Витрати фірми у короткостроковому періоді.

Класифікація витрат виробництва здійснюється з урахуванням факторів часу і мобільності факторів виробництва.

Короткостроковий період — це часовий проміжок, протягом якого фірма не в змозі змінити свої виробничі потужності. Впливати на хід і результативність виробництва вона може лише шляхом зміни інтенсивності їх використання.

У цей період фірма може оперативно змінювати змінні фактори – кількість праці, сировини, допоміжних матеріалів, палива.

В короткостроковому періоді розглядаються постійні, змінні, загальні, середні і граничні витрати.

Постійні витрати (TFC) — витрати, величина яких у короткостроковому періоді не змінюється при зміні обсягу виробництва. Їх іноді називають «накладними витратами». До постійних витрат відносяться витрати на утримання виробничих будівель, закупівлю устаткування, рентні платежі, відсоткові виплати за кредитами, зарплата управлінського персоналу, комунальні платежі, оренда, амортизація і т. і. Ці витрати повинні фінансуватися навіть тоді, коли фірма нічого не виробляє.

Змінні витрати (TVC) — витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. Якщо продукція не виготовляється, то вони дорівнюють нулю. До змінних витрат відносяться витрати на придбання сировинних ресурсів, палива, енергії, оплата транспортних послуг, заробітної плати робітникам і службовцям.

Загальні витрати (ТС) — сукупні витрати фірми, рівні сумі її постійних і змінних витрат. Загальні витрати визначаються за формулою:

Загальні витрати збільшуються у міру збільшення обсягу виробництва. Витрати на одиницю вироблених благ мають форму середніх постійних витрат, середніх змінних витрат і середніх загальних витрат.

Середні постійні витрати (AFC) — це загальні постійні витрати на одиницю продукції.

Оскільки загальні постійні витрати не змінюються, то під час розділення їх на обсяг виробництва, що збільшується, середні постійні витрати будуть падати у міру збільшення обсягу випуску продукції, оскільки фіксована сума витрат розподіляється на дедалі більшу кількість продукції. І, навпаки, при скороченні обсягу виробництва середні постійні витрати будуть зростати.

Середні змінні витрати (AVC) — це загальні змінні витрати на одиницю продукції.

Середні змінні витрати спочатку падають, досягаючи свого мінімуму, потім починають зростати.

Середні (загальні) витрати (ATC) — це загальні витрати виробництва на одиницю продукції. Вони визначаються двома способами:

а) шляхом поділу суми загальних витрат на кількість виробленої продукції:

б) шляхом підсумовування середніх постійних витрат і середніх змінних витрат:

АТС = AFC + AVC.

При невеликих обсягах виробництва продукції, середні загальні витрати високі за рахунок постійних витрат. У міру розширення обсягів випуску середні загальні витрати знижуються і сягають мінімуму, після чого знову починають зростати.

Граничні витрати (МС) — це витрати, пов’язані з випуском додаткової одиниці продукції.

Граничні витрати показують на скільки зміняться загальні витрати при зміні обсягу виробленої продукції на одну одиницю, тобто вони відображають зміни витрат залежно від кількості виробленої продукції:

Граничні витрати показують величину витрат, які фірма отримує при зростанні виробництва на останню одиницю продукції, або коштів, які вона заощадить у разі зменшення виробництва на цю одиницю. Якщо додаткові витрати (MC) на виробництво кожної наступної одиниці продукції менше середніх витрат на вже вироблені одиниці (MC ATC), виробництво наступної одиниці знизить середні загальні витрати. Якщо ж витрати на наступну додаткову одиницю будуть вищими, ніж середні витрати (MC ATC), виробництво додаткової одиниці підвищить середні загальні витрати.

У таблиці 2 наведені значення різних видів короткострокових витрат.

Таблиця 2. Розрахунок різних видів короткострокових витрат

Обсяг випуску Q	Постійні витрати (FC)	Змінні витрати (VC)	Загальні витрати (ТС) FC+VC	Граничні витрати (МС)	Середні постійні витрати (AFC) FC/Q	Середні змінні витрати (AVC) VC/Q	Середні загальні витрати (АТС) AFC+AVC
							
					16,7	32,7	49,3
					12,5		40,5
					8,3		33,3
					7,1		32,1
					6,3	25,5	31,8
					5,6	26,9	32,4
					4,5		39,5

 

За даними таблиці можна побудувати графіки короткострокових витрат (мал. 17, 18).

З таблиці 2 видно, що постійні витрати залишаться на рівні 50 грн. незалежно від того, скільки продукції виробляє фірма.

Змінні витрати зростають в міру зростання випуску продукції.

Постійні витрати можуть контролюватися лише в довгостроковому періоді і змінюються при зміні випуску продукції в короткостроковому періоді, (постійні витрати оплачуються навіть тоді, коли продукція не випускається). Постійні витрати є невід'ємною частиною процесу ухвалення управлінських рішень.

 

Мал.17. Криві постійних, змінних і загальних витрат.

 

Щоб визначити обсяг випуску продукції, керівникам фірм необхідно знати, як зростуть змінні витрати зі зміною випуску продукції. Для цього використовується аналіз середніх граничних витрат. Криві середніх і граничних витрат також побудовано виходячи з таблиці 2 (мал.18).

Мал. 18 Характер змін короткострокових граничних і середніх витрат виробництва

За даними таблиці 2 і мал.18, загальні середні витрати (ATC) зображають вертикальну суму середніх змінних (AVC) і середніх постійних (AFC) витрат. Криві ATC і AVC мають U-подібну конфігурацію. AFC знижуються у міру того, як ця сума розподіляється на дедалі більше кількості одиниць продукції. AVC спочатку падають завдяки зростаючій граничній віддачі, а потім починають зростати внаслідок спадної граничної віддачі.

Як вказувалося вище, граничні витрати показують, у скільки обійдеться фірмі збільшення обсягу випуску продукції на одну одиницю. У таблиці 2 граничні витрати можна вирахувати виходячи як з загальних змінних витрат в колонці 3, так і з загальних витрат в колонці 4. Наприклад, граничні витрати при збільшенні обсягу випуску з 2 до 3 одиниць становлять 20 грн., бо змінні витрати фірми зростають з 78 до 98 грн. (загальні витрати виробництва зростають також на 20 грн. – зі 128 до 148 грн.).

Граничні і середні витрати являють собою важливі поняття. Вони вирішальним чином позначаються на виборі фірмою обсягу виробництва. Знання короткострокових витрат особливо важливо для фірм, діючих в умовах помітних коливань попиту. Якщо фірма здійснює випуск продукції в обсязі, коли граничні витрати різко зростають, невизначеність щодо збільшення попиту в майбутньому може змусити фірму внести в виробничий процес і, мабуть, спонукати додаткові витрати сьогодні, щоб уникнути вищих витрат завтра.