Вплив зміни цін на сукупну виручку товаровиробників за умов різної еластичності попиту.

ЩО ВИРОБЛЯТИ?

ЯК ВИРОБЛЯТИ?

ДЛЯ КОГО ВИРОБЛЯТИ?

Отже, мікроекономіка – це погляд на економічні явища з точки зору суб’єктивних цілей їх учасників.Мікроекономіка вивчає, яким чином вирішуються основні економічні питання на рівні мікроекономічних суб”єктів.

№2 Предмет, об”єкт і методологія мікроекономіки

Предмет. Мікроекономіка вивчає поведінку і механізм прийняття рішень окремими ек. суб”єктами (мікросистемами), які прагнуть досягнути мети шляхом використання обмежених ресурсів, для яких можна знайти альтернативне використання.

Об”єкт. Домогосподарства, фірми, галузі, держава.

Домогосподарства – ек. одиниця, що утворена одним чи кількома особами, які виконують такі функції: самостійно приймають рішення, є власниками ресурсу, прагнуть максимізації задоволення потреб в межах власних коштів.

Фірма – ек. одиниця, яка самостійно приймає рішення, викор. ресурси, виготовляє продукцію для задоволення потреб споживачів, прагне до максимізації прибутку.

Держава – це урядові заклади, які наділені юридичною і політичною владою для контролю за господарюючими суд”єктами чи ринком для блага суспільства.

Головна ідея поведінки суб”ектів економічних відносин – це гіпотиза про раціональну поведінку.

Методологічні основи. Методи мікроекономічного аналізу – це сукупність засобів та прийомів пізнання суті економічних процесів.

1) Загальнонаукові методи: синтез, порівняльний, індукція, дедукція, наукова абстракція, аналогія, моделювання (оптимізаційні і рівноважні моделі), графічне зображення.

При формуванні наукового уявлення існує 2 підходи:

а) частина мікроекономіки, яка вивчає факти і залежності між ними – позитивна мікроекономіка (як наспрвді);

б) частина мікроекономіки, яка вивчає наше уявлення – нормативна мікроекономіка (як має бути).

2) Марджиналізм;

3) Моделювання ек. явищ та процесів:

· визначення ключових змінних, що характеризують сутність економічного процесу, який досліджується;

· висувається припущення щодо умов існування моделі та визначення поведінкових пердумов;

· формування гіпотези щодо взаємодії ключових змінних та прогнозування реальних економічних подій;

· перевірка гіпотези методом зіставлення передбачення та події, що відбулась.

Основний метод – граничний аналіз.

4) Припущення за інших незмінних умов;

№3 Мета, роль і особливості функціонування мікросистем у ринковій економіці.

Мікроекономіка вивчає поведінку та механізм прийняття рішень окремими екномічними суб”єктами - мікросистеми ( індивідами, домашніми господарствами, підприємствами, організаціями), що прагнуть досягнути мети за наявних обмежених ресурсів, для яких, до того ж, можна знайти альтернативне використання. У центрі уваги мікроекономіки знаходиться поведінка споживача і виробника.

Домашнє господарство – самостійна економічна одиниця, до складу якої входить одна чи декілька осіб. На ринку товарів та послуг домашнє господарство виступає як покупець, на ринку ресурсів – як продавець власних факторів виробництва.

Фірма – економічна одиниця, яка самостійно приймає рішення щодо використання факторів виробництва з метою виготовлення продукції та її продажу. На ринку товарів та послуг фірма виступає як продавець: на ринку ресурсів – як покупець факторів виробництва.

Держава – самостійний суб”єкт ринку, до сладу якого входять урядові установи, що здійснюють економічну, юридичну та політичну владу для забезпечення умов господарювання усім суб”єктам мікроекономіки, а в разі потреби здійснюють контроль господарюючих суб”єктів та ринку заради досягнення суспільних цілей.

В ринковій економічній системі поведінка кожного індивіда мотивується його особистими інтересами, кожна економічна одиниця намагається максимізувати свій дохід на основі індивідуального прийняття рішень.

Економічна система – складна взаємообумовлена система відносин між виробниками та споживачами економічних благ.

№4 Характеристика основних моделей ринкових структур.

Відомо декілька моделей ринкових стрктур:

Досконала конкуренція – це тип ринкової структури, якій притаманні такі риси: дуже велика кількість продавців і покупців, однорідність блага та вподобань, прозорість ринкових відносин і повна; відсутвінсть вхідних та вихідних бар’єрів до ринку.

Монополія – ринок, на якому існує лише один постачальник продукції при атомістичному (представленому багатьма дрібними споживачами) попиті. Існує декілька видів монополії: чиста, природна, проста, дискримінаційна, закрита, відкрита.

Олігополія – ринкова структура, в якій домінує декілька підприємств, а входження нових виробників у ринок ускладнене. Якщо на ринку пропозиція представлена лише двома постачальниками, то така ситуація наз дуополія.

Монополістична конкуренція – це вид ринкової структури, якій притаманні конкуренції у галузі без суттєвих бар’єрів для вступу до неї, з великою кількістю продавців, кожен з яких продає диференційований товар.

№5 Поняття корисності блага; сукупна та гранична користність; принцип спадаючої граничної користності.

Потреба – відчуття незадоволення, з якого індивід намагається вийти, або відчуття задоволення, яке він намагається продовжити.

Потреби задовольняються благами. Блага – засоби, що придатні для задоволення потреб.

Корисність U (utililу) — це задоволення, яке отримує споживач у процесі споживання товарів та послуг.

Формалізований аналіз поведінки споживача передбачає визначення функції корисності як певного співвідношення обсягів споживаних благ і рівня корисності, що досягається споживачем:

де U-рівень корисності; X1,X2,…Xn-кількість споживаних благ, одиниць; n-кількість видів благ.

Корисність збільшується, якщо збільшується кількість товару, що споживається. У цьому випадку зростає загальна корисність. Але зростання загальної корисності уповільнює­ться зі збільшенням споживання. Це є наслідком того, що зменшується додаткова, або гранична, корисність.

Гранична корисність МU - це приріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги. Згідно з законом спадної граничної корисності величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається.

Сукупна корисність ТU зростає в процесі споживання, але вона зростає все меншою і мен­шою мірою. Це означає, що гранична корисність (МU) — додаткова корисність від споживання кожної до­даткової одиниці товару — знижується.

 

№6 Рівновага споживача: сутність та обгрунтування з кардиналістськихпозицій.

Основне положення кардиналістів: “Корисність можна виміряти” (в ютілях/utily).

Кожна наступна одиниця блага приносить споживачу все меншу та меншу корисність (задоволення). Потреби, які задовольняють блага, і спосіб їх задоволення мають суб’єктивну основу.

Перший закон Госсена: Бесперевно під час акту споживання корисність наступної одиниці блага спадає. При повторному акті отримання корисності від одиниці блага зменшується в порівнянні з її початковою корисністю: MU=DTU/DX.

Цей закон носить емпіричний та суб’эктивний характер.

2-й закон Госсена визначає оптимальність поведінки споживача:

Для отримання максимальної корисності за певний період часу потрібно спожити кожного з благ таким чином, щоб MU цих благ були рівними.

Після певного моменту ми починаємо отримувати граничну корисність, що буде дорівнювати: MU_X/P_X=MU_Y/P_Y

(Рх, P_y - ціна блага х, y)

Рішення споживача щодо кількості, в якій варто споживати блага, завжди пов’язане з відмовою від якоїсь кількості благ задля придбання однієі додаткової одиниці певного блага. Споживач керується принципом раціональності: маючи обмежені кошти і бажаючи максимізувати сукупну корисність від споживання благ, він розподіляє свій бюджет (дохід) таким чином, щоб корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витраченої на те чи інше благо, стала однаковою:

MU_A/MU_B=P_A/P_B

де MU_A, MU_B - гранична корисність, відповідно блага А та В, ютиль; Ра, Рb-ціна, відповідно, блага А та В, грош. од.

Це рівняння розглядається як основне в концепції споживчого попиту (в рамках теорії корисності) й означає досягнення споживачем стану рівноваги. Воно може бути перетворено наступним чином:

Звідси видно, що при зміні ціни одного з благ, і незмінності доходу споживача та цін на інші блага вказана рівність порушується. Зменшення ціни блага А означатиме зацікавлення споживача в його додатковій закупівлі, а значить, падіння MUa. Це буде продовжуватися до відновлення рівності. Очевидно, що так діятимуть усі споживачі: падіння ціни товару А приведе до збільшення обсягу його попиту на ринку.

Отже, рівновага споживача – стан, у якому досягається оптимальна структура покупок (згідно з принципом раціональності), будь-яка зміна в структурі покупок знижує рівень задоволення споживача.

№7 Рівновага споживача: сутність та обгрунтування з ординалістських позицій.

Ординалісти – напрям, який вважає вимірювання корисності неможливим та пропонують порядковий принцип порівняння корисності, на основі якого базується вибір споживача.

Для цього вводять поняття: а) крива байдужості; б) лінія бюджетного обмеження. Крива байдужості – це крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг, що приносить споживачу однакове задоволення.

Лінія бюджетного обмеження – показує всі можливі комбінації товарів, які може придбати споживач у межах свого доходу.

Рис. Крива байдужості

Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів, яка максимізує корисність при даних бюджетних обмеженнях. Рівновагу можна визначити знаючи рівновагу в точці дотику найвищої кривої байдужості до даної бюджетної лінії.

Така рівновага передбачає, що як тільки споживач отримає даний набір товарів у нього зникає стимул змінювати цей набір на інший.

Споживач згоден відмовитися від певної к-ті блага Х задля додаткової одиниці блага У за умови незмінності рівня корисності від набору благ – Гранична норма заміщення MRSxy=(-DY)/DX або MUx/MUy. Бюджетна лінія – пряма: В=РхХ+РуУ.

Рис. Бюджетна лінія

Нахилбюджетної лінії:Qy/Qx=Px/Py=tga. У точці рівноваги, нахили кривої байдужості та бюджетної лінії збігаються, тому MRSxy=Px/Py або MUx/MUy=Px/Py або MUx/ Px= MUy/Py.

Це означає, що споживач у стані рівноваги розподіляє свій бюджет таким чином, щоб остання грошова одиниця, витрачена на кожне благо, давала таку саму граничну корисність. Виведено еквімаржинальний принцип рівності зважених граничних корисностей, який є спільним для кардиналістського і для ординалістського підходів.

№8 Бюджетне обмеження вибору споживача та його зміни під впливом зміни доходів та цін

Криві байдужості дозволяють виявити переваги споживача,. але не враховують такі фактори впливу на процес споживання, як ціни товарів та доход споживача. Для того щоб визначити, який саме набір товарів чи послуг придбає споживач, потрібна додаткова інформація, яка пов”язана з бюджетним обмеженням. Б.о. – це лінія, яка показує, яку кількість товарів та послуг (споживацьких наборів) може придбати споживач за певну суму грошей у межах свого доходу В (budget). Рівняння Б.о.: B=PxQx+SPy_iSQy_i

Фактори, що впливають на бюбжетну лінію:

· зміна доходу споживача;

· зміна цін на товари.

При зміні доходу бюджетна лінія переміщується відповідно до його збільшення з B1 до В2 (рис.2) (або зменшення з В2 до В1) і займає паралельне попередньому положення. Зміна ціни на товар х приводить до відповідної зміни кута нахилу бюджетної лінії (рис.3).

№9.Ефект доходу та заміщення товарів та обгрунтування закону попиту.

Лінія «ціна—споживання» може бути використана для побудови лінії індивідуального попиту шляхом встановлення графічної відповідності певних оптимальних кількостей даного блага і цін цього ж блага (рис. 4.5). Реакція споживача на зміну ціни може бути поділена на два моменти. У відповідь на зміну відносних цін споживач замінює блага, які відносно подорожчали, на ті, які відносно подешевшали, — має місце ефект заміни. У відповідь на зміну реального доходу споживач змінює обсяг благ залежно від їх різновиду (повноцінні чи неповноцінні) — має місце ефект доходу. Якщо благо вважається споживачем повноцінним, обсяг його споживання при зростанні ціни зменшується, якщо неповноцінним — обсяг споживання збільшується.

№10 Залежність споживання благ від зміни доходу споживача. Лінія Енгеля.

Рівновага споживача відповідає комбінації товарів, яка максимізує корисність при даному бюджетному обмеженні.

Лінія “доход – споживання” (крива рівня життя) проходить через всі точки рівноваги споживаача, що відповідають різним рівням його доходу. Залежно від зміни доходу може змінитися і ставлення споживача до блага X: як до блага з нормальною споживчою цінністю (повноцінного) або ж блага з низькою споживчою цінністю (неповноцінного). Споживання повноцінних благ при збільшенні доходу зростає, що зумовлює додатний нахил лінії «дохід—споживання». Споживання неповноцінних благ при збільшенні доходу скорочується, що зумовлює від’ємний нахил лінії «дохід—споживання».

На її основі може бути побудована лінія Енгеля, яка показує взаємозв”язок доходу споживача і кількості придбаного блага Х.

Рис. Побудова лінії Енгеля
на основі лінії «дохід—споживання»

 

№11.Залежність споживання від варіацій цін на блага. Побудова ліній “ціна-споживання” та “лінії попиту”.

Якщo зa нeзмiннoї вeличини бюджeтy змiнюєтьcя цiнa блara X, тo бюджeтнa лiнiя здiйcнює пoвopoт нaвкpyги тoчки cвoгo пepeтинy з вepтикaльнoю вiccю, дocягaючи бiльш вiддaлeниx кpивиx бaйдyжocтi. Bci тoчки oптимyмy, якi yтвopюютьcя дoтикoм бюджeтнoї лiнiї, щo пoвepтaєтьcя, дo кpивиx бaйдyжocтi, визнaчaють лiнiю «цiнa—cпoживaння».

Boнa пoкaзyє, як pearyє cпoживaч нa змiнy цiни oднoгo iз блaг. Piзнoвид тaкoгo взaємoзв’язкy, в cвoю чepгy, зaлeжить вiд пoв’язaнocтi блaг y cпoживaннi. Для блaгозaмiнникiв лiнiя «цiнa—cпoживaння» мaє вiдмний нaxил, a для дoпoвнюючиx блaг—дoдaтний.

Лiнiя «цiнa—cпoживaння» мoжe бyти викopиcтaнa для пoбyдoви лiнiї iндивiдyaльнoгo пoпитy шляxoм вcтaнoвлeння гpaфiчнoї вiдпoвiднocтi пeвниx oптимaльниx кiлькocтeй дaнoгo блaгa i цiн цьoгo ж блaгa. Реакція споживача на зміну ціни може бути поділена на два моменти. У відповідь на зміну відносних цін споживач замінює блага, які відносно подорожчали, на ті, які відносно подешевшали, — має місце ефект заміни. У відповідь на зміну реального доходу споживач змінює обсяг благ залежно від їх різновиду (повноцінні чи неповноцінні) — має місце ефект доходу. Якщо благо вважається споживачем повноцінним, обсяг його споживання при зростанні ціни зменшується, якщо неповноцінним — обсяг споживання збільшується.

 

№12.Визначення ефектів доходу та заміщення для різних благ.

Peaкцiя cпoживaчa нa змiнy цiни мoжe бyти пoдiлeнa нa двa мoмeцти. У вiдпoвiдь нa змiнy вiднocниx цiн cпoживaч зaмiнює блaгa, якi вiднocнo пoдopoжчaли, нa тi, якi вiднocнo пoдeшeвшaли, — мaє мicцe eфeкт зaмiии. У вiдпoвiдь нa змiнy peaльнoro дoxoдy cпoживaч змiнює oбcяr блaг зaлeжнo вiд їx piзнoвидy (пoвнoцiннi чи нeпoвнoцiннi) — мaє мicцe eфeкт дoxoдy. Якщo блaro ввaжaєтьcя cпoживaчeм пoвнoцiнним, oбcяг йoгo cпoживaння пpи зpocтaннi цiни змeншyєтьcя, якщo нeпoвнoцiнним — oбcяг cпoжи-вaння збiльшyєтьcя.

Peзyльтaти cпiльнoгo впливy eфeктy зaмiни тa eфeктy дoxoдy для piзниx блaг пoдaнo нa pиc. 4.6 i pиc. 4.7.

№13 Зміст поняття “попит”. Індивідуальний і ринковий попит. Закон попиту і обгрунтування його дії.

Стан ринкової економіки, рівень її розвитку, основні проблеми ринкової організації виробництва вирішуються через механізм попиту та пропозиції. Загальне уявлення про попит – це потреба в певних благах.

Попит на певний товар характеризує зміни в поведінці споживача у відповідь на зміну цінових та нецінових факторів. Попит окремого споживача наз. індивідуальвим попитом. Існуюче співвідношення між ринковою ціною і кількістю товару, на який є попит, може бути відображено кривою попиту – показує від”ємну пропорційну залежність між ціною P( Price) і кількістю товару Q (Quantity), яку покупець бажає і може купити. QX=f(P)

Закон попиту – на любому ринку за певних обставин існує зворотній звязок між ціною блага та його кількістю, яку можуть придбати споживачі за певну ціну в певному діапазоні цін за певний період.

Вимога “при інших незмінних умовах” – має принципове значення, оскільки вона визначає незмінність всіх інших факторів, що вплиають на попит. Це особливо важливо при розгляді гіпотези взаємозв”язку ціни на товар і його кількості, що складає основу закону попиту (див. рисунок). Загальновизнане позначення кривої попиту - D (Demand). Ціна (незалежна змінна) відкладається на осі ординат, а попит (залежна) – на осі абсцис. Крива попиту має від”ємний нахил. Це означає, що чим нижча ціна товару, тим більша його кількість може бути куплена покупцями, і навпаки. Крива попиту (D) – це крива, яка при інших незмінних умовах показує зв”язок між ціною і кількістю купленого товару. Кр.п. показує, яку кількість товару готові придбати покупці за різними цінами в даниц час.

Ринковий попит – це попит, який визначається як загальна сума всіх індивідуальних попитів при кожному значенні ціни. Крива ринкового попиту характеризує сукупність обсягів товару, на який пред”являється попит. При умові, що ціна задовольняє всіх покупців товару. Це крива, яка визначається сумою індивідуальних попитів при кожній ціні. Кр. рин. D складається з кривих ін. D.

 

№ 14 Аналіз змін у попиті й у розмірі (обсязі) попиту. Чинники попиту.

Функція попиту – функція, що визначає величину попиту в залежності від факторів, що впливають на нього.

Найважливіший фактор впливу на попит – ціна на одиницю товару. Функція попиту може бути виражена рівнянням: Qх=f(P), де Qx – обсяг попиту, або кількість одиниць товару, яка може бути придбана покупцем; Р – ціна одиниці товару.

Але крім цінового, на попит впливають й інші, нецінові фактори: 1.доходи споживачів(I); 2.місткість ринку; 3.ціни і доступність товарів-субститутів(Ps); 4.ціни і доступність товарів-комплементів(Pc); 5.смаки і вподобання(Z); 6.сподівання щодо майбутніх економічних умов(N); 7.особливі фактори (погода і т. ін.)(B). Попит може бути функцією всіх цих факторів: Qx=f(P,Ps1,…,Psn,Pc1,…,Pcn,I,Z,W,N,B…).

Існує принципова різниця між зміною величини попиту (обсягу попиту) і зміною попиту (попиту в цілому). Якщо при зменшенні ціни від Р1 до Р2 обсяг попиту збільшується від Q1 до Q2 (див рис.1), ми говоримо про зміну величини попиту, яка може бути показаною динамікою попиту вздовж кривої попиту D від точки a до точки b. Тобто дія цінових факторів призводить до зміни величини попиту, що спостерігається в процесі його переміщення від однієї до іншої точки кривої попиту (D), яка залишається незмінною. Попит на товар визначається всією кривою попиту (D).

У процесі розвитку економічного життя попит на різні товари постійно змінюється. Динаміка та характер цих змін обумовлюється змінами всіх факторів, що впливають на попит. У цьому випадку відбувається зміна попиту вцілому, тобто попит на певний товар змінюється (збільшується чи зменшується) при кожному значенні ціни (Р1,Р2,…,Рn). Геометрично зміна попиту відображається переміщенням кривої попиту D вправо – збільшення попиту(D1) чи вліво – зменшення попиту (D2). Це відбувається під впливом вищеперелічених нецінових факторів.

№15 Цінова еластичність попиту: суть, методика обчислення, чинники.

Еластичність попиту відносно ціни (цінова еластичність) показує, наскільки змінюється обсяг попиту залежно від зміни ціни. При зміні еластичності попиту практичне значення мають не абсолютні величини, а відносні. Тому

де Е_DP – цінова еластичність попиту; DQ – язміна обсягу попиту; DР – зміна ціни.

Якщо зміна ціни на 1% викликає зміну обсягу попиту більшу, ніж 1%, - маємо еластичний попит, Е_DP >1 Якщо зміна ціни на 1% призводить до зміни в обсязі попиту меншої,, ніж 1%, - маємо нееластичний попит, ЕDP <1. Попит одинично-еластичний, коли ЕDP=1 (це означає, що попит зростає (спадає) відповідно до зміни ціни).

Якщо зміна ціни не викликає ніякої зміни попиту (тобто ЕDP=0), тоді ми маємо

досконало нееластичний попит. Якщо ж нескінченно мала змінна ціни викликає незкінченне розширення попиту (тобто ЕDP=¥), тоді ми маємо досконало еластичний попит.

Точкова ел-ть характеризує відносну зміну попиту при нескінченно малій зміні ціни. Дугова ел-ть –ел-ть між двома точками і визначаеться як середня ел-ть за формулою центральної точки.

Формула центральної точки цінової ел-ті

Фактори цінової еластичності:

· Важливість товару для споживача (предмети розкошу- ел., хліб – неел.)

· Рівень замінюваності товару (чим більше субститутів – тим більша ел. попиту)

· Питома вага товару в доході споживача (чим більша – тим ел-ше)

· Фактор часу (попит на товар біль еластичний в довгостроковому періоді)

Виробники товарів пропонують свою продукцію на ринку, де во-ни взаємодіють з іншими виробниками, споживачами та іншими суб'єктами ринкових відносин. Умови взаємодії учасників і ціно-утворення на ринках залежать від типу ринкової структури.

Досконала конкуренція — це тип ринкової структури, якій притаманні такі риси:

• дуже велика кількість продавців і покупців, кожний з яких має незначну частку в загальному обсязі продажів чи споживання про-дукції, внаслідок чого кожний з них самотужки не може вплинути на ціну (атомістичність ринку);

• однорідність блага та вподобань (кожна одиниця блага є одна-ковою, немає різниці у транспортних витратах, немає збиткових по-слуг та особистих зв'язків між постачальниками та покупцями), іна-кше кажучи, має місце просторова, часова, речова та особистісна однорідність;

•прозорість ринкових відносин і повна доступність інформації про ринкові процеси; • відсутність вхідних і вихідних бар 'єрів до ринку. Отже, на ринку досконалої конкуренції існує дуже велика кількість продавців і покупців, інтереси яких в узагальненому вигляді представ-лені ринковим попитом і ринковою пропозицією. 45. Поняття і види монополії. Характеристика бар’єрів до вступу конкурентів у монополізовану галузь.

Монополія – це така ринкова модель, в якій існує один продавець товару, що не має близьких замінників і підприємець має повну (абсолютну) владу над P внаслідок жорстких вхідних бар’єрів в дану галузь.

Характерні риси монополії: 1. Єдиний продавець (чистий монополіст являє собою всю галузь); 2. Нема близьких замінників (покупець повинен або купляти продукт монополіста, або відмовлятися від нього); 3. “Price maker”. Монополіст повністю контролює ціну і “диктує” її; 4. Наявність бар’єрів для входу на ринок.

Види бар’єрів: 1. Затратні, пов’язані з економією на масштабах. В деяких галузях (автомобільна, алюмінієва, сталеплавильна...) ефективне мало затратне виробництво може бути досягнуте тільки при великих Q бо ефект росту масштабу вир-ва дуже суттєвий. Нові фірми не можуть зразу ж досягнути такої ефективності вир-ва їм дуже важко конкурувати із монополістом. 2. Природні. В деяких галузях ефект економії на масштабах дуже суттєвий і до того ж конкуренція неможлива, утруднена або взагалі неприйнятна. Приклад: підприємства громадського користування (водо-, газопостачання, залізничний транспорт, телекомунікації...). Проведення додаткових ліній електропередач, газо- чи водопроводів було б для суспільства марнотратством р-сів. Переважно ці галузі повністю або частково контролюються державою. 3. Легальні: патенти та ліцензії. Перші призначені для захисту авторських прав винахідника, другі для контролю за важливими галузями чи природними монополіями. 4 Власність на найважливішу сир-ну. Фірмі, в руках якої зосереджені осн джерела сир-ни необхідної для її ж вир-ва, дуже легко не допустити на ринок готової продукції конкурентів. 5. Нечесна конкуренція. Заниження P для усунення конкурентів, тиск на банки та постачальників.

Види монополій: 1) чиста – один єдиний продавець продукту, що немає замінників; 2) природна – з бар’єрами 2 виду; 3) проста - в кожний конкретний момент часу продає свою продукцію всім покупцям за однією і тією ж ціною; 4) дискримінаційна – різні P на той самий товар, коли ця різниця не обумовлена різницею C 5) відкрита - одна фірма на якийсь період часу стає єдиним постачальником продукту, але не має спеціального захисту від конкурентів. 6) закрита – захищена від конкуренції через юридичні обмеження.

Чисті монополії – надзвичайна рідкість.

46. Ринково-продуктова стратегія підприємства-монополіста (визначення ціни і обсягу виробництва). Деякі варіанти стану фірми-монополіста в короткому періоді.

Крива попиту монополіста або його крива продажу – це крива галузевого попиту. Можна навіть сказати, що для монополіста не існує поняття пропозиції. Крива попиту для монополіста не є абсолютно еластичною як для конкурентної фірми, а є спадною. Наслідки:

Ціна перевищує MR. Фірма може з>ти об’єм продажу тільки завдяки встановлення нижчої P на весь Q, а не тільки на додаткову одиницю. => MR стає < ніж P (AR) для кожного рівня випуску крім першого.

Той, хто диктує ціну. Оскільки P нерозривно пов’язана з Q, то монополіст неодмінно визначатиме і P, вирішуючи який Q виробляти.

3. Цінова еластичність. При русі по кривій попиту з верхньої точки до точки |E_D|=1 MR є позитивним і TR зростає (в т. |E_D|=1 є max), а потім TR починає зменшуватись, а MR стає від’ємним. Монополіст завжди буде уникати нееластичного відрізку кривої попиту, тому що на цьому відрізку збільшення Q приводить до зменшення TR.

Монополіст, що прагне максимізувати прибуток, користується таким же правилом, що й конкурентна фірма: він буде виробляти кожну наступну одиницю продукції доти, поки її реалізація забезпечить більший приріст TR ніж приріст TC, тобто поки MC=MR. Така ситуація можлива тільки при кількості Q_опт і відповідній ціні P_опт. П монополіста = S_KPоптFB. FB – середній прибуток.

Наслідки: 1. Він встановлює не найвищу з можливих цін, а оптимальну; 2. Він максимізує сукупний П, а не П на одиницю прод-ції; 3. В КП може працювати зі збитками (коли AVC<P<ATC). В ДП попит більш еластичний => не має збитків; у закритій монополії отримує П_ек; у відкритій – П_ек=0.

Здійснивши ряд перетворень над формулою MR=MC можна отримати формулу P=MC/(1-1/|E_D|). Це є приблизне правило ціноутворення монополіста. Величина 1/|E_D| назив-ся монополістичною силою.

Прихильники: Монополія в деяких галузях зменшує витрати сус-ва; можливий позитивний ефект масштабу; можливість подальшого технічного удосконалення товару.

Противники: М виробляє Q < ніж за конкуренції, а Q >; АТC > ніж при конкуренції; можлива Х- неефективність (фірма вибирає не найефективнішу технологію); М може витрачати багато коштів для підтримання монопольного становища.

47. Цінова еластичність попиту і поведінка монополіста.

Еластичність попиту на продукт (навіть коли на ринку діє лише один продавець цього продукту) впливає на ціну монополіста. Маючи інформацію щодо еластичності попиту Ер, а також дані, що харак­теризують граничні витрати монопольного виробника, можна обчис­лити ціну продукції Р за формулою

Порівняно з досконалою конкуренцією монополіст, максимізую-чи прибуток, намагається виробити менший обсяг продукції і вста­новити вищу_ціну на свій товар. Шкоду від монополії складають чисті втрати суспільства від того, що монополіст не досягає ефективного обсягу випуску. Крім того, монополіст перерозподіляє на свою ко­ристь частину доходів споживачів.

При нец. кон-ії фірми прагнуть привернути покупця не пониженням цін, а підвищенням цінності товару.Для цього існує багато способів:покращення якості товару, ств-ня нового виду продукції, покращенням сервісу, активізацією реклами.При цьому базою для нец. кон-ії

являється диференціація товару.

Переваги нец. кон-ії:

- цінові сутички являються невигідними для всіх учасників боротьби, особливо для невеликихі середніх фірм.

-в умовах сучасної економіки ускладнилися запроси споживачів. Ринок почав приймати різноманітні товари, стало можливим привертати увагу споживачів підвищенням якості, особливими властивостями товару.Особливі властивості товару часто важливіші за цінові переваги.

-витрати на нец. кон-ю при вірному підході обходяться фірмі дешевше, чим витрати на цінову к-ю.

- цен. кон-я в наш час обмежена законом. Зниження цін не повинно доходити до рівня демпінгу, ціна не може опускатися нижче собівартості.

52. Механізм установлення рівноваги підприємства в довгостроковому періоді за умов монополістичної конкуренції(МК). Специфіку моноп. конкур. як окремого виду р-ку найкраще спостеріга-ти у довгостроковому періоді.Припустимо, що крива витрат сталаATC і що початковий ек.дприбуток фірми=D1.В умовах чистої моноп.така ситуація закріпилася б на довг-ий час,оскільки фірма-моноиоліст не допус-тила б на р-ок нових виробників.Та при мон. конкур.вхід на р-ок відносно вільний,тому у довгості.періоді на нього неодмінно проникнуть інші фірми,яких привабитьек. прибуток.Ці фірми почнуть виробляти товари,близькі за своїми якостями до това-рів,які ми розглядаємо.В результаті крива попиту на продукцію початкового виробника знизиться,адже частина клієнтів перейде до конкурентів.Цей процес буде продовжува-тись до тих пір,поки ек.прибуток не зникне і крива попиту не займе положення дотичної до кривої витратD3.Теж саме відбуватиме-ться і у випадку,коли у початковий момент фірма несла ек.збитки.Але у цьому випадку компанії будуть знижувати асортимент збиткових товарів і крива попита для фірми, що залишилася на р-ку,буде підвищува-тись,поки теж не займе положення дотичної

ФОРМУЛИ

 

Розділ 1 Теорія поведінки споживача.

ТЕОРІЯ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ ТА ПОВЕДІНКА СПОЖИВАЧА

Принцип раціональності -

, де MU_X, MU_Y — гранична корисність, відповідно, блага X та Y, ютиль; P_X, P_Y — ціна, відповідно, блага X та Y, грош. од.

РИНКОВИЙ ПОПИТ

Коефіцієнт еластичності попиту за ціною

 

 

Розрізняють попит нееластичний (| Е_р |< 1), одиничної еластичності (| Е_р |= 1) та еластичний (| Е_р |> 1). У разі абсолютної нееластичності (Е_Р = 0) лінія попиту розміщена паралельно осі ординат, у разі абсолютної еластичності вона паралельна осі абсцис.

Формула дугової еластичності..

 

РОЗДІЛ 2

ТЕОРІЯ ВИРОБНИЦТВА

РИНКОВА ПРОПОЗИЦІЯ

Еластичність пропозиції -

Розділ 3 Теорія ринкових структур: РИНОК ПРОДУКТУ

МОНОПОЛЬНИЙ РИНОК

Ціна продукції

 

Розділ 4 РИНКИ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА

УТВОРЕННЯ ПОХІДНОГО ПОПИТУ

Виторг від граничного продукту праці дорівнює

MRP_L = (MP_L) (MR), де MRP_L — граничний виторг від граничного продукту праці, грош. од.; MP_L — граничний продукт праці, натур. од.; MR — граничний виторг від продажу продукту, грош. од.

За умов досконалої конкуренції, оскільки ціна продукту дорівнює граничному виторгу, цей вираз спрощується: MRP_L = (MP_L) P, де Р — ціна продукту, грош. од.

Граничні факторні витрати. MRC_L = (MP_L) (MC), де MRC_L — граничні факторні витрати, грош. од.; МС — граничні витрати виробництва продукту із залученням додаткової одиниці і -го фактора, грош. од.

Коефіцієнта еластичності, що обчислюється як відношення процентної зміни попиту на ресурс до процентної зміни його ціни. Наприклад, Еластичність попиту на працю за заробітною платою становить:

E_L = ( L / L) /  W / W), де L — кількість праці, од.; W — галузева ринкова ставка заробітної плати, грош. од.

РИНОК ПРАЦІ

За рівня почасової зарплати W денний заробіток працівника (дохід) І ₀ становитиме I ₀ = W (24 – H ₀).

РИНОК КАПІТАЛУ

Поточна вартість землі PV о бчислюватиметься за формулою PV = N / i, де і — ринкова процентна ставка, %.

У більш загальному випадку поточна вартість будь-якого активу, що приносить дохід, який з часом змінюється, обчислюється як дисконтована вартість кожної частини потоку доходів. Це виражається сумою окремих складових поточної вартості за формулою

PV = N ₁/(1 + i) + N ₂/(1 + i)² + N ₃/(1 + i)³ +... + N_n /(1 + i) ⁿ, де N ₁, N ₂, N ₃,..., N_n — щорічний дохід, грош. од.;

1, 2, 3,..., n — роки, протягом яких очікуються відповідні суми доходів. Якщо сума майбутнього доходу FV <