зубів, зіву і мигдаликів, щитоподібної залози. Стан передньої стінки живота. Будова скелету (стигми перенесеного рахіту – деформація черепа, потовщення реберних хрящів, куряча грудна клітка, потовщення епіфізів довгих кісток кінцівок, викривлення ніг, шаблевидні гомілки, рубці, кістковий туберкульоз, травми кісток тазу). Активність.

Загальне дослідження організму: Загальне дослідження складається з огляду і дослідження внутрішніх органів/

 

Огляд. Огляд вагітної жінки здійснюється за такою схемою:

 

1. Чи відповідає загальний вигляд вагітної її віку.

2. Ріст.Вага. При маленькому зрості жінки можлива наявність вузького тазу, при високому зрості- широкого тазу чи чоловічої форми тазу.

3. Будова тіла. Неправильна будова тіла, викривлення хребта, потовщення реберних кісток, неоднакова довжина ніг, анкілоз суглобів свідчать про перенесений в дитинстві рахіт. В таких випадках можливе звуження тазу і його деформація. Необхідно визначити форму попереково-куприкового ромба, що дозволяє судити про нормальний, вузький чи неправильний таз. Вгодованість. Ожиріння чи схуднення свідчить про порушення обміну речовин.

4. Шкіра. Пігментація шкіри обличчя, білої лінії живота, шкіри навколо соска і наявність свіжих рубців вагітності на животі, стегнах можуть бути ознакою вагітності. Набряки на нижніх кінцівках та обличчі вказують на наявність гестозу.

5. Живіт. Велике значення має форма живота. Якщо вона овоїдна, необхідно визначити чи розташований овоїд поперечно, повздовжньо або косо. Різко збільшений живіт кулеподібної форми спостерігається при багатоводді, відвислий чи загострений до верху живіт характерний для вузького тазу. Втягнений пупок відмічається при ранніх термініах згладжений - при вагітності 32-36 тиж, випуклий - при вагітності 37-42 тиж.

6. Стан молочних залоз. Розвиток молочних залоз, форма сосків, рубці вагітності, наявність виділень із сосків, наявність рубців після перенесеного мастіту. Огляд проводиться при денному освітленні у лежачому положенні: руки на поясі, руки долонями на потилиці, руки опущені, обовязково проводиться пальпація аксілярних лімфатичних вузлів.

7. Дослідження внутрішніх органів.Після огляду проводиться дослідження по органах і системах. Серце, легені та органи черевної порожнини досліджується за допомогою пальпації, аускультації та перкусії.Визначається маса і зріст жінки, визначається температура тіла, визначається пульс, артеріальний тиск. За клінічними ознаками визначається функція ендокринних золоз. При захворюваннях щитоподібної залози виявляється зоб, випуклість очей, блиск в очах, тахікардія; при порушенні функції надниркових залоз – шкіра набуває бронзового відтінку, підвищене оволосіння; при порушенні функції гіпофіза – великий зріст, акромегалічне збільшення носа, кистей. Огляд поперекової ділянки. Симптом Пастернацького.

В післяпологовому періоді проводиться оцінка стану лохій та лактації. Ранова поверхня матки виділяє раневий секрет (лохії). В перші 2-3 дні лохії містять практично чисту кров (lochia rubras cruenta), починаючи з 3-го дня виділення стають кров’янисто-серозними (lochia rubro-serosa); на 7-9й день після родів вони стають серозними (lochia serosa). Загальна кількість лохій в перші 8 днів післяродового періоду становить 500-1500г. Вони мають своєрідний прілий запах, реакція їх нейтральна або лужна. З 10-го дня післяродового періоду до лохій приєднується значна кількість слизу, внаслідок чого виділення стають серозно-слизового характеру. З перших днів післяпологового періоду в лохіях знаходять різноманітну мікробну флору, вміст якої особливо збільшується до 4-го дня після пологів. Серед мікробів знаходять умовно патогенні (кишкова паличка, стафілококи), анаеробні бактерії.

На кінець 3-го тижня післяпологового періоду виділення з матки практично припиняються і набувають такогож характеру, що і до вагітності.

Визначають стан інволюції матки. Ступінь інволюції матки після пологів визначають за рівнем стояння дна матки над лоном. На кінець першої доби дно матки розташовується на рівні пупка, на 13-15 см вище лобка. На протязі кожного наступного дня дно матки опускається на 2 см і на п’яту добу після родів установлюється посередині між пупком і лобком. На 12-14й день дно матки ховається за лобком. Молочні залози в процесі вагітності і в післяродовому періоді піддаються серйозним змінам. Поступовий розвиток залоз починається вже з перших днів вагітності. Невелике набухання їх і поява молозива зустрічаються настільки часто, що їх використовують як одну з ранніх ознак вагітності. До кінця вагітності молочні залози досягають значного розвитку, але активна секреторна функція їх розвивається тільки з 2-3-го дня післяпологового періоду, коли починається секреція і виділення молока. Екскреторна функція молочної залози залежить від функції гіпофіза, який виділяє лактогенний гормон. Разом з утворенням і виділенням молока, молочна залоза володіє інкреторною функцією, виділяючи гормон мамін, який стимулює скоротливу функцію матки. Енергійні скорочення матки виникають рефлекторно також при ритмічних подразненнях сосків при смоктанні. Між морфологічним станом молочної залози і функціональною її здатністю не завжди існує паралелізм. Нерідко спостерігаються випадки об’ємного виділення молока при анатомічно слабко розвинутих залозах і, навпаки, дуже помірне виділення молока при надмірному їх розвитку.

Зовнішнє акушерське обстеження.

1. Визначають висоту стояння дна матки і частину плоду, що знаходиться в ній.

2. Визначають положення, позицію та вид позиції.

3. Визначають характер частини, що передлежить.

4. Визначають частину, яка передлежить, і рівень її стояння відносно входу в малий таз.

 

Зовнішнє акушерське обстеження (прийоми Леопольда).

Вагітна лежить на спині, ноги помірно зігнуті в кульшових та колінних суглобах з метою розслаблення м’язів передньої черевної стінки. Лікар знаходиться праворуч від вагітної, обличчям до неї.

Перший прийом.

Мета – визначити висоту стояння дна матки і частину плоду, що знаходиться в її дні. Методика: Долоні обох рук розташовуємо на дні матки. Зближуючи пальці, обережним натискуванням донизу визначаємо рівень стояння дна матки, що дає можливість уточнити термін вагітності. Також визначається (за розмірами і консистенцією) частина плоду, яка знаходиться біля дна матки. Тазовий кінець плоду більший, менш щільний та менш округлий, ніж голівка.

Другий прийом.

Мета – визначити положення, позицію та вид плода. Методика: обидві долоні переміщуємо з дна матки по її бокових поверхнях донизу, до рівня пупка, пальпуючи при цьому почергово правою чи лівою рукою частини плоду. Спинка пальпується у вигляді гладкої поверхні, а на протилежному боці визначаються множинні дрібні частини у вигляді невеликих виступів, що часто змінюють своє положення. При поперечному або косому положенні визначаємо розташування голівки та тазового кінця плоду.

Третій прийом.

Мета – визначити характер частини, що передлежить. Методика: праву руку переміщуємо на лобкову ділянку. Натискаючи на нижній матковий сегмент, розведеним великим пальцем з однієї сторони та чотирма іншими з другої, охоплюємо передлягаючу частину. При цьому визначається її форма, консистенція, розташування за відношенням до входу в малий таз. Зміщуючи передлягаючу частину легкими рухами в сторони, визначаємо наявність балотування. При притиснутій до входу в малий таз передлягаючій частині балотування відсутнє. Голівка пальпується у вигляді твердої округлої частини, що має чіткі контури. При тазовому передлежанні пальпується об’ємна м’яка частина, що не балотує та немає округлої форми. При поперечному і косому положеннях передлеглу частину виявити не вдається.