Тема 2. Аналіз попиту і пропозиції

Тема 2. Аналіз попиту і пропозиції

Ринковий механізм

Попит. Закон попиту. Фактори, що впливають на зміну попиту

Пропозиція. Закон пропозиції. Фактори, що впливають на зміну пропозиції

Ринкова рівновага

 

Ринковий механізм

Ринок - це механізм, який зводить разом покупців – носіїв попиту, і продавців (постачальників) товарів і послуг.

Ринки мають різний характер. За географічною ознакою виділяють локальні, національні та міжнародні. Деякі ринки можуть передбачати особистий контакт ринкових агентів, інші - знеособлене спілкування.

Основним носієм ринкової інформації є ціна (P), тобто кількість того, що треба віддати, аби отримати одиницю бажаного товару чи послуги. Ціни:

· несуть інформацію про те, чого і скільки продавці хочуть продати, а покупці купити, тобто вони є сигналами для рішень;

· спонукають до певних дій про те, що виробити і де, що саме купити і де саме.

Ринковий механізм дозволяє не просто зробити вибір, а й забезпечити найбільшу ефективність, тобто отримати результат з найменшими за даних умов затратами.

 

Попит. Закон попиту. Фактори, що впливають на зміну попиту

Рішення, які приймають учасники ринкових відносин, виражаються у бажанні і можливості продавати і купувати товари, послуги чи ресурси.

Попит (D)– це відношення між ціною блага та його кількістю, яку споживачі хочуть і можуть купити. Попит проявляється в обсязі попиту, тобто в тій кількості блага, яке було куплене за деякою ціною при незмінності інших чинників, що впливають на попит. На обсяг попиту впливають цінові та нецінові чинники.

Залежність обсягу попиту від ціни товару називають функцією попиту, яку позначають через Q_d(p), а її графік – кривою попиту. Крива попиту показує, скільки товару споживачі прагнуть придбати за тією ціною за одиницю, яку їм пропонують.

 

Рис.2.1. Крива попиту

Функцію попиту переважно задають графічним, табличним або аналітичним (алгебраїчним) способом. У випадку аналітичного підходу функція попиту матиме такий вигляд

Q_(p) = a -b∙p (2.1)

Найважливішою детермінантою обсягу попиту є ціна.

Рух по кривій попиту показує зміну величини попиту, тобто кількості товару, яку споживач хоче і може купити, внаслідок зміни ціни товару при інших рівних умовах.

Закон попиту відображає зворотний зв’язок між ціною і обсягом попиту: кількість товару, на який виникає попит, зростає при зниженні ціни і скорочується при її підвищенні.

Закон попиту порушується для товарів Джіффена (дешевий товар, на який припадає велика частка бюджету споживача) і товарів Веблена (дорогий товар, який купується для престижу).

На попит впливають також інші змінні – нецінові чинники попиту:

· ціни інших благ;

· доходи споживачів;

· загальна кількість споживачів даного блага;

· смаки і вподобання споживачів (споживчі переваги);

· очікування зміни ціни та доходів;

· економічна політика держави.

Найчастіше зростання доходу споживача зумовлює збільшення попиту. Тому нормальним є такий товар, попит на який збільшуєтьсяіз зростанням доходів. Але існують товари, які при зростанні доходів купують менше. Товари, попит на які при зростанні доходів зменшується, називають товарами нижчої споживчої цінності, або нижчими товарами.

Зміна цін на інші товари вказує на двоякий зв’язок між ними: існують товари-замінники (субститути) і товари, що доповнюють один одного (комплементи). Товари-замінники - це така пара товарів, у якій зростання ціни одного товару зумовлює збільшення попиту на інший. Взаємодоповнюючі товари – це такі товари, коли зростання ціни одного товару зумовлює зменшення попиту на інший товар.

Внаслідок зміни нецінових факторів відбуваються зміни в попиті, які відображаються у переміщенні кривої попиту.

 

Рис. 2.2. Переміщення кривої попиту

 

Ринкова рівновага

Результатом взаємодії попиту і пропозиції є ринкова ціна, яка влаштовує і споживачів, і виробників. Її особливості:

· вона фіксується в точці перетину кривих попиту і пропозиції;

· точка перетину кривих попиту і пропозиції є точкою рівноваги;

· в точці рівноваги обсяг попиту дорівнює обсягові пропозиції;

· ціна, при якій обсяг попиту дорівнює обсягові пропозиції, є рівноважною ціною.

 

Рис.2.5. Взаємодія попиту і пропозиції

 

Отже, ринкова цінавідображає ситуацію, коли плани продавців і покупців на ринку повністю збігаються, а обсяг благ, який мають намір купити споживачі, абсолютно рівний обсягові благ, який мають намір запропонувати виробники. Результатом є рівноважна ціна, тобто ціна такого рівня, коли обсяг пропозиції дорівнює обсягові попиту. Становище на ринку, при якому обсяг попиту дорівнює обсягові пропозиції, тобто кількість благ, яку хочуть придбати покупці, абсолютно дорівнює кількості благ, яку можуть запропонувати виробники, є ринковою рівновагою. Іншими словами, ринкова рівновага – це ситуація на ринку, при якій відсутня тенденція до зміни ринкової ціни або обсягу вироблюваних благ. Таким чином, ринковий механізм - це тенденція ціни на вільному ринку змінюватися доти, доки ринок не досягне рівноваги.

Попит і пропозиція не завжди перебувають у стані рівноваги. На ринку можуть виникати різні відхилення, але рано чи пізно становище вирівнюється.

Якщо ціна на ринку встановлюється нижче від рівноважної ціни, утворюється дефіцит (іноді його називають надлишковим попитом), і обсяг попиту перевищує обсяг пропозиції. Таке становище зумовить суперництво покупців за можливість придбати дане благо. Конкуруючі покупці починають пропонувати вищі ціни. У відповідь на це продавці підвищують ціни. В міру зростання цін обсяг попиту скорочується, а обсяг пропозиції зростає. Це продовжується доти, доки ціна не досягне свого рівноважного рівня. Якщо мінімальний рівень ціни встановлений вище від рівноважної, обсяг пропозиції перевищує обсяг попиту – утворюється надлишок благ. Ринкова рівновага і відхилення від неї зображені на графіку.

 

Рис.2.6. Ринкова рівновага

 

Здатність конкурентних сил попиту і пропозиції встановлювати ціну на рівні, на якому рішення щодо продажу і купівлі синхронізуються, називається зрівноважувальною функцією ціни.

Зміна ринкової рівноваги може наступити під впливом переміщення кривих попиту та пропозиції. Виділяють декілька можливих варіантів таких впливів на ціну та обсяг благ.

1.Переміщення кривої попиту вправо, внаслідок чого зросте і рівноважна ціна, і рівноважний обсяг виробництва, або вліво, що зумовить зниження рівноважної ціни та рівноважного обсягу виробництва.

2. Збільшення пропозиції блага переміщує криву пропозиції вправо, внаслідок чого знижується рівноважна ціна і збільшується рівноважних обсяг виробництва. Зменшення пропозиції блага переміщує криву пропозиції вліво, що спричиняє підвищення рівноважної ціни і зменшення рівноважного обсягу виробництва.

 

Дугова еластичність попиту

Тема 5. Ринковий попит

Обчислення ринкового попиту

Мережеві зовнішні впливи

Обчислення ринкового попиту

У кожного споживача своя крива попиту, але бувають випадки, коли потрібно знати його загальну величину. З цією метою визначають криві ринкового попиту, а залежність ринкового попиту від ринкової ціни встановлюється шляхом сумування обсягів попиту усіх споживачів за даної ціни.

Ринковий попит характеризує загальний обсяг попиту усіх споживачів при кожній ціні даного товару. Крива ринкового попиту є горизонтальною сумою показників попиту для кожного споживача. (Горизонтальною для того, щоб знайти сумарний попит усіх споживачів за кожної ціни).

 

Рис. 5.1. Побудова кривої ринкового попиту

 

Основними чинниками ринкового попиту є:

- доходи споживачів;

- розподіл доходів серед демографічних груп населення;

- споживчі переваги;

- ціни товарів;

- цін товарів-замінників;

- кількість споживачів даного блага;

- чисельність населення та його вікова структура;

- методи та результативність стимулювання попиту;

- розміри домогосподарства.

 

Споживчий надлишок

Споживчий надлишок показує, наскільки добробут людей вищий за їх спроможність купувати товар на ринку. Оскільки різні споживачі по-різному оцінюють рівень споживання певних товарів, максимальна сума, яку вони готові заплатити за ці товари, також коливається.

Розрив між загальною корисністю певного блага і його загальною ринковою вартістю називають додатковою вигодою для споживача, або споживчим надлишком. Ця вигода виникає тому, що споживач “отримує більше, ніж платить” внаслідок дії закону спадної граничної корисності.

 

Рис.5.2. Утворення споживчого надлишку

 

Таким чином, споживчий надлишок являє собою різницю між максимальною ціною, яку споживач готовий заплатити за одиницю блага, і тою реальною ціною, яку він заплатив фактично. Іншими словами, площа трикутника, обмежена кривою попиту і ринковою ціною, приблизно дорівнює величині споживчого надлишку.

 

Мережеві зовнішні впливи

Припущення про те, що на попит споживача впливають цінові та нецінові чинники, дозволяло отримати криву ринкового попиту простим підсумуванням рівнів індивідуального попиту. Проте для деяких товарів попит особи залежить також від попиту інших людей. В такому випадку говорять про мережеві зовнішні впливи. Вони можуть бути позитивними або негативними. Позитивні мережеві впливи мають місце тоді, коли попит типового споживача на деякий товар зростає внаслідок збільшення обсягу покупок інших споживачів. У протилежному випадку мережевий вплив є негативним.

Одним із прикладів мережевого зовнішнього впливу є ланцюговий ефект. Під ним розуміють бажання споживачів купувати товар, яким володіє майже кожна особа, наслідувати модні тенденції. Створення ланцюгового ефекту є головною метою реклами.

Ланцюговий ефект зумовлюється короткочасним захопленням і модою, але позитивний мережевий зовнішній вплив може виникати і з інших причин. Внутрішня цінність деяких товарів для їх власників є тим більшою, чим більшою є кількість людей, які володіють такими товарами.

Ефект снобізму є прикладом негативного мережевого зовнішнього впливу. Він означає бажання володіти вишуканими або унікальними товарами. Попит на такий товар буде тим вищим, чим менше людей володітиме ним. До таких снобістських товарів належать витвори мистецтва, ексклюзивний одяг, біжутерія, автомобілі, виготовлені за індивідуальними замовленнями. В такому разі цінність від володіння товарами, які можна кваліфікувати як снобістські, частково зумовлена престижністю і особливим статусом, які випливають із обмеженості кола власників цих товарів.

На відміну від ланцюгового ефекту ефект снобізму робить ринковий попит менш еластичним. Ефект снобізму пригнічує зростання попиту – цей висновок є важливим для ціноутворення.

 

 

Тема 7. Витрати виробництва

Економічні витрати

Економія на масштабах

 

Економічні витрати

Рідкісність ресурсів породжує проблему їх найкращого використання із врахуванням усіх можливих альтернатив. Якщо для виробництва деякого конкретного блага використано певні ресурси, то це означає, що їх уже неможливо застосувати для виробництва якогось іншого блага. Тому витрати в економіці пов’язані з відмовою від можливості виробництва альтернативних товарів і послуг. Економічні витрати, або альтернативна вартість, будь-якого ресурсу для виробництва блага – це вартість його найкращого альтернативного використання.

З позиції окремої фірми економічні витрати – це платежі, які фірма повинна зробити, або доходи, які фірма повинна забезпечити постачальникам ресурсів, щоб відвести ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах. Такі виплати можуть бути явними або неявними.

Грошові платежі фірми за постачання робочої сили, матеріалів, палива, енергії, транспортних послуг тощо називають явними витратами. Явні витрати – це платежі за ресурси постачальникам, які не належать до числа власників цієї фірми.

Окрім цього, фірма може використовувати деякі ресурси, що належать їй самій. Витрати на власні ресурси називають неоплачуваними, або неявними, витратами. Вони набувають форми втраченого доходу від використання ресурсів, які є власністю фірми.

Мінімальну платню, потрібну для утримання підприємницького хисту у межах ділового підприємства, називають нормальним прибутком. Іншими словами, це винагорода за виконання підприємницьких функцій. Нормальний прибуток дорівнює неявним витратам, вкладеним у бізнес, але не спрямованим у виробництво. Якщо цю мінімальну, або нормальну, винагороду не забезпечено, особа переорієнтує свої зусилля на привабливіший для неї вид діяльності.

Економісти вважають витратами усі платежі – явні та неявні (до останніх належить і нормальний прибуток), які потрібні для залучення ресурсів для конкретного виду діяльності, тоді як бухгалтери зараховують до витрат лише явні витрати.

Відповідно економісти і бухгалтери тлумачать термін “прибуток” неоднаково. Бухгалтерський прибуток – це різниця між загальним виторгом фірми та її явними витратами. Проте економісти визначають прибуток інакше. Економічний прибуток – це загальний виторг мінус усі витрати (явні та неявні, останні містять і нормальний прибуток підприємця).

Економія на масштабах

Якщо в деякому проміжку виробництва довгострокові середні витрати знижуються із зростанням обсягів виробництва, це означає, що фірма отримує економію, зумовлену зростанням масштабів виробництва, тобто існує позитивний ефект масштабу. Позитивний ефект масштабу пояснює спадну частину кривої довгострокових АТС. Зі збільшенням розмірів підприємства низка чинників упродовж деякого проміжку часу зумовлює зниження середніх витрат виробництва.

Основними джерелами економії, зумовленої змінами масштабів виробництва, є:

· Спеціалізація праці та кооперація.

· Спеціалізація управлінської праці.

· Ефективне використання капіталу.

· Інші чинники.

Рис. 7.4. Зміни у масштабі виробництва і крива довгострокових середніх витрат

 

У деяких випадках може виникати досить значний інтервал між обсягом виробництва, за якого вичерпується дія позитивного ефекту масштабу, та обсягом виробництва, коли проявляється його негативна дія, тобто існує інтервал, у якому довгострокові середні витрати залишаються незмінними із зміною обсягів виробництва. Він отримав назву постійної віддачі від масштабів.

Проте з часом розширення фірми може призвести до негативних економічних наслідків, а отже, до зростання витрат виробництва одиниці продукції. Якщо у якомусь діапазоні виробництва продукції довгострокові середні витрати зростають, фірма зазнає втрат від зростання обсягів виробництва, тобто існує негативний ефект масштабу.

 

 

Умови, за яких відбувається ринкова конкуренція, називають ринковою структурою, або моделлю ринку. До таких умов належать кількість та розміри фірм, характер продукції, легкість входження на ринок і виходу з нього, доступність інформації тощо. Поняття ринкової структури дає можливість сформувати теорію пропозиції та максимізації прибутку та ознайомитися із загальним способом, за допомогою якого встановлюється ціна та обсяг виробництва на типових ринках.

Виділяють чотири типи ринкових структур: 1)чиста, або досконала конкуренція; 2) чиста монополія; 3) олігополія; 4) монополістична конкуренція.

Основні риси кожної моделі ринку наведені в таблиці.

 

Тема 2. Аналіз попиту і пропозиції

Ринковий механізм