Мікроекономіка (розбіжність)

Тема 1. Введення в мікроекономіку

Економічна теорія вивчає прийняття рішень при розподілі рідкісних ресурсів між різними варіантами їх використання. Час, гроші, природне багатство, праця, устаткування - обмежені. Проблема обмеженості ресурсів змушує людей робити вибір для задоволення своїх потреб. При виборі оптимального варіанта використання ресурсів ми завжди стоїмо перед альтернативою, тому «альтернативною вартістю» зробленого вибору можна назвати найкращий із варіантів, якими довелося пожертвувати. Здійснюючи вибір, необхідно узгоджувати результат використання ресурсів з певною платою за можливість такого вибору. Рішення, які щодня приймають домогосподарства, фірми, інвестори, по використанню рідкісних ресурсів, повинні забезпечувати нормальне функціонування економіки.

Мікроекономіка – це наука про прийняття рішень економічними суб'єктами, домогосподарствами і фірмами.

Об'єкт мікроекономіки – економічна діяльність людей і загальні економічні проблеми, що виникають.

Суб'єкти мікроекономіки – окремі індивіди, домогосподарства, фірми, власники ресурсів, урядові та громадські інститути.

Кожен з цих суб'єктів прагне до максимізації своєї чистої вигоди, зіставляючи граничні витрати й граничний виграш від цих витрат. Це визначає мотиви їх поведінки і зумовлює вибір того чи іншого рішення. Споживачі визначають, як найкраще витратити свій доход, щоб отримати максимум задоволення, а фірми прагнуть вибрати найкращу комбінацію з наявних ресурсів, щоб при даних цілях виробити таку кількість продукції, яке принесе їм максимальний прибуток.

Основним методом, що застосовується у мікроекономіці, є метод граничного аналізу. Порівнюючи втрати та переваги, суб'єкт оцінює не загальне їх значення, а приріст користі чи збитків від кожної додаткової одиниці продукту.

 

Тема 2. Основи теорії попиту та пропозиції

2.1. Попит. Закон попиту. Чинники, які впливають на попит.

2.2. Пропозиція. Закон пропозиції. Чинники, які впливають на пропозицію.

Попит. Закон попиту. Чинники, які впливають на попит.

Обсяг (величина) попиту (Q_D)– конкретна кількість блага, яку споживач хоче і здатен купити по кожній із можливих цін за певний проміжок часу.

Основна властивість попиту полягає у тому, що при незмінності інших параметрів, зниження ціни веде до відповідного зростання величини попиту. І, навпаки, підвищення ціни веде до відповідного зменшення величини попиту (закон попиту). Між ціною і величиною попиту існує обернений зв’язок.

 

Мал. 1. Графік попиту

Зміна ціни приводить до руху уздовж кривою попиту (мал. 1).

Нецінові чинники, які впливають на попит:

1) дохід; 2) ціни на споріднені товари (доповнюючи товари і товари-замінники); 3) смаки і уподобання; 4) кількість споживачів на ринку; 5) очікування споживачів; 6) пора року; 7) національні традиції.

Зміна нецінових чинників приводить до зміщення всієї кривої D₀ вгору(D₁) чи вниз (D₂) (мал. 2)

Мал.2. Зміни величини попиту під впливом нецінових чинників

 

Пропозиція. Закон пропозиції. Чинники, які впливають на пропозицію.

Обсяг (величина) пропозиції (Q_S) становить певну кількість товару, яку фірма реалізує за певною ціною. Існує прямий зв'язок між ціною і кількістю запропонованого продукту. З підвищенням цін відповідно зростає і величина пропозиції; зі зниженням цін скорочується і величина пропозиції. Цей специфічний зв'язок називається законом пропозиції. Цей закон показує, що виробники хочуть виготовити і запропонувати для продажу більшу кількість свого продукту за високою ціною, ніж вони хотіли б це робити за низькою ціною.

Мал.3 Зміни пропозиції під впливом нецінових чинників.

Зміна ціни призводить до руху уздовж кривої пропозиції (мал. 3). Так, як і крива попиту, крива пропозиції може зміщуватися під впливом нецінових факторів.

Нецінові фактори, які впливають на пропозицію:

1) ціни на ресурси; 2) витрати виробництва; 3) технологія виробництва; 4) податки і дотації; 5) ціни на інші товари; 6) очікування зміни цін; 7) кількість продавців на ринку; 8) пора року.